Етрузил 2,5 мг таблетки №30 (10х3) Solco Basel P.Z. (Польща)

Етрузил (Etruzil) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: летрозол.

1 таблетка, покрита оболонкою, містить:

• летрозолу 2,5 мг.

Допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний кукурудзяний, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, гіпромеллоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е1).

Лікарська форма

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: жовтого кольору, круглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «L9OO» з одного боку та числом «2,5» - з іншого.

Фармакологічна група

Засоби для гормональної терапії. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інгібітори ароматази. Летрозол.

Код ATX L02B G04.

Фармакологічні властивості

Фармакологічні

Летрозол – високоспецифічний інгібітор активності ароматази.

У випадках коли зростання пухлинної тканини залежить від наявності естрогенів, усунення опосередкованого ними стимулюючого впливу є передумовою придушення росту пухлини. У жінок у постменопаузі естрогени утворюються переважно участі ферменту ароматази, який перетворює андрогени, які синтезуються у надниркових залозах (насамперед андростендіон та тестостерон), на естрон та естрадіол. Тому за допомогою специфічної інгібування ферменту ароматази можна досягти пригнічення біосинтезу естрогенів у периферичних тканинах та в пухлинній тканині.

Летрозол пригнічує ароматазу шляхом конкурентного зв'язування з небілковою частиною гемоглобіну ароматази цитохрому P450, що призводить до зниження біосинтезу естрогенів у всіх тканинах. У здорових жінок у постменопаузі одноразова доза летрозолу, яка становить 0,1, 0,5 та 2,5 мг, знижує рівень естрону та естрадіолу у сироватці крові (у порівнянні з вихідним рівнем) на 75-78% та на 78% відповідно. Максимальне зниження досягається через 48-78 годин.

У жінок із поширеною формою раку молочної залози в постменопаузі щоденне застосування летрозолу в дозі від 0,1 до 5 мг призводить до зниження рівнів естрадіолу, естрону та естрону сульфату у плазмі крові на 75-95% від вихідного рівня.

При застосуванні препарату в дозі 0,5 мг і більше у багатьох випадках концентрації естрону та естрону сульфату виявляються нижчими за межу чутливості методу, що використовується для визначення гормонів. Це вказує на те, що за допомогою даних доз препарату досягається виражене пригнічення синтезу естрогенів, яке підтримується протягом усього періоду лікування у цих пацієнток.

Порушення синтезу стероїдних гормонів у надниркових залозах не виявлено. У пацієнток у постменопаузі, яким проводилося лікування летрозолом у добовій дозі 0,1-5 мг, клінічно значущих змін концентрацій у плазмі кортизолу, альдостерону, 11-деоксикортизолу, 17-гідроксипрогестерону, АКТГ, а також активності реніну не було виявлено. Проведення тесту стимуляції з АКТГ через 6 та 12 тижнів терапії летрозолом у добовій дозі 0,1; 0,25; 0,5; 1, 2,5 та 5 мг не виявило жодного помітного зменшення синтезу альдостерону або кортизолу. Таким чином, немає необхідності призначати глюкокортикоїди та мінералокортикоїди.

У здорових жінок у постменопаузі після одноразового застосування летрозолу в дозах 0,1, 0,5 та 2,5 мг змін концентрації андрогенів (андростендіону та тестостерону) у плазмі крові не виявлено.

У пацієнток у постменопаузі, які отримували летрозол у добовій дозі від 0,1 до 5 мг, змін рівня андростендіону у плазмі крові також не відзначено. Усе це свідчить про те, що блокада біосинтезу естрогенів не призводить до накопичення андрогенів, які є попередниками естрогенів. У пацієнток, які отримували летрозол, не було відзначено змін концентрацій лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів у плазмі крові, а також не було відзначено змін функцій щитовидної залози, яку оцінювали за рівнями тиреотропного гормону, T 4 та T 3 .

