Ципробел

Ципробел(Ciprobel) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості

склад

діюча речовина: ципрофлоксацин;

1 таблетка містить ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату еквівалентно ципрофлоксацину 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон (к 30), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію кроскармелоза; покриття sepifilm lp 770: гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, кислота стеаринова, титану діоксид (е 171).

лікарська форма

таблетки, вкриті оболонкою.

основні фізико-хімічні властивості: таблетки продовгуватої форми, вкриті оболонкою, білого кольору, з тисненням «500» і «sip» та лінією розлому з одного боку, гладенькі – з іншого.

фармакотерапевтична група

антибактеріальні засоби для системного застосування. група фторхінолонів.

код атх j01m a02.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

механізм дії.

бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена здатністю пригнічувати топоізомерази іі типу (днк-гіразу та топоізомеразу iv), які є необхідними в багатьох процесах життєвого циклу днк, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки.

ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (c_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (мік) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (auc) і мік.

механізм резистентності.

резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у топоізомеразі iv і днк-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що є наслідком вищевказаного, буває різною. одиничні мутації, як правило, не призводять до клінічної резистентності, однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

такі механізми резистентності як непроникність та/або ефлюксний насос можуть спричиняти різний вплив на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізіохімічних властивостей різних представників вказаного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. всі in vitro механізми резистентності загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. механізми резистентності, що інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар’єр проникності (притаманно для pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr геном.

спектр антибактеріальної активності.

контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

рекомендації eucast

¹staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину мають відношення до терапії із застосуванням високих доз.

*не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від мік для окремих видів. вони використовуються тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. у разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

до ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду streptococcus див. розділ «особливості застосування»).

доклінічні дані з безпеки.

доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людей на основі загальноприйнятих досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності.

фармакокінетика.

абсорбція.

після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується переважно з верхнього відділу тонкого кишечнику. максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години.

одноразові дози 100-750 мг призводили до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (c_max) між 0,56 та 3,7 мг/л. сироваткові концентрації зростають пропорційно при дозах до 1000 мг.

абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %. пероральна доза ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою концентрація/час (auc), еквівалентною такій після внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин.

розподіл.

відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30 %). ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та в тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.

біотрансформація.

були зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (m₁), сульфоципрофлоксацину (м₂), оксоципрофлоксацину (м₃) та формілципрофлоксацину (m₄). метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж вихідна сполука.

відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів cyp 450 1a2.

виведення.

ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше – через кишечник. період напіввиведення з плазми крові в осіб з нормальною нирковою функцією – приблизно 4-7 годин.