Зетамакс

Зетамакс(Zetamaks) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості

склад

діюча речовина: azithromycin;

1 флакон містить 2,0 г азитроміцину у вигляді азитроміцину дигідрату;

допоміжні речовини: гліцерол дибегенат, полоксамер, вода очищена, сахароза, натрію фосфат, магнію гідроксид, гідроксипропілцелюлоза, ксантанова камедь, кремнію діоксид колоїдний безводний, титану діоксид (е 171), ароматизатор «вишня», ароматизатор «банан».

лікарська форма

гранули пролонгованої дії для оральної суспензії.

основні фізико-хімічні властивості: суміш порошку й гранул від білого до майже білого кольору.

фармакотерапевтична група

антибактеріальні засоби для системного застосування. макроліди. код атх j01f a10.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

механізм дії

азитроміцин є першим антибіотиком підкласу макролідних антибіотиків, які також відомі як азаліди, та хімічно відрізняється від еритроміцину. хімічно він утворюється шляхом введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину а. його хімічна назва – 9-деокси-9a-аза-9a-метил-9a-гомоеритроміцин a, а молекулярна маса становить 749,0.

азитроміцин зв’язується з 23s-ррнк 50s-рибосомальної субодиниці. це блокує синтез білка шляхом інгібування етапу транспептидації/транслокації білкового синтезу та шляхом інгібування збору 50s-рибосомальної субодиниці.

кардіоелектрофізіологія

подовження інтервалу qtc досліджувалося в рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах у 116 здорових добровольців, які отримували хлорохін (1000 мг) у вигляді монотерапії або в комбінації з азитроміцином (500, 1000 або 1500 мг один раз на добу). одночасне застосування азитроміцину збільшувало інтервал qtc залежно від дози та концентрації препарату. порівняно з монотерапією хлорохіном максимальне середнє значення (95 % верхній довірчий інтервал) подовження qtcf становило 5 (10) мсек, 7 (12) мсек та 9 (14) мсек при одночасному застосуванні 500, 1000 та 1500 мг азитроміцину відповідно.

механізм резистентності

два найбільш поширених механізми резистентності до макролідів, у тому числі й до азитроміцину, включають модифікацію мішені (зазвичай шляхом метилювання 23s-ррнк) та активного ефлюксу. виникнення цих механізмів резистентності відрізняється у різних видів мікроорганізмів, всередині виду, а частота резистентності відрізняється в різних географічних регіонах.

найбільш важливою рибосомальною модифікацією, яка призводить до зниження зв’язування макролідів, є посттранскрипційне (n₆)?метилювання аденіну в нуклеотиді a2058 (система нумерації e. coli) 23s-ррнк метилазами, що кодуються генами erm (еrythromycin ribosome methylase). рибосомальні модифікації часто викликають перехресну резистентність (фенотип mls_b) до інших класів антибіотиків, для яких рибосомальні ділянки зв’язування накладаються з ділянками зв’язування макролідів: лінкозаміди (в тому числі кліндаміцин) та стрептограміни b (які включають, наприклад, компонент хінупристин препарату хінупристин/дальфопристин). різні гени erm присутні у різних видів бактерій, особливо у стрептококів та стафілококів. чутливість до макролідів також може порушуватися внаслідок більш рідких мутацій нуклеотидів a2058 та a2059, а також в деяких інших положеннях 23s-ррнк або внаслідок мутацій білків l4 та l22 великої рибосомальної субодиниці.

ефлюксні насоси зустрічаються у деяких видів мікроорганізмів, у тому числі в грамнегативних, таких як haemophilus influenzae (у яких вони можуть призводити до природно вищих мпк) та стафілококи. у стрептококів та ентерококів ефлюксний насос, який розпізнає 14- та 15-членні макроліди (які включають відповідно еритроміцин та азитроміцин), кодується генами mef(a).

методика визначення чутливості бактерій до азитроміцину in vitro

методика включає методи розведення (визначення мпк) та методи визначення чутливості за допомогою дисків. інститут клінічних та лабораторних стандартів (clsi, clinical and laboratory standards institute) та європейський комітет досліджень протимікробної чутливості (eucast, european committee on antimicrobial susceptibility testing) надають критерії інтерпретації результатів для цих методів.

за результатами проведених досліджень рекомендується активність азитроміцину in vitro визначати при кімнатній температурі, щоб забезпечити фізіологічне значення ph поживного середовища. підвищений тиск co₂, який часто використовується при інкубації стрептококів та анаеробів, а також час від часу при інкубації інших мікроорганізмів, призводить до зниження рівня ph поживного середовища. це має більший небажаний вплив на видиму активність азитроміцину, ніж на активність інших макролідів.

граничні значення

eucast також встановив граничні значення чутливості до азитроміцину на підставі визначення мпк. критерії чутливості eucast наведено у таблиці нижче.