Цифран 500 мг таблетки №10

Цифран (Cifran) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: ципрофлоксацин;

• 1 таблетка містить гідрохлориду ципрофлоксацину 596,388 мг еквівалентно ципрофлоксацину 500 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Пігулки покриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості

Білого або майже білого кольору овальні пігулки, вкриті оболонкою, з відбитком «500» з одного боку і з іншого боку гладкі.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання.
Група фторхінолонів. Код АТХ J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу обумовлена здатністю інгібувати топоізомерази II типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які необхідні у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація та рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв'язки

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (Cmax) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) та МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, що виникають у топоізомеразі IV та ДНК-гіразі шляхом багатоступінчастих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що є наслідком вищевказаного, буває різним. Поодинокі мутації зазвичай не призводять до клінічної резистентності, проте множинні мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до кількох чи всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності, як непроникність та/або еффлюксний насос, можуть впливати на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізіохімічних властивостей різних представників зазначеного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Усі in vitro механізми резистентності загалом спостерігаються у клінічних ізолятах.

Механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар'єр проникності (притаманно Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідпосередньої резистентності, що кодується qnr геном.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відокремлюють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriaceae	£ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Pseudomonas spp.	£ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter spp.	£ 1 мг/л	> 1 мг/л
Staphylococcus spp. 1	£ 1 мг/л	> 1 мг/л
Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis	£ 0,5 мг/л	> 0,5 мг/л
Neisseria gonorrhoeae	£ 0,03 мг/л	> 0,06 мг/л
Neisseria meningitidis	£ 0,03 мг/л	> 0,06 мг/л
Не пов'язані з видами контрольні точки*	£ 0,5 мг/л	> 1 мг/л

1 Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину мають відношення до терапії із застосуванням високих доз.

* Не пов'язані з видами контрольні точки були визначені в основному на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних та не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються лише для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, де проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність отриманої резистентності виділених видів може змінюватись в залежності від місцевості та часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звернутися за консультацією до фахівців, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину чутливі такі пологи та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Чутливі (зазвичай) види мікроагонізмів

Аеробні грампозитивні мікроорганізми. Bacillus anthracis (1)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Aeromonas spp.
Brucella spp.
Citrobacter koseri
Francisella tularensis
Haemophilus ducreyi
Haemophilus influenzae
Legionella spp.
Moraxella catarrhalis*
Neisseria meningitidis
Pasteurella spp.
Salmonella spp.*
Shigella spp.*
Vibrio spp.
Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми

Mobiluncus

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis ($)
Chlamydia pneumoniae ($)
Mycoplasma hominis ($)
Mycoplasma pneumoniae ($)

Види, для яких можливий розвиток набутої резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Enterococcus faecalis ($)
Staphylococcus spp. * (2)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Acinetobacter baumannii +
Burkholderia cepacia + *
Campylobacter spp. + *
Citrobacter freundii *
Enterobacter aerogenes
Enterobacter cloacae *
Escherichia coli *
Klebsiella oxytoca
Klebsiella pneumoniae *
Morganella morganii *
Neisseria gonorrhoeae *
Proteus mirabilis *
Proteus vulgaris *
Providencia spp.
Pseudomonas aeruginosa*
Pseudomonas fluorescens
Serratia marcescens*

Анаеробні мікроорганізми

Peptostreptococcus spp.
Propionibacterium acnes

Мікроорганізми, спочатку резистентні до ципрофлоксацину

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Actinomyces
Enteroccus faecium
Listeria monocytogenes

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Stenotrophomonas maltophilia

Анаеробні мікроорганізми

За винятком зазначених вище

Інші мікроорганізми

Mycoplasma genitalium
Ureaplasma urealitycum

* Клінічно ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями.

+ Показник резистентності ≥ 50% в одній або більше країнах Європейського Союзу.

$ Природна середня чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.

1 Були проведені дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-краплинним шляхом спорами Bacillus anthracis; Ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків відразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче за інфікуючу дозу. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro у тварин разом із обмеженими даними, отриманими у людей. Лікування тривалістю 2 місяців пероральною формою ципрофлоксацину в дозі 500 мг 2 рази на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибіркою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

2 Метицилінрезистентний S. aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить приблизно 20-50% і зазвичай високий у шпитальних ізолятів.

Доклінічні дані з безпеки

На основі загальноприйнятих доклінічних даних досліджень токсичності одноразової дози, токсичності доз, що повторюються, канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності не виявлено особливої небезпеки ципрофлоксацину для людей.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після прийому внутрішньо таблеток ципрофлоксацину в дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкого кишечника. Cmax досягається через 1-2 години.

