Енеас таблетки №30

Енеас (Eneas) інструкція по застосуванню

Склад

Діючы речовини: enalapril maleate; nitrendipine;

• 1 таблетка містить 10 мг еналаприлу малеату та 20 мг нітрендипіну;

Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат; лактоза моногідрат, повідон К 25; целюлоза мікрокристалічна крохмаль кукурудзяний магнію стеарат натрію лаурилсульфат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості

Жовтого кольору довгастої форми двоопуклі з тисненням «E/N» з одного боку.

Фармакологічна група

Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами кальцію. Код АТХ С09В В06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Активні сполуки, що входять до складу препарату Енеас, мають взаємодоповнюючу дію.

Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який інгібує АПФ, що каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II. Пригнічення АПФ призводить до зменшення концентрацій ангіотензину II, підвищення активності реніну в плазмі та зниження секреції альдостерону.

Механізм дії еналаприлу насамперед пов'язують із пригніченням активності ренін-ангіотензин-, яка відіграє велику роль у регуляції артеріального тиску, тому еналаприл може проявляти антигіпертензивний ефект також у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією. Тривалий прийом еналаприлу пацієнтами з первинною артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю здатний покращити функцію нирок за рахунок збільшення швидкості клубочкової фільтрації.

Нітрендипін – антагоніст кальцію, похідне 1,4-дигідропіридину. Механізм анти-гіпертензивної дії пов'язаний із придушенням надходження іонів кальцію через клітинні мембрани гладких клітин стінок кровоносних судин. Шляхом зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію в клітинах нітрендипін знижує скоротливість м'язів судин, розширення периферичних артерій знижує загальний периферичний опір та патологічно підвищений артеріальний тиск. Нітрендипін має помірний натрійуретичний ефект, особливо на початку лікування.

Фармакокінетика

Після прийому еналаприл швидко всмоктується, на абсорбцію еналаприлу не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Максимальної концентрації у сироватці крові досягається через 1 годину. Зв'язування з білками плазми становить 50-60%. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується в еналаприлат. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо препарату. Виводиться еналаприл переважно нирками (у незміненому вигляді та 40% у вигляді енаприлату). За винятком перетворення на єнаприлат, інших ознак істотних метаболічних трансформацій еналаприлу немає. Графік концентрації енаприлату у сироватці крові характеризується пролонгованою термінальною фазою, що асоціюється зі зв'язуванням АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок постійні концентрації енаприлату досягалися на четвертий день прийому препарату. Ефективний напівперіод накопичення енаприлату після багаторазового перорального застосування еналаприлу становить 11 годин. Ступінь всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна до рекомендованого терапевтичного діапазону.

Нітрендипін швидко та майже повністю (88%) всмоктується. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 1-3 години після прийому препарату. Біодоступність становить 20-30%. Зв'язування нітрендипіну з білками плазми становить 96-98%.

Нітрендипін практично повністю метаболізується у печінці шляхом окислення.

Період напіввиведення становить 8-12 годин. Накопичення активної сполуки або її метаболітів не спостерігалося. У пацієнтів із хронічними порушеннями функцій печінки спостерігалося підвищення концентрації нітрендипіну у плазмі крові.

Виводиться нітрендипін переважно нирками у вигляді неактивних метаболітів (близько 77%) і через жовчні протоки.

Одночасне призначення еналаприлу малеату та нітрендипіну може дещо підвищувати біодоступність цих сполук, не є клінічно значущим.

Показання

Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які потребують комбінованої терапії.

Протипоказання Енеасу

Підвищена чутливість до компонентів препарату або до іншого інгібітора АПФангіоневротичний набряк в анамнезі, викликаний будь-яким інгібітором АПФ спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк II-III триместр вагітності; стан із нестабільною гемодинамікою, особливо після серцево-судинного шоку, гострої серцевої недостатності, гострого коронарного синдрому, гострого інсульту; двосторонній стеноз ниркових артерій або односторонній стеноз ниркової артерії у пацієнтів із єдиною ниркою; стеноз аорти або мітрального клапана з вираженим порушенням гемодинаміки, гіпертрофічна кардіоміопатія; тяжкий ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв), під час гемодіалізу; тяжкий ступінь печінкової недостатності цукровий діабет або порушення функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1,73 м ² ); вагітність або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»); не слід застосовувати з препаратами, що містять аліскірен.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Гіпотензивна дія Енеас посилюється при сумісному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами, зокрема діуретиками, бета-блокаторами, альфа-адреноблокаторами, наприклад, празоліном.

