Налаштування
Шрифт:
  • А
  • А
  • А
Колір:
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
Фото
  • ЧБ
  • Колір
  • Вимк.
Повна версія
Лантус 100 МО/мл 3 мл ампули №5
1 318,50 ₴
Aventis Pharma Deutschland (Німеччина)
Арт.
114648
У список

Лантус 100 МО/мл 3 мл ампули №5

Aventis Pharma Deutschland (Німеччина)
Упаковка В наявності
1 318,50 ₴
1/5 упаковки В наявності
263,70 ₴
Увага! Ціни дійсні тільки при покупці онлайн
Ваше місто
Обрати
Товар відсутній в аптеках обраного міста В обраному місті немає аптек для самовивозу
Самовивіз
Самовивіз
Безкоштовно
Кур'єром
Кур'єром
Доставка до 48 годин
Від 70 грн
Рецептурний препарат. Можливий тільки самовивіз з аптеки
Нова Пошта
Нова Пошта
Доставка 2-3 дні
Від 70 грн
Укрпошта відділення
Укрпошта відділення
Доставка 2-3 дні
Від 55 грн
Доставка
На сайті
При отриманні
Оплата
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Ціни дійсні тільки при покупці онлайн, ціни в роздрібній мережі можуть відрізнятися від вказаних на сайті Задати питання фармацевту
Характеристики товара
Виробник Aventis Pharma Deutschland (Німеччина)
Дозування 100 МО/мл
Головний медикамент Інсуліни та їх аналоги
Форма товару Ампули
Спосіб застосування Підшкірний
Взаємодія з алкоголем Мінімальна
Признак Імпортний
Взаємодія з їжею До їди
Умови відпуску без рецепта
Призначення Для діабетиків
Температура зберiгання від 2°C до 8°C
Інструкція надана держ. реєстром мед. препаратів України
Кортунова Юлія
Перевірено: Кортунова Юлія
Оновлено: 05.03.2024
Провірено
Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАНТУСТ®

(LANTUSТ®)

Склад:

діюча речовина: інсуліну гларгін;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 3 6378 мг інсуліну гларгіну що еквівалентно 100 Од.   інсуліну гларгіну;

1 картридж містить 3 мл розчину для ін’єкцій що відповідає 300 Од. інсуліну гларгіну;

1 флакон містить 10 мл розчину для ін’єкцій що відповідає 1000 Од. інсуліну гларгіну

допоміжні речовини:

для розчину для ін’єкцій у картриджі по  3 мл: цинку хлорид м-крезол гліцерин (85 %) кислота хлористоводнева концентрована натрію гідроксид вода для ін'єкцій.

для розчину для ін’єкцій у флаконі по  10 мл:

цинку хлорид м-крезол полісорбат 20 гліцерин (85 %) кислота хлористоводнева концентрована натрію гідроксид вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Інсуліни та аналоги тривалої дії для ін’єкцій.

Код АТС А10А Е04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування цукрового діабету у дорослих підлітків та дітей віком від 2 років.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміж-ної речовини що входить до складу препарату.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Лантус® містить інсулін гларгін – аналог інсуліну тривалої дії. Препарат вводять один раз на день у будь-який час доби але щоразу в один і той самий час.

Режим дозування препарату Лантус® (доза та час введення) слід підбирати індивідуально. Пацієнтам хворим на цукровий діабет ІІ-го типу Лантус® також можна застосовувати одночасно з пероральними протидіабетичними лікарськими засобами. Сила дії цього лікарського засобу виражається в одиницях. Ці одиниці застосовуються винятково для препарату Лантус® і відрізняються від МО чи одиниць у яких виражається сила дії інших аналогів інсуліну (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти і підлітки

Безпечність і ефективність інсуліну Лантус® були доведені при його застосуванні у підлітків та дітей віком від 2 років (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Лантус® не вивчався у дітей віком молодше 2 років.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років)

У людей літнього віку вікове прогресуюче погіршення функції нирок може стати причиною постійного зменшення потреби в інсуліні.

Ниркова недостатність

У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через послаблення метаболізму інсуліну.

Печінкова недостатність

У пацієнтів з печінковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися через зниження здатності до глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну.

Перехід від інших інсулінів на препарат Лантус®

При переході від схем лікування інсулінами середньої тривалості дії або тривалої дії на схему лікування препаратом Лантус® може виникнути потреба у зміні дози базального інсуліну а також у корекції супутньої протидіабетичної терапії (доз і часу введення додатково застосованих звичайних (регуляр) інсулінів або аналогів інсуліну швидкої дії чи доз пероральних протидіабетичних лікарських засобів).

Щоб зменшити ризик розвитку гіпоглікемії у нічні або у ранні ранкові години пацієнтам які змінюють режим застосування базального інсуліну з дворазового введення НПХ інсуліну на однократне введення Лантус® потрібно зменшити дозу базального інсуліну на 20-30 % протягом перших тижнів лікування.

