Амарил М 2 мг/500 мг таблетки №30

КОД: 202846
  1. Наявність товару в аптеках
    Наявність товару в аптеці

    Амарил М 2 мг/500 мг таблетки №30

    116,50 грн.

    Доступность: Есть в наличии

    Увага! Ціни актуальні тільки при замовленні, бронюванні на сайті!
  2. Нам довіряють
    • Більше ніж 15 000 ліків і товарів для здоров'я
    • 100% товарів сертифіковані
    • Термінова доставка по Україні за 24 години
    • Працюємо без вихідних
    Доставка
    • Доставка Кур'єром
    • Самовивіз
    • Доставка Новою поштой
    При сумі замовлення від 100грн. доставка здійснюється безплатно
    Міста безплатной доставки
    • Київ
    • Одеса
    • Харків
    • Дніпро
    • Львів
    • Івано-Франківськ
    • Вінниця
    • Запоріжжя
    • Кременчук
    • Кривий Ріг
    • Тернопіль
    Оплата
    Готівкою, Visa, MasterCard, Maestro


  • add.ua-Амарил М 2 мг/500 мг таблетки №30-00
116,50 грн.

Наявність: Є в наявності

Кількість
Замовити в один клік
  • Головний медикамент: Амарил
  • Виробник: Ні
  • Форма товару: Таблетки
  • Реєстраційне посвідчення: UA/9859/01/02
Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМАРИЛ® М  2 мг / 500 мг

(AMARYL® М  2 mg / 500 mg)

                                       



Склад:

діючі  речовини: глімепірид та метформін;

1 таблетка містить глімепіриду мікронізованого 2 0 мг та метформіну гідрохлориду 500 0 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; натрію амілопектину  гліколят; повідон К-30; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; магнію стеарат;

оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза; поліетиленгліколь 6000; титану діоксид (Е 171); віск карнаубський.


Лікарська форма. таблетки вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі овальні двоопуклі таблетки вкриті оболонкою з гравіруванням «HD25» з одного боку та насічкою з іншого боку.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Глімепірид – це речовина що має гіпоглікемічну активність при пероральному застосуванні та належить до групи похідних сульфонілсечовини. Його можна застосовувати при інсулінонезалежному цукровому діабеті.

Вплив глімепіриду реалізується шляхом стимуляції вивільнення інсуліну з β-клітин підшлункової залози. Як і інші похідні сульфонілсечовини він підвищує чутливість β-клітин підшлункової залози до фізіологічної стимуляції глюкозою. Крім того глімепірид як і інші похідні сульфонілсечовини ймовірно чинить виражену позапанкреатичну дію.

Вивільнення  інсуліну.

Сульфонілсечовина регулює секрецію інсуліну закриваючи АТФ-чутливі калієві канали на мембрані β-клітини. Таке закриття  призводить до деполяризації клітинної мембрани внаслідок чого  відкриваються кальцієві канали і до клітини входить велика кількість кальцію.

Це стимулює вивільнення інсуліну шляхом екзоцитозу.

Глімепірид з високою спорідненістю приєднується до білка на мембрані β-клітин зв’язаного з АТФ-чутливим калієвим каналом але не в тому місці до якого зазвичай приєднується сульфонілсечовина.

Позапанкреатична активність.

Позапанкреатична дія полягає зокрема у підвищенні чутливості периферичних тканин до інсуліну та зменшенні захоплення інсуліну печінкою.

Перенесення глюкози з крові до периферичних м’язової та жирової тканин відбувається через спеціальні транспортні білки локалізовані на клітинній мембрані. Саме транспорт глюкози до цих тканин є етапом який лімітує швидкість засвоєння глюкози. Глімепірид дуже швидко збільшує кількість активних переносників глюкози на плазматичній мембрані  м’язових та жирових клітин стимулюючи тим самим захоплення глюкози.

Глімепірид підвищує активність фосфоліпази С специфічної до глікозил-фосфатидилінозитолу і з цим може бути пов’язане посилення ліпогенезу та глікогенезу які спостерігаються в ізольованих жирових і м’язових клітинах під дією цього засобу. 

Глімепірид перешкоджає утворенню глюкози в печінці збільшуючи внутрішньоклітинну концентрацію фруктозо-2 6-дифосфату який в свою чергу інгібує глюконеогенез.


Метформін є бігуанідом з гіпоглікемічною дією яка проявляється у зниженні як базального рівня глюкози в плазмі так і її рівня в плазмі після прийому їжі. Він не стимулює секрецію інсуліну отже не призводить до розвитку гіпоглікемії.

Дія метформіну полягає у:

- зменшенні вироблення глюкози печінкою шляхом інгібування глюконеогенезу й глікогенолізу;

- у м’язах – збільшенні чутливості до інсуліну поліпшенні периферичного захоплення й утилізації глюкози;

- затримці абсорбції глюкози в кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену впливаючи на глікогенсинтазу.

Метформін підвищує транспортну здатність специфічних мембранних переносників глюкози (GLUT-1 і GLUT-4).

У людей незалежно від  рівня  глюкози в крові метформін впливає на метаболізм ліпідів. Це було показано при застосуванні препарату в терапевтичних дозах під час контрольованих середньо- чи довготермінових  клінічних досліджень: метформін знижує загальний рівень холестерину ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) і тригліцеридів.


Фармакокінетика.

Глімепірид.

Абсорбція.

Біодоступність глімепіриду після перорального прийому є повною. Вживання їжі істотно не впливає на абсорбцію лише дещо знижується її швидкість. Cmax досягається приблизно через 2 5 години після перорального застосування (в середньому 0 3 мкг/мл після багатократного прийому препарату в добовій дозі 4 мг). Між дозою та Cmax і AUC існує лінійна залежність.

Розподіл.

Глімепірид має дуже низький об’єм розподілу  (близько 8 8 літра) який приблизно дорівнює  об’єму розподілу альбуміну має високий ступінь зв’язування з білками крові (>99 %) та низький кліренс (приблизно 48 мл/хв).

У тварин глімепірид екскретується в молоко. Глімепірид може проходити через плаценту. Проникнення через гематоенцефалічний бар’єр є незначним.

Біотрансформація та елімінація.

Середній час напіввиведення який залежить від концентрації в сироватці крові за умови багатократного прийому препарату становить 5-8 годин. Після отримання високих доз спостерігалися дещо довші періоди напіввиведення.

Після одноразової дози міченого радіоактивною міткою глімепіриду 58 % виявлялося в сечі а 35 % – у фекаліях. У незмінному стані речовина до сечі не потрапляє. Із сечею та фекаліями виводяться два метаболіти   найімовірніше – продукти метаболізму в печінці (основний фермент що забезпечує біотрансформацію – цитохром P2C9): гідроксипохідна та карбоксипохідна. Після перорального прийому глімепіриду термінальні періоди напіввиведення цих метаболітів становили 3-6 годин та 5-6 годин відповідно.

Порівняння показало відсутність істотних відмінностей у фармакокінетиці після застосування одноразової та багаторазових доз варіабельність результатів для одного індивіда була дуже низькою. Значної кумуляції не спостерігалося.

Фармакокінетика була подібною у чоловіків та жінок а також у молодих і літніх (понад 65 років) пацієнтів. Для пацієнтів з низьким кліренсом  креатиніну спостерігалася тенденція до зростання кліренсу та зменшення середніх сироваткових концентрацій  глімепіриду причиною чого є найімовірніше більш швидка його елімінація внаслідок гі