Ексінеф

Эксинеф(Eksinef) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості

склад

діюча речовина: etoricoxib;

1 таблетка містить 30 мг, 60 мг, 90 мг або 120 мг еторикоксибу;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка таблетки: барвник опадрай^® ii синьо-зелений 39к11526 (для дозування 30 мг), опадрай^® ii зелений 39к11520 (для дозування 60 мг), опадрай^® ii білий 39к18305 (для дозування 90 мг), опадрай^® ii зелений 39к11529 (для дозування 120 мг), віск карнаубський;

склад барвника опадрай^® ii синьо-зелений 39к11526, опадрай^® ii зелений 39к11520, опадрай^® ii зелений 39к11529: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (е 171); триацетин; індигокармін (е 132); оксид заліза жовтий (е 172);

склад барвника опадрай^® ii білий 39к18305: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (е 171); триацетин.

лікарська форма

таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 30 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою синьо-зеленого кольору, з гравіруванням <101> з одного боку та з іншого.

таблетки по 60 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою темно-зеленого кольору, з гравіруванням <200> з одного боку та гладенькі з іншого.

таблетки по 90 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіруванням <202> з одного боку та гладенькі з іншого.

таблетки по 120 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою блідо-зеленого кольору, з гравіруванням <204> з одного боку та гладенькі з іншого.

фармакотерапевтична група

нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. коксиби. код атх m01a h05.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка. механізм дії. еторикоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (цог-2) у межах клінічного діапазону доз.

у ході клінічних фармакологічних досліджень препарат ексінеф^® дозозалежно інгібував цог-2 без інгібування цог-1 при застосуванні у дозах до 150 мг на добу. еторикоксиб не інгібує синтез простагландинів шлунка та не впливає на функцію тромбоцитів.

циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. ідентифіковано дві ізоформи – цог-1 та цог-2. цог-2 є ізоформою ферменту, що індукується імпульсом прозапалення та розглядається як основний фактор, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та гарячки. цог-2 також задіяна у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція гарячки, відчуття болю, когнітивна функція). також може брати участь у процесі загоєння виразок. цог-2 було ідентифіковано у тканині навколо виразки шлунка у людини, але значення для загоєння виразки не встановлено.

ефективність

у пацієнтів з остеоартритом еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу значно покращує стан при болях та оцінку пацієнта щодо стану захворювання. у ході досліджень із застосуванням еторикоксибу в дозі 30 мг один раз на добу ефективність цього препарату перевищувала плацебо протягом 12 тижнів лікування (використовувалися оцінки, що застосовувалися в інших дослідженнях). під час дослідження підбору дози еторикоксиб у дозі 60 мг демонстрував значно більш виражене покращення, ніж в дозі 30 мг, відносно усіх 3 основних кінцевих точок після 6 тижнів лікування. застосування дози 30 мг при остеоартриті кисті не вивчалося.

у пацієнтів з ревматоїдним артритом еторикоксиб у дозі 60 мг та 90 мг 1 раз на добу значно покращував стан стосовно вираженості болю, запалення, а також рухливості. у ході досліджень з оцінки доз 60 мг та 90 мг позитивні ефекти зберігалися протягом 12-тижневого періоду лікування. у порівняльному дослідженні еторикоксибу у дозі 60 мг 1 раз на добу та 90 мг 1 раз на добу обидва дозування були більш ефективні ніж плацебо. доза 90 мг 1 раз на добу була ефективніша відповідно до методу загальної оцінки болю пацієнтів (0-100 мм візуальна аналогова шкала), з середнім покращенням -2,71 мм (95% ді: -4,98 мм, -0,45 мм).

у пацієнтів з нападами гострого подагричного артриту еторикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів полегшував біль у суглобах середнього та тяжкого ступеня та запалення порівняно з індометацином у дозі 50 мг 3 рази на добу. зменшення вираженості болю спостерігається через 4 години після початку лікування.

у пацієнтів із анкілозуючим спондилітом еторикоксиб у дозі 90 мг один раз на добу забезпечує значне покращення при болю у хребті, запаленні, обмеженні рухів, а також покращує функціональну здатність. клінічні переваги еторикоксибу спостерігалися на другий день після початку терапії і зберігалися упродовж 52-тижневого періоду лікування. у ході другого дослідження з оцінки дози 60 мг порівняно з 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг щоденно та 90 мг щоденно продемонстрували схожу ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг щоденно. у пацієнтів, що не демонстрували адекватної відповіді під час застосування дози 60 мг щоденно протягом 6 тижнів, підвищення дози до 90 мг щоденно покращувало оцінку інтенсивності болю у спині (0-100 мм візуальна аналогова шкала) порівняно з продовженням прийому 60 мг щоденно, з середнім покращенням -2,70 мм (95% ді: -4,88 мм, -0,52 мм)

