Ксарелто 15 мг таблетки №42 Bayer Schering Pharma (Німеччина)

Показання

Медичний засіб Ксарелто застосовується з метою профілактики інсульту, а також у складі комплексної терапії при таких клінічних станах:

• порушення ритму передсердь, яке супроводжується фібриляцією та загрозою системної тромбоемболії;

• розвиток венозної тромбоемболії та тромбоемболії легеневої артерії.

Лікарський препарат також призначається пацієнтам після ортопедичних втручань на тазостегновому або колінному суглобі з метою профілактики тромбозів, емболій у глибоких венах і запобігання рецидивам тромбоемболічних ускладнень.

Тривалість лікування та дози антикоагулянту визначаються індивідуально лікарем відповідно до клінічного діагнозу та ступеня тяжкості захворювання.

Протипоказання до застосування

Застосування препарату Ксарелто заборонено у таких випадках:

• порушення функції печінки, пов’язані з дефіцитом факторів згортання крові;

• індивідуальна чутливість до активної речовини або будь-якого компонента засобу;

• наявність внутрішніх кровотеч (черепно-мозкових, шлунково-кишкових, легеневих), що виникли після травм або хірургічних втручань на головному або спинному мозку;

• загострення виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки, злоякісні новоутворення, крововиливи у мозок;

• паралельне лікування іншими антикоагулянтами;

• спадкова лактазна недостатність, непереносимість галактози або мальабсорбція глюкози та галактози.

Призначення препарату з обережністю допускається при хронічній нирковій недостатності (з урахуванням показників кліренсу креатиніну), артеріальній гіпертензії, а також при наявності бронхоектазів.

Медикамент не застосовується в лікуванні вагітних жінок і матерів у період лактації, оскільки клінічних досліджень безпеки препарату для цієї категорії пацієнтів не проводили.

Препарат також не рекомендований до використання в педіатричній практиці: його не призначають дітям та підліткам віком до 18 років.

У разі передозування або перевищення терапевтичних рівнів антикоагулянту в плазмі крові можливе введення внутрішньовенно антагоніста під назвою Андекса — специфічного антидоту, який дозволяє зупинити кровотечу та знизити ризик летального наслідку.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інгібітори CYP3A4 та P-gp

Супутнє застосування ривароксабану з кетоконазолом (400 мг 1 раз на добу) або ритонавіром (600 мг 2 рази на добу) призводить до значного підвищення його концентрації в плазмі (AUC — у 2,5–2,6 раза, Cmax — у 1,6–1,7 раза), що посилює фармакодинамічний ефект і підвищує ризик кровотеч. Тому Ксарелто не слід призначати пацієнтам, які отримують системні азольні протигрибкові препарати (кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол) або інгібітори ВІЛ-протеази — потужні інгібітори CYP3A4 і P-gp (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати, що пригнічують лише один шлях виведення (CYP3A4 або P-gp), мають менший вплив. Наприклад, кларитроміцин (500 мг 2 рази на добу) збільшував AUC ривароксабану у 1,5 раза, Cmax — у 1,4 раза; еритроміцин (500 мг 3 рази на добу) — відповідно у 1,3 раза. Для більшості пацієнтів це не має клінічного значення, однак може бути важливим для осіб із підвищеним ризиком.

У пацієнтів з порушенням функції нирок дія еритроміцину посилюється: при легкій нирковій недостатності AUC зростає у 1,8 раза, при помірній — у 2 рази.

Флуконазол (400 мг 1 раз на добу) підвищує AUC ривароксабану у 1,4 раза, Cmax — у 1,3 раза. У більшості випадків ця взаємодія не є клінічно значущою, але її слід враховувати у пацієнтів із ризиком кровотеч.

Через обмеженість даних не рекомендується поєднувати ривароксабан із дронедароном.

Антикоагулянти
Поєднання з еноксапарином викликає адитивний ефект на пригнічення фактора Ха без значних змін у згортанні крові. З іншими антикоагулянтами ривароксабан слід застосовувати з обережністю через ризик кровотеч.

НПЗЗ та антиагреганти
Комбінація з напроксеном, ацетилсаліциловою кислотою або клопідогрелем може призводити до збільшення часу кровотечі, хоча клінічно значущих змін у фармакокінетиці не виявлено. Рекомендується бути обережними при супутньому застосуванні НПЗЗ та антиагрегантів.

СІЗЗС / ІЗЗСН
Підвищують ризик кровотеч внаслідок впливу на функцію тромбоцитів. У дослідженнях відзначалося більше випадків значущих кровотеч при поєднанні з ривароксабаном.

Варфарин
При переході між варфарином і ривароксабаном можуть спостерігатися значні коливання показників згортання крові (зокрема, МНВ), тому слід враховувати час останнього прийому і використовувати специфічні тести (PiCT, HepTest) для контролю ефекту. Фармакокінетичної взаємодії не виявлено.

Індуктори CYP3A4
Препарати на зразок рифампіцину, фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу та звіробою можуть суттєво знижувати концентрацію ривароксабану, зменшуючи його ефективність. Їх одночасне застосування не рекомендується без ретельного моніторингу.

Інші засоби
Не спостерігалося значущої взаємодії з мідазоламом, дигоксином, аторвастатином та омепразолом. Ривароксабан не впливає на основні ферменти системи CYP.

Особливі вказівки застосування

Пацієнти, які приймають Ксарелто, потребують клінічного нагляду для виявлення ознак кровотеч, особливо при наявності захворювань із підвищеним ризиком кровотечі. При серйозних кровотечах препарат слід припинити.