Фармакокінетика

Летрозол швидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (середня величина біодоступності становить 99,9%). Їжа незначно знижує швидкість абсорбції (середнє значення часу досягнення максимальної концентрації летрозолу в крові (t max ) становить 1:00 при прийомі натще і 2:00 - при прийомі з їжею; середнє значення максимальної концентрації летрозолу в крові (С max ) становить 129 ± 20 3 нмоль/л при прийомі натще і 98,7 ± 18,6 нмоль/л – при прийомі з їжею), проте ступінь всмоктування летрозолу (при оцінці за площею під кривою «концентрація-час» (AUC)) не змінюється. Незначні зміни швидкості всмоктування розцінюються як такі, що не мають клінічного значення, тому летрозол можна приймати незалежно від їди.

Зв'язування летрозолу з білками плазми становить приблизно 60% (переважно з альбуміном - 55%). Концентрація летрозолу в еритроцитах становить близько 80% рівня в плазмі крові. Після застосування 2,5 мг 14 С-міченого летрозолу приблизно 82% радіоактивності в плазмі припадало на частку незміненої активної речовини. Тому системний вплив метаболітів летрозолу невеликий. Летрозол швидко та повністю розподіляється у тканинах. Об'єм розподілу в період рівноважного стану досягає близько 1,87±0,47 л/кг.

Летрозол значною мірою піддається метаболізму з утворенням фармакологічно неактивної карбінолової сполуки. Метаболічний кліренс летрозолу становить 2,1 л/год, що менше величини печінкового кровотоку (близько 90 л/год). Було виявлено, що перетворення летрозолу на його метаболіт здійснюється під впливом ізоферментів ЗА4 і 2А6 цитохрому Р450. Утворення невеликої кількості інших, поки не ідентифікованих метаболітів, а також виведення незміненого препарату із сечею та калом відіграють лише незначну роль у загальній елімінації летрозолу. Протягом 2 тижнів після введення здоровим добровольцям у постменопаузі 2,5 мг 14 С-міченого летрозолу у сечі було виявлено 88,2±7,6% радіоактивності, а у калі – 3,8±0,9%. Принаймні 75% радіоактивності, яка виявляється в сечі за період до 216 годин (84,7 ± 7,8% від величини дози летрозолу), припадало на глюкуронідні кон'югати карбінолового метаболіту, близько 9% - на два інші неідентифіковані метаболіти та 6% - На незмінений летрозол.

Уявний кінцевий період напіввиведення із плазми становить близько 2 діб. Після щоденного прийому 2,5 мг рівноважна концентрація летрозолу досягається протягом 2-6 тижнів, при цьому вона приблизно в 7 разів вища, ніж після одноразового прийому тієї ж дози. У той самий час значення рівноважної концентрації в 1,5-2 разу перевищує то

Значення рівноважної концентрації, яке можна було передбачити на основі розрахунків, виходячи з величин, зареєстрованих після прийому одноразової дози препарату. Це свідчить про те, що з щоденному застосуванні летрозолу у дозі 2,5 мг його фармакокінетика має трохи нелінійний характер. Оскільки рівноважна концентрація летрозолу підтримується під час лікування протягом тривалого часу, можна зробити висновок про те, що накопичення летрозолу не відбувається.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

У осіб з різним станом функції нирок (24-годинний кліренс креатиніну варіював від 9 до 116 мл/хв) зазначалося, що після одноразового прийому летрозолу у дозі 2,5 мг його фармакокінетика не змінюється.

У осіб з помірно вираженим порушенням функції печінки середні величини AUC були на 37% вищими, ніж у здорових добровольців, але залишалися в межах діапазону значень, які спостерігалися у осіб без порушень функції печінки.

Показання

Ад'ювантна терапія гормонпозитивного інвазивного раку молочної залози на ранніх стадіях у жінок в постменопаузальний період.

Розширена ад'ювантна терапія інвазивного раку молочної залози на ранніх стадіях у жінок у постменопаузальний період, яким була проведена стандартна ад'ювантна терапія тамоксифеном протягом 5 років.