Одноразові дози 100-750 мг призводили до дозозалежних. C max між 0,56 мг/л та 3,7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно дозам до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність становить 70-80%. Пероральна доза 500 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин характеризувалася загальною AUC, еквівалентною після внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали протягом 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30%). Ципрофлоксацин знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі і має значний обсяг розподілу в стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад, у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених ушкоджених тканинах і в тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку в плазмі крові.

Біотрансформація

Були зафіксовані низькі концентрації чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоціпрофлоксацину (М3) та формалципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Висновок

Ципрофлоксацин виділяється переважно у незміненому вигляді нирками і менше – через кишечник. Період напіввиведення з плазми у осіб з нормальною нирковою функцією становить приблизно 4-7 годин.

Виведення ципрофлоксацину (% дози) при пероральному застосуванні

Виведення ципрофлоксацину (% дози) при пероральному застосуванні
Назва	Шляхи виведення
	із сечею	з фекаліями
Ципрофлоксацин	44,7	25
Метаболіти (M 1 -M 4 )	11,3	7,5

Нирковий кліренс становить 180 300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480 600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1% дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях є у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. У процесі досліджень за участю дітей не спостерігалося вікової залежності Cmax та показника AUC (у дітей від 1 року). Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення Cmax та AUC не спостерігалось. У 10 дітей з тяжким сепсисом у віці до 1 року показник Cmax становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років.

Значення AUC становили 17,4 мг * год / л (діапазон 11,8-32 мг * год / л) і 16,5 мг * год / л (діапазон 11-23,8 мг * год / л) у відповідних вікових групах . . Ці значення перебувають у межах норми, зафіксованої у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу хворих дитячого віку з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – від 50 до 80%.

Клінічні властивості

Показання

Цифран показаний для лікування нижчеперелічених інфекцій (див. розділи "Фармакологічні властивості" та "Особливості застосування"). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

• загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;
• бронхо-легеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
• негоспитальна пневмонія.

Хронічний гнійний отит середнього вуха.

Загострення хронічного синуситу, якщо він викликаний грамнегативними бактеріями*.

Інфекції сечового тракту:

• неускладнений гострий цистит*;
• гострий пієлонефрит;
• ускладнені інфекції сечового тракту;
• бактеріальний простатит

Інфекції статевого тракту:

• гонококовий уретрит та цервіцит, викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• орхієпідидимит, зокрема викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
• запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.

При вищезгаданих інфекціях статевого тракту, коли відомо чи є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, лікування діареї мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та багатьох тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).
• Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для лікування важких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це за необхідне.

Лікування повинен починати тільки лікар, який має досвід лікування вищезгаданих інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

* Тільки у випадку, якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для лікування цієї інфекції.

Протипоказання Цифрану

Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на ципрофлоксацин

Препарати, що подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони та мінеральні добавки (наприклад, кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламер або карбонат лантану), сукральфатів або антацидів, з великою як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів. Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H2 – рецепторів.

Харчові та молочні продукти

Кальцій у складі харчових продуктів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію), оскільки абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопромід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральної форми), внаслідок чого досягнення Cmax відбувається швидше. Не відмічено впливу ципрофлоксацину на біодоступність.

Омепразол

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax та AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідін

Тизанідин не можна застосовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. Протипоказання). У процесі клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення С max у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6-24 рази ). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, викликаних метотрексатом, тому їх одночасне застосування не рекомендується (див. «Особливості застосування»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, зі свого боку, може призвести до розвитку побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Тому при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та за необхідності знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрації похідних цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну сироватки у цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час та відразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).

Дулоксетін

У процесі клінічних досліджень було показано, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін може призвести до збільшення AUC та C max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Ропінірол

У процесі клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення Сmax та AUC ропініролу на 60% та 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Було показано, що у здорових добровольців одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2 та лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні цих препаратів.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Рекомендується проводити клінічне спостереження та відповідну корекцію дози клозапіну під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Сілденафіл

Cmax та AUC силденафілу збільшилися приблизно в 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід бути обережними при супутньому призначенні ципрофлоксацину з силденафілом і враховувати співвідношення ризик/користу.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було встановлено, що флувоксамін, сильний інгібітор ізоензиму CYP450 1А2, помірно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до збільшення 60-кратного впливу агомелатину. Хоча немає доступних клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному його застосуванні (див. Цитохром Р450 у розділі «Особливості застосування»).

