Прадакса 150 мг капсули №60 Boehringer Ingelheim (Німеччина)

Показання

Прадакса призначається дорослим пацієнтам для профілактики інсульту та системної емболії при неклапанній фібриляції передсердь (НФП) за наявності одного або більше чинників ризику, таких як: попередній інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА), вік від 75 років, серцева недостатність II класу або вище за класифікацією NYHA, артеріальна гіпертензія чи цукровий діабет.

Також препарат використовується для лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і легеневої емболії (ЛЕ), а також для запобігання їх повторній появі у дорослих пацієнтів.

Протипоказання

Прадаксу не слід застосовувати у разі:

• підвищеної чутливості до дабігатрану, його етексилату або будь-якого компонента препарату;

• тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);

• активних кровотеч, що мають клінічне значення;

• станів, які підвищують ризик розвитку тяжких кровотеч, включаючи:

  • поточну або нещодавню шлунково-кишкову виразку;

  • злоякісні пухлини з високою ймовірністю кровотечі;

  • нещодавні травми головного чи спинного мозку;

  • хірургічні втручання на спинному мозку чи очах;

  • нещодавню внутрішньочерепну кровотечу;

  • наявність або підозру на варикозне розширення вен стравоходу;

  • артеріовенозні мальформації, судинні аневризми або інші тяжкі судинні патології в межах спинного чи головного мозку.

Препарат протипоказаний при одночасному прийомі інших антикоагулянтів, зокрема нефракціонованого гепарину (НФГ), низькомолекулярних гепаринів (еноксапарин, дальтепарин), похідних гепарину (фондапаринукс), пероральних антикоагулянтів (варфарин, ривароксабан, апіксабан тощо), за винятком випадків переходу між засобами, використання НФГ у дозах для підтримки прохідності катетера або під час катетерної абляції при НФП.

Також лікарський засіб не призначають при:

• печінкових порушеннях або захворюваннях, що впливають на тривалість життя;

• одночасному застосуванні потужних інгібіторів P-gp: кетоконазолу (системно), циклоспорину, ітраконазолу, дронедарону або комбінації глекапревір/пібрентасвір;

• наявності штучного клапана серця, для якого потрібна антикоагулянтна терапія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Транспортер P-gp
Дабігатран є субстратом P-gp. Інгібітори P-gp підвищують його концентрацію в крові.

Протипоказані: кетоконазол, дронедарон, глекапревір/пібрентасвір, ітраконазол, циклоспорин;

Не рекомендовані: такролімус, посаконазол, ритонавір (та його комбінації);

З обережністю застосовувати:

• верапаміл — залежно від форми та часу прийому може підвищувати AUC/Cmax до 2,8 раза;

• аміодарон — підвищення AUC/Cmax до 1,6 раза; дія зберігається тижнями після відміни;

• хінідин — збільшення AUC/Cmax ~1,5 раза;

• кларитроміцин — незначне підвищення AUC/Cmax (~1,2 раза);

• тикагрелор — підвищення AUC/Cmax до 1,95 раза; краще приймати через 2 год після дабігатрану.

Без клінічно значущої взаємодії: дигоксин.

Індуктори P-gp (знижують ефективність дабігатрану)
Уникати: рифампіцин, звіробій, карбамазепін, фенітоїн.

Інші антикоагулянти та антиагреганти (підвищують ризик кровотечі)
Уникати комбінацій із:

• варфарином, гепарином (НФГ, НМГ), фондапаринуксом, дезирудином, ривароксабаном;

• антагоністами рецепторів GPIIb/IIIa, тиклопідином, празугрелем, тикагрелором, декстраном, сульфінпіразоном;

• одночасне застосування з іншими антикоагулянтами — лише при переході з одного на інший.

НПЗП
Короткочасно — безпечні. При тривалому застосуванні зростає ризик кровотечі до 50%.

Клопідогрель
Підвищення AUC/Cmax до 40 %; ефект на агрегацію тромбоцитів не змінюється.

Ацетилсаліцилова кислота (АСК)
Ризик масивних кровотеч зростає:

• з 12 % (без АСК) до 18 % (при 81 мг АСК);

• до 24 % (при 325 мг АСК).

Низькомолекулярні гепарини
При переході можливе незначне зниження експозиції дабігатрану. Не має клінічного значення.

Антидепресанти (СІЗЗС, СІЗЗН)
Підвищують ризик кровотечі.

Засоби, що змінюють шлунковий pH

Пантопразол — знижує AUC на 30 %, але ефективність препарату зберігається.

Ранітидин — не впливає на всмоктування.

