Інструкція до препарату Літорва

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЛІТОРВА

(LITORVA)

• Склад
• Показання
• Побічні реакції
• Передозування
• Діти
• Особливості застосування
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Фармакологічні властивості

Склад:

діюча речовина: atorvastatin;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить кальцію аторвастатину гемігідрату       10,44 мг, 20,89 мг або 41,77 мг, що еквівалентно аторвастатину 10 мг, 20 мг або 40 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, лактози моногідрат, кросповідон, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, суміш для нанесення оболонки біла (лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол), віск карнаубський.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС C10A A05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності, аполіпопротеїну Б, тригліцеридів, з метою забезпечення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності у хворих з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та не спадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем тригліцеридів у сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність у сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці з метою:

-         зниження ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця і нефатального інфаркту міокарда;

-         зниження ризику виникнення інсульту;

-         зниження ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда;

У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:

-         зниження ризику розвитку нефатального інфаркту міокарда;

-         зниження ризику розвитку фатального та нефатального інсульту;

-         зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації;

-         зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;

-         зниження ризику виникнення стенокардії.

Діти (10-17 років)

Препарат Літорва призначається як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥ 190 мг/дл або

б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥ 160 мг/дл та:

• у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;

• у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний пацієнтам:

-                   з підвищеною чутливістю до діючої речовини або до будь-якого компонента цього лікарського засобу;

-                   із захворюванням печінки в активній формі або з нез’ясованою стійкою підвищеною активністю трансаміназ у сироватці крові, що втричі перевищує верхню межу норми;

-           під час вагітності, в період годування груддю та жінкам репродуктивного віку, які не користуються відповідними засобами контрацепції.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком терапії препаратом Літорва слід здійснити пробу контролювати рівень гіперхолестеринемії за допомогою відповідної дієти, призначити фізичні вправи і заходи, спрямовані на зменшення ваги у пацієнтів з ожирінням і провести лікування інших супутніх захворювань. Під час лікування препаратом Літорва пацієнтам слід дотримуватися стандартної холестерин-знижуючої дієти. Препарат призначають у дозі 10-80 мг один раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартова і підтримуюча дози повинні підбиратися індивідуально, відповідно до вихідного значення рівня Х-ЛНЩ, мети лікування та/або від чутливості пацієнта до препарату. Через 2-4 тижня після початку лікування та/або після титрування дози препарату Літорва необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і, залежно від результатів аналізу, відповідно відкоригувати дозування препарату.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості пацієнтів ефективною є доза 10 мг на добу. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний терапевтичний ефект – протягом 4 тижнів. Ефект підтримується протягом тривалого лікування.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг препарату Літорва 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ більше, як на 15% (18-45%).

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (10-17-річні пацієнти). Рекомендовано призначати препарат Літорва у початковій дозі по 10 мг один раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг один раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи). Доза визначається індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше необхідно коригувати дозу препарату.

Застосування для лікування пацієнтів із печінковою недостатністю.

Див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування».

Застосування для лікування пацієнтів із нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня Х-ЛНЩ у плазмі крові. Отже, немає потреби в корекції дози.

Застосування для лікування літніх пацієнтів. Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у літніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп немає.

Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами.

Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Особливості застосування» - Дія на скелетні м’язи та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» - Інгібітори перенесення).

Побічні реакції.

На підставі даних, отриманих в ході клінічних досліджень, і значного постмаркетингового досвіду далі представлено профіль небажаних явищ для аторвастатину.

Розрахункова частота небажаних явищ класифікується відповідно до наступних загальноприйнятих критеріїв оцінки частоти: часто (від ³1/100 до < 1/10); нечасто (від ³1/1000 до < 1/100); рідко (від ³1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (від £1/10000).

Інфекції та інвазії

Часто: назофарингіт.

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Рідко: тромбоцитопенія.

Розлади з боку імунної системи

Часто: алергічні реакції.

Дуже рідко: анафілаксія.

Розлади обміну речовин та харчування

Часто: гіперглікемія.

Нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.

Психічні розлади

Нечасто: нічні кошмари, безсоння.

Розлади з боку нервової системи

Часто: головний біль.

Нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія.

Рідко: периферична нейропатія.

Розлади з боку органів зору

Нечасто: нечіткість зору.

Рідко: порушення зору.

Розлади з боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: дзвін у вухах.

Дуже рідко: втрата слуху.

Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Часто: фаринголарингеальний біль, носова кровотеча.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Часто: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея.

Нечасто: блювання, біль у верхніх і нижніх відділах живота, відрижка, панкреатит.

Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Нечасто: гепатит.

Рідко: холестаз.

Дуже рідко: печінкова недостатність.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: кропив’янка, висип на шкірі, свербіж, алопеція.

Рідко: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Розлади з боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

Часто: міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язові спазми, набряклість суглобів, біль у спині.

Нечасто: біль у шиї, м'язова втома.

Рідко: міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, іноді ускладнена розривом.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Дуже рідко: гінекомастія.

Загальні порушення та реакції у місці введення препарату

Нечасто: нездужання, астенія, біль в ділянці грудної клітки, периферичний набряк, втомлюваність, лихоманка.

Відхилення від норми, виявлені в результаті лабораторних досліджень

Часто: відхилення показників функції печінки від норми, підвищений рівень креатинкінази в крові.

Нечасто: позитивний результат на наявність лейкоцитів у сечі.

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повідомлялося про підвищену активність трансаміназ в сироватці крові у пацієнтів, які приймають аторвастатин. Ці реакції, як правило, були легкими, оборотними і не вимагали переривання лікування. Клінічно значуще (в >3 рази вище від верхньої межі норми) підвищення активності трансаміназ в сироватці крові виникло у 0,8% пацієнтів, які отримували аторвастатин. Це підвищення було дозозалежним та оборотним у всіх пацієнтів.

Підвищення рівнів креатинкінази (КК) в сироватці крові більш ніж у 3 рази від верхньої межі норми виникло у 2,5% пацієнтів, які отримували аторвастатин, що також спостерігалося при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в клінічних дослідженнях. Підвищення рівнів креатинкінази більш ніж у 10 разів від верхньої межі норми виникло у 0,4% пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином.

При застосуванні деяких статинів повідомлялося про виникнення таких небажаних явищ:

·                    сексуальна дисфункція;

·                    депресія;

·                    виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо при тривалому застосуванні препарату.

Розлади з боку нервової системи

Часто: головний біль.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Часто: біль в абдомінальній ділянці.

Відхилення від норми, виявлені в результаті лабораторних досліджень

Часто: підвищений рівень аланінамінотрансферази, підвищений рівень креатинфосфокінази в крові.

На підставі доступних даних передбачається, що частота, тип і ступінь тяжкості небажаних реакцій у дітей будуть такими самими, як і в дорослих. На цей час є тільки обмежені дані щодо безпеки тривалого застосування препарату пацієнтам дитячого віку.

Передозування.

Специфічного лікування при передозуванні аторвастатином не існує. У випадку передозування пацієнта необхідно лікувати симптоматично і при необхідності проводити підтримувальні заходи. Необхідно перевірити показники функції печінки та контролювати рівні КК в сироватці крові. Через екстенсивне зв'язування аторвастатину з білками плазми крові не очікується, що гемодіаліз значно збільшить кліренс аторвастатину.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку

Жінки репродуктивного віку під час курсу лікування повинні користуватися відповідними засобами контрацепції.

Вагітність

Аторвастатин протипоказаний для застосування під час вагітності. Безпека застосування препарату вагітним жінкам на цей час не встановлена. Контрольовані клінічні дослідження застосування аторвастатину за участю вагітних жінок не проводилися. Є повідомлення про рідкісні випадки вроджених аномалій після внутрішньоутробної експозиції інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Досліди на тваринах продемонстрували токсичну дію препарату на репродуктивну систему.

Прийом аторвастатину вагітною жінкою може знизити рівні мевалонату у плода, що є попередником біосинтезу холестерину. Атеросклероз - це хронічний процес, і зазвичай припинення застосування гіполіпідемічних лікарських засобів під час вагітності повинно незначно впливати на довгостроковий ризик, пов'язаний з розвитком первинної гіперхолестеринемії.

З цих причин аторвастатин не слід застосовувати вагітним жінкам або жінкам, які планують завагітніти. Лікування аторвастатином необхідно призупинити на період вагітності або до встановлення факту, що жінка не вагітна.

Лактація

Невідомо, чи екскретується аторвастатин або його метаболіти в грудне молоко. Через можливий розвиток серйозних небажаних реакцій жінки, які приймають аторвастатин, не повинні годувати дітей груддю. Аторвастатин протипоказаний до застосування під час лактації.

Фертильність

В дослідах на тваринах аторвастатин не впливав на фертильність самців або самок тварин.

Діти.

Аторвастатин не показаний для лікування пацієнтів віком до 10 років.

Особливості застосування.