Золпідем

Одночасне застосування ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідеми у крові, тому одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.

Особливості застосування препарату

Слід уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції у минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів ципрофлоксацином необхідно розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливають на різні системи організму, а іноді на кілька систем . одночасно (опорно-рухову, нервову, психічну та органи почуттів). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів серйозної побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування цих інфекцій слід застосовувати ципрофлоксацин у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть викликати гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідідіміт і запальні захворювання тазових органів.

Відповідно, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за винятком у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідідиміті та запальних захворюваннях органів малого тазу можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів.

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, слід переглянути терапію.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів. з боку Escherichia coli, найбільш поширеного збудника, що викликає інфекції сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок передклімактеричного періоду, менш ефективні, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати, враховуючи зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин застосовувати у поєднанні з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірки

Застосування людям ґрунтується на даних для визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних, отриманих при застосуванні людини. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом

У клінічні дослідження були включені діти та підлітки у віці 5-17 років.

Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам 1-17 років.

Інші специфічні важкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших важких інфекцій відповідно до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки користь/ризик, коли інше лікування не можна застосовувати або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося у процесі клінічних досліджень, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

Підвищена чутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після застосування одноразової дози ципрофлоксацину (див. «Побічні реакції») та становити загрозу життю. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно припинити та за необхідності провести належне медикаментозне лікування.

Кістково-м'язова система

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль / розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Проте в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме – у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і навіть протягом декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантацією цілісних органів та пацієнтів, які одночасно лікувалися кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

За перших ознак тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, рекомендується розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Ципрофлоксацин з обережністю застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення зору

При порушенні зору або будь-якому відчутному впливі на очі слід негайно звернутися до лікаря.

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла та УФ-випромінювання (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система (ЦНС)

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин з обережністю необхідно застосовувати пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. У разі виникнення судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого застосування ціпрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід припинити.

У пацієнтів, які застосовували ципрофлоксацин, відмічені випадки полінейропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м'язова слабкість окремо або в комбінації). Застосування ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам, які мають симптоми нейропатії, у тому числі біль, печіння, відчуття пощипування, заняття та/або слабкість з метою запобігання розвитку незворотних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводило до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які застосовують препарат, необхідно проінформувати свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Серцеві розлади

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• у разі одночасного застосування препаратів, що подовжують інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• при наявності серцевих захворювань (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти похилого віку та жінки молодшого віку можуть проявляти велику чутливість до препаратів, що подовжують QTc. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «спосіб застосування та дози», «передозування» та «побічні реакції»).

Аневризм аорти, розшарування аорти та регургітація серцевого клапана
Результати епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик аневризми аорти та розшарування аорти, особливо у пацієнтів похилого віку після прийому фторхінолонів. У пацієнтів, які приймали фоторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми аорти та розшарування аорти, що супроводжувалися розривами аорти (включаючи летальні випадки) та побічними реакціями (див. розділ «Побічні реакції»).

Тому фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії пацієнтам з аневризмою аорти або розшаруванням аорти чи серцевою недостатністю у сімейному чи особистому анамнезі або за наявності інших факторів ризику:

• при аневризмі аорти та розшаруванні аорти та серцевої недостатності (у тому числі захворювання сполучної частини, такі як, наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит або додатково до аневризми аорти або (включаючи) захворювання такі як артеріїт Такаясу, гігантський клітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена) або додатково
• при аневризмі та розшаруванні аорти (наприклад, при судинних захворюваннях, таких як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз або синдром Шегрена) або додатково:
• при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, при інфекційному ендокардиті).

Ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які застосовують лікарський засіб одночасно із системними кортикостероїдами.

При раптовому болю в животі, грудях чи спині пацієнтам слід порадити негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися за медичною допомогою у разі виникнення гострої задишки, приступу прискореного серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, зазвичай у пацієнтів з діабетом, які проходили одночасне лікування пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується докладний моніторинг рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет.

Шлунково-кишковий тракт

Виникнення протягом або після лікування важкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (що загрожує життю з можливим летальним кінцем) та зажадати негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити та розпочати відповідну терапію. Лікарські засоби, що гнітять перистальтику, протипоказані в такій клінічній ситуації.

