Цефепім-о

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФЕПІМ-О

(CEFEPIME-O)

Cклад:

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлориду еквівалентно цефепіму 1 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини IV покоління. Цефепім.

Код АТХ J01D E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β–лактамаз, має малу спорідненість  відносно  β–лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо до таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus (лише метициліночутливі штами);

          Streptococcus pneumoniae;

Streptococcus pyogenes (стрептококи групи A);

стрептококи групи  viridans;

           грамнегативні аероби:

Enterobacter;

Escherichia coli;

Klebsiella pneumoniae;

Proteus mirabilis;

Pseudomonas aeruginosа.

Є доступні дані досліджень in vitro, проте їх клінічне значення не встановлено. Відомо, що цефепім виявляє активність in vitro щодо більшості штамів нижченаведених мікроорганізмів, однак безпека та ефективність застосування цефепіму при лікуванні клінічних інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, не встановлені в адекватних та добре контрольованих дослідженнях:

грампозитивні аероби:

Staphylococcus epidermidis (лише метициліночутливі штами);

Staphylococcus saprophyticus;

Streptococcus agalactiae (стрептококи Ленсфільда групи В);

Примітка. Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterococcus faecalis, і метициліностійкі стафілококи є стійкими до цефепіму;

грамнегативні аероби:

Acinetobacter calcoaceticus subsp. lwoffii;

Citrobacter diversus;  Citrobacter freundii;

Enterobacter agglomerans;

Haemophilus influenzae (включаючи бета-лактамазу, що продукують штами);

Hafnia alvei;

Klebsiella oxytoca;

Moraxella catarrhalis (включаючи бета-лактамазу, що продукують штами);

Morganella morganii;

Proteus vulgaris;

Providencia rettgeri;

Providencia stuartii;

Serratia marcescens.

Примітка. Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Stenotrophomonas (раніше Xanthomonas maltophilia та  Pseudomonas maltophilia).

Анаеробні мікроорганізми:

Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

Середня концентрація цефепіму у плазмі, що спостерігається у здорових дорослих чоловіків-добровольців через різний час після одноразової 30-хвилинної інфузії  цефепіму 500 мг, 1 г та 2 г, наведена у таблиці 1. Виведення цефепіму здійснюється, головним чином, шляхом екскреції нирками. У здорових добровольців середній період напіввиведення становить 2,0 (± 0,3) години, загальний кліренс 120,0 (± 8,0) мл/хв, кумуляція препарату в організмі не спостерігалася. Фармакокінетика цефепіму лінійна у діапазоні доз від 250 мг до 2 г.

Абсорбція.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових добровольців через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці.

Концентрація цефепіму в плазмі (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні, таблиця 1:

Розподіл.

Середній об’єм розподілу цефепіму становить 18,0 (± 2,0) л. Зв’язування цефепіму з білками сироватки крові складає приблизно 20 % і не залежить від його концентрації.

Терапевтичні концентрації цефепіму досягаються у сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі.

Цефепім також екскретується у грудне молоко. Діти, споживаючи приблизно 1000 мл грудного молока на добу, отримують приблизно 0,5 мг цефепіму в день (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Концентрації цефепіму у тканинах та рідинах організму наведені в таблиці.

Середні концентрації цефепіму у  рідинах (мкг / мл) або тканинах організму (мкг/г), таблиця 2:

Є дані про те, що цефепім проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Клінічна значимість цих даних на сьогодні не визначена.

Метаболізм та екскреція.

Цефепім метаболізується до N-метилпіролідину, що швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виводиться з організму майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції (середній нирковий кліренс−110 мл/хв.) Із сечею виводиться приблизно 85 % введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Оскільки екскреція нирками є важливим способом елімінації, для пацієнтів з порушеннями функції нирок та пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, необхідна корекція дози (див. «Спосіб застосування та дози» та «Розподіл»).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Дослідження, проведені за участю пацієнтів  з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у пацієнтів із тяжкими порушеннями функцій нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі.

Загальний кліренс цефепіму у пацієнтів з порушеною функцією нирок знижується пропорційно кліренсу креатиніну−на цьому ґрунтуються рекомендації щодо дозування для цієї групи пацієнтів (див. «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів із порушеною  функцією  печінки або муковісцидозом, які отримували одноразову дозу 1 г, не змінювалась. Коригування дози для таких пацієнтів не потрібне.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетику цефепіму досліджували у пацієнтів літнього віку (понад 65 років), середній кліренс креатиніну становив 74,0 (± 15,0) мл/хв. Очевидно, що зменшення загального кліренсу цефепіму залежить від кліренсу креатиніну. Тому дозування цефепіму для людей літнього віку слід належним чином скорегувати, якщо кліренс креатиніну пацієнта становить 60 мл/хв або менше (див. «Спосіб застосування та дози»).

Діти.

Фармакокінетика цефепіму досліджувалася у дітей віком від 2 місяців до 11 років після застосування одноразової і багаторазових доз кожні 8 годин та кожні 12 годин. Після одноразової внутрішньовенної дози загальний кліренс та об’єм розподілу у середньому становили 3,3 (± 1,0) мл/хв/кг та 0,3 (± 0,1) л/кг відповідно. У сечі визначається приблизно 60,4 (± 30,4) % від введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, а середній кліренс нирок становить 2,0 (± 1,1) мл/хв/кг. Не встановлено суттєвого впливу віку чи статі на загальний кліренс або об’єм розподілу, скорегований за масою тіла. Не спостерігалось кумуляції цефепіму при застосуванні 50 мг/кг кожні 12 годин, тоді як C_max, AUC і T_½ підвищувались приблизно на 15 % після застосування дози 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція цефепіму після застосування дози 50 мг/кг внутрішньовенно у дітей є порівнюваною з такою у дорослих, котрі отримували дозу 2 г внутрішньовенно. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом’язового введення дози 50 мг/кг становила 82,3 (± 15) %.

Застосування цефепіму підтверджено адекватними та добре контрольованими дослідженнями у дорослих з додатковими фармакокінетичними дослідженнями та дослідженнями з безпеки для дітей. Безпеку та ефективність для дітей віком до 2 місяців не встановлено.

Тести на чутливість. Метод розведення.

Мінімальні інгібуючі концентрації (MIК), встановлені Європейським комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST),таблиця 3:                                                                                                       

* Штами цих видів слід перевірити на чутливість, використовуючи спеціалізовані методи тестів на чутливість. Також штами Haemophilus spp. з MIК більше 2 мкг/мл слід вважати сумнівними і їх слід додатково оцінити.

Клінічні характеристики. 

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– пневмонія;

– емпірична терапія хворих із фебрильною нейтропенією;

– неускладнені та ускладнені  інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);

– неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом);

–  бактеріємія.

Діти.

– Пневмонія;

– неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);

– неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– емпірична терапія хворих із фебрильною нейтропенією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до цефалоспоринів,