Інтрон а

Интрон а(Intron a) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Фармакотерапевтична група
• Імунологічні і біологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування

склад

міжнародна непатентована назва: interferon alfa-2b;

діючі речовини:

• 18 млн мо (6 доз по 3 млн мо) рекомбінантного інтерферону альфа-2b в 3 мл розчину, або
• 25 млн мо (5 доз по 5 млн мо) рекомбінантного інтерферону альфа-2b в 2,5 мл розчину.

інтрон а у шприц-ручках. у 1 шприц-ручці в 1,2 мл розчину міститься:

• 30 млн мо (6 доз по 5 млн мо) рекомбінантного інтерферону альфа-2b, або
• 60 млн мо (6 доз по 10 млн мо) рекомбінантного інтерферону альфа-2b.

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат безводний, натрію дигідрофосфат моногідрат, динатрію едетат, натрію хлорид, m-крезол, полісорбат-80, вода для ін'єкцій.

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин, без сторонніх домішок.

фармакотерапевтична група

імуностимулятори, цитокіни та імуномодулятори, інтерферони. інтерферон альфа-2b. код атх l03ab05.

імунологічні і біологічні властивості

інтрон а – стерильний, стабільний препарат високо очищеного інтерферону альфа-2b, при виробництві якого використовуються технології рекомбінантної днк.

рекомбінантний інтерферон альфа-2b – водорозчинний білок з молекулярною масою близько 19 300 дальтон, який одержують з клону e.coli, що містить генно-інженерний плазмідний гібрид із геном інтерферону альфа-2b людських лейкоцитів.

активність інтрону а виражають у міжнародних одиницях (мо): 1 мг білку рекомбінантного інтерферону альфа-2b відповідає 2,6 х 10⁸ мо. міжнародні одиниці визначають шляхом порівняння активності рекомбінантного інтерферону альфа-2b з активністю стандартного препарату людського лейкоцитарного інтерферону, встановленого всесвітньою організацією охорони здоров'я.

інтерферони відносяться до сімейства малих молекул-білків з молекулярною масою приблизно від 15 000 до 21 000 дальтон. вони виробляються та виділяються клітинами у відповідь на вірусні інфекції або на різноманітні синтетичні та біологічні стимулятори. було встановлено три основні класи інтерферонів: альфа, бета та гама. ці три основні класи самі по собі не є гомогенними та можуть містити деякі різноманітні молекулярні сполуки інтерферону. було визначено більше ніж 14 генетично несхожих людських альфа інтерферонів. інтрон а класифікували як рекомбінантний інтерферон альфа-2b.

інтерферони реалізують свою дію на клітини шляхом зв’язування зі специфічними рецепторами на їх поверхні. зв’язуючись з мембраною клітини, інтерферон ініціює ланцюг внутрішньоклітинних реакцій, у тому числі й індукцію певних ферментів. вважається, що принаймні частково, цей процес відповідає за різноманітні клітинні реакції на інтерферон, включаючи пригнічення реплікації вірусу в інфікованих клітинах, пригнічення проліферації клітин та імуномодулюючі властивості, такі як посилення фагоцитарної активності макрофагів та специфічної цитотоксичності лімфоцитів відносно клітин-мішеней. будь-які або усі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону.

рекомбінантний інтерферон альфа-2b проявив антипроліферативну активність у дослідженнях із залученням систем тваринних та людських клітин, а також ксенотрансплантатів пухлин людини у тварин. також він продемонстрував значну імуномодуляторну активність in vitro.

рекомбінантний інтерферон альфа-2b пригнічує також реплікацію вірусу in vitro та in vivo. хоча точний механізм противірусної дії рекомбінантного інтерферону альфа-2b невідомий, проте вважається, що препарат змінює метаболізм клітин господаря. це призводить до пригнічення реплікації вірусу, або, якщо вона все-таки відбувається, то віріони, що утворюються, не здатні вийти з клітини.

хронічний гепатит в

сучасний клінічний досвід стосовно пацієнтів, які продовжують приймати інтерферон альфа-2b протягом 4-6 місяців, свідчить що така терапія може ініціювати кліренс сироватки днк гепатиту в. спостерігалось покращення результатів гістології печінки. у дорослих пацієнтів із втратою антигену вірусу гепатиту в та днк вірусу гепатиту в спостерігалось значне зниження показників захворюваності та смертності.

у дітей, яких лікували інтерфероном альфа-2b, спостерігалось зниження показників росту та у деяких випадках депресія.