Терапія першої лінії гормонзалежного поширеного раку молочної залози у жінок у постменопаузі.

Лікування поширених форм раку молочної залози у жінок у постменопаузі (природній або спричиненій штучно) після рецидиву або прогресування захворювання, які отримували попередню терапію антиестрогенів.

Неоад'ювантна терапія у жінок у постменопаузі з гормонпозитивним, HER-2-негативним раком молочної залози, яким не підходить хіміотерапія та не показано невідкладне хірургічне втручання.

Ефективність препарату для пацієнток із гормононегативним раком молочної залози не доведена.

Протипоказання Етрузилу

Гіперчутливість до летрозолу або до будь-яких допоміжних речовин препарату. Ендокринний статус пременопаузи, вагітність, період годування груддю. Тяжка печінкова недостатність. Передопераційне застосування препарату, якщо статус рецепторів є негативним або невідомим.

Жінки репродуктивного віку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Метаболізм летрозолу частково відбувається за участю CYP2A6 та CYP3A4. Таким чином, на системне виведення летрозолу можуть впливати лікарські засоби, що впливають на ферменти CYP3A4 та CYP2A6. Очевидно, метаболізм летрозолу має низьку спорідненість із CYP3A4, оскільки цей фермент не насичується при концентраціях, у 150 разів більших, ніж концентрації летрозолу, що спостергаються у плазмі крові в період рівноважного стану за типових клінічних умов.

В даний час клінічний досвід застосування препарату летрозолу в комбінації з естрогеном або іншими протираковими препаратами, крім тамоксифену, відсутній. Тамоксифен, інші антиестрогенові препарати або естрогеновмісні лікарські засоби можуть нівелювати фармакологічну дію летрозолу. Крім того, доведено, що у разі одночасного застосування тамоксифену та летрозолу суттєво знижуються плазмові концентрації летрозолу.

Слід уникати одночасного застосування летрозолу з тамоксифеном, антагоністами естрогенів або естрогенами.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати концентрацію летрозолу у сироватці крові

Інгібітори активності CYP3A4 та CYP2A6 можуть знижувати метаболізм летрозолу і таким чином підвищувати концентрацію летрозолу у плазмі крові. Одночасне застосування лікарських засобів, які сильно пригнічують ці ферменти (потужні інгібітори CYP3A4 включають, але не обмежуються: кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, ритонавір, кларитроміцин та телітроміцин; CYP2A6 (наприклад, метоксален)) може підвищити. Тому пацієнткам, яким показані потужні інгібітори CYP3A4 та CYP2A6, рекомендується виявляти обережність при їх застосуванні.

Лікарські засоби, які можуть знижувати концентрацію летрозолу у сироватці крові

Індуктори активності CYP3A4 можуть підвищувати метаболізм летрозолу і таким чином знижувати концентрацію летрозолу у плазмі. Одночасне застосування лікарських засобів, які стимулюють CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал та звіробій продірявлений), може знижувати експозицію летрозолу. Тому пацієнткам, яким показані потужні індуктори CYP3A4, рекомендується виявляти обережність при їх застосуванні. Індуктори CYP2A6 невідомі.

Одночасне застосування летрозолу (2,5 мг) та тамоксифену 20 мг один раз на добу призводило до зниження рівня летрозолу у плазмі крові в середньому на 38%. Клінічний досвід, отриманий на підставі досліджень терапії другої лінії раку молочної залози, показує, що терапевтичний ефект лікування летрозолом, як і частота виникнення небажаних реакцій, не збільшувалися, якщо летрозол застосовували одразу після тамоксифену. Механізм цієї взаємодії невідомий.

Лікарські засоби, системні концентрації яких у сироватці крові можуть змінюватися під впливом летрозолу

In vitro летрозол пригнічує ізоферменти цитохрому P450 - CYP2A6 та помірно CYP2C19, але клінічне значення цього явища невідоме. Однак слід бути обережним при одночасному застосуванні летрозолу та лікарських засобів, виведення яких в основному залежить від CYP2C19 і мають вузький терапевтичний діапазон (таких як фенітоїн, Клопідрогель). Субстрат із вузьким терапевтичним діапазоном для CYP2A6 невідомий.