Упродовж цього періоду зниження дози має бути принаймні частково компенсовано збільшенням дози інсуліну введення якого пов'язане із прийманням їжі. Після завершення цього періоду режим дозування слід коригувати індивідуально.

Як і при застосуванні інших аналогів інсуліну у пацієнтів які отримують великі дози інсуліну внаслідок наявності антитіл до людського інсуліну при переході на Лантус® може спостерігатися покращання відповіді організму на введення інсуліну.

Під час переходу на інший препарат та впродовж перших тижнів після цього рекомендується ретельно контролювати метаболічні показники.

Покращення метаболічного контролю і пов’язане з цим збільшення чутливості до інсуліну можуть потребувати додаткової корекції режиму дозування. Корекція дози також може знадобитися наприклад при зміні маси тіла хворого чи зміні його способу життя зміні часу доби коли здійснюється введення інсуліну або при виникненні інших факторів які сприяють підвищенню схильності до розвитку гіпо- або гіперглікемії (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб введення

Лантус® слід вводити підшкірно.

Лантус® не можна вводити внутрішньовенно. Тривала дія препарату Лантус® зумовлена його введенням у підшкірно-жирову тканину. Внутрішньовенне введення звичайної підшкірної дози може призвести до виникнення тяжкої гіпоглікемії.

Немає клінічно значущої різниці у рівнях інсуліну або глюкози в сироватці крові після введення Лантус® в абдомінальну ділянку ділянку дельтоподібного м`яза або стегна. При кожній наступній ін’єкції місце уколу слід щоразу змінювати у межах ділянки тіла рекомендованої для введення інсуліну.

Лантус® не можна змішувати з будь-яким іншим інсуліном або розводити. При змішуванні або розведенні може змінитися профіль дії препарату у часі. Крім цього змішування з іншими інсулінами може призвести до утворення осаду.

Шприц-ручка для інсуліну

Картриджі інсуліну Лантус® призначені для використання тільки у шприц-ручках OптіПен КлікСтар Аутопен 24 Тактіпен або AllStarTM.

Шприц-ручки слід використовувати згідно з рекомендаціями наданими виробником ін’єкційного пристрою.

Слід чітко дотримуватися інструкцій виробника щодо використання шприц-ручки під час заправки картриджа приєднання голки та введення ін’єкції інсуліну.

Якщо шприц-ручка для введення інсуліну пошкоджена або не працює належним чином (через механічні дефекти) її слід знищити а замість неї використовувати нову шприц-ручку.

У разі несправності шприц-ручки (див. інструкцію з використання шприц-ручки) розчин з картриджа  можна  набрати  у шприц (що підходить для введення інсуліну концентрацією

100 одиниць/мл) та зробити ін’єкцію.

Картридж

Перед тим як вставити картридж у шприц-ручку його необхідно витримати впродовж 1-2 годин при кімнатній температурі. Перевірити картридж перед його використанням. Його можна застосовувати лише тоді коли розчин у ньому є прозорим безбарвним без видимих твердих часточок та має таку ж консистенцію як вода. Оскільки Лантус® є розчином він не вимагає ресуспендування перед застосуванням.

Перед ін’єкцією слід видалити з картриджа всі бульбашки повітря (див. інструкції з використання шприц-ручки). Не дозволяється знову наповнювати порожні картриджі.

Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну гларгіну інших інсулінів (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Флакон

Перевірити флакон перед його використанням. Його можна застосовувати лише тоді коли розчин у ньому є прозорим безбарвним без видимих твердих часточок та має таку ж консистенцію як вода.

Оскільки Лантус® є розчином він не вимагає ресуспендування перед застосуванням.

Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну гларгіну інших інсулінів (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Побічні реакції.

Гіпоглікемія як правило є найчастішою побічною реакцією що спостерігається під час інсулінотерапії. Вона виникає тоді коли доза введеного інсуліну перевищує потребу у ньому.

Табличний перелік побічних реакцій

Небажані реакції пов’язані із застосуванням препарату що спостерігалися під час клінічних досліджень наводяться нижче за класами органів та систем у порядку зменшення частоти виникнення (дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000).

У кожній з цих груп побічні реакції наведені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.

Клас органів та систем MedDRA

Дуже часто

Часто

Нечасто

Рідко

Дуже

рідко

Розлади з боку імунної системи

Алергічні реакції

Метаболічні та

аліментарні розлади

Гіпоглікемія

Розлади з боку нервової системи

Дисгевзія

Розлади з боку органів зору

Порушення зору ретинопатія

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин

Ліпогіпертрофія

Ліпоатрофія

Розлади з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Міалгія

Порушення загального стану та реакції у місці введення

Реакції у місці ін’єкційного введення препарату

Набряк

Опис окремих побічних реакцій

Метаболічні та аліментарні розлади

Тяжкі епізоди гіпоглікемії особливо якщо вони виникають неодноразово можуть стати причиною ураження нервової системи. Тривала або тяжка гіпоглікемія може становити загрозу для життя хворого.