хронічний гепатит с у дорослих пацієнтів

у дорослих пацієнтів, які отримували інтерферон у комбінації з рибавірином, показник досягнутої стійкої відповіді становить 47 %. найбільша ефективність була продемонстрована при комбінації пегільованого інтерферону з рибавірином (в ході дослідження за участю пацієнтів, які раніше не лікувались, показник досягнутої стійкої відповіді у 61% при прийомі рибавірину в дозі > 10,6 мг/кг, p < 0,01).

інтрон а як монотерапія або у комбінації з рибавірином вивчався в ході 4 рандомізованих досліджень ііі фази за участю 2 552 пацієнтів з хронічним гепатитом с, які раніше не приймали інтерферон. в дослідженнях порівнювалась ефективність препарату інтрон а як монотерапії або у комбінації з рибавірином. ефективність визначалась наявністю стійкої вірусологічної відповіді протягом 6 місяців після припинення лікування. пацієнти, які підходили до участі в цих дослідженнях, мали хронічний гепатит с, підтверджений позитивним пцр аналізом на наявність рнк вірусу гепатиту с (> 100 реплік/мл), біопсією печінки, яка підтверджує гістологічний діагноз хронічного гепатиту без інших чинників хронічного гепатиту, та анормальними показниками алт в сироватці.

інтрон а застосовувався в дозі 3 ммо тричі на тиждень як монотерапія або у комбінації з рибавірином. більшість пацієнтів, які приймали участь у цих клінічних дослідженнях, проходили курс лікування протягом 1 року. протягом наступних 6 місяців після припинення лікування усі пацієнти знаходились під наглядом для визначення стійкої вірусологічної відповіді.

супутній прийом препарату інтрон а з рибавірином збільшив ефективність препарату інтрон а при лікування хронічного гепатиту с у нелікованих пацієнтів принаймні в два рази. в усіх підгрупах спостерігалось стійке збільшення показників відповіді на комбінацію препарату інтрон а + рибавірин, у порівнянні з монотерапією препаратом інтрон а. відносна користь комбінованої терапії препаратом інтрон а+рибавірин є особливо значною у найбільш складних для лікування підгрупах пацієнтів (генотип 1 та високе вірусне навантаження) (таблиця 1).

при дотриманні режиму терапії показники відповіді у цих трьох дослідженнях збільшувались. незалежно від генотипу, пацієнти, які отримували інтрон а у комбінації з рибавірином та пройшли > 80 % курсу лікування, через 6 місяців після припинення лікування тривалістю 1 рік продемонстрували більш стійку відповідь, ніж ті, які пройшли < 80 % курсу лікування (56 % у порівнянні з 32 % у дослідженні c/i98-580).

i – інтрон а (3 ммо тричі на тиждень)

i/р – інтрон а (3 ммо тричі на тиждень) + рибавірин (1 000/1,200 мг/доба)

ко-інфіковані віл та вірусом гепатиту с пацієнти

було проведено два дослідження за участю пацієнтів, ко-інфікованих віл та вірусом гепатиту с. загалом в обох дослідженнях пацієнти, які отримували інтрон а + рибавірин, були менш схильні до вірусологічної відповіді, ніж пацієнти, що отримували пегільований інтерферон альфа-2b з рибавірином.

пацієнти з рецидивом

загалом в двох клінічних дослідженнях препарату інтрон а як монотерапії або в комбінації з рибавірином приймали участь 345 пацієнтів з рецидивом після лікування інтерфероном альфа. у цих пацієнтів додавання рибавірину до препарату інтрон а в 10 разів збільшувало ефективність лікування хронічного гепатиту с, ніж застосування препарату інтрон а як монотерапії (48,6 % у порівнянні з 4,7%). це посилення ефективності включало втрату вірусу гепатиту с в сироватці(< 100 реплік/мл за результатами пцр), покращення стану печінки та нормалізація рівня алт, та було стійким через 6 місяців після припинення лікування.

фармакокінетику препарату інтрон a досліджувались за участю здорових добровольців після підшкірного введення однократних доз 5 млн мо/м² та 10 млн мо, після внутрішньом’язевого введення у дозі 5 млн мо/м² та внутрішньовенного введення протягом 30 хвилин. середні концентрації інтерферону в сироватці після підшкірних та внутрішньом’язевих ін’єкцій були порівняльними. c_max мала місце через 3-12 годин після меншої дози та через 6-8 годин після вищої дози. періоди напіввиведення ін’єкцій інтерферону становили відповідно приблизно 2-3 години, та 6-7 годин. рівні в сироватці були нижче межі виявлення відповідно через 16 та 24 години після ін’єкції. біодоступність препарату становила 100 % як після підшкірного, так і після внутрішньом'язевого введення.