Цитохром P450
Дабігатран не метаболізується системою CYP450 і не впливає на її ферменти — взаємодія з такими препаратами не очікується.

Особливі вказівки

Ризик кровотеч

Прадаксу слід застосовувати з обережністю при підвищеному ризику кровотеч або в разі одночасного прийому препаратів, що впливають на згортання крові (наприклад, антиагреганти, НПЗП, СІОЗС, СІЗЗН). Кровотечі можуть виникати в будь-якому органі.

При неконтрольованих кровотечах застосовують антидот — ідаруцизумаб (Праксбайнд).

Підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч спостерігається:

• у пацієнтів віком ≥75 років;

• при супутньому гастриті, езофагіті чи рефлюксі;

• при одночасному прийомі з АСК, клопідогрелем або НПЗП.

Основні фактори ризику:

• вік ≥ 75 років;

• ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв);

• супутні препарати: аміодарон, верапаміл, хінідин, кларитроміцин;

• низька маса тіла (<50 кг);

• порушення згортання крові, тромбоцитопенія, масивні травми, ендокардит.

Моніторинг стану

Рекомендується регулярно контролювати ознаки анемії або кровотеч.

Для оцінки надмірного антикоагулянтного ефекту можна використовувати тести: рТЧ, АЧТЧ, ЧЗК (МНВ — непридатний).

Припинення прийому Прадакси

Потрібно припинити лікування при гострій нирковій недостатності або значній кровотечі.

Відновлення терапії можливе через 24 год після стабілізації.

Хірургічні втручання

Перед плановою операцією припинити прийом щонайменше за 24–96 годин залежно від функції нирок і ризику кровотечі.

При спинномозковій або епідуральній анестезії — суворий контроль через ризик гематоми.

Інші застереження

Для пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки препарат протипоказаний. Також він не рекомендований при антифосфоліпідному синдромі. У пацієнтів з онкопатологією ефективність не доведена.

Вагітність і грудне вигодовування

Даних щодо безпеки під час вагітності недостатньо — застосовувати не рекомендується.
Під час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Керування транспортом

Препарат не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортом чи працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дозування

Рекомендовані дози 

Запобігання інсульту та системній емболії (ІНФП) у дорослих з неклапанною фібриляцією передсердь: 150 мг двічі на добу (загалом 300 мг).

Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) і легеневої емболії (ЛЕ), а також запобігання їх рецидиву: 150 мг двічі на добу (300 мг) після 5 днів парентеральної антикоагулянтної терапії.

Корекція дози

• пацієнти старше 80 років: 110 мг двічі на добу (220 мг);

• пацієнти 75–80 років: доза 300 або 220 мг визначається індивідуально з урахуванням ризику тромбоемболії та кровотеч;

• пацієнти з помірною нирковою недостатністю (ClCr 30–50 мл/хв), гастритом, езофагітом або підвищеним ризиком кровотечі: рекомендується 110 мг двічі на добу (220 мг);

• пацієнти, які одночасно приймають верапаміл: розглядається можливість зниження дози.

Спосіб прийому

Капсулу можна приймати як під час їжі, так і натщесерце. Її потрібно ковтати цілою, запиваючи достатньою кількістю води для полегшення проходження до шлунка. Пацієнтам слід наголосити, що капсулу не можна розкривати, оскільки це може збільшити ризик кровотечі.

Пропущена доза

Можна прийняти протягом 6 годин до наступної дози, але не слід її подвоювати.

Перехід між препаратами

1. На парентеральні антикоагулянти: почекати 12 годин після останньої дози Прадакси.

2. З парентеральних антикоагулянтів на Прадаксу: почати через 0–2 години після останньої дози антикоагулянта.

3. На антагоністи вітаміну К (АВК) при ClCr ≥50 мл/хв: початок АВК за 3 дні до припинення Прадакси; при ClCr 30–50 мл/хв — за 2 дні.

4. З антагоністів вітаміну К на Прадаксу: почати при МНВ < 2,0.

Особливі випадки

Пацієнтам з масою тіла < 50 кг рекомендується ретельний клінічний контроль.

Діти

Прадакса не призначається дітям.

Побічні реакції

• кровотворна та лімфатична системи: можливий розвиток анемії, зниження рівня гемоглобіну, а також тромбоцитопенія чи нейтропенія;

• імунна система: іноді спостерігаються реакції підвищеної чутливості, включаючи висип, свербіж, ангіоневротичний набряк або анафілактичні прояви;

• нервова система: у рідкісних випадках можливий внутрішньочерепний крововилив;

• судинна система: можуть виникати гематоми або крововиливи.