У багатьох пацієнтів появі симптомів що свідчать про недостатнє надходження глюкози до тканин головного мозку (нейроглікопенія) передують ознаки адренергічної контррегуляції. Як правило чим більше та швидше знижується рівень цукру в крові тим більш вираженим є феномен адренергічної контррегуляції та його симптоми.

Розлади з боку імунної системи

Алергічні реакції негайного типу на інсулін виникають рідко. Проявами таких реакцій на інсулін (у тому числі на інсулін гларгін) або допоміжні речовини можуть бути наприклад генералізовані реакції з боку шкіри ангіоневротичний набряк бронхоспазм гіпотензія і шок які можуть становити загрозу для життя хворого.

Введення препаратів інсуліну може викликати утворення антитіл до нього. Під час клінічних випробувань у груп пацієнтів які отримували лікування НПХ інсуліном та інсуліном гларгіном утворення антитіл що перехресно реагували з людським інсуліном та інсуліном гларгіном спостерігалося з однаковою частотою. У рідкісних випадках через наявність антитіл до інсуліну може виникати потреба у корекції дози щоб попередити виникнення гіпо- або гіперглікемії.

Розлади з боку органів зору

Значна зміна рівня глюкози у крові може спричинити тимчасове порушення зору внаслідок тимчасової зміни тургору та індексу рефракції  кришталика.

Ризик прогресування діабетичної ретинопатії зменшується при досягненні тривалої нормалізації рівня глюкози у крові. Однак інтенсифікація інсулінотерапії із різким покращенням глікемічного контролю може супроводжуватися тимчасовим погіршенням перебігу діабетичної ретинопатії. У хворих на проліферативну ретинопатію особливо у тих яким не проводилася фотокоагуляція епізоди тяжкої гіпоглікемії можуть призвести до виникнення тимчасової втрати зору.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин

Як і при застосуванні будь-яких інших препаратів інсуліну у місці ін’єкційного введення може виникати ліподистрофія внаслідок чого швидкість всмоктування інсуліну у місці ін’єкції зменшується. Постійна зміна місця проведення ін’єкції в межах окремої ін’єкційної ділянки може допомогти зменшити ці явища або попередити їх появу.

Порушення загального стану та реакції у місці введення

До реакцій що виникають у місці введення належать почервоніння шкіри біль свербіж кропивянка припухлість або запалення Більшість нетяжких реакцій на інсулін які виникають у місці введення препарату зазвичай минають упродовж періоду від кількох днів до кількох тижнів

Зрідка інсулін може призводити до затримки в організмі натрію та появи набряків особливо у випадках коли завдяки посиленню інтенсивності інсулінотерапії вдається покращити глікемічний контроль який до цього не був адекватним.

Діти

Загалом профіль безпеки препарату у дітей та підлітків (молодше 18 років) не відрізняється від його профілю безпеки у дорослих пацієнтів.

У звітах про побічні реакції отриманих під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про відносно частіше виникнення реакцій у місці введення препарату (біль у місці введення препарату реакція у місці введення препарату) а також реакцій з боку шкіри (висип кропив’янка) у дітей та підлітків (≤18 років) порівняно із дорослими.

Дані клінічних досліджень з безпеки застосування препарату у дітей віком молодше 2 років наразі відсутні.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського засобу дозвільними органами є важливою процедурою. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення «користь/ризик» застосування цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень.

Передозування.

Симптоми

Передозування інсуліну може призвести до тяжкої а іноді тривалої гіпоглікемії яка може бути небезпечною для життя хворого.

Лікування

Нетяжкі випадки гіпоглікемії зазвичай можуть бути скориговані пероральним застосуванням вуглеводів. Може знадобитися також корекція дози лікарського препарату і внесення змін у режим харчування чи фізичної активності.

Більш тяжкі епізоди гіпоглікемії які супроводжуються комою судомами або неврологічними порушеннями вимагають внутрішньом'язового/підшкірного введення глюкагону або внутрішньовенного введення концентрованого розчину глюкози. Оскільки гіпоглікемія може повторитися навіть після явного покращання клінічного стану хворого необхідними заходами є тривале приймання вуглеводів і спостереження за пацієнтом.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Не існує клінічних даних отриманих у ході контрольованих клінічних досліджень стосовно застосування інуліну гларгіну у період вагітності. Нечисленні дані щодо застосування цього препарату вагітним жінкам (є дані про 300-1000 випадків вагітності) отримані під час постмаркетингового спостереження вказують на те що інсулін гларгін не має шкідливого впливу на перебіг вагітності а також не спричиняє ані вад розвитку у плода/новонародженого ані токсичного впливу на нього. Дослідження на лабораторних тваринах не виявили ознак репродуктивної токсичності. Препарат Лантус® можна призначати у період вагітності якщо у цьому є потреба.

Пацієнткам з діабетом що виник до вагітності або з гестаційним діабетом упродовж усього періоду вагітності дуже важливо підтримувати належний метаболічний контроль. Потреба в інсуліні може зменшуватися протягом І триместру вагітності та як правило зростати протягом ІІ та ІІІ триместрів. Одразу після пологів потреба в інсуліні стрімко знижується (збільшується ризик виникнення гіпоглікемії). Тому дуже важливе значення має ретельний контроль рівня глюкози у крові.