після внутрішньовенного введення рівні інтерферону в сироватці досягли свого піку (135-273 мо мл) наприкінці інфузії, потім знижувались при дещо більшій швидкості, ніж після підшкірного чи внутрішньом’язевого введення препарату, стаючи нижче межі виявлення через 4 години після інфузії. період напіввиведення становить приблизно 2 години.

рівні інтерферону в сечі були нижче межі виявлення після кожного з трьох шляхів введення.

інтерферон-нейтралізуючі антитіла визначали у пацієнтів, що отримували інтрон а в процесі проведення контрольованих клінічних досліджень. частота виявлення цих антитіл становила 2,9 % у хворих, що отримували терапію інтроном а з приводу онкологічного захворювання, і 6,2 % - у пацієнтів з хронічним гепатитом. титри антитіл були низькими практично у всіх випадках, а їхнє виявлення не пов'язувалося зі зниженням ефективності терапії чи з іншими аутоімунними порушеннями. у пацієнтів із гепатитом відсутність зниження ефективності терапії пов'язана, імовірно, з низьким титром антитіл.

фармакокінетика препарату інтрон a та рибавірину (нормалізованого за дозою) є подібною у дорослих та дітей чи підлітків.

показання

хронічний гепатит в

лікування дорослих пацієнтів із хронічним гепатитом в, який пов’язаний із наявністю реплікації вірусу гепатиту в (наявність днк вірусу гепатиту в (hbv-dna) та антигену вірусу гепатиту в (hbeag), підвищеного рівня аланін-амінотрансферази (алт) та гістологічно доведеного активного запалення печінки та/або фіброзу.

хронічний гепатит с

перед початком лікування за допомогою препарату інтрон а, слід уважно розглянути результати клінічних досліджень, які порівнюють інтрон а з пегільованим інтерфероном (див. розділ «імунологічні та біологічні властивості»).

дорослі пацієнти

інтрон а показаний для лікування дорослих пацієнтів з хронічним гепатитом с при підвищеній активності трансміназ, відсутності ознак декомпенсації функції печінки та наявності нсv-рнк в сироватці крові.

оптимальний шлях застосування препарату інтрон а при цих показаннях є комбінована терапія з рибавірином.

діти від 3 років та старше, та підлітки

інтрон а показаний в комбінації із рибавірином для лікування хронічного гепатиту с у дітей від 3 років та підлітків, які раніше не лікувалися, за відсутності ознак декомпенсації функції печінки, та наявності hcv-рнк в сироватці крові.

якщо прийнято рішення відкласти лікування до досягнення повноліття, важливо приймати до уваги, що комбінована терапія призводить до пригнічення росту, оборотність якого є сумнівною. рішення продовжити лікування слід приймати індивідуально.

волосистоклітинна лейкемія

лікування пацієнтів із волосистоклітинною лейкемією.

хронічна мієлоїдна лейкемія

монотерапія

лікування дорослих пацієнтів із філадельфійською хромосомою або з хронічною мієлоїдною лейкемією з позитивною bcr/abl транслокацією.

комбінована терапія

комбінація інтерферону альфа-2b та цитарабіну (ara-с), які застосовують протягом перших 12 місяців лікування, демонструє значне збільшення показників виникнення значних цитогенетичних відповідей та значне збільшення показнику загальної виживаності на 3 роки в порівнянні з монотерапією інтерфероном альфа-2b.

множинна мієлома

підтримуюча терапія пацієнтів, які досягли часткової ремісії (більше ніж 50% зниження рівня мієломних білків) після початкової індукційної хіміотерапії.

фолікулярна лімфома

лікування фолікулярної лімфоми з високою пухлинною масою як додаток до відповідної комбінованої індукційної хіміотерапії, як, наприклад, хіміотерапія за схемою chop. висока пухлинна маса визначається наявністю принаймні одного з наступних показників: великий розмір пухлини (> 7 см), ураження трьох або більше груп лімфатичних вузлів (кожний > 3 см), загальні симптоми (втрата ваги > 10%, лихоманка > 38°c тривалістю більше 8 днів, або припливи підвищеного потовиділення вночі), спленомегалія (край селезінки виходить за рівень пупка), сдавлення важливих органів або виникнення компресійного синдрому, залучення епідурального простору або орбітальної області, серозні випоти, або лейкемія.