під час дослідження післяопераційного зубного болю еторикоксиб, що застосовувався в дозі 90 мг один раз на добу до трьох днів, мав більш виражену аналгезуючу дію, ніж плацебо. у підгрупі пацієнтів з помірним болем в початковому стані еторикоксиб у дозі 90 мг демонстрував знеболюючий ефект, подібний до такого в ібупрофену 600 мг (16,11 проти 16,39; p=0,722), і перевищував ефект парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг (11,00; p<0,001) і плацебо (6,84; p<0,001), що визначалося за показником повного полегшення болю через 6 годин (topar6). кількість пацієнтів, які повідомляли про застосування препаратів екстреного знеболення протягом 24 годин, склала 40,8% для еторикоксибу 90 мг, 25,5% для ібупрофену 600 мг кожні 6 годин і 46,7% для парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% для плацебо. у цьому дослідженні початок аналгезуючої дії (відчутне полегшення болю) 90 мг еторикоксибу спостерігалося вже через 28 хвилин після прийому препарату.

безпека

міжнародна дослідницька програма тривалого застосування еторикоксибу і диклофенаку при артриті (medal)

програма medal була проспективно розробленою програмою відносно результатів щодо безпеки з боку серцево-судинної системи, отриманих за об'єднаними даними трьох рандомізованих, подвійних сліпих, контрольованих активним препаратом порівняння досліджень (дослідження medal, edge ii і edge).

у дослідженні medal за визначенням кінцевої точки впливу на серцево-судинну систему, в якому брали участь 17 804 пацієнти з оа і 5 700 ? з ра, застосовували еторикоксиб у дозі 60 мг (оа) або 90 мг (оа і ра) або диклофенак у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 20,3 місяця (максимально ? 42,3 місяця, медіана ? 21,3 місяця). у цьому дослідженні були зафіксовані тільки серйозні побічні реакції і припинення прийому препарату внаслідок виникнення будь-яких побічних реакцій.

у ході досліджень edge і edge ii порівнювали шкт-переносимість еторикоксибу і диклофенаку. у дослідженні edge брали участь 7 111 пацієнтів з оа, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу (у 1,5 раза вище рекомендованої дози для лікування оа), або диклофенак у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 9,1 місяця (максимум ? 16,6 місяця, медіана ? 11,4 місяця). у дослідженні edge ii брали участь 4 086 пацієнтів з ра, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 90 мг на добу або диклофенаком у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 19,2 місяця (максимум ? 33,1 місяця, медіана ? 24 місяці).

у об'єднаній програмі medal брало участь 34 701 пацієнт з оа і ра, які отримували лікування упродовж періоду в середньому 17,9 місяця (максимум ? 42,3 місяця, медіана ? 16,3 місяця); приблизно 12 800 пацієнтів отримували лікування понад 24 місяці. у пацієнтів, зареєстрованих у цій програмі, були різні початкові чинники ризику стосовно серцево-судинної системи і шкт. пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, аортокоронарним шунтуванням або черезшкірною коронарною ангіопластикою упродовж 6 місяців до реєстрації в дослідженні були виключені з дослідження. у дослідженнях було дозволено застосування гастропротекторних препаратів і ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах.

загальна безпека

не було суттєвих відмінностей у частоті тромботичних серцево-судинних ускладнень при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку. кардіоренальні побічні реакції частіше спостерігалися при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (див. детальні результати нижче). побічні реакції з боку шкт і печінки виникали значно частіше при застосуванні диклофенаку, ніж еторикоксибу. частота виникнення побічних реакцій в дослідженнях edge і edge ii, а також побічних реакцій, що розглядалися як серйозні або такі, що призводять до відміни препарату в дослідженні medal, була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку.

результати щодо безпеки відносно серцево-судинної системи

частота підтверджених тромботичних серцево-судинних серйозних побічних реакцій (включаючи реакції з боку серця, цереброваскулярні реакції і реакції з боку периферичних судин) була зіставною у еторикоксибу і диклофенаку (дані підсумовані в таблиці 1). не було суттєвих відмінностей в показниках частоти тромботичних ускладнень для еторикоксибу і диклофенаку в усіх проаналізованих підгрупах, включаючи пацієнтів із кардіоваскулярним ризиком. при окремому розгляді був однаковим відносний ризик виникнення підтверджених серйозних тромботичних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг або 90 мг і диклофенаку в дозі 150 мг.

таблиця 1

показники підтверджених тромботичних ускладнень з боку серцево-судинної системи (об'єднана програма medal)