Дослідження клінічної взаємодії з циметидином (відомий неспецифічний інгібітор CYP2C19 і CYP3A4) і варфарином (чутливий субстрат для CYP2C9 з вузьким терапевтичним діапазоном, який часто застосовують як супутній препарат для цільової популяції летрозолу). лікарської взаємодії.

Огляд бази цих клінічних досліджень не виявив жодних доказів інших клінічно значущих взаємодій з іншими лікарськими засобами, які часто призначаються.

Особливості застосування препарату

Порушення функції нирок

Немає даних щодо застосування летрозолу для лікування пацієнток з кліренсом креатиніну <10 мл/хв. Перед призначенням препарату таким пацієнткам слід врахувати співвідношення потенційного ризику та очікуваного ефекту лікування.

Холестерин

Слід розглянути проведення моніторингу холестерину у сироватці крові. У ході дослідження із застосуванням ад'ювантного лікування повідомлялося про гіперхолестеринемію у 52,3% пацієнтів, які отримували летрозол, та у 28,6% пацієнтів, які отримували тамоксифен.

За критеріями оцінки ступеня тяжкості побічних реакцій (СТС) повідомлялося про гіперхолестеринемію 3-4 ступеня у 0,4% пацієнтів у групі летрозолу та у 0,1% пацієнтів у групі тамоксифену. Крім того, в ад'ювантній терапії збільшення ≥1,5 X ВМН загального холестерину (зазвичай не натще) спостерігалося у пацієнтів, які отримували монотерапію і мали початковий рівень загального холестерину в сироватці крові в межах норми (тобто <= 1,5 X ВМН) у 151/1843 (8,2%) у групі летрозолу проти 57/1840 (3,2%) у групі тамоксифену. Застосування гіполіпідемічних препаратів було необхідно 25% пацієнтів, які отримували летрозол, та 16% пацієнтів, які отримували тамоксифен.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) системна експозиція та період напіввиведення летрозолу приблизно вдвічі довші, ніж у здорової людини. Такі хворі потребують уважнішого спостереження.

Вплив на кістки

Оскільки летрозол є потужним препаратом, знижує концентрацію естрогенів, при ад'ювантній та розширеній ад'ювантній терапії летрозолом у жінок з остеопорозом та/або переломами в анамнезі або тих, хто має підвищений ризик розвитку остеопорозу, необхідно оцінити мінеральну щільність кісткової тканини на початку лікування, під час лікування та після завершення лікування летрозолом. В умовах ад'ювантного лікування слід розглядати можливість застосування схеми послідовної терапії (летрозол протягом 2 років з наступним переходом на прийом тамоксифену протягом 3 років) залежно від профілю безпеки пацієнтки.

Менопаузальний статус

У пацієнток з неясним менопаузальним статусом необхідно до початку лікування летрозолом визначити рівні лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) та/або естрадіолу. Приймати летрозол мають лише жінки із постменопаузальним ендокринним статусом.

Порушення лабораторних показників

Дозозалежного впливу летрозолу на будь-які гематологічні чи біохімічні показники не спостерігалося. Помірні зменшення кількості лімфоцитів невизначеного клінічного значення спостерігалися у деяких пацієнтів, які застосовували летрозол у дозі 2,5 мг. Таке зниження кількості лімфоцитів мало минущий характер приблизно у половини пацієнтів, які зазнали впливу. У двох пацієнтів, які отримували летрозол, розвинулася тромбоцитопенія, взаємозв'язок з досліджуваним препаратом був нез'ясованим. Дуже рідко пацієнти виходили з дослідження через порушення лабораторних показників, які були або були пов'язані із застосуванням препарату.

