Офлоксин 200

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОФЛОКСИН® 200

( OFLOXIN® 200)

• Склад
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Застосування у період вагітності або годування груддю
• Спосіб застосування та дози
• Передозування
• Побічні реакції

Склад:

діюча речовина: офлоксацин;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить офлоксацину 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон; кросповідон; полоксамер; магнію стеарат; тальк; гіпромелоза 2910/5; макрогол 6000; титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою з одного боку та відтиском «200» з іншого боку.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Група хінолонів. Код АТХ J01M A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Офлоксацин – це похідна хінолінкарбонової кислоти, синтетичний фторхінолоновий протимікробний засіб широкого спектра дії. Ефективний при прийомі внутрішньо.

При концентраціях, ідентичних мінімальній інгібуючій концентрації (MIC), або при дещо вищих концентраціях він чинить бактерицидну дію (шляхом пригнічення ДНК-гірази – ферменту, необхідного для реплікації, транскрипції, репарації та рекомбінації бактеріальної ДНК; пригнічення цього ферменту призводить до експансії та дестабілізації ДНК бактерії, а отже – до загибелі клітини). Виявлено, що деякі хінолони, у тому числі офлоксацин, чинять іншу, не РНК-залежну дію на бактеріальні клітини, що підвищує бактерицидний ефект. Природа цієї іншої дії досі ще не з’ясована.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки. Фторхінолони мають залежну від концентрації бактерицидну активність і виявляють середній постантибіотичний ефект. Для цього класу антимікробних препаратів співвідношення між площею під кривою залежності «концентрація–час» (AUC) та мінімальною інгібуючою концентрацією (MIC) або максимальною концентрацією (Cmax) і MIC передбачає клінічний успіх.

Механізми резистентності. Резистентність до офлоксацину набувається завдяки поетапному процесу виникнення мутацій у ділянках-мішенях у топоізомеразі II обох типів, ДНК-гіразі та топоізомеразі IV. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникності (які часто зустрічаються у Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, також можуть впливати на чутливість до офлоксацину.

Граничні значення при визначенні чутливості до антимікробних засобів. Граничні значення відділяють чутливі штами від штамів із помірною чутливістю, а останні – від резистентних штамів. Граничні значення, визначені EUCAST (Європейським комітетом з оцінки чутливості до антимікробних препаратів):

a. Граничні значення стосуються терапії високими дозами.

b. Дикий тип S. pneumoniae вважається нечутливим до офлоксацину, тому цей вид у цілому класифікується як помірно чутливий.

Чутливість. Для окремих видів бактерій поширеність резистентності може змінюватися залежно від географічного регіону і з плином часу, тому бажано отримати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід отримати консультацію спеціаліста, особливо якщо місцева поширеність резистентності така, що користь від застосування цього препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, є сумнівною.

Терапевтичні дози офлоксацину не мають фармакологічного впливу на соматичну або вегетативну нервову систему.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому офлоксацин майже повністю абсорбується. Після перорального прийому разової дози 200 мг максимальна концентрація у плазмі крові 2,5–3 мкг/мл досягається через 1 годину. Об’єм розподілу становить 120 літрів.  При багаторазовому прийомі препарату його концентрація у сироватці крові суттєво не підвищується (коефіцієнт збільшення становить приблизно 1,5). Концентрації офлоксацину в сечі та в місці інфекцій сечовивідних шляхів перевищують виміряну в сироватці крові у 5-100 разів.

Період напіввиведення офлоксацину у плазмі становить 6-7 годин і є лінійним. Офлоксацин виводиться переважно нирками у незміненому стані. При нирковій недостатності дозування необхідно зменшити.

Жодних клінічно значущих взаємодій офлоксацину та їжі не спостерігалося, а також не було виявлено взаємодії офлоксацину з теофіліном.

Клінічні характеристики.

Показання.

Офлоксацин застосовують дорослим для лікування таких бактеріальних інфекцій:

- пієлонефрит і ускладнені інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;

- простатит, епідидимоорхіт;

- запальні захворювання органів малого таза при комбінованому лікуванні.