Годування груддю. Поки що невідомо чи проникає інсулін гларгін у грудне молоко у людей. Виникнення будь-яких метаболічних ефектів спричинених проникненням інсуліну гларгіну в організм новонародженого/немовляти із грудним молоком не очікується оскільки інсулін гларгін є пептидом який у шлунково-кишковому тракті людини розщеплюється на амінокислоти. Однак жінки під час грудного вигодовування можуть потребувати корекції дози препарату та дієти.

Репродуктивна функція. Дослідження на лабораторних тваринах не виявили безпосереднього шкідливого впливу на репродуктивну функцію.

Діти.

Безпека та ефективність препарату Лантус® встановлена у дітей віком від 2 років і старше.

Особливості застосування.

Лантус® не є препаратом вибору для лікування діабетичного кетоацидозу. Замість нього у таких випадках рекомендується внутрішньовенне введення звичайного (регуляр) інсуліну.

Якщо у результаті лікування не вдається досягти достатнього контролю рівня глюкози або спостерігається тенденція до збільшення епізодів гіпо- чи гіперглікемії перед тим як змінювати дозування препарату слід перевірити чи дотримується хворий призначених режиму лікування місць введення препарату належної техніки ін’єкційного введення а також оцінити інші важливі фактори які впливають на ефективність лікування.

Переведення пацієнта на інший тип або марку інсуліну має відбуватися під ретельним медичним наглядом. Зміни сили дії марки (виробника) типу (регуляр НПХ ленте тривалої дії тощо) походження (тваринний людський аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва можуть призвести до необхідності змінити дозу інсуліну.

Введення препаратів інсуліну може зумовити утворення антитіл до нього. У рідкісних випадках через наявність антитіл до інсуліну може виникати потреба у корекції дози для профілактики гіпо- або гіперглікемії (див. розділ «Побічні реакції»).

Гіпоглікемія

Час через який розвивається гіпоглікемія залежить від профілю дії інсулінів що застосовуються і тому може змінюватися при зміні режиму лікування. Унаслідок більш стабільного надходження в організм базального інсуліну при застосуванні препарату Лантус® слід очікувати меншої імовірності виникнення гіпоглікемії у нічний час тоді як у ранні ранкові години гіпоглікемія є більш імовірною.

Дотримуватися особливої обережності і посилено контролювати рівень глюкози у крові необхідно тим пацієнтам у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними з клінічної точки зору як наприклад пацієнтам з вираженим стенозом коронарних артерій та кровоносних судин що постачають кров`ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень гіпоглікемії) а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією особливо тим з них яким не проводилася фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти).

Пацієнтам необхідно знати про те що за певних обставин перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть бути менш помітними. Симптоми що вказують на розвиток гіпоглікемії можуть змінюватися ставати менш вираженими або бути взагалі відсутніми у пацієнтів які належать до певних груп ризику. Серед них хворі:

-         у яких спостерігається значне покращання глікемічного контролю

-         у яких гіпоглікемія розвивається поступово

-         літнього віку

-         які перейшли з інсуліну тваринного походження на людський інсулін

-         з автономною (вегетативною) нейропатією

-         які хворіють на діабет упродовж тривалого періоду часу

-         з психічними розладами

-         які одночасно отримують терапію деякими іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У таких ситуаціях може виникати тяжка гіпоглікемія (можливо із втратою свідомості) ще до того як пацієнт зрозуміє що у нього знизився рівень глюкози у крові.

Оскільки інсулін гларгін при підшкірному введенні діє впродовж тривалого періоду часу це може призвести до того що для нормалізації глікемічного стану вимагатиметься більше часу.

Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну це може вказувати на виникнення у нього періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії дуже важливими є дотримання пацієнтом режиму дозування препарату і харчування правильне введення інсуліну а також  поінформованість хворого стосовно симптомів гіпоглікемії. Існує ряд факторів які підвищують схильність до виникнення гіпоглікемії та вимагають ретельного спостереження за станом хворого а іноді і корекції дози препарату. До них належать:

-         зміна місця введення інсуліну

-         підвищення чутливості до інсуліну (наприклад при усуненні стресових факторів)

-         незвичне надмірне або тривале фізичне навантаження

-         супутнє захворювання (наприклад блювання діарея)

-         нераціональне харчування

-         пропуск приймання їжі

-         вживання алкоголю

-         деякі порушення ендокринної системи (наприклад гіпотиреоз недостатність аденогіпофіза чи кори надниркових залоз) у стадії декомпенсації

-         одночасне застосування деяких інших лікарських засобів.