Застереження

Слід уникати одночасного застосування летрозолу та тамоксифену, інших антагоністів естрогенів або естрогеновмісних лікарських засобів, оскільки ці речовини можуть нівелювати фармакологічну дію летрозолу.

Оскільки таблетки містять лактозу, препарат Етрузил не рекомендується пацієнткам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки в періменопаузальному стані або жінки репродуктивного віку.

Препарат Етрузил слід застосовувати лише жінкам із чітко встановленим постменопаузальним статусом. Існують постмаркетингові повідомлення про спонтанні аборти або вроджені аномалії у новонароджених, матері яких приймали летрозол. Враховуючи повідомлення про відновлення функції яєчників у жінок на фоні лікування Етрузил, незважаючи на чіткий постменопаузальний статус на початку терапії, лікар за необхідності має обговорити з пацієнткою адекватні протизаплідні засоби.

Вагітність

На основі досвіду застосування препарату людям, включаючи окремі випадки вроджених вад (зрощення губ, зовнішні статеві органи проміжного типу), відомо, що летрозол може спричинити вроджені вади розвитку у разі його застосування під час вагітності. Результати досліджень на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Летрозол протипоказаний під час вагітності.

Годування груддю

Невідомо, чи виводиться летрозол та його метаболіти у грудне молоко. Ризик для новонародженої дитини виключити не можна.

Препарат Етрузил протипоказаний під час годування груддю.

Фертильність

Фармакологічною дією летрозолу є зниження вироблення естрогенів шляхом інгібування ароматази. У жінок у пременопаузі інгібування синтезу естрогенів призводить до підвищення рівня гонадотропінів (ЛГ, ФСГ). Підвищення рівня ФСГ, своєю чергою, стимулює зростання фолікулів, може індукувати овуляцію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Вплив Етрузил на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами незначний. Оскільки при лікуванні препаратом у хворих спостерігалися загальна слабкість та запаморочення, а також в окремих випадках – сонливість, рекомендується обережність під час керування автотранспортом чи роботи з механізмами.

Спосіб застосування та дози Етрузил

Дорослі, зокрема. пацієнти похилого віку

Рекомендована доза Етрузилу становить 2,5 мг 1 раз на добу. В ад'ювантній та розширеній ад'ювантній терапії лікування Етрузил має тривати 5 років або поки не настане рецидив захворювання. Хворим на метастази терапію препаратом Етрузил слід продовжувати, доки ознаки прогресування захворювання не стануть очевидними. В умовах ад'ювантного лікування також слід розглядати можливість застосування схеми послідовної терапії (летрозол протягом 2 років із наступним переходом на прийом тамоксифену протягом 3 років).

В умовах неоад'ювантного лікування терапію препаратом Етрузил слід продовжувати протягом 4-8 місяців, щоб досягти оптимального зменшення пухлини. Якщо відповідь на лікування недостатня, слід припинити терапію препаратом Етрузил та призначити планове хірургічне втручання та/або обговорити з пацієнткою варіанти подальшого лікування.

Для пацієнток похилого віку корекція дози препарату не потрібна.

Діти

Для лікування дітей препарат не застосовувати. Безпека та ефективність застосування препарату Етрузил дітям не встановлено. Наявні дані обмежені, тому неможливо розробити рекомендації щодо дозування.

Пацієнтки з порушеннями функцій печінки та/або нирок

Для пацієнток з ураженням печінки легкого та середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) або нирок (кліренс креатиніну ³ 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Наявні дані про хворих з нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв або тяжким порушенням функції печінки недостатні. Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки (клас С по Чайлд-П'ю) потребують ретельного спостереження.

Спосіб застосування

Препарат Етрузил слід приймати внутрішньо незалежно від їди, оскільки їжа не впливає на ступінь абсорбції.

Пропущену дозу слід прийняти відразу, як пацієнтка згадає про це. Однак, якщо пацієнтка згадає про це незадовго до прийому наступної дози (за 2-3 години), пропущену дозу слід пропустити та прийняти наступну дозу згідно з графіком. Не слід приймати подвійну дозу, оскільки при прийомі добової дози, вищої за рекомендовану 2,5 мг, спостерігалася системна експозиція, вища за пропорційну.