Комбінації еналаприлу малеату з іншими засобами, які необхідно застосовувати з обережністю.

Гіпотензивна терапія

Одночасне застосування цих препаратів може посилити гіпотензивний ефект еналаприлу. Супутнє застосування нітрогліцерину, інших нітратів або інших вазодилататорів може додатково зменшити артеріальний тиск.

Калійзберігаючі діуретики та калієві добавки

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. При одночасному прийомі з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), калієвими добавками та препаратами, які збільшують рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), можливе збільшення концентрації калію в плазмі крові, особливо у хворих з порушеннями функції нирок. При сумісному застосуванні таких препаратів необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі (див. розділ «Особливості застосування»).

Діуретики (тіазидні або петлеві)

 Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призвести до зниження об'єму циркулюючої крові та підвищення ризику артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Гіпотензивні ефекти можна зменшити шляхом припинення прийому діуретика, збільшення кількості споживання солі або якщо розпочати терапію з низькою дозою еналаприлу.

Протидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних протидіабетичних засобів) може призвести до зниження рівня глюкози у крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніший протягом перших тижнів сумісного прийому таких препаратів у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Літій

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та літію повідомлялося про зворотне підвищення рівня літію у сироватці крові та його токсичність. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівні літію у сироватці крові та підвищити ризик інтоксикації літієм. Не рекомендується приймати еналаприл з літієм, але якщо така комбінація необхідна для пацієнта, слід здійснювати ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики/снодійні

Супутній прийом певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні засоби, що включають селективні інгібітори циклооксигенази-2

 Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), що включають селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори), можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Тому гіпотензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори ЦОГ-2, та антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ викликає адитивний ефект на підвищення калію сироватки крові та може призвести до порушення функції нирок. Зазвичай ці явища оборотні. Зрідка можлива гостра ниркова недостатність, особливо у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (у пацієнтів похилого віку або пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, включаючи тих, хто приймає діуретики). Тому таку комбінацію слід вводити обережно пацієнтам з порушеннями функції нирок. Пацієнти повинні споживати достатню кількість рідини та перебувати під ретельним контролем функції нирок на початку супутньої терапії та періодично протягом такого лікування.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин

 Подвійна блокада (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ до антагоніста рецептора ангіотензину II) повинна обмежуватись лише окремими випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів. За результатами декількох досліджень повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним ураженням судин, серцевою недостатністю або діабетом з кінцевим ураженням органів подвійна блокада ренін-ангіотензин-пов'язана з високою частотою артеріальної гіпотензії, непритомних станів, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (у тому числі недостатністю) порівняно з такою при застосуванні одного препарату, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Препарати золота

 Зрідка повідомлялося про нітритоїдні реакції (симптоми, що включають припливи крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, які лікувалися ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат) та спільно інгібітором АПФ, у тому числі еналаприлом.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ.

Алкоголь

Алкоголь посилює гіпотензивну дію інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітиків та бета-блокатори.

Еналаприл можна безпечно застосовувати супутнє з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітиками та бета-блокаторами.

Баклофен

Баклофен може посилювати гіпотензивну дію препарату. Необхідний контроль за артеріальним тиском та корекції дози.

Аміфостін

Аміфостин посилює гіпотензивну дію препарату.

При застосуванні з алопуринолом, цитостатиками, імуносупресорами, системними глюкокортикостероїдами, прокаїнамідом можливий розвиток лейкопенії.

Комбінації нітрендипіну з іншими засобами, які необхідно застосовувати з обережністю

Циметидин та ранітидин

Циметидин (меншою мірою – ранітидин) сприяє збільшенню концентрації нітрендипіну в плазмі крові, проте клінічна значимість цього ефекту невідома.

Дігоксин

Нітрендипін може збільшувати концентрацію дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні. Пацієнт повинен бути під наглядом для визначення симптомів передозування дигоксином. Необхідно контролювати плазмові рівні дигоксину.

Міорелаксанти

Нітрендипін може посилювати дію та тривалість міорелаксантів, таких як панкуроній.

Грейпфрутовий сік гальмує окисний метаболізм нітрендипіну, збільшуючи концентрацію останнього у плазмі крові, внаслідок чого посилюється гіпотензивний ефект Енеасу.

Нітрендипін метаболізується у слизовій оболонці кишечника та печінки за участю системи цитохрому Р450 3A4. Засоби, що стимулюють цю систему, наприклад, антиконвульсанти (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) і рифампіцин можуть викликати сильне зниження біологічної доступності нітрендипіну. Засоби, що пригнічують цю ферментативну систему, наприклад, протигрибкові засоби (ітраконазол та ін.), сприяють збільшенню концентрації нітрендипіну в плазмі.