карциноїдні пухлини

лікування карциноїдних пухлин при залученні лімфовузлів або з метастазами в печінці й «карциноїдним синдромом».

злоякісна меланома

як ад'ювантна терапія у пацієнтів із злоякісною меланомою й високим ризиком рецидиву після хірургічного видалення пухлини, наприклад, пацієнтів з первинним або рецидивуючим (клінічним або патологічним) ураженням лімфатичних вузлів.

протипоказання

• підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин.
• наявність кардіологічних захворювань в анамнезі, наприклад, застійної серцевої недостатності, нещодавно перенесеного інфаркту міокарду, важких порушень серцевого ритму.
• тяжка дисфункція нирок чи печінки, включаючи ті, які викликані метастазами.
• епілепсія та/або порушення функції центральної нервової системи.
• хронічний гепатит з декомпенсованим цирозом печінки.
• хронічний гепатит у пацієнтів, які проходять або нещодавно пройшли курс лікування імуносупресивними препаратами, окрім короткотривалого припинення лікування кортикостероїдами.
• аутоімунний гепатит; або аутоімунне захворювання в анамнезі; реципієнти трансплантату після імуносупресивної терапії.
• раніше існуюче захворювання щитоподібної залози, якщо воно не контролюється традиційними методами лікування.
• комбінація препарату інтрон а з телбівудином.

діти та підлітки

наявність тяжкого психіатричного стану або особливо тяжкої депресії, суїцидальних думок або спроб суїциду в анамнезі.

комбінована терапія з рибавірином

при застосуванні інтрону а та рибавірину у складі комбінованої терапії хронічного гепатиту с дивіться також інформацію щодо протипоказань для рибавірину.

взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

з обережністю слід застосовувати інтрон а одночасно з наркотичними, снодійними і седативними засобами.

лікарська взаємодія між інтроном а та іншими лікарськими засобами повністю не вивчена. слід з обережністю застосовувати інтрон а у комбінації з препаратами, які потенційно справляють мієлосупресивний ефект.

інтерферони можуть впливати на окисні метаболічні процеси. це слід враховувати при одночасному застосуванні препаратів, що метаболізуються у такий спосіб, таких як похідні ксантину – теофілін та амінофілін. при одночасному застосуванні інтрону а та теофіліну необхідно контролювати концентрацію останнього в сироватці крові та при необхідності коригувати дозу.

частіше виникнення легеневих інфільтратів, пневмонітів і пневмоній (у деяких випадках фатальних) сповіщалося на фоні застосування "шосайкото" (shosaikoto) (китайського трав’яного лікарського засобу) одночасно з альфа інтерфероном.

застосування препарату інтрона в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами (наприклад, ara-c, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид) може викликати збільшення ризику токсичності (важкості та тривалості).

даний лікарський засіб неможна змішувати з іншими лікарськими засобами, за виключенням тих, що вказані в розділі "спосіб застосування та дози".

особливості застосування

реакції підвищеної чутливості

гострі реакції підвищеної чутливості (наприклад, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) на інтерферон альфа-2b рідко спостерігались під час терапії препаратом інтрон а. у разі виникнення таких реакцій, слід припинити лікування та почати відповідний курс симптоматичної терапії. перехідні висипи не вимагають припинення лікування.

побічні ефекти, в тому числі пролонгація коагуляційних маркерів та порушення функції печінки.

середні та тяжкі побічні ефекти можуть вимагати коректування схеми дозування пацієнта, або в деяких випадках припинення терапії препаратом інтрон а. припинення лікування препаратом рекомендується пацієнтам з хронічним гепатитом, у яких відбувається пролонгація коагуляційних маркерів, що може свідчити про печінкову недостатність.

за кожним пацієнтом, у якого розвиваються відхилення функцій печінки під час лікування препаратом інтрон а, необхідно уважно спостерігати, та у випадку розвитку ознак та симптомів, слід припинити терапію.

функція печінки: у пацієнтів, яких лікували інтерфероном-альфа (у тому числі препаратом інтрон а), спостерігалися випадки гепатотоксичності, інколи з летальними наслідками.

інтрон а підвищує ризик декомпенсації печінкової функції і смерті у хворих на цироз печінки.

пацієнтам з хронічним гепатитом в з ознаками погіршення синтетичної функції печінки може загрожувати підвищений ризик розвитку клінічної декомпенсації, якщо під час лікування препаратом інтрон а відзначаються спалахи підвищення рівнів амінотрансфераз.

