Цефограм

Цефограм(Cefogram) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості

склад

діюча речовина: ceftriaxone;

1 флакон містить цефтриаксону натрію еквівалентно 250 мг або 500 мг, або 1000 мг цефтриаксону безводному;

лікарська форма

порошок для розчину для ін’єкцій.

основні фізико-хімічні властивості: від білого до жовтого кольору кристалічний порошок, розчин порошку має бути прозорий – від безбарвного до ледве жовтуватого кольору, вільний від сторонніх часток, рн розчину 6,0-8,0.

фармакотерапевтична група

антибактеріальні засоби для системного застосування. інші бета-лактамні антибіотики. цефалоспорини iii покоління. цефтриаксон. код атх j01d d04.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

цефтриаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик iii покоління з пролонгованою дією.

механізм дії.

бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки. цефтриаксон активний in vitro відносно широкого спектру грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. цефтриаксон звичайно активний відносно таких мікроорганізмів in vitro та при клінічних інфекціях (див. розділ «показання»):

грампозитивні аероби.

staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, streptococcus pyogenes (?-гемолітичний, групи а), streptococcus agalactiae (?-гемолітичний, групи в), ?-гемолітичні стрептококи (групи ні а, ні в), streptococcus viridans, streptococcus pneumoniae.

примітка. стійкі до метициліну staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. також enterococcus faecalis, enterococcus faecium та listeria monocytogenes проявляють стійкість до цефтриаксону.

грамнегативні аероби.

acinetobacter lwoffi, acinetobacter anitratus (головним чином a. baumanii)*, aeromonas hydrophila, alcaligenes faecalis, alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, borrelia burgdorferi, burkholderia cepacia, capnocytophaga spp., citrobacter diversus (у тому числі c. amalonaticus), citrobacter freundii*, escherichia coli, enterobacter aerogenes*, enterobacter cloacae*, enterobacter spp. (інші)*, haemophilus ducreyi, haemophilus influenzae, haemophilus parainfluenzae, hafnia alvei, klebsiella oxytoca, klebsiella pneumoniae**, moraxella catarrhalis (раніше називалися branhamella catarrhalis), moraxella osloensis, moraxella spp. (інші), morganella morganii, neisseria gonorrhoeae, neisseria meningitidis, pasteurella multocida, plesiomonas shigelloides, proteus mirabilis, proteus penneri*, proteus vulgaris, pseudomonas fluorescens*, pseudomonas spp. (інші)*, providentia rettgeri, providentia spp. (інші), salmonella typhi, salmonella spp. (група enteritidis), serratia marcescens, serratia spp. (інші), shigella spp., vibrio spp., yersinia enterocolitica, yersinia spp. (інші).

* деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону головним чином унаслідок утворення ?-лактамаз, що кодуються хромосомами.

** деякі ізоляти klebsiella pneumoniae стійкі до цефтриаксону унаслідок утворення низки плазмідо-опосередкованих ?-лактамаз.

примітка. багато з штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини і та іі покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro та в дослідах на тваринах. клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного та вторинного сифілісу. за деякими винятками клінічні штами p. аеruginosa стійкі до цефтриаксону.

анаероби.

bacteroides spp. (чутливі до жовчі)*, clostridium spp. (крім групи c. perfringens), fusobacterium nucleatum, fusobacterium spp. (інші), gaffkia anaerobica (раніше називалися peptococcus), peptostreptococci.

* деякі ізоляти bacteroides spp. стійкі до цефтриаксону.

примітка. багато з штамів bacteroides spp., які продукують b-лактамази (зокрема,

b. fragilis), стійкі до цефтриаксону. стійкий clostridium difficile.

чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує національний комітет клінічних лабораторних стандартів (нкклс). для цефтриаксону нкклс встановив такі критерії оцінки результатів випробувань:

бореліоз лайма: дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.

гонорея.

для лікування гонореї (спричиненої утворюючими та неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом’язово.

профілактика інфекцій у хірургії.

для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендовано – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1-2 г препарату цефограм® за 30-90 хвилин до початку операції. при операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення препарату цефограм® та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

порушення функцій нирок та печінки.

у хворих із порушеннями функцій нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною. лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не має перевищувати 2 г.

хворим, які знаходяться на діалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. слід однак контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. добова доза препарату цефограм® у хворих, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 2 г.

у хворих із порушеннями функцій печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною.

при одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози препарату в разі необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.

приготування розчинів.

відновлені розчини слід використати одразу після приготування.

залежно від концентрації колір розчинів може варіювати від безбарвного до ледь жовтуватого кольору. ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

внутрішньом’язова ін’єкція.

для внутрішньом’язової ін’єкції 1 г розчиняти у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін’єкцію робити у центр великого м’язу. рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

якщо лідокаїн застосовують в якості розчинника, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно (дивись розділ «протипоказання»). для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну.

застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

внутрішньовенна ін’єкція.

для внутрішньовенної ін’єкції слід розчинити 1 г препарату цефограм® в 10 мл води для ін’єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (2-4 хвилини).

внутрішньовенне вливання.

внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. для приготування розчину для вливання розчинити 2 г препарату цефограм® в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін’єкцій. зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять цефограм®, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.

однак 2