При нижчезазначених інфекціях офлоксацин слід застосовувати лише у тому випадку, коли вважається недоцільним застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій (див. розділ «Особливості застосування»):

- неускладнений цистит;

- уретрит;

- ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

- загострення хронічного бронхіту;

- позалікарняна пневмонія.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

- Відома підвищена чутливість до офлоксацину та до інших компонентів препарату або до інших препаратів групи хінолонів;

- тендиніт в анамнезі, що був пов’язаний із застосуванням фторхінолонів;

- епілепсія в анамнезі;

- ураження центральної нервової системи (ЦНС) зі зниженим порогом судомної активності;

- діти та підлітки у фазі росту, жінки під час вагітності та грудного вигодовування дитини (досвід експериментального застосування препарату у тварин свідчить про те, що неможливо повністю виключити його негативний вплив на хрящі суглобів зростаючого організму);

- прихований або явний дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (може обумовлювати схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибіотиками).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби з відомою здатністю подовжувати інтервал QT

Як і інші фторхінолони, офлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають препарати з відомою здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні препарати класів IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. пункт «Подовження інтервалу QT» у розділі «Особливості застосування»).

Антациди, сукральфат, катіони металів

При одночасному застосуванні з офлоксацином антациди, що містять алюміній/магній, сукральфат, препарати цинку або заліза, можуть зменшувати його всмоктування, тому офлоксацин потрібно приймати за 2 години до прийому цих препаратів.

При одночасному застосуванні препарату Офлоксин® 200 та антикоагулянтів повідомлялося про збільшення часу кровотечі.

Теофілін, фенбуфен або аналогічні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

При застосуванні хінолонів одночасно з іншими лікарськими засобами, які знижують поріг судомної готовності, наприклад з теофіліном, НПЗП або з іншими засобами може спостерігатися виражене зниження порога судомної готовності головного мозку. Однак у клінічному дослідженні не було виявлено жодної фармакокінетичної взаємодії офлоксацину з теофіліном.

Якщо виникнуть напади судом, офлоксацин потрібно відмінити.

Глібенкламід

При одночасному застосуванні офлоксацин може спричиняти невелике підвищення сироваткових концентрацій глібенкламіду; слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів, які отримують цю комбінацію.

Пробенецид, циметидин, фуросемід та метотрексат

Пробенецид зменшує загальний кліренс офлоксацину на 24 % та збільшує його AUC на 16 %. Ймовірним механізмом цієї дії є конкуренція або інгібування активного транспорту препарату при екскреції нирковими канальцями. Необхідно з обережністю застосовувати офлоксацин одночасно з іншими лікарськими засобами, які впливають на канальцеву секрецію нирок, такими як пробенецид, циметидин, фуросемід і метотрексат.

Антагоністи вітаміну К

У пацієнтів, які отримували офлоксацин у комбінації з антагоністом вітаміну K (наприклад, варфарином), зафіксовано випадки підвищення показників коагуляційних проб (протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення) і/або кровотеч, які могли бути тяжкими. Потрібно здійснювати ретельний моніторинг показників коагуляційних проб
(див. розділ «Особливості застосування») у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, через можливе зниження активності похідних кумарину.

Особливості застосування.

Для метицилінрезистентного S. aureus (MRSA) існує дуже висока ймовірність існування супутньої резистентності до фторхінолонів, у тому числі до офлоксацину. У зв’язку з цим офлоксацин не рекомендований для лікування відомих або підозрюваних інфекцій, спричинених MRSA, за винятком випадків, коли лабораторні результати підтвердили чутливість мікроорганізму до офлоксацину (антибактеріальні засоби, зазвичай рекомендовані для лікування інфекцій, викликаних MRSA, не можуть бути застосовані).

Інфекції, спричинені кишковою паличкою (Escherichia coli)

Резистентність E. coli – найчастішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів – до фторхінолонів варіює у різних країнах Європейського Союзу. Лікарям, які призначають терапію, рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів. Офлоксацин не є препаратом першого вибору для лікування пневмонії, спричиненої пневмококами або мікоплазмами, або гострого тонзиліту, спричиненого β-гемолітичними стрептококами.

Інфекції, спричинені гонококами (Neisseria gonorrhoeae)

У зв’язку зі збільшенням резистентності N. gonorrhoeae офлоксацин не слід застосовувати як емпіричний підхід до антибактеріальної терапії при підозрі на гонококову інфекцію (гонококовий уретрит, запальні захворювання органів малого тазу та епідидимоорхіт), окрім випадків, коли збудника було ідентифіковано і підтверджено його чутливість до офлоксацину. Якщо після 3 днів лікування не було досягнуто клінічного покращення стану, терапію необхідно переглянути.