Вплив на печінку

Перед початком лікування та періодично протягом усього курсу лікування необхідно проводити функціональні печінкові проби. Функціональні печінкові проби необхідно проводити пацієнтам, у яких спостерігаються будь-які ознаки або симптоми, які можуть вказувати на ураження печінки. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення рівнів трансаміназ, мають перебувати під наглядом до повної нормалізації показників. Якщо підвищення рівнів трансаміназ, яке більш ніж в 3 рази перевищує верхню межу норми (ВМН), зберігається, рекомендується зменшити дозу або відмінити прийом препарату.

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі.

Профілактика інсульту шляхом агресивного зниження рівня холестерину (SPARCL)

В аналізі post-hoc підтипів інсульту у пацієнтів без ішемічної хвороби серця (ІХС) з недавно перенесеним інсультом або транзиторною ішемічною атакою (ТІА) спостерігалася більш висока частота виникнення геморагічного інсульту у пацієнтів, які почали лікування аторвастатином в дозі 80 мг порівняно з плацебо. Підвищений ризик, зокрема, відзначався у пацієнтів з перенесеним раніше геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом. Для таких пацієнтів відношення ризиків і користі застосування аторвастатину в дозі 80 мг є неясним, тому ризик виникнення геморагічного інсульту необхідно добре зважити до початку лікування аторвастатином.

Вплив на скелетні м'язи

Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, аторвастатин в рідкісних випадках може впливати на скелетні м'язи і спричиняти появу міалгії, міозиту та міопатії, які можуть прогресувати до виникнення рабдоміолізу – стану, що потенційно загрожує життю і характеризується значним збільшенням рівнів креатинкінази (КК) (> 10 разів порівняно з верхньою межею норми), міоглобінемією та міоглобінурією, що може призвести до ниркової недостатності.

Перед початком лікування

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають фактори ризику, що сприяють виникненню рабдоміолізу. Вимірювати рівень КК перед початком лікування статинами необхідно у таких випадках:

-                   при порушенні функції нирок;

-                   при гіпотиреозі;

-                   при наявності м’язових захворювань в індивідуальному або сімейному анамнезі;

-                   якщо раніше при лікуванні статинами або фібратами спостерігалася м’язова токсичність;

-                   якщо пацієнт раніше переніс захворювання печінки та/або якщо він вживає значну кількість алкоголю;

-                   у пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення цього вимірювання слід розглядати з урахуванням наявності інших факторів, що сприяють розвитку рабдоміолізу;

-                   випадки, коли рівні КК в плазмі крові можуть підвищитися, наприклад при взаємодії лікарських засобів та в особливих популяціях пацієнтів, включаючи генетичні субпопуляції.

У таких ситуаціях необхідно добре зважити співвідношення ризику і можливої користі лікування; рекомендується проводити ретельний клінічний моніторинг.

При значному підвищенні вихідних рівнів КК (> 5 разів порівняно з верхньою межею норми) лікування цим препаратом починати не можна.

Вимірювання рівнів креатинкінази

Вимірювання рівнів креатинкінази (КК) не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або у разі наявності будь-яких інших факторів, що можуть підвищувати рівень КК, оскільки це може ускладнювати інтерпретацію результатів. При значному підвищенні вихідних рівнів КК (> 5 разів порівняно з верхньою межею норми) їх слід знову перевірити через 5-7 днів, щоб підтвердити отримані результати.

Під час лікування

-                   Пацієнтам слід негайно повідомляти лікаря про всі випадки виникнення болю у м’язах, судом або слабості, якщо вони супроводжуються нездужанням або підвищенням температури тіла.

-                   Якщо ці симптоми виникають у пацієнтів під час лікування аторвастатином, необхідно визначити рівень КК. У випадку значного підвищення цього показника (> 5 разів порівняно з верхньою межею норми) лікування слід припинити.

-                   У випадку, якщо м’язові симптоми є дуже тяжкими і викликають щоденний дискомфорт у пацієнта, навіть якщо рівні КК у £ 5 разів перевищують верхню межу норми, необхідно розглянути питання про припинення лікування препаратом.

-                   Якщо симптоми повністю зникають і рівні КК повертаються до норми, можна поновити лікування аторвастатином або ввести в схему лікування інший препарат з групи статинів, знизивши його дози та запровадивши нагляд за пацієнтом.

-                   Лікування аторвастатином необхідно припинити при клінічно значущому підвищенні рівнів КК (> 10 разів порівняно з верхньою межею норми) або якщо діагностовано рабдоміоліз чи існує підозра на його виникнення.