Нирки та сечовивідна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, необхідно одержувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози згідно з інформацією, зазначеною в розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичну реакцію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик. В цьому випадку необхідно спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин пригнічує CYP1A2, тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосовуваних лікарських засобів, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Отже, пацієнтам, які застосовують ці лікарські засоби одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати з приводу можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність визначення сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне застосування ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето-/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому в період вагітності з метою запобігання небажаному впливу на плід краще уникати застосування ципрофлоксацину.
Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом та працювати з механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом чи працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози Цифран

Дозу лікарського засобу необхідно визначати відповідно до показань, тяжкості та місця інфекції, чутливості збудника (збудників) до ципрофлоксацину, функції нирок пацієнта, а у дітей та підлітків – згідно з масою тіла. При необхідності застосування ципрофлоксацину в дозуванні не кратному 500 мг, застосовувати інший лікарський спосіб у відповідному дозуванні.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого тазу, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Показання / Добова доза, мг / Тривалість лікування (може включати первісне парентеральне застосування ципрофлоксацину):

Інфекції нижніх дихальних шляхів (включаючи негоспитальную пневмонію) від 500 мг 2 десь у день до 750 мг 2 десь у день 7 – 14 днів;

Інфекції верхніх дихальних шляхів Загострення хронічного синуситу від 500 мг 2 десь у день до 750 мг 2 десь у день 7 – 14 днів;

Хронічний гнійний отит середнього вуха від 500 мг 2 десь у день до 750 мг 2 десь у день 7 – 14 днів;

Інфекції сечового тракту (див. розділ «Особливості застосування») Неускладнений гострий цистит від 250 мг двічі на день до 500 мг двічі на день 3 дні;

Жінкам перед менопаузою можна застосовувати одноразову дозу 500 мг;

Ускладнений гострий цистит, неускладнений пієлонефрит. 500 мг двічі на добу 7 днів;

Ускладнений пієлонефрит від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день. Не менше 10 днів, при деяких особливих клінічних випадках (таких як абсцес), лікування можна продовжувати більше 21 дня;

Бактеріальний простатит від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день від 2 до 4 тижнів (гострий) та від 4 до 6 тижнів (хронічний);

Інфекції статевих органів Гонококовий уретрит та цервіцит одноразова доза
500 мг 1 день (разова доза);

Орхоепідіміт та запальні захворювання органів малого тазу від 500 мг 2 рази на день до 750 мг 2 рази на день не менше 14 днів;

Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp. крім Shigella dysenteriae, тип 1, та емпіричне лікування важкої діареї мандрівників 500 мг 2 рази на добу 1 день;

Діарея, викликана Shigella dysenteriae, тип 1500 мг 2 рази на добу 5 днів;

Діарея, спричинена Vibrio cholerae 500 мг 2 рази на добу 3 дні;

Тифоїдна пропасниця 500 мг 2 рази на добу 7 днів;

Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями 500 мг двічі на добу до 750 мг двічі на добу від 5 до 14 днів;

Інфекції шкіри та багатьох тканин від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу від 7 до 14 днів;

Інфекції кісток та суглобів від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу максимально 3 місяці;

Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.
Ципрофлоксацин необхідно застосовувати одночасно з відповідними антибактеріальними препаратами згідно з офіційними рекомендаціями від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу; терапію слід продовжувати протягом усього періоду нейтропенії;

Профілактика після контакту та лікування легеневої форми сибірки у осіб, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це клінічно необхідно. Застосування препарату слід починати якнайшвидше після підозрюваного або підтвердженого контакту. 500 мг 2 рази на добу 60 днів із дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis.

Діти та підлітки

Показання / Добова доза, мг / Тривалість лікування (може включати первісне парентеральне застосування ципрофлоксацину):

Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів та з кістозним фіброзом 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимальній одноразовій дозі 750 мг від 10 до 14 днів;

Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит від 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу до 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу за максимальної одноразової дози 750 мг від 10 до 21 дня;

Профілактика після контакту та лікування легеневої форми сибірки у пацієнтів, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це клінічно необхідно. Застосування препарату слід починати якнайшвидше після підозрюваного або підтвердженого контакту. в 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу до 15 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимальній одноразовій дозі 500 мг 60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis;

Інші тяжкі інфекції 20 мг/кг маси тіла двічі на добу при максимумі 750 мг на одну дозу відповідно до типу інфекцій.

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку повинні отримувати дозу, вибрану відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів з порушенням функції нирок:

Кліренс креатиніну [мл/хв/ 1,73 м 2 ]	Креатинін сироватки крові [мкмоль/л]	Доза для перорального прийому [мг]
> 60	< 124	розділ звичайне дозування
30 ‑60	124-168	250 ‑500 мг кожні 12 годин
< 30	>169	250 ‑500 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	>169	250 ‑500 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	>169	250 ‑500 мг кожні 24 години

У пацієнтів з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Дослідження щодо дозування ципрофлоксацину для дітей з порушеннями функції нирок та/або печінки не проводились.