Запальні захворювання органів малого таза

Для лікування запальних захворювань органів малого таза офлоксацин слід застосовувати тільки у поєднанні з препаратами, активними щодо анаеробних мікроорганізмів.

Реакції гіперчутливості та алергічні реакції

Повідомлялося про виникнення алергічних реакцій і реакцій гіперчутливості після прийому початкової дози фторхінолонів. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до шоку, небезпечного для життя, навіть після прийому початкової дози. У таких випадках слід негайно відмінити офлоксацин і почати належне лікування (наприклад, лікування шоку).

Тяжкі бульозні реакції

Зафіксовано випадки тяжких бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, на тлі застосування офлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку виникнення реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок пацієнтам слід порекомендувати негайно зв’язатися зі своїм лікарем, перш ніж продовжувати лікування.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея під час або після лікування офлоксацином (у тому числі протягом кількох тижнів після припинення лікування), особливо тяжка, тривала і/або з кровотечею, може бути симптомом псевдомембранозного коліту (захворювання, асоційованого з Clostridium difficile). Захворювання, асоційоване з Clostridium difficile, за своєю тяжкістю може варіювати від легкого до небезпечного для життя. Найбільш тяжкою формою такого захворювання є псевдомембранозний коліт
(див. розділ «Побічні реакції»). У зв’язку з цим важливо розглядати такий діагноз у пацієнтів, у яких на тлі лікування офлоксацином або після нього розвивається серйозна діарея. Якщо виникне підозра на псевдомембранозний коліт, офлоксацин потрібно негайно відмінити. Слід одразу ж почати належну специфічну антибіотикотерапію (наприклад, ванкоміцином для перорального прийому, тейкопланіном для перорального прийому або метронідазолом). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Пацієнти зі схильністю до судом

Хінолони можуть знижувати поріг судомної активності та провокувати виникнення судом. Офлоксацин протипоказаний для застосування пацієнтам, які мають в анамнезі епілепсію
(див. розділ «Протипоказання»). Як і інші хінолони, офлоксацин слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до виникнення судом (пацієнтам з існуючими ураженнями ЦНС та пацієнтам, які одночасно отримують лікування фенбуфеном та подібними НПЗП або препаратами, які знижують судомний поріг головного мозку, наприклад теофіліном). Якщо виникають напади судом, офлоксацин потрібно відмінити (див. пункт про зниження порога судомної готовності головного мозку у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Подовження інтервалу QT

У дуже рідкісних випадках зафіксовано подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймали фторхінолони. Фторхінолони, у тому числі офлоксацин, слід з обережністю застосовувати пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, до яких зокрема належать:

·           невідкориговане порушення електролітного балансу (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

·           вроджений синдром подовженого інтервалу QT;

·           захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія);

·           супутнє застосування лікарських засобів із відомою здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічних препаратів класів IA та III, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотиків).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc. У зв’язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, в тому числі офлоксацин пацієнтам цих підгруп (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації

Зафіксовано випадки фотосенсибілізації на тлі застосування офлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають офлоксацин, повинні уникати впливу інтенсивного сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання (ртутно-кварцові лампи, солярії) без особливої потреби під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому препарату.

Тендиніт

Тендиніт спостерігається рідко, проте він може призводити до розриву сухожиль, особливо ахіллового сухожилля. Тендиніт та розрив сухожилля, іноді двобічні, можуть розвиватися протягом 48 годин від початку лікування офлоксацином. Випадки таких ускладнень спостерігалися протягом кількох місяців після відміни препарату. Ризик виникнення тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку (старше 60 років), а також у пацієнтів, які одночасно із цим засобом приймають кортикостероїди. Оскільки пацієнти, які перенесли трансплантацію, мають підвищений ризик розвитку тендиніту, фторхінолони їм рекомендовано застосовувати з обережністю. Пацієнтам літнього віку слід коригувати добову дозу препарату залежно від кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Враховуючи вищезазначене, слід ретельно наглядати за такими пацієнтами, якщо їм призначається офлоксацин. Усі пацієнти повинні проконсультуватися зі своїм лікарем, якщо у них виникнуть симптоми тендиніту. При підозрі на тендиніт необхідно негайно припинити застосування офлоксацину та вжити належних терапевтичних заходів щодо ураженого сухожилля (наприклад, іммобілізація) (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Пацієнти із психотичними розладами в анамнезі

Повідомлялося про виникнення психотичних реакцій у пацієнтів, які приймали фторхінолони. У деяких випадках ці реакції прогресували до суїцидальних думок або самодеструктивної поведінки, у тому числі до спроб самогубства, іноді навіть після одноразового прийому препарату (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта розвиваються ці реакції, слід відмінити офлоксацин і вжити належних лікувальних заходів. Потрібно з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є психотичні розлади, або пацієнтам із психічними захворюваннями.