Супутнє лікування іншими лікарськими засобами

Ризик розвитку рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні аторвастатину із деякими лікарськими засобами, які можуть підвищити концентрацію аторвастатину в плазмі крові, такими як потужні інгібітори CYP3A4 або транспортні білки (наприклад, циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібітори ВІЛ-протеази, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір і т. д.). Ризик розвитку міопатії також може збільшитися при супутньому застосуванні аторвастатину з гемфіброзилом та іншими похідними фіброєвої кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом. При можливості слід застосувати альтернативні препарати (що не взаємодіють з аторвастатином) замість цих лікарських засобів.

У випадках, коли призначення цих лікарських засобів з аторвастатином є необхідним, треба ретельно проаналізувати користь і ризик одночасного лікування цими препаратами. У випадках, коли пацієнти отримують лікарські засоби, що підвищують концентрацію аторвастатину в плазмі крові, рекомендується застосування більш низької максимальної дози аторвастатину. Крім того, у випадках застосування потужних інгібіторів CYP3A4 можливе застосування більш низької початкової дози аторвастатину; рекомендується належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.

Одночасне застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендується, можна тимчасово припинити застосування аторвастатину під час терапії фузидовою кислотою.

Інтерстиціальне захворювання легенів

Повідомлялося про виняткові випадки виникнення інтерстиціального захворювання легенів при застосуванні деяких статинів, особливо при довготривалій терапії. Ознаки цього захворювання можуть включати задишку, непродуктивний кашель і погіршення стану здоров'я в цілому (втомлюваність, втрату ваги і лихоманку). При підозрі на розвиток у пацієнта інтерстиціального захворювання легенів терапію статинами слід припинити.

Допоміжні речовини

Аторвастатин містить лактозу. Цей препарат не слід приймати пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, дефіцит лактози Лаппа або порушення абсорбції глюкози-галактози.

Діти

Безпека застосування препарату дітям не встановлена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Аторвастатин незначно впливає на здатність керувати транспортним засобом і працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив лікарських засобів на аторвастатин

Аторвастатин метаболізується під дією цитохрому P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратом для транспортних білків, наприклад для транспортера OATP1B1, що захоплюється в печінці. Одночасне застосування лікарських засобів, які є інгібіторами CYP3A4 або транспортних білків, може призвести до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові та до підвищеного ризику розвитку міопатії. Ризик також може підвищитися при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими лікарськими засобами, що мають потенціал індукувати розвиток міопатії, такими як похідні фіброєвої кислоти та езетиміб.

Інгібітори CYP3A4

Потужні інгібітори CYP3A4 значно збільшують концентрацію аторвастатину. Одночасного застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, циклоспорину, телітроміцину, кларитроміцину, делавірдину, стирипентолу, кетоконазолу, вориконазолу, ітраконазолу, позаконазолу та інгібіторів ВІЛ-протеази, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір і т. д.) при можливості слід уникати. У випадках, коли одночасного застосування цих лікарських засобів з аторвастатином уникнути не можна, необхідно розглянути питання про застосування більш низьких початкових і максимальних доз аторвастатину; рекомендується проведення належного клінічного моніторингу стану пацієнта.

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл і флуконазол) можуть підвищити концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Підвищений ризик розвитку міопатії спостерігався при застосуванні еритроміцину в комбінації зі статинами. Дослідження впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводилися. Відомо, що і аміодарон і верапаміл інгібують активність ферменту CYP3A4, а їх одночасне застосування з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Отже, слід розглянути питання про застосування більш низької максимальної дози аторвастатину; рекомендується проведення належного клінічного моніторингу стану пацієнта при одночасному застосуванні аторвастатину з помірними інгібіторами CYP3A4 після початку застосування інгібітору або після корекції його дози.

Індуктори CYP3A4

Одночасне застосування аторвастатину з індукторами цитохрому P450 3A (наприклад, ефавіренц, рифампін, звіробій звичайний) може призвести до нестійкого зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Через подвійний механізм взаємодії рифампіну (індукція цитохрому P450 3A і інгібування захоплення гепатоцитами транспортера OATP1B1) рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки затримка в прийомі аторвастатину після прийому рифампіну була пов'язана зі значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові. Проте дія рифампіну на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідома, і у випадку неможливості уникнути супутнього застосування цих двох препаратів, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо ефективності лікування.

Інгібітори транспортних білків

Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) можуть підвищити системну експозицію аторвастатину. Ефект інгібування захоплення транспортерів в печінці на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий. Якщо супутнього застосування цих препаратів уникнути не можна, рекомендується знизити дозу і проводити клінічний моніторинг щодо ефекти