При тривалій терапії ривароксабаном частіше, ніж при застосуванні антагоністів вітаміну К, зустрічаються слизові кровотечі та анемія, тому рекомендується контролювати рівень гемоглобіну і гематокрит.

Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) мають підвищений ризик кровотеч через зростання концентрації препарату в крові. Застосування Ксарелто при кліренсі < 15 мл/хв не рекомендоване.

Не рекомендується одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 та P-gp (кетоконазол, ритонавір тощо) через значне підвищення концентрації ривароксабану і ризику кровотечі.

Слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають ліки, що впливають на гемостаз (НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота, інгібітори агрегації тромбоцитів, СІЗЗС).

Протипоказане застосування при підвищеному ризику кровотечі: патології згортання, неконтрольована тяжка гіпертензія, активні захворювання шлунково-кишкового тракту, судинна ретинопатія, легеневі кровотечі в анамнезі.

Не застосовувати пацієнтам зі штучними клапанами серця та антифосфоліпідним синдромом.

При нейроаксіальній анестезії або пункції можливий ризик епідуральної/спинномозкової гематоми. Катетер слід видаляти не раніше ніж через 18-26 годин після останньої дози, препарат не приймати 6 годин після видалення.

Перед хірургічними втручаннями прийом Ксарелто® слід припинити за 24 години, відновити після досягнення гемостазу.

У літніх пацієнтів ризик кровотеч збільшується.

Можливі серйозні шкірні реакції (синдром Стівенса–Джонсона, DRESS), тому при появі будь-яких симптомів лікування припинити.

Ксарелто містить лактозу, тому не рекомендований при її непереносимості.

Препарат може спричиняти запаморочення чи синкопи, що впливають на керування транспортом.

Протипоказаний у період вагітності та годування груддю через ризики для плода і немовляти.

Спосіб застосування та дозування Ксарелто

Профілактика інсульту та системної емболії.
Призначають по 1 таблетці 20 мг один раз на добу — максимальна рекомендована доза. Лікування триває довго, якщо користь переважає ризик кровотеч. При пропуску дози прийміть таблетку якнайшвидше, не подвоюйте дозу того ж дня.

Лікування ТГВ, ТЕЛА та профілактика рецидивів
Перші 3 тижні — 15 мг двічі на добу, далі 20 мг один раз на добу. Після 6 місяців терапії для профілактики рецидивів — 10 або 20 мг один раз на добу. При пропуску дози 15 мг двічі на добу можна одноразово прийняти 2 таблетки, потім продовжити звичайний режим. При пропуску дози у режимі 1 раз на добу — прийняти таблетку негайно, не подвоювати дозу.

Перехід між антикоагулянтами

1. З антагоністів вітаміну К на Ксарелто®: припинити антагоністи, почати Ксарелто при МНВ ≤ 3 (для профілактики інсульту) або ≤ 2,5 (для ТГВ/ТЕЛА).

2. З Ксарелто на антагоністи: почати антагоністи разом з Ксарелто, поки МНВ не досягне ≥ 2. МНВ слід вимірювати не раніше ніж через 24 год після останньої дози Ксарелто.

Перехід з/на парентеральні антикоагулянти
Ксарелто починають за 0–2 години до наступної дози парентерального препарату або одразу після припинення введення. Перехід у зворотному напрямку — першу дозу парентерального препарату вводять тоді, коли мала б бути наступна доза Ксарелто.

Особливі групи пацієнтів

1. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 15–29 мл/хв) застосовують з обережністю. Пацієнтам із кліренсом < 15 мл/хв препарат не рекомендується.

2. При середній нирковій недостатності дозу для профілактики інсульту знижують до 15 мг один раз на добу, при лікуванні ТГВ/ТЕЛА — 15 мг двічі на добу перші 3 тижні, потім 20 мг один раз на добу (можлива корекція дози до 15 мг при високому ризику кровотеч).

3. При легкій нирковій недостатності корекція дози не потрібна.

4. Протипоказаний при захворюваннях печінки з коагулопатією (клас В та С за Чайлдом-П’ю).

5. Корекція дози для літніх пацієнтів, а також залежно від статі та маси тіла не потрібна.

Спосіб прийому
Таблетки 15 мг та 20 мг слід приймати під час їжі. Якщо пацієнт не може ковтати цілу таблетку, її можна подрібнити та змішати з водою або м’якою їжею (яблучне пюре), або вводити через шлунковий зонд, після чого зонд промивають водою.

Діти

Безпека та ефективність для дітей до 18 років не встановлені, застосування не рекомендується.

Побічні ефекти

Застосування препарату може рідко спричиняти такі реакції організму:

• прискорене серцебиття;

• зниження рівня гемоглобіну в крові;

• носові кровотечі;

• порушення зору, пов’язані з крововиливами в очі;

• розлади травлення — біль, нудота, запори чи діарея, що можуть ускладнюватися ректальними та шлунковими кровотечами;

• підвищення температури тіла;

• загальна слабкість і підвищена втомлюваність;

• порушення функції печінки та нирок, що можуть проявлятися жовтяницею, появою крові в сечі та матковими кровотечами;

• неврологічні симптоми — запаморочення, головний біль і внутрішньочерепні крововиливи;

• зниження артеріального тиску та утворення гематом;

• алергічні реакції у вигляді висипу, свербежу, кропив’янки та синців.