Пацієнти із порушеннями функції нирок

Оскільки офлоксацин екскретується переважно нирками, пацієнтам із порушеннями функції нирок необхідно коригувати дозу офлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти із порушеннями функції печінки

Слід з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам із порушеннями функції печінки через можливе ушкодження печінки внаслідок прийому препарату. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, який потенційно призводив до випадків печінкової недостатності (у тому числі летальних), на тлі лікування фторхінолонами. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування і звернутися до свого лікаря, якщо виникнуть такі симптоми та ознаки захворювання печінки, як відсутність апетиту, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або болісність живота при пальпації (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К

Через можливе підвищення показників коагуляційних проб (протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення) і/або кровотечу у пацієнтів, які отримують фторхінолони, у тому числі офлоксацин, у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), у випадку одночасного застосування цих двох груп лікарських засобів слід здійснювати моніторинг результатів коагуляційних проб (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). 

Міастенія гравіс

Фторхінолони, в тому числі офлоксацин, мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. У післяреєстраційному періоді серйозні побічні реакції, в тому числі летальні випадки та необхідність застосування респіраторної підтримки, були асоційовані із застосуванням фторхінолонів пацієнтам з міастенією гравіс. Не рекомендується застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є міастенія гравіс.

Суперінфекція

Прийом антибіотиків, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, тому під час лікування потрібно періодично перевіряти стан пацієнта. Якщо на тлі терапії виникне вторинна інфекція, слід вжити належних заходів.

Периферична нейропатія

Повідомлялося про виникнення периферичної сенсорної або сенсомоторної нейропатії, що може мати швидкий початок, у пацієнтів, які отримували фторхінолони, у тому числі офлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, офлоксацин слід відмінити, щоб запобігти розвитку незворотного стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Дисглікемія

При застосуванні офлоксацину, як і всіх інших хінолонів, повідомлялося про випадки змін рівня глюкози в крові, серед яких були як випадки гіперглікемії, так і випадки гіпоглікемії, зазвичай у хворих на цукровий діабет, які отримували супутнє лікування пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки виникнення гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг рівня глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентною або підтвердженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Таким чином, за необхідності застосування офлоксацину цим пацієнтам слід здійснювати нагляд щодо можливого виникнення гемолізу.

Порушення зору

Якщо виникають які-небудь порушення зору або побічні явища з боку очей, необхідно негайно проконсультуватися з офтальмологом (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» і «Побічні реакції»).

Вплив на результати лабораторних досліджень

Під час застосування офлоксацину у пацієнтів можуть спостерігатися хибно-позитивні результати тестів на визначення опіатів у сечі. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати, отримані при скринінговому тесті, більш специфічним методом.

Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність саамів або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Обмежені дані про застосування препарату у людини свідчать про те, що терапія фторхінолонами під час І триместру вагітності не асоційована з підвищенням ризику виникнення значних вад розвитку або інших побічних ефектів на клінічні наслідки вагітності. Дослідження на тваринах показали пошкодження суглобового хряща у незрілих тварин, проте тератогенні ефекти були відсутні. Препарат протипоказаний у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю.

Офлоксацин у незначних кількостях екскретується у грудне молоко. Через потенційну можливість розвитку артропатії та інших серйозних токсичних ефектів у немовлят, що вигодовуються молоком матері, у період лікування протипоказано годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі небажані реакції, наприклад, запаморочення, порушення координації, сонливість, порушення зору, можуть погіршувати здатність пацієнта до концентрації уваги та зменшувати швидкість реакції і таким чином становити ризик у ситуаціях, коли ця здатність є особливо важливою (керування автомобілем або робота з механізмами). Пацієнти повинні знати свою реакцію на препарат до того, як керувати автомобілем або іншими механізмами. Ці ефекти можуть посилюватися при вживанні алкоголю.

Спосіб застосування та дози.