Бета-блокатори

Нітрендипін і бета-блокатори мають синергічний ефект. Це може мати особливе значення для пацієнтів, судинні реакції яких симпатичної нервової системи не регулюються додатковим застосуванням бета-блокаторів.

Особливості застосування препарату

Симптоматична гіпотензія

Симптоматична гіпотензія спостерігали у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Симптоматична гіпотензія розвивалася частіше у пацієнтів із тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували високі дози петлевих діуретиків, із гіпонатріємією або порушенням функції нирок. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під наглядом лікаря. При зміні доз еналаприлу та/або діуретика контроль має бути особливо ретельним.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

У період застосування інгібіторів АПФ, особливо в перші тижні лікування, може виникнути набряк обличчя, кінцівок, очей, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини або гортані. Однак у поодиноких випадках важкий ангіоневротичний набряк може розвинутись після тривалого лікування інгібіторами АПФ. У таких випадках слід припинити лікування. Навіть тоді, коли відзначається набряк лише язика без порушення дихання, пацієнти потребують подовженого спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатнім. Ангіоневротичний набряк мови, голосової щілини чи гортані може бути летальним. Слід негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнта слід госпіталізувати та спостерігати за ним протягом не менше 12-24 годин до повного зникнення симптомів.

У представників негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з іншими расами.

Пацієнти з ангіоневротичний набряк в анамнезі, які не пов'язують із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення та при лікуванні інгібітором АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Нейтропенія/агранулоцитоз

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з колагенозом судин (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), з антидепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих факторів, особливо якщо вже є порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвивалися серйозні інфекції, які іноді не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо таким пацієнтам слід застосовувати Енеас, рекомендується проводити аналіз кількості лейкоцитів у крові. Для пацієнтів слід провести інструктаж щодо негайного повідомлення про будь-які ознаки інфекції. Застосування препарату слід відмінити, якщо виявлено або підозрюється нейтропенія (нейтрофілів менше 1000/мм3 ⁾ .

Порушення функції нирок

Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <80 мл/хв) початкову дозу еналаприлу слід підбирати відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і далі – з відповіддю на лікування. Для таких пацієнтів стандартною медичною практикою є регулярний контроль вмісту калію та рівня креатиніну.

Про порушення функції нирок повідомлялося у зв'язку з прийомом еналаприлу, головним чином спостерігалося у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або захворюванням нирок, включаючи стеноз артерії нирок. При своєчасному виявленні та відповідному лікуванні ниркова недостатність, пов'язана з терапією еналаприлом, зазвичай має оборотний характер.

У деяких пацієнтів з гіпертензією, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, застосування еналаприлу спільно з діуретиками викликало зазвичай незначне і скороминуще підвищення вмісту сечовини та креатиніну в сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика. Ця ситуація підвищує ймовірність наявного стенозу ниркової артерії (див. розділ «Особливості застосування»: Реноваскулярна гіпертензія).

Пацієнти з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну >30 мл/хв; креатинін у сироватці крові <3 мг/мл) не потребують корекції дози. Дані щодо застосування препарату Енеас у пацієнтів з нещодавно пересадженою ниркою відсутні.

Протеїнурія

У пацієнтів з нирковою недостатністю у поодиноких випадках може виникати протеїнурія. Пацієнтам з протеїнурією (більше 1 г/добу) слід застосовувати препарат після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та під контролем клінічних лабораторних показників.

Пацієнти з порушенням печінки

Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з легким та середнім ступенем печінкової недостатності, оскільки недостатньо досвіду застосування комбінованої терапії. Пацієнтам із тяжким ступенем печінкової недостатності протипоказано застосовувати препарат. У пацієнтів похилого віку з ослабленою функцією печінки виведення нітрендипіну може сповільнюватися, що може призвести до гіпотензії. У разі виникнення побічних явищ (холестатичної жовтяниці, збільшення показників печінкових ферментів), які можуть призвести до некрозу печінки та іноді – до смерті, слід припинити терапію препаратом і звернутися до лікаря.

Реноваскулярна гіпертензія/стеноз ниркової артерії

При лікуванні інгібіторами АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та стенозом ниркової артерії (двостороннім або одностороннім) значно підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, що може призвести до втрати функції нирок навіть з дуже незначними змінами креатиніну у сироватці крові. »).