необхідно проводити моніторинг функції печінки, визначаючи рівні білірубіну сироватки крові, алт (аланінтрансамінази), аст (аспартатамінотрансферази), лужної фосфатази і лдг (лактатдегідрогенази) на 2, 8 і 12 тижнях після початку лікування препаратом інтрон а, потім – кожні 6 місяців протягом усього періоду застосування інтрон a. при появі ознак тяжкого (ступінь 3) ураження печінки або печінкової декомпенсації (показник > 6 за шкалою чайлд-пью [клас в і с]) негайно припинити та заборонити лікування препаратом інтрон а.

гіпотонія

гіпотонія може виникати під час курсу терапії препаратом або до двох днів після проведення терапії, та може вимагати додаткового лікування.

необхідність відповідної гідратації

пацієнтам, які проходять курс терапії препаратом інтрон а, необхідно проводити відповідну гідратацію, оскільки в деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов’язана із зневоднюванням організму. у таких випадках може бути необхідною регідратація.

лихоманка

оскільки лихоманка може спостерігатись в межах грипоподібного синдрому, який зазвичай спостерігається під час терапії інтерфероном, то слід виключити інші чинники постійної лихоманки.

пацієнти з виснажливими захворюваннями

інтрон а слід обережно використовувати серед пацієнтів з хронічними виснажливими захворюваннями, такими як легеневі захворювання в анамнезі (наприклад, хронічні обструктивні легеневі захворювання) або серед пацієнтів з цукровим діабетом, схильних до кетоацидозу. також слід уважно спостерігати за пацієнтами з коагуляційними порушеннями (наприклад, тромбофлебіт, тромбоемболія легеневої артерії) або тяжкою мієлосупресією.

порушення з боку органів дихання

зрідка у пацієнтів, що отримували інтерферон альфа, в тому числі і інтрон а, в легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонія, у тому числі з фатальним кінцем. етіологія цих явищ не визначена. більш часто ці симптоми спостерігались при застосуванні "шосаїкото" (shosaikoto), китайського трав’яного лікарського засобу, разом із інтерфероном альфа. з появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів всім пацієнтам варто проводити рентгенографію грудної клітини. за наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за пацієнтами і при необхідності відміна інтерферону альфа. не дивлячись на те, що такі симптоми частіше спостерігались серед пацієнтів з хронічним гепатитом с, які приймають інтерферон альфа, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які проходять курс лікування інтерфероном альфа, також були зафіксовані ці симптоми. негайне припинення прийому інтерферону альфа та лікування кортикостероїдами призводять до зникнення побічних явищ з боку легень.

побічні явища з боку органу зору

в деяких випадках після лікування інтерферонами альфа спостерігались побічні явища з боку органу зору, в тому числі крововиливи в сітківку, «ватні» плями на сітківці, серозне відшарування сітківки, обструкція артерії або вени сітківки. всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. всім пацієнтам, що скаржаться на зниження гостроти зору чи обмеження полів зору, та інші офтальмологічні симптоми під час лікування препаратом інтрон а, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. періодичні офтальмологічні обстеження під час терапії препаратом інтрон а особливо рекомендується проводити серед пацієнтів з порушеннями, які можуть бути пов’язані з ретинопатією, як наприклад, цукровий діабет чи артеріальна гіпертензія.

слід припинити лікування препаратом у випадку появи нових чи погіршення наявних офтальмологічних порушень.

оглушення, кома та енцефалопатія

у деяких пацієнтів, загалом похилого віку, які приймали більш високі дози препарату, спостерігались значні випадки оглушення та коми, в тому числі випадки енцефалопатії. так як ці ефекти в основному оборотні, то повне позбавлення від них у деяких пацієнтів займає до трьох тижнів. при прийомі високих доз препарату напади трапляються дуже рідко.

пацієнти з раніше існуючими кардіологічними порушеннями

потрібен постійний нагляд за дорослими пацієнтами із закупоркою серцевих судин в анамнезі, інфарктом міокарду та/або з анамнестичними або клінічними даними про аритмічні порушення, які потребують терапію інтроном а. пацієнтам із раніше існуючими кардіологічними захворюваннями та/або з прогресуючою стадією раку рекомендується проводити екг до та під час курсу лікування. порушення ритму серця (головним чином, суправентрикулярна аритмія) зазвичай відповідає на традиційну терапію, проте може вимагати припинення лікування препаратом. даних щодо застосування комбінованої терапії у дітей та підлітків з кардіологічними захворюваннями в анамнезі немає.