Супутні захворювання

Наявність супутнього захворювання вимагає посилення контролю за метаболічними показниками. У багатьох випадках показане проведення аналізу сечі на присутність кетонових тіл та часто виникає необхідність у корекції дози інсуліну. Потреба в інсуліні нерідко може зростати. Пацієнти хворі на діабет 1 типу повинні продовжувати регулярно споживати хоча б невелику кількість вуглеводів навіть якщо вони здатні приймати лише незначну кількість їжі або зовсім не можуть приймати їжу або у них виникає блювання. Їм ніколи не слід припиняти застосування інсуліну повністю.

Шприц-ручки придатні для картриджів Лантус®

Картриджі інсуліну Лантус® слід використовувати лише у наступних шприц-ручках: OптіПен КлікСтар Аутопен 24   Тактіпен або AllStarTM. Їх не можна застосовувати у інших шприц-ручках багаторазового використання оскільки точність дозування була визначена тільки для вказаних шприц-ручок. Не усі з цих шприц-ручок можуть продаватися у вашій країні.

Помилкове введення іншого препарату

Надходили повідомлення про помилкове введення препаратів коли замість інсуліну гларгіну випадково вводили інші інсуліни зокрема інсуліни короткої дії. Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні щоб уникнути помилкового введення замість інсуліну гларгіну інших інсулінів.

Комбінація препарату Лантус® з піоглітазоном

Про випадки серцевої недостатності повідомлялося при застосуванні піоглітазону у поєднанні з інсуліном особливо у пацієнтів які мали фактори ризику розвитку серцевої недостатності. Це слід враховувати при розгляді можливості проведення лікування комбінацією піоглітазону та препарату Лантус®. При застосуванні цієї комбінації пацієнти мають бути під наглядом через можливість виникнення ознак і симптомів серцевої недостатності збільшення маси тіла і набряку. При будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або наприклад унаслідок зорових розладів. Це може бути небезпечним у тих ситуаціях коли ці якості є особливо важливими (наприклад під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами).

Пацієнтам необхідно порадити вживати необхідних запобіжних заходів з метою уникнення гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це є особливо важливим для тих пацієнтів у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії є слабко вираженими або взагалі відсутні а також для хворих у яких гіпоглікемія виникає досить часто. Слід ретельно зважити чи варто сідати за кермо або працювати з механізмами у такому стані.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Існує ряд речовин які впливають на метаболізм глюкози а отже їх застосування може вимагати корекції дози інсуліну гларгіну.

До речовин які можуть посилювати цукрознижуючий ефект інсуліну та збільшувати схильність до виникнення гіпоглікемії належать пероральні протидіабетичні лікарські засоби інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) дизопірамід фібрати флуоксетин інгібітори моноаміноксидази (МАО) пентоксифілін пропоксифен саліцилати та сульфаніламідні протимікробні засоби.

До речовин які можуть послаблювати цукрознижуючий ефект інсуліну належать кортикостероїди даназол діазоксид сечогінні засоби глюкагон ізоніазид естрогени та прогестогени похідні фенотіазину соматропін препарати-симпатоміметики (наприклад епінефрин (адреналін) сальбутамол тербуталін) гормони щитоподібної залози атипові антипсихотичні лікарські засоби (наприклад клозапін та оланзапін) та інгібітори протеаз.

Бета-блокатори клонідин солі літію або алкоголь можуть як посилювати так і послаблювати цукрознижуючий ефект інсуліну. Пентамідин може викликати гіпоглікемію після якої іноді настає гіперглікемія.

Крім того під дією симпатолітичних засобів таких як бета-блокатори клонідин гуанетидин та резерпін ознаки адренергічної контррегуляції можуть слабшати або зовсім зникати.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Інсулін гларгін розроблений як аналог інсуліну людини який має низьку розчинність у нейтральному середовищі. У препараті Лантус® він є повністю розчинним завдяки кислому середовищу розчину для ін’єкцій (рН 4). Після введення у підшкірні тканини кислий розчин нейтралізується що призводить до виникнення мікропреципітатів з яких постійно вивільняється невелика кількість інсуліну гларгіну що забезпечує плавний (без піків) та передбачуваний профіль кривої залежності «концентрації-час» а також більш тривалу дію препарату.

Інсулін гларгін метаболізується до 2 активних метаболітів – M1 та M2 (див. розділ «Фармакокінетика»).

Зв’язування з інсуліновим рецептором: Результати досліджень in vitro свідчать про те що афінність інсуліну гларгіну та його метаболітів M1 і M2 до інсулінового рецептору людини подібна до афінності людського інсуліну.

Зв’язування з рецептором ІФР-1 (інсуліноподібного фактору росту 1): афінність інсуліну гларгіну до рецептору ІФР-1 приблизно у 5-8 разів вища за афінність людського інсуліну (але приблизно у 70-80 разів нижча ніж афінність ІФР-1 до цього рецептору) у той час як метаболіти M1 і M2 зв’язуються з рецептором ІФР-1 з афінністю дещо нижчою за афінність людського інсуліну.