Гіперкаліємія

Інгібітори АПФ можуть спричиняти підвищення рівня калію, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та/або недостатністю серцево-судинної системи. Не рекомендується сумісна терапія з калійзберігаючими діуретиками та харчовими добавками, що містять калій. Якщо є потреба в комплексній терапії необхідно контролювати концентрацію калію в сироватці крові. Ризик виникнення гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю, порушенням функції нирок у віці > 70 років, з цукровим діабетом, тимчасовими станами, зокрема зневодненням, гострою серцевою декомпенсацією, метаболічним ацидозом та супутнім прийомом калійзберігаючих діуретиків, наприклад, спіро амілорид) при використанні харчових добавок або сольових замінників, що містять калій; а також у пацієнтів, які приймають інші препарати, які можуть спричинити підвищення калію в крові (наприклад, гепарин). Зокрема прийом калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок або сольових замінників, що містять калій, пацієнтів з порушенням функції нирок може призвести до значного підвищення рівня калію в крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозні, іноді летальні аритмії. Якщо одночасний прийом еналаприлу та будь-якого з вищезазначених препаратів вважається за необхідне, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи вміст калію у сироватці крові (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій

Зазвичай комбінація літію та еналаприлу не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Артеріальна гіпотензія

У деяких випадках Енеас може призвести до ортостатичної гіпотензії. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення та усунення клінічних ознак порушення водно-сольового балансу внаслідок застосування сечогінних засобів, низькосольової дієти, гемодіалізу, діареї або блювання. Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної гіпотензії, яка зникає після надання хворому положення лежачи та корекції рівня артеріального тиску та об'єму циркулюючої крові. Особливо уважним має бути підхід до лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда чи інсульту. При виникненні гіпотензії хворого слід перевести в лежаче положення. У разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія при відновленому артеріальному тиску та об'ємі циркулюючої рідини не є протипоказанням для лікування Енеасу.

Стеноз аорти або аортального клапана

Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі стенозом аорти або аортального клапана. При виражених порушеннях гемодинаміки не слід застосовувати препарат (див. розділ «Протипоказання»).

Кашель

Спостерігалися випадки кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, що виник під час лікування інгібіторами АПФ, необхідно враховувати при диференціальній діагностиці кашлю.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії антигіпертензивними засобами, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, тому не рекомендується застосовувати препарат.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі

За підвищеного ризику анафілактичних реакцій, таких як набряк обличчя, гіперемія, гіпотензія та задишка, препарат не слід призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (таких як AN 69). Застосування препарату Енеас протипоказане пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.

Гіпоглікемія

Пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають пероральні протидіабетичні препарати або інсулін і починають терапію інгібітором АПФ, слід рекомендувати ретельно контролювати рівень цукру в крові, особливо у перші кілька місяців спільного застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності/десенсибілізації до отрути комах

У деяких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції під час аферезу низької щільності ліпопротеїнів з використанням сульфату декстрану. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення специфічної імунотерапії (десенсибілізації) до отрути комах (наприклад, бджіл або оси), можуть виникнути анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження артеріального тиску, задишка, блювання, шкірна алергія), які в деяких випадках можуть бути небезпечними для життя. У разі необхідності проведення аферезу або специфічної імунотерапії (десенсибілізації) до отрути комах, таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасової заміни інгібіторів АПФ на інші препарати для лікування артеріальної гіпертензії або серцевої недостатності.

Хірургічні операції/анестезія

Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, що підвищують артеріальний тиск, препарат блокує утворення ангіотензину ІІ вдруге до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається гіпотензія, вона коригується за допомогою збільшення об'єму плазми.

Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину

Комбінування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II слід обмежити в індивідуально визначених випадках, які супроводжуються ретельним моніторингом функції нирок, рівня калію та артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фертильність

У поодиноких випадках нітрендипін може викликати зворотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів при штучному заплідненні, що може вплинути на функціональний стан сперми. При повторній невдачі екстракорпорального запліднення та за відсутності інших причин застосування антагоністів кальцію може розглядатися як можлива причина цього явища.

Етнічні відмінності

Як і в інших інгібіторів АПФ, антигіпертензивна дія Енеас менш виражена у чорношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас, напевно, через часті поширення низькоренінової форми гіпертензії серед чорношкірого населення.