гіпертригліцеридемія

спостерігалась гіпертригліцеридемія та загострення гіпертригліцеридемії, іноді тяжке, тому рекомендується здійснювати контроль за рівнями ліпідів.

пацієнти з псоріазом та саркоїдозом

через дані, що інтерферон альфа загострює раніше існуючий псоріаз та саркоїдоз, пацієнтам з цими захворюваннями рекомендується використовувати інтрон а, лише якщо потенційна користь перевищує потенціальний ризик.

відторгнення трансплантату нирки та печінки

за попередніми даними терапія інтерфероном альфа може бути пов’язана з підвищенням частоти відторгнення трансплантату нирки. також були зафіксовані випадки відторгнення трансплантату печінки.

аутоантитіла та аутоімунні розлади

при лікуванні інтерферонами альфа спостерігалось виникнення аутоантитіл та аутоімунних розладів. пацієнти схильні до виникнення аутоімунних розладів можуть відноситись до групи підвищеного ризику. за пацієнтами з ознаками та симптомами схожими на аутоімунні розлади потрібен постійний нагляд, а також слід повторно проводити оцінку користі-ризику подальшого проведення терапії інтерфероном. серед пацієнтів с хронічним гепатитом с, яких лікували інтерфероном, спостерігались випадки синдрому фогта-коянаги-харада (фкх). цей синдром є гранулематозним запальним порушенням, яке вражає очі, систему слуху, мозкові оболонки та шкіру. якщо очікується поява синдрому фкх, то слід припинити противірусне лікування та розглянути можливість терапії кортикостероїдами.

супутня хіміотерапія

застосування препарату інтрон а у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами (наприклад, ara-c, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид) може призвести до збільшення ризику токсичності (важкості та тривалості), що може становити загрозу життю або бути фатальним. найбільш частими фатальними побічними ефектами або побічними ефектами, які становлять загрозу життю, є запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія, ниркова недостатність та порушення електролітів. через ризик збільшення токсичності вимагається ретельне регулювання доз препарату інтрон а для супутнього застосування з хіміотерапевтичними засобами. якщо інтрон а застосовується разом з гідроксисечовиною, то може збільшитись частота та тяжкість шкірного васкуліту.

хронічний гепатит с

комбінована терапія з рибавірином. при застосуванні інтрону а в складі комбінованої терапії з рибавірином хронічного гепатиту с ознайомтеся також з інструкцією для медичного застосування рибавірину (ребетолу).

всім пацієнтам із хронічним гепатитом с перед включенням в клінічне випробування проводилася біопсія печінки, але у певних випадках (наприклад, пацієнти з вірусним генотипом 2 та 3) лікування можливе й без гістологічного підтвердження. слід керуватися діючими рекомендаціями по тактиці ведення таких пацієнтів.

монотерапія.

нечасто у дорослих пацієнтів, які отримували терапію інтроном а при вірусному гепатиті с, спостерігались порушення з боку щитоподібної залози - гіпотиреоз або гіпертиреоз (у 2,8 % пацієнтів при клінічних випробуваннях). порушення функції щитовидної залози контролювалося відповідною традиційною терапією. механізм, за допомогою якого інтрон а може впливати на тиреоїдний статус, не відомий. перед початком застосування інтрону а слід визначити рівень тиреотропного гормону (ттг) у сироватці крові. при виявленні будь-яких відхилень слід провести відповідну терапію. якщо вміст ттг вдається підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні, лікування інтроном а може бути розпочато. при появі симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування інтроном а необхідно визначити рівень ттг. при наявності порушення функції щитовидної залози лікування інтроном а можна продовжувати, якщо вміст ттг вдається підтримувати на нормальному рівні. припинення застосування інтрону а не призводить до поновлення порушеної під час лікування функції щитовидної залози.

додаткове спостереження за станом щитоподібної залози, спеціальне для дітей та підлітків. приблизно у 12% дітей, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b та рибавірином, спостерігалося підвищення рівня ттг, у 4% дітей виявлялося транзиторне зниження рівнів ттг нижче нижньої межі норми. перед початком терапії інтроном а необхідно визначити рівень ттг. будь-які відхилення тиреоїдної функції, які було виявлено, повинні бути скориговані традиційною терапією. якщо вміст ттг вдається підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні, лікування інтроном а може бути розпочато. при появі симптомів порушення функції