Загальна терапевтична концентрація інсуліну (інсуліну гларгіну та його метаболітів) що визначалася у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу була значно нижчою за ту яка була б необхідною для напівмаксимального зв’язування з рецептором ІФР-1 та для наступної активації мітогенно-проліферативного механізму який запускається рецептором ІФР-1. Ендогенний ІФР-1 у фізіологічних концентраціях може активувати мітогенно-проліферативний механізм; проте терапевтичні концентрації інсуліну які використовуються при інсулінотерапії в тому числі при терапії інсуліном Лантус® значно нижчі за фармакологічні концентрації необхідні для активації ІФР-1-опосередкованого механізму.

Найважливішою дією інсуліну у тому числі інсуліну гларгіну є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують рівень глюкози в крові за рахунок стимуляції його споживання периферичними тканинами зокрема скелетними м’язами та жировою тканиною а також пригнічення утворення глюкози у печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах та протеоліз одночасно посилюючи синтез білка.

Клініко-фармакологічні дослідження довели еквівалентність однакових доз інсуліну гларгіну та інсуліну людини після внутрішньовенного введення цих препаратів. Як і при застосуванні будь-яких інсулінів на характер дії інсуліну гларгіну у часі можуть впливати фізична активність та інші чинники.

Дослідження із застосуванням методу фіксації еуглікемічного стану які проводилися на здорових особах і хворих на цукровий діабет І типу продемонстрували що на відміну від НПХ (нейтрального протаміну Хагедорна) інсуліну людини початок дії інсуліну гларгіну після підшкірного введення настає пізніше препарат діє плавно не викликаючи появи піків концентрації глюкози у крові а тривалість його дії пролонгована.

Результати одного з досліджень серед пацієнтів наведені на графіку нижче.

Профіль активності у хворих на цукровий діабет І типу

─── Інсулін гларгін

───── НПХ інсулін

Час (години) який пройшов після підшкірної ін’єкції

Кінець періоду спостереження

*- визначена як кількість глюкози введеної інфузійно для підтримки постійного рівня глюкози у плазмі крові (щогодинні середні показники).

Більша тривалість дії підшкірно введеного інсуліну гларгіну безпосередньо пов’язана із повільнішою абсорбцією що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. Характер дії у часі інсуліну та його аналогів таких як інсулін гларгін може мати значну міжіндивідуальну та інтеріндивідуальну варіабельність.

У одному клінічному випробуванні після внутрішньовенного введення інсуліну гларгіну та інсуліну людини симптоми гіпоглікемії або контррегуляції гормональної відповіді були аналогічними у здорових добровольців та хворих на цукровий діабет 1 типу.

Вплив інсуліну гларгіну (який вводили 1 раз на добу) на перебіг діабетичної ретинопатії оцінювався під час відкритого п‘ятирічного випробування препаратом порівняння у якому слугував НПХ інсулін (вводився два рази на добу) що проводилося серед 1024 пацієнтів хворих на цукровий діабет ІІ типу у яких спостерігалося прогресування ретинопатії на 3 та більше пункти за шкалою що застосовувалася у дослідженні «Раннє лікування діабетичної ретинопатії» (Early Treatment Diabetic Retinopathy Study (ETDRS)). Прогресування оцінювалося за допомогою фотографування очного дна. Статистично значущої різниці між прогресуванням діабетичної ретинопатії при введенні інсуліну Лантус® та НПХ інсуліну не було виявлено.

Дослідження ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine INtervention «Зниження ризику несприятливих клінічних наслідків при первинному призначенні гларгіну») було багатоцентровим рандомізованим дослідженням з факторіальним дизайном 2x2 що проводилося за участю 12 537 пацієнтів з високим серцево-судинним (СС) ризиком у яких спостерігалася порушена глікемія натще (ПГН) або порушена толерантність до глюкози (ПТГ) (12% учасників) чи цукровий діабет 2 типу з приводу якого вони отримували ≤1 пероральний протидіабетичний препарат (88% учасників). Учасники дослідження були рандомізовані (1:1) для отримання або інсуліну гларгіну (n=6264) доза якого титрувалася до досягнення рівня глюкози в плазмі крові натще ≤95 мг/дл (5 3 ммоль/л)  або стандартної терапії (n=6273).

Першим показником у складі комбінованої первинної кінцевої точки був час до першого настання смерті з СС причин нефатального інфаркту міокарда (ІМ) або нефатального інсульту а другим показником у складі комбінованої первинної кінцевої точки був час до першого настання будь-якої з цих подій комбінованої первинної кінцевої точки або проведення процедури реваскуляризації (коронарних сонних або периферичних судин) або госпіталізації з приводу серцевої недостатності.

До вторинних кінцевих точок належали смертність з усіх причин і комбінована кінцева точка мікроваскулярних подій.

Інсулін гларгін не змінював відносний ризик СС захворювань і смерті з СС причин у порівнянні зі стандартною терапією. Не було відмічено різниці між інсуліном гларгіном і стандартною терапією за обома показниками у складі комбінованої первинної кінцевої точки; за жодною складовою кінцевої точки що включає ці несприятливі клінічні наслідки; за смертністю з усіх причин; або за комбінованою кінцевою точкою мікроваскулярних подій.