Пацієнтам з рідкісними видами спадкової непереносимості галактози, порушенням всмоктування глюкози-галактози, дефіцитом лактази саамів не слід застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Епідеміологічні дані щодо тератогенного ризику після застосування інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності були переконливими; проте невелике збільшення ризику може бути виключено. Препарат не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності викликає фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо застосування інгібіторів АПФ мало місце, починаючи з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю нирок та черепа плода. Немовлята, матері яких приймали інгібітори АПФ, потребують ретельного спостереження з метою виявлення артеріальної гіпотензії.

Обмежені фармакокінетичні дані показали виведення еналаприлу з грудним молоком у невеликих кількостях, що не має клінічно значущого впливу на немовлят. Препарат не слід застосовувати в період годування груддю недоношених дітей та у перші кілька тижнів після народження дитини, оскільки через недостатність клінічного досвіду існує гіпотетичний ризик впливу на серцево-судинну систему та нирки. Для немовлят застосування Енеасу в період годування груддю може розглядатися, якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною спостерігатимуть на предмет появи будь-яких побічних ефектів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

У деяких хворих при застосуванні препарату можлива зміна швидкості реакції, що перешкоджає керуванню автотранспортом або іншими механізмами. Це особливо важливо на початку лікування та при заміні препарату, а також при взаємодії з алкоголем.

Спосіб застосування та дози Енеас

Таблетки ковтати повністю, не розламуючи і не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.

Рекомендується індивідуальний вибір дози для проведення комбінованої терапії.

За показаннями та під контролем лікаря можливий прямий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації.

Дорослі, включаючи пацієнтів похилого віку

Рекомендована доза – 1 таблетка на добу.

Пацієнти з порушенням печінки

Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності протипоказано застосовувати препарат (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з легким та помірним ступенем печінкової недостатності не протипоказано монотерапію еналаприлом та нітрендипіну. Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з легким та середнім ступенем печінкової недостатності через відсутність даних щодо застосування препарату в даній групі пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності протипоказано застосовувати препарат (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) або пацієнтам, які проходять гемодіаліз (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Діти

Клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей та підлітків відсутні, тому його не слід застосовувати дітям.

Передозування

Досі явищ передозування внаслідок застосування препарату Енеас не було відмічено. Найбільш вірогідний симптом передозування – артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату та збігається з блокадою ренін-ангіотензин, а також ступор. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати циркуляторний шок, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легень, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність та кашель. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які у 100 та 200 разів перевищують максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг та 440 мг еналаприлу.

Лікування

Первинна детоксикація – промивання шлунка, прийом абсорбентів та/або сульфату натрію (протягом перших 30 хв). Необхідне ретельне спостереження за показниками життєдіяльності. У разі артеріальної гіпотензії хворого необхідно укласти в положення лежачи на спині з піднятими на 20-30 см вище за рівень серця ногами та забезпечити відновлення водно-електролітного балансу. При тяжкому ступені передозування можливе введення катехоламінів, ангіотензину II та проведення гемодіалізу (швидкість 62 мл/хв; слід уникати поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю). При брадикардії призначати атропін. Можливе застосування штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.

Побічні реакції Енеасу

Внаслідок застосування Енеасу виникали такі побічні реакції. Часто (1-10%): гіперемія, набряки, біль голови, кашель. Нечасто (0,1-1%): запаморочення, тахікардія, еритематозне висипання, нудота, диспепсія, артеріальна гіпотензія. Дуже рідко (<0,01%), включаючи поодинокі випадки астенія, гіпотермія, пальпітація, периферична ішемія, гематурія, фарингіт, трахеїт, задишка, здуття живота, підвищення рівня печінкових ферментів, гіпокаліємія, сонливість, парестезії, тремор.

Нижче наведені побічні ефекти, які можуть виникати в результаті монотерапії однією з активних речовин.

Еналаприл

З боку серцево-судинної системи.

• Нечасто: артеріальна та/або ортостатична гіпотензія з такими симптомами: запаморочення, слабкість, порушення зору, рідко – непритомність (особливо на початку лікування, при збільшенні дози еналаприлу малеату та/або діуретиків у пацієнтів з порушенням водно-електролітного балансу, серцевою недостатністю; або артеріальною нирковою гіпертензією).
• Дуже рідко у зв'язку з раптовим зниженням артеріального тиску - тахікардія, пальпітація, аритмія, брадикардія, фібриляція передсердь, біль за грудиною, стенокардія, інфаркт міокарда, швидкоминущі ішемічне порушення мозкового кровообігу, легкий обіг, інсульт, інсульт легенів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

• Нечасто: виникнення або загострення порушень ниркової функції, ниркова недостатність.
• Рідко олігурія, протеїнурія у пацієнтів з порушеною функцією нирок може виникати біль у попереку.
• Дуже рідко: гостра ниркова недостатність.

