Левофлокс інфузія

Левофлокс инфузия(Levofloks infuziya) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози

склад

діюча речовина: левофлоксацин;

100 мл розчину містять левофлоксацину напівгідрат, еквівалентно левофлоксацину 500 мг;

допоміжні речовини: глюкоза безводна, динатрію едетат, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

лікарська форма

розчин для інфузій.

фармакотерапевтична група

антибактеріальні засоби групи хінолонів. фторхінолони. код атс j01м а12.

показання

препарат призначати дорослим при лікуванні бактеріальних запальних процесів, спричинених бактеріями, чутливими до левофлоксацину: запалення легенів, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі, пієлонефрити), інфекції шкіри та м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

протипоказання

підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, до будь-якого компонента препарату; епілепсія; хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолінів.

спосіб застосування та дози

препарат застосовують внутрішньовенно, 1 - 2 рази на добу.

розчин використовувати відразу після перфорації флакона (протягом 3-х годин).

доза залежить від типу і тяжкості інфекції. стосовно дозування слід дотримуватись наступних рекомендацій для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв:

* слід розглядати доцільність збільшення дози у випадках тяжкої інфекції

(це посилання стосується лише розчинів для інфузій).

** відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від початкового внутрішньовенного введення левофлоксацину до перорального застосування з тим самим дозуванням.

оскільки левофлоксацин виводиться переважно через нирки, для хворих із послабленою функцією нирок дозу слід зменшити.

дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв:

рекомендовані clsi (інститутом клінічних та лабораторних стандартів, раніше nccls) граничні значення мік для левофлоксацину, що відділяють чутливі від помірно чутливих організмів, та помірно чутливі від резистентних організмів, представлено у нижче наведеній таблиці, для тестування мік (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диска з левофлоксацином 5 мкг).

рекомендовані clsi граничні значення мік та диско-дифузного методу для левофлоксацину (м100-s17, 2007):

антибактеріальний спектр

поширеність резистентності для вибраних видів може варіюватися географічно та з часом. бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. при необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність препарату, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

* клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

* *природна помірна чутливість.

інші дані

госпітальні інфекції, викликані p. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

фармакокінетика.

абсорбція

немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування.

після внутрішньовенного введення препарат накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. у спинномозкову рідину левофлоксацин погано потрапляє.

розподіл

приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. кумуляційний ефект багаторазового застосування левофлоксацину у дозі 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після застосування доз по 500 мг двічі на добу. стабільний стан досягається протягом 3 днів.

проникнення у тканини та рідини організму

проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (бстл)

максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

проникнення у тканини легенів

максимальні концентрації левофлоксацину у тканинах легенів після застосування 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після застосування препарату. концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.

проникнення у вміст міхура

максимальні концентрації левофлоксацину 4,0-6,7 мкг/мл у вміст міхура досягалися через 2-4 години після застосування препарату протягом 3 днів застосування у дозах 500 мг 1 раз чи 2 рази на добу відповідно.

проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину

левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

проникнення у тканини простати

після застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

концентрація у сечі

середня концентрація у сечі через 8-12 годин після однократного прийому перорально дози 150 мг або 300 мг або 500 мг левофлоксацину становила 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

біотрансформація

левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є