Середня доза інсуліну гларгіну у кінці дослідження становила 0 42 Од/кг. На початку дослідження середній показник HbA1c в учасників становив 6 4% а на фоні досліджуваного лікування показники HbA1c варіювали від 5 9 до 6 4% в групі застосування інсуліну гларгіну і від 6 2% до 6 6% в групі застосування стандартної терапії протягом усього періоду спостереження.

Частота виникнення тяжкої гіпоглікемії (представлена у вигляді кількості учасників дослідження у яких спостерігалися такі епізоди на 100 пацієнто-років лікування) становила

1 05 в групі застосування інсуліну гларгіну і 0 30 в групі застосування стандартної терапії а частота підтверджених епізодів нетяжкої гіпоглікемії становила 7 71 в групі застосування інсуліну гларгіну і 2 44 в групі застосування стандартної терапії. Протягом цього 6-річного дослідження у 42% пацієнтів в групі застосування інсуліну гларгіну взагалі не спостерігалося епізодів гіпоглікемії.

На останньому візиті виконаному на фоні досліджуваного лікування спостерігалося підвищення маси тіла від вихідного рівня в групі застосування інсуліну гларгіну в середньому на 1 4 кг і її зниження в середньому на 0 8 кг в групі застосування стандартної терапії.

Діти та підлітки

Під час рандомізованого контрольованого клінічного дослідження діти (віком від 6 до 15 років) хворі на цукровий діабет 1 типу (n = 349) упродовж 28 тижнів отримували інсулінотерапію у базально-болюсному режимі при якому перед кожним прийманням їжі вводився звичайний людський інсулін. Інсулін гларгін вводили 1 раз на ніч а НПХ інсулін вводили 1 або 2 рази на день. У обох групах вплив на рівень глікозильованого гемоглобіну та частоту виникнення гіпоглікемії що супроводжувалася клінічними проявами був аналогічним проте зниження рівня глюкози у плазмі крові натщесерце порівняно з початковим показником було більшим у групі яка отримувала інсулін гларгін порівняно із групою що отримувала НПХ. Також у групі що отримувала інсулін гларгін тяжкість гіпоглікемії була меншою. 143 пацієнти із тих що отримували інсулін гларгін під час цього дослідження продовжили лікування інсуліном гларгіном у межах неконтрольованого продовження цього дослідження середня тривалість подальшого спостереження у якому становила 2 роки. При продовженні лікування інсуліном гларгіном жодних нових сигналів які б свідчили про небезпеку не було отримано.

Також було проведено перехресне порівняльне дослідження інсуліну гларгіну плюс інсулін лізпро та НПХ інсуліну плюс звичайний людський інсулін (кожен вид лікування застосовувався впродовж 16 тижнів випадковим чином) у 26 підлітків хворих на діабет 1 типу віком від 12 до 18 років. Як і у описаному вище дослідженні серед дітей зниження рівня глюкози у крові натщесерце порівняно з початковим рівнем було вище у групі що отримувала інсулін гларгін порівняно із групою у якій вводився НПХ інсулін. Зміни рівня HbA1c порівняно з початковим рівнем були аналогічними в обох групах проте нічні глікемічні показники були статистично значущо вищими у групі що отримувала інсулін гларгін/інсулін лізпро ніж у групі НПХ інсулін/звичайний інсулін при цьому середні найнижчі показники становили 5 4 мМ та 4 1 мМ. Відповідно і частота виникнення нічної гіпоглікемії становила 32% у групі що отримувала інсулін гларгін/інсулін лізпро та 52% у групі НПХ інсулін/звичайний інсулін.

Було проведено 24-тижневе дослідження у паралельних групах в якому взяли участь 125 дітей з цукровим діабетом 1 типу віком від 2 до 6 років де інсулін гларгін що призначався один раз на добу вранці порівнювався із НПХ-інсуліном що призначався один або два рази на добу у якості базального інсуліну. Учасники обох груп дослідження отримували болюсні ін’єкції інсуліну перед прийомом їжі.

Головна мета дослідження – продемонструвати що НПХ інсулін принаймні не має переваг перед інсуліном гларгіном стосовно сукупного ризику гіпоглікемій – досягнута не була і на фоні застосування інсуліну гларгіну спостерігалася тенденція до збільшення частоти гіпоглікемічних подій  [співвідношення  частоти в групах застосування інсуліну гларгіну: НПХ (95% ДІ) =

1 18 (0 97-1 44)].

Зміна показників рівнів глікозильованого гемоглобіну та глюкози в крові в обох досліджуваних групах була подібною. Жодних нових даних щодо безпечності досліджуваних препаратів у цьому дослідженні не спостерігалося.

Порівняння концентрації інсуліну в сироватці крові у здорових осіб та у хворих на цукровий діабет вказувало на більш повільну та тривалішу абсорбцію а також продемонструвало відсутність піку концентрації після підшкірної ін’єкції інсуліну гларгіну порівняно з НПХ інсуліном людини. Таким чином отримані концентрації інсуліну гларгіну повністю відповідали профілю фармакодинамічної активності препарату у часі. На графіку наведеному вище продемонстрований профіль активності інсуліну гларгіну та НПХ інсуліну у часі.