З боку дихальної системи.

• Часто задишка.
• Нечасто: сухий кашель, біль у горлі, хрипи, бронхіт, ринорея.
• Рідко задишка, синусит, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
• Дуже рідко бронхоспазм/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит, сухість у роті, пневмонія, ангіоневротичний набряк із залученням гортані, глотки та/або язика, в окремих випадках може призвести до непрохідності дихальних шляхів (група ризику – пацієнт.

З боку шлунково-кишкового тракту та печінки.

• Нечасто: нудота, біль у верхній частині живота, порушення травлення, подразнення шлунка, виразки.
• Рідко блювання, діарея, запор, втрата апетиту.
• Дуже рідко ангіоневротичний набряк кишечника, порушення функцій печінки, гепатит, гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатит, включаючи некроз, холестаз (включаючи жовтяницю), печінкову недостатність, панкреатит, непрохідність кишечника, стоматит, глосит.

З боку ендокринної системи.

• Дуже рідко гінекомастія.
• Невідомо: синдром порушення секреції АДГ.

З боку нервової системи.

• Нечасто: головний біль, стомлюваність, сонливість, безсоння.
• Рідко: запаморочення, порушення сну, депресія, імпотенція, периферична невропатія з парестезією, порушення рівноваги, м'язові судоми, нервозність, сплутаність свідомості, аномальні сновидіння.

З боку судин та шкіри.

• Часто висипання.
• Не часто алергічні шкірні реакції (екзантема).
• Рідко еритродермія, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані.
• Дуже рідко: важкі форми шкірних реакцій (пемфігус, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроз), світлочутливість, підвищене потовиділення, облисіння, оніхолізис та загострення хвороби Рейно. З боку шкіри можуть супроводжуватися жаром, міалгія/міозит, артралгією/артритом, васкулітом, серозитом, еозинофілією, лейкоцитозом, збільшенням рівня показників швидкості осідання еритроцитів, позитивним тестом на антинуклеарні антитіла.

З боку обміну речовин.

• Нечасто гіпоглікемія.

З боку органів чуття.

• Рідко: дзвін у вухах, нечіткість зору, зміна смаку або короткочасна втрата смаку, втрата нюху, сухість очей, сльозогінність.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

• Дуже часто астенія.
• Не часто припливи.

Зміна лабораторних показників.

• Нечасто: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості лейкоцитів та тромбоцитів.
• Рідко у пацієнтів з порушеною функцією нирок, колагенозом або пацієнтів, які приймають алопуринол, прокаїнамід або імуносупресори: апластична анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія (рідко - агранулоцитоз, панцитопенія), пригнічення костноміст, у пацієнтів з порушеною функцією нирок, тяжкою серцевою недостатністю, реноваскулярною артеріальною гіпертензією: підвищення концентрації сечовини, креатиніну, калію в сироватці крові, зниження концентрації натрію, гіперкаліємія (у хворих на цукровий діабет), посилене виділення альбуміну із сечею.
• У поодиноких випадках зафіксована гемоліз/гемолітична анемія (у зв'язку з дефіцитом G-6-PDH), підвищення концентрації печінкових ферментів та білірубіну.

Нітрендипін

Загальні розлади.

• Нечасто астенія, грипоподібні симптоми.

З боку серцево-судинної системи.

• Нечасто аритмія, тахікардія, пальпітація серця, периферичний набряк, гіперемія, розширення судин.
• Дуже рідко: артеріальна гіпотензія, стенокардія, біль за грудиною.

З боку шлунково-кишкового тракту.

• Нечасто: нудота, діарея.
• Рідко біль у животі, запор, диспепсія, блювання.
• Дуже рідко гіпертрофічний гінгівіт.

З боку ендокринної системи.

• Дуже рідко гінекомастія.

З боку крові.

• Дуже рідко лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку нервової системи.

• Нечасто: біль голови.
• Рідко нервозність, парестезія, тремор, запаморочення.

З боку дихальної системи.

• Рідко задишка.

З боку шкіри та м'язів.

• Рідко: свербіж, висипання, кропив'янка, міалгія.

З боку органів чуття.

• Рідко: порушення зору.

З боку сечостатевої системи.

• Дуже рідко підвищена частота сечовипускання, поліурії.

Зміна лабораторних показників.

У поодиноких випадках зафіксовано підвищення концентрації печінкових ферментів.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.