Діти

Препарат не застосовувати дітям, оскільки ефективність та безпека застосування летрозолу для цієї категорії пацієнтів не вивчали у межах клінічних досліджень.

Передозування

Повідомлялося про поодинокі випадки передозування летрозолом.

Специфічне лікування щодо передозування невідоме; лікування має бути симптоматичним та підтримуючим.

Побічні реакції Етрузилу

Етрузил цілому добре переносилася у всіх дослідженнях як терапії першої та другої лінії при лікуванні поширеного раку молочної залози, як ад'ювантної терапії раку молочної залози на ранніх стадіях і як розширена ад'ювантної терапії раку молочної залози у жінок, які раніше отримували стандартну пекло "ювантну терапію тамоксифеном".

Взагалі, побічні реакції, які спостерігалися, були переважно слабким або помірно вираженим характером і в більшості випадків були пов'язані з дефіцитом естрогенів. Найчастіше у звітах про клінічні дослідження згадувалися побічні реакції у вигляді припливів, гіперхолестеринемії, артралгії, нудоти, посиленого потовиділення та стомлюваності. До важливих небажаних реакцій, які можуть розвиватися на тлі лікування летрозолом, відносяться явища з боку опорно-рухового апарату, як остеопороз та/або переломи кісток, та явища з боку серцево-судинної системи (у тому числі цереброваскулярні та тромбоемболічні явища). Багато побічних явищ можуть бути зумовлені природними фармакологічними наслідками дефіциту естрогенів (наприклад, припливи, алопеція або вагінальна кровотеча). Більшість небажаних реакцій спостерігалися у перші кілька тижнів лікування.

Інфекції та інвазії: інфекції сечовидільної системи.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені: біль у пухлинних осередках (1).

З боку кровоносної та лімфатичної систем: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Метаболічні порушення: анорексія, підвищення апетиту, гіперхолестеринемія; набряки.

З боку імунної системи: Анафілактичні реакції.

Психічні порушення: депресія; занепокоєння (нервова напруга), дратівливість.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення сонливість, безсоння, погіршення пам'яті, дисентезія (парестезія та гіпестезія), порушення смакових відчуттів, цереброваскулярні порушення; інсульт, зап'ястний тунельний синдром.

З боку органів зору: катаракта, подразнення слизової оболонки ока, помутніння зору, тромбоз сітківки, відшарування сітківки.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт (поверхневих та глибоких судин); легенева емболія, артеріальний тромбоз, інфаркт, стенокардія, серцева недостатність; випадки ішемії; , інфаркт міокарда та ішемію міокарда) припливи

З боку дихальної системи: задишка, кашель, інтерстиціальні захворювання легень.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; біль у животі, стоматит, сухість у роті.

З боку системи травлення: підвищення рівня печінкових ферментів гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: підвищена пітливість; алопеція, висипання (у тому числі еритематозні, плямисто-папульозні, псоріазоподібні та везикулярні) свербіж, сухість шкіри, кропив'янка ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, біль у кістках, остеопороз, переломи кісток; артрит синдром «тікають пальця».

З боку сечовидільної системи: збільшення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: вагінальні кровотечі, виділення, вагінальна сухість, біль у молочних залозах.

Загальні порушення: припливи, підвищена стомлюваність; нездужання; підвищення температури тіла, сухість слизових оболонок, спрага; генералізований набряк.

Лабораторні дослідження: збільшення маси тіла; зменшення маси тіла.

(1) лише при лікуванні метастатичного ураження.

Опис окремих побічних реакцій

Порушення мозкового кровообігу / транзиторна ішемічна атака.

З боку опорно-рухового апарату: переломи кісток чи остеопороз.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25° С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток, покритих плівковою оболонкою, у блістері, по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.