При введенні інсуліну гларгіну 1 раз на добу рівноважна концентрація досягається вже через

2-4 дні після першої ін’єкції.

При внутрішньовенному введенні періоди напіввиведення інсуліну гларгіну та інсуліну людини були порівнюваними.

Після підшкірної ін’єкції інсуліну Лантус® у пацієнтів з цукровим діабетом інсулін гларгін швидко метаболізується на карбоксильному кінці бета-ланцюга з утворенням двох активних метаболітів – M1 (21A-гліцин-інсулін) і M2 (21A-гліцин-дез-30B-треонін-інсулін). У плазмі крові головною циркулюючою сполукою є метаболіт М1. Експозиція М1 зростає пропорційно введеній дозі інсуліну Лантус. Фармакокінетичні та фармакодинамічні дані свідчать про те що ефект підшкірної ін’єкції інсуліну Лантус® пов’язаний переважно із експозицією М1. Інсулін гларгін та метаболіт М2 у більшості учасників досліджень не виявлялися а коли їхній вміст можна було визначити їхні концентрації не залежали від введеної дози інсуліну Лантус®.

У клінічних дослідженнях при аналізі підгруп сформованих за віком і статтю не було виявлено різниці у показниках безпечності та ефективності між пацієнтами які отримували інсулін гларгін та досліджуваною популяцією у цілому.

Діти та підлітки

Фармакокінетика препарату у дітей з цукровим діабетом 1 типу віком від 2 до менш ніж 6 років оцінювалася у одному клінічному дослідженні (див. розділ «Фармакодинаміка»). У дітей які отримували інсулін гларгін виконувалося визначення мінімальних рівнів інсуліну гларгіну та його головних метаболітів (М1 і М2) в плазмі крові за результатами якого було встановлено що закономірності змін концентрацій в плазмі крові подібні до таких у дорослих і не було виявлено жодних доказів на користь кумуляції інсуліну гларгіну або його метаболітів при тривалому застосуванні препарату.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дані отримані у рамках стандартних досліджень з вивчення фармакологічної безпеки токсичності при багатократному застосуванні препарату генотоксичності канцерогенного потенціалу і токсичності для репродуктивної функції не виявили особливої небезпеки для людини.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або майже безбарвний прозорий    розчин.

Несумісність.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами. Дуже важливо пересвідчитися в тому що шприци не містять залишків будь-якого іншого матеріалу.

Термін придатності.

Картриджі – 3 роки.

Флакони – 3 роки.

Термін придатності після першого використання картриджа

Цей лікарський засіб слід зберігати протягом максимум 4 тижнів при температурі не вище         +30 °C у захищеному від джерел прямого тепла та прямого світла місці. Ручка з картриджем не повинна зберігатися у холодильнику.

Після кожної ін’єкції шприц-ручку слід знову закривати ковпачком з метою захисту від світла.

Термін придатності після відкриття флакону

Зберігати протягом максимум 4 тижнів при температурі не вище +30 °C в оригінальній упаковці у захищеному від джерел прямого тепла та прямого світла місці. Зберігати флакон у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від світла.

Рекомендується зазначати на етикетці дату першого відкриття  флакона.

Зберігати у недоступних для дітей місцях!

Невідкриті картриджі

Зберігати при температурі +2 °C - +8 °C. Не заморожувати!

Не допускати контакту з морозильним відділенням або накопичувачами холоду.

Зберігати картридж у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від світла.

Картриджі після першого використання

Умови зберігання дивіться у розділі «Термін придатності».

Невідкриті флакони

Зберігати при температурі +2 °C - +8 °C. Не заморожувати!

Не допускати контакту з морозильним відділенням або накопичувачами холоду.

Зберігати флакон у зовнішній картонній упаковці з метою захисту від дії світла.

Флакони після відкриття

Умови зберігання дивіться у розділі «Термін придатності».

Упаковка.

№ 5: по 3 мл у картриджі; по  5 картриджів у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці;

№1: по 10 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

«Санофі-Авентіс Дойчланд ГмбХ» Німеччина/

Sanofi-Aventis Deutschland GmbH Germany.

Місцезнаходження.

Брюнінгштрассе 50 Н600 H500 H590 65926 Франкфурт-на-Майні Німеччина/

Bruningstrasse 50 Н600 H500 H590 65926 Frankfurt am Main Germany.

Власник торгової ліцензії.

ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» Україна.

Завантажити повну інструкцію

Відгуки користувачів

Цей продукт ще не має відгуків.
Залишити відгук
Моя оцінка
Зверніть увагу
Інформація / інструкція до препарату призначена тільки в інформаційних цілях і призначена виключно в інформаційних цілях.
Повідомлення
Зворотний дзвінок
Онлайн чат
Як вам зручніше з нами звʹязатися?
Скасувати
Кнопка зв'язку