Спосіб застосування

Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, та запивати рідиною. Їх можна приймати незалежно від їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом з молочними продуктами (наприклад, молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад, апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

У тяжких випадках або якщо пацієнт не здатний приймати таблетки (у тому числі при ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати терапію внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, допоки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам необхідно проводити відповідно до чинних офіційних рекомендацій. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин.

Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження застосування ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n = 335, середній вік = 6,3 роки; група порівняння: n = 349, середній вік = 6,2 роки; віковий діапазон – від 1 до 17 років) показали частоту виникнення артропатії, яка, ймовірно, пов'язана із застосуванням препарату (відмінна від клінічних ознак та симптомів, пов'язаних з ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку застосування препарату в межах 7,2% та 4,6% для основної групи та групи порівняння відповідно. Частота виникнення артропатії, пов'язаної з препаратом, через 1 рік спостереження становила 9% та 5,7% відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, пов'язаних із застосуванням препарату, було статистично незначним. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків слід починати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Передозування

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування у дозі 16 г призводила до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену стомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі та у разі необхідності підвищення її кислотності для запобігання явищам кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини.

Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину під час передозування.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Побічні реакції Цифрану

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висипання та місцеві реакції в місці введення.

Дані про побічні реакції на препарат ципрофлоксацин, отримані в процесі клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

Частота виникнення визначається як: часто 1/100, 1/10; нечасто 1/1000, 1/100; рідко 1/10 000, 1/1000; дуже рідко 1/10000, частота невідома (не можна розрахувати за існуючими досі даними).

Інфекції та інвазії: Нечасто: грибкові супер – інфекції; рідко: антибіотик-асоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним кінцем) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи:
нечасто: еозинофілія; рідко: лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю пацієнта), пригнічення функції кісткового мозку (що загрожує життю пацієнта).

З боку імунної системи: рідко: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідко: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю пацієнта) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

Порушення обміну речовин та харчування: нечасто: зниження апетиту; рідко: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко: випадки гіпоглікемічної коми.

Психічні розлади: нечасто: психомоторна збудливість/тривожність; рідко: сплутаність свідомості та дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації; дуже рідко: психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи*: нечасто: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку; рідко: парестезія та дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус, див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення; дуже рідко: мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія та псевдопухлини мозку; частота невідома: периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: рідко: порушення зору (наприклад, диплопія); дуже рідко: порушення колірного сприйняття.

З боку органів слуху та лабіринту*: рідко: дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

З боку серця: рідко: тахікардія; частота невідома: шлуночкова аритмія та піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначалися переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT.

З боку судин**: рідко: вазодилатація, гіпотензія, синкопальний стан; дуже рідко: васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні порушення:
рідко: диспное (включаючи астматичні стани).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: нудота, діарея; нечасто: блювання, біль у ділянці шлунка та по ходу кишечника, абдомінальний біль, диспепсія, флатуленція; Дуже рідко: панкреатит.

З боку гепато-біліарної системи: нечасто: підвищення рівня трансаміназ та білірубіну; рідко: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит;
дуже рідко: некроз печінки (що у поодиноких випадках прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка; рідко: реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко: петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (потенційно загрозливий для життя пацієнта), токсичний епідермальний некроліз (потенційно загрозливий для життя пацієнта);
невідома: гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини*: нечасто: м'язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, ділянці нирок, грудній клітці), артралгія; рідко: міалгія, артрит, підвищення м'язового тонусу та судоми м'язів; дуже рідко: м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто: порушення функції нирок; рідко: ниркова недостатність, гематурія, кристалура (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану та реакції у місці введення: нечасто: астенія, лихоманка; рідко: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: рідко: підвищення активності лужної фосфатази; рідко: підвищення активності амілази; частота невідома: збільшення рівня МНО (у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К).

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи, а іноді на кілька систем відразу, та органи почуттів (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатія, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

** У разі аневризми аорти та розшарування аорти, що супроводжуються розшаруванням аорти (включаючи летальні наслідки) у пацієнтів, які отримували фторхіноліни, повідомлялося про випадки регургітації/недостатності будь-якого із серцевих клапанів (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування для дітей

Частота випадків артропатії, зазначена вище, ґрунтується на даних, отриманих у процесі досліджень за участю дорослих пацієнтів. Діти артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу важливі. Вони дозволяють проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.