Золеум

"0" cellspacing="0" cellpadding="0" style='border-collapse:collapse;;clear:both'>

*дози розраховані з допущенням заданої auc=0,66 мг•год/л (кліренс креатиніну 75 мл/хв). для пацієнтів із порушеннями функції нирок передбачається зменшення дози до такого рівня, при якому досягається така auc, як і в пацієнтів із кліренсом креатиніну 75 мл/хв.

після початку терапії рівень креатиніну в сироватці крові слід вимірювати перед введенням кожної дози препарату. у разі порушення функції нирок лікування слід відмінити. у ході клінічних досліджень порушення функції нирок були визначені таким чином:

• для пацієнтів з нормальним початковим рівнем креатиніну в сироватці крові (< 1,4 мг/дл або < 124 мкмоль/л)-підвищення на 0,5 мг/дл або 44 мкмоль/л;
• для пацієнтів зі зміненим початковим рівнем креатиніну в сироватці крові (> 1,4 мг/дл, або > 124 мкмоль/л) підвищення на 1 мг/дл, або 88 мкмоль/л.

під час клінічних досліджень терапію золедроновою кислотою відновлювали після повернення рівня креатиніну до початкового рівня в межах 10 % початкової величини. терапію препаратом слід відновлювати у тій же дозі, що й до переривання лікування.

діти

безпека та ефективність золедронової кислоти у дітей віком від 1 до 17 років не з’ясована. немає рекомендацій щодо способу застосування у дітей.

інструкції щодо приготування доз золедронової кислоти

для внутрішньовенного введення.

5 мл концентрату препарату, що містить 4 мг золедронової кислоти, слід розвести у 100 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % глюкози для внутрішньовенної інфузії.

пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості рекомендовані знижені дози препарату золендровіста.

інструкція щодо приготування знижених доз препарату:

набрати відповідний об’єм концентрату, як вказано нижче:

• 4,4 мл відповідає 3,5 мг;
• 4,1 мл відповідає 3,3 мг;
• 3,8 мл відповідає 3 мг.

перед введенням золендровісти і після цього потрібно забезпечити достатню гідратацію пацієнта.

діти.

безпека та ефективність застосування золедронової кислоти дітям не встановлені.

передозування

клінічний досвід терапії гострого передозування золедроновою кислотою обмежений. зафіксоване помилкове застосування золедронової кислоти у дозі до 48 мг. пацієнти, яким застосовували препарат у дозі, що перевищує рекомендовану, повинні знаходитися під постійним медичним наглядом, оскільки можливе порушення функції нирок (в т.ч. ниркова недостатність), зміна електролітного складу сироватки (в т.ч. концентрація кальцію, фосфатів і магнію). при виникненні гіпокальціємії показано проведення інфузії кальцію глюконату за клінічними показниками. лікування симптоматичне.

побічні реакції

протягом 3 днів після застосування золедронової кислоти зазвичай повідомлялося про гострофазні реакції, симптоми яких включали біль у кістках, гарячку, слабкість, артралгію, міальгію, озноб і артрит із набряками суглобів. ці симптоми зазвичай зникають протягом декількох днів.

у разі застосування золедронової кислоти виявлено такі важливі побічні реакції:

порушення ниркової функції, некроз щелепи, гострофазні реакції, гіпокальціємія, порушення зору, фібриляція передсердь, анафілаксія, інтерстиціальна хвороба легенів.

інформація про частоту небажаних реакцій при застосуванні золедронової кислоти у дозі 4 мг ґрунтується головним чином на даних, отриманих при проведенні тривалої терапії. небажані реакції, пов’язані із застосуванням золедронової кислоти, подібні до тих, про які повідомлялося при застосуванні інших бісфосфонатів, і можуть розвиватися приблизно в однієї третини всіх пацієнтів.

інформація про нижче вказані побічні реакції була зібрана під час клінічних досліджень, переважно після тривалого лікування золедроновою кислотою.

побічні реакції класифіковані за частотою їх виникнення: дуже часто (? 1/10), часто (? 1/100, < 1/10), іноді (? 1/1000, < 1/100), рідко (? 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна оцінити, виходячи з наявних даних).

з боку системи крові та лімфатичної системи:

часто – анемія;

іноді – тромбоцитопенія, лейкопенія;

рідко – панцитопенія.

з боку нервової системи:

часто – головний біль;

іноді – парестезії, запаморочення, смакові розлади, гіпостезія, гіперстезія, тремор, сонливість; дуже рідко – епілептичні напади, заціпеніння та тетанія (вторинний до гіпокальціємії).

з боку психіки:

іноді – занепокоєність, розлади сну;

рідко – сплутаність свідомості.

з боку органів зору:

часто – кон’юнктивіти;

іноді – помутніння зору, склерит та запалення очниці;

рідко – увеїт;

дуже рідко – епісклерит.

з боку шлунково-кишкового тракту:

часто – нудота, блювання, анорексія;

іноді – діарея, запор, абдомінальний біль, диспепсія, стоматит, сухість у роті.

з боку дихальної системи:

іноді – диспное, кашель, бронхоконстрикція;

рідко – інтерстиціальна хвороба легенів.

з боку шкіри та підшкірних тканин:

іноді – свербіж, висипання (включаючи еритематозні та макулярні висипання), підвищена пітливість.

з боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини:

часто – біль у кістках, міалгія, артралгія, генералізований біль;

іноді – м’язові судоми, остеонекроз щелепи;

дуже рідко – остеонекроз зовнішнього слухового проходу (несприятливі реакції, типові для бісфосфонатів).

з боку серцево-судинної системи:

іноді – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, фібриляція передсердь, артеріальна гіпотензія, що спричинює синкопе та циркуляторний колапс;

рідко – брадикардія, дуже рідко – серцева аритмія (вторинна до гіпокальціємії).

з боку нирок та сечостатевої системи:

часто – ниркові порушення;

іноді – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія;

рідко – набутий синдром фанконі.

з боку імунної системи:

іноді – реакції гіперчутливості;

рідко – ангіоневротичний набряк.

загальні порушення і реакції у місці застосування препарату:

часто – гарячка, грипоподібний стан (включаючи стомленість, озноб, нездужання і припливи);

іноді – реакції у місці ін’єкції (включаючи біль, подразнення, припухлість, затвердіння), астенія, периферичний набряк, біль у грудях, збільшення маси тіла, анафілактичні реакції/шок, кропив’янка;

рідко – артрити та набряки суглобів як симптоми гострофазової реакції.

відхилення лабораторних показників:

дуже часто – гіпофосфатемія;

часто – підвищення рівня креатиніну і сечовини в крові, гіпокальціємія;

іноді – гіпомагніємія, гіпокаліємія;

рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія.

порушення функції нирок

при застосуванні золедронової кислоти повідомлялося про погіршення функції нирок. на підставі аналізу даних з безпеки отриманих у ході реєстраційних досліджень золедронової кислоти щодо попередження небажаних явищ, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, у пацієнтів із поширеними злоякісними захворюваннями частота порушень функції нирок, які вважалися пов’язаними із золедроновою кислотою, була такою: множинна мієлома – 3,2 %, рак простати – 3,1 %, рак молочної залози – 4,3 %, рак легень та інші солідні пухлини – 3,2 %. фактори, що можуть підвищувати ризик порушення функції нирок, включають дегідратацію, попереднє порушення функції нирок, багаторазові курси лікування золедронової кислоти або іншими бісфосфонатами, а також одночасне застосування інших нефротоксичних засобів або скорочення рекомендованого часу інфузії. зафіксовано випадки погіршення функції нирок, прогресування ниркової недостатності і виникнення необхідності проведення гемодіалізу при першому або одноразовому застосуванні золедронової кислоти у дозі 4 мг.

остеонекроз щелепи

випадки остеонекрозу (в основному щелепи) зафіксовано переважно у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які застосовували золедронову кислоту. багато хто з цих пацієнтів мав прояви місцевої інфекції, включаючи остеомієліт. більшість випадків були пов’язані зі стоматологічними процедурами, такими як видалення зуба. остеонекроз щелепи має багато встановлених факторів ризику, зокрема діагностований рак, супутня терапія (наприклад, хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди) та супутні захворювання (наприклад, анемія, коагулопатії, інфекції, захворювання ротової порожнини).

хоча причинно-наслідкового зв’язку не доведено, цим пацієнтам рекомендовано уникати інвазивних стоматологічних процедур.

фібриляція передсердь

зафіксовано ефективність і безпеку золедронової кислоти у пацієнток з постменопаузним остеопорозом, загальна частота розвитку фібриляції передсердь становила 2,5 % у групі пацієнток, які отримували золедронову кислоту в дозі 5 мг, і 1,9 % у групі плацебо. причина виникнення підвищеної частоти розвитку фібриляції передсердь невідома.

гострофазові реакції

ці небажані реакції включають гарячку, міалгію, головний біль, біль у кінцівках, нудоту, блювання, діарею та артралгію, а також артрит із асоційованим опуханням суглобів, які можуть проявитися протягом перших 3 днів після інфузії препарату. зазначену реакцію називають «грипоподібним» синдромом, або синдромом «після отримання препарату».

атипові переломи стегнової кістки

протягом періоду постреєстраційного застосування рідко повідомлялося про такі реакції, як

гострі підвертлюгові та діафізарні переломи стегнової кістки (небажана реакція на бісфосфонати).

побічні реакції, зумовлені гіпокальціємією

гіпокальціємія є важливим ідентифікованим ризиком при застосуванні препарату за зареєстрованими показаннями. дані клінічних та постмаркетингових досліджень свідчать про зв’язок між терапією золедроновою кислотою, повідомленнями про гіпокальціємію та розвитком вторинних серцевих аритмій. крім того, є дані про зв’язок між гіпокальціємією та вторинними неврологічними реакціями, включаючи епілептичні напади, заціпеніння та тетанію.

термін придатності

3 роки.

після розведення: з мікробіологічної точки зору, препарат слід використати негайно.

якщо препарат не був використаний одразу, зберігати протягом 24 годин при температурі 2-8 ?c після розкриття .

охолоджений розчин повинен бути доведений до кімнатної температури перед введенням.

умови зберігання

не потребує спеціальних умов зберігання. зберігати у недоступному для дітей місці.

несумісність

концентрат препарату підлягає розведенню у стер