Біпролол 10 мг таблетки №30

КОД: 124928
  1. Наявність товару в аптеках
    Наявність товару в аптеці

    Біпролол 10 мг таблетки №30

    28,22 грн.

    Доступность: Есть в наличии

    Увага! Ціни актуальні тільки при замовленні, бронюванні на сайті!
  2. Нам довіряють
    • Більше ніж 15 000 ліків і товарів для здоров'я
    • 100% товарів сертифіковані
    • Термінова доставка по Україні за 24 години
    • Працюємо без вихідних
    Доставка
    • Доставка Кур'єром
    • Самовивіз
    • Доставка Новою поштой
    При сумі замовлення від 100грн. доставка здійснюється безплатно
    Міста безплатной доставки
    • Київ
    • Одеса
    • Харків
    • Дніпро
    • Львів
    • Івано-Франківськ
    • Вінниця
    • Запоріжжя
    • Кременчук
    • Кривий Ріг
    • Тернопіль
    Оплата
    Готівкою, Visa, MasterCard, Maestro


  • add.ua-Борщаговский ХФЗ ЗАО НПЦ (Украина, Киев)-Біпролол 10 мг таблетки №30-01
28,22 грн.

Наявність: Є в наявності

Кількість
Замовити в один клік
  • Головний медикамент: Ні
  • Виробник: Борщаговский ХФЗ ЗАО НПЦ (Украина, Киев)
  • Форма товару: Таблетки
  • Реєстраційне посвідчення: UA/3800/01/02
Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу


БІПРОЛОЛ

(BIPROLOL)



Склад:

діюча речовина: бісопрололу фумарат;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг бісопрололу фумарату (у перерахуванні на 100 % безводну речовину);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна кросповідон заліза оксид жовтий (Е 172) заліза оксид червоний (Е 172) (у складі таблетки з дозуванням 10 мг) лактози моногідрат магнію стеарат.


Лікарська форма. Таблетки.


Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг: таблетки круглої форми світло-жовтого кольору з вкрапленнями з двоопуклою поверхнею з рискою;

таблетки 10 мг: таблетки круглої форми від бежевого до бежевого з оранжевим відтінком кольору з вкрапленнями з двоопуклою поверхнею з рискою.


Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів. Бісопролол.            Код АТХ С07А В07.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Селективний β1-адреноблокатор. При застосуванні в терапевтичних дозах не чинить внутрішньої симпатоміметичної активності і не має клінічно виражених мембраностабілізуючих властивостей. Чинить антиангінальну дію: зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС) і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення кінцево-діастолічного тиску і подовження діастоли.

Чинить гіпотензивну дію завдяки зменшенню серцевого викиду гальмуванню секреції реніну нирками а також впливу на барорецептори дуги аорти і каротидного синуса. При тривалому застосуванні бісопрололу знижується в першу чергу підвищений периферичний судинний опір. При хронічній серцевій недостатності пригнічує активовану симпатоадреналову і ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Має дуже низьку спорідненість з β2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин а також з β2-рецепторами ендокринної системи. Препарат тільки в поодиноких випадках може впливати на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій а  також на  метаболізм  глюкози. При одноразовому застосуванні дія зберігається протягом           24 годин.

Фармакокінетика.

Всмоктуваність. Після прийому внутрішньо препарат добре адсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 90 % і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається через 1-3 години після прийому їжі. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 %.

Метаболізм та виведення. Ефект «першого проходження» через печінку виражений незначною мірою (менше 10 %). У печінці біотрансформується близько 50 % дози з утворенням неактивних метаболітів. Близько 98 % виводиться з організму нирками 50 % − в незміненому вигляді останнє – у вигляді метаболітів приблизно 2 % дози – через кишечник. Період напіввиведення становить 10-12 годин.

Фармакокінетика бісопрололу лінійна її показники не залежать від віку.

Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібна.


Клінічні характеристики.

Показання.

·   Артеріальна гіпертензія;

·   ішемічна хвороба серця (стенокардія);

·   хронічна серцева недостатність із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ діуретиками у разі необхідності – серцевими глікозидами.


Протипоказання.

·   Підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату;

·   гостра серцева недостатність або серцева недостатність у фазі декомпенсації що потребує внутрішньовенної інотропної терапії;

·   кардіогенний шок;

·   AV-блокада II та III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму);

·   синдром слабкості синусового вузла;

·   виражена синоатріальна блокада;

·   симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв до початку лікування);

·   симптоматична артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.);

·   тяжкі форми порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно;

·   тяжкі форми бронхіальної астми або хронічних обструктивних захворювань легень;

·   метаболічний ацидоз;

·   нелікована феохромоцитома.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації.

Флоктафенін: β-блокатори можуть перешкоджати компенсаторним серцево-судинним реакціям пов’язаним з гіпотонією або шоком що можуть бути спричинені прийомом флоктафеніну.

Сультоприд: існує підвищений ризик шлуночкової аритмії.

Нерекомендовані комбінації.

При всіх показаннях.

Антагоністи кальцію типу верапамілу та меншою мірою типу дилтіазему: зростає негативний вплив на інотропну функцію міокарда АV-провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам які приймають β-блокатори може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та АV-блокади.




Антигіпертензивні препарати центральної дії (наприклад клонидін гуанфацин метилдопа моксонідин рилменідин): можливі погіршення симптомів серцевої недостатності значне зниження ЧСС серцевого викиду вазодилатація. При швидкій відміні комбінованої терапії підвищується ризик «рикошетної гіпертензії». Для зниження ризику цього ускладнення               β-адреноблокатор слід відмінити за кілька днів до припинення лікування препаратом вищезазначеної групи. Якщо препарат даної групи потрібно замінити на β-адреноблокатор останній слід призначати не раніше ніж через декілька днів після припинення терапії цим препаратом.

При лікуванні серцевої недостатності.

Антиаритмічні препарати I класу (наприклад дизопірамід хінідин лідокаїн фенітоїн флекаїнід пропафенон): підвищення негативного впливу на АV-провідність та інотропну функцію міокарда.

Комбінації які слід застосовувати з обережністю.

При лікуванні артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).

Антиаритмічні препарати I класу (наприклад дизопірамід хінідин лідокаїн фенітоїн флекаїнід пропафенон): підвищення негативного впливу на АV-провідність та інотропну функцію міокарда.

При всіх показаннях.

Антагоністи кальцію типу дигідропіридину (наприклад ніфедипін фелодипін амлодипін): підвищується ризик артеріальної гіпотензії. Не можна виключити ризик подальшого погіршення насосної функції шлуночків у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю прискорення або посилення серцевої недостатності.

Антиаритмічні препарати III класу (наприклад аміодарон): можливе потенціювання впливу на АV-провідність та негативний інотропний ефект (пригнічення компенсаторних симпатичних реакцій).

Інші β-блокатори в т.ч. місцевої дії (наприклад що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): посилення системних ефектів бісопрололу.

Парасимпатоміметичні препарати в т.ч. інгібітори холінестерази (такрин): можливе збільшення часу АV-провідності та підвищення ризику брадикардії.

Інсулін та пероральні протидіабетичні препарати: підвищення гіпоглікемічної дії цих препаратів. Блокада β-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії. Подібна взаємодія більш імовірна при застосуванні неселективних β-блокаторів.

Засоби для загальної анестезії: збільшується ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій.

Серцеві глікозиди: зниження ЧСС подовження АV-провідності.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): зниження антигіпертензивног