Раміприл-Дарниця 10 мг таблетки №30

Раміприл-Дарниця (Ramipril-Darnitsa) інструкції по застосуванню

Склад

Діюча речовина: раміприл;

• 1 таблетка містить раміприл 5 мг;

Допоміжні речовини: гіпромелоза, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, стеарилфумарат натрію, заліза оксид червоний;

• 1 таблетка містить раміприл 10 мг;

Допоміжні речовини: гіпромелоза, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, натрію стеарилфумарат.

Лікарська форма

Таблетки

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки по 5 мг: таблетки плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою, світло-рожевого кольору. На поверхні таблеток допускаються незначні вкраплення рожевого кольору різної інтенсивності;

Таблетки по 10 мг: таблетки плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою, білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Інгібітори АПФ монокомпонентні. Раміпріл. Код АТХ С09А А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії. Раміприлат, активний метаболіт проліки-раміприлу, є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази I (синоніми: ангіотензинперетворювальний фермент; кіназа II). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (активну судинозвужувальну речовину) та розщеплення активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину II та пригнічення розщеплення брадикініну призводять до розширення судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат призводить до зменшення секреції альдостерону. Реакція на монотерапію інгібіторами АПФ у середньому була менш виражена у пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої характерний низький рівень реніну при артеріальній гіпертензії), ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.

Антигіпертензивні властивості. Прийом раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Як правило, значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації не відбувається. Призначення раміприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні пацієнта, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає через 1-2 години після перорального прийому разової дози лікарського засобу. Максимальний ефект після прийому разової дози зазвичай настає через 3-6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому разової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.

При тривалому лікуванні із застосуванням раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-4 тижні. Доведено, що за тривалої терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років.
Раптове припинення прийому раміприлу не призводить до швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).

Серцева недостатність. Доведено, що застосований як доповнення до традиційної терапії діуретиками та, якщо необхідно, серцевими глікозидами. Раміприл є ефективним для пацієнтів із серцевою недостатністю II-IV функціональних класів за критеріями Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA). Лікарський засіб сприятливо впливає на серцеву гемодинаміку (зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків, загального периферичного судинного опору, підвищення серцевого викиду та поліпшення серцевого індексу). Він також зменшує нейроендокринну активацію.

Клінічна ефективність та безпека

Профілактика серцево-судинних захворювань/нефропротекція.

Було проведено превентивне плацебо-контрольоване дослідження (дослідження HOPE) за участю понад 9 200 пацієнтів, які додатково до стандартної терапії отримували раміприл. У цьому дослідженні брали участь пацієнти з високим ризиком виникнення серцево-судинного захворювання після перенесеного атеротромботичного серцево-судинного захворювання (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця, інсульту або захворювання периферичних судин) або пацієнти з цукровим діабетом (принаймні ще один додатковий фактор ризику ). документально підтверджена мікроальбумінурія (артеріальна гіпертензія, підвищений рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності або куріння).

Це дослідження продемонструвало, що раміприл статистично достовірно зменшує частоту виникнення інфаркту міокарда, серцево-судинної смерті та інсульту як окремо, так і в комбінації (первинна комбінована кінцева точка).

Таблиця 1

Дослідження HOPE: основні результати

Показник	Раміприл	Плацебо	Відносний ризик (95 % довірчий інтервал)	Значення p
	%	%
Усі пацієнти	n=4,645	N=4,652
Первинна комбінована кінцева точка	14	17,8	0,78 (0,7−0,86)	<0,001
Інфаркт міокарда	9,9	12,3	0,80 (0,7−0,9)	<0,001
Серцево-судинна смерть	6,1	8,1	0,74 (0,64−0,87)	<0,001
Інсульт	3,4	4,9	0,68 (0,56−0,84)	<0,001
Вторинні кінцеві точки
Летальний наслідок із будь-якої причини	10,4	12,2	0,84 (0,75−0,95)	0,005
Потреба у реваскуляризації	16,0	18,3	0,85 (0,77−0,94)	0,002
Госпіталізація з приводу нестабільної стенокардії	12,1	12,3	0,98 (0,87−1,1)	не достовірно
Госпіталізація з приводу серцевої недостатності	3,2	3,5	0,88 (0,7−1,1)	0,25
Ускладнення, пов’язані з цукровим діабетом	6,4	7,6	0,84 (0,72−0,98)	0,03

У ході дослідження MICRO-HOPE, проведення якого було заплановано в рамках дослідження HOPE, вивчали ефект, що виникав при додаванні раміприлу в дозі 10 мг до схеми лікування в порівнянні з плацебо у 3577 пацієнтів віком від 55 років (верхнього вікового обмеження не було) з нормальним або підвищеним артеріальним тиском, більшість з яких хворіли на цукровий діабет II типу (і мало щонайменше один фактор серцево-судинного ризику).

Результати первинного аналізу продемонстрували, що у 117 (6,5%) учасників дослідження, які отримували раміприл, та у 149 (8,4%), які отримували плацебо, розвинулася виражена нефропатія, що відповідає відносному зниженню ризику на 24%; 95% ДІ [3-40], p = 0,027.

Дослідження REIN, багатоцентрове рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження в паралельних групах, проводили з метою оцінки впливу лікування раміприлом на інтенсивність зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у 352 пацієнтів з нормальним або підвищеним артеріальним тиском (віком 18-70 років). спостерігалася легка (середня кількість виведеного білка з сечею > 1 і < 3 г на добу) або важка протеїнурія (≥ 3 г на добу) внаслідок хронічної недіабетичної нефропатії. Обидві підгрупи були проспективно стратифіковані.

Результати основного аналізу стану пацієнтів з найбільш тяжкою протеїнурією (підгрупа, яка достроково припинила участь у дослідженні, оскільки була доведена користь від лікування в групі раміприлу), продемонстрували, що середня інтенсивність зниження СКФ по місцях була нижчою при застосуванні раміприлу, ніж при застосуванні плацебо: − 0 ,54 (0,66) порівняно з -0,88 (1,03) мл/хв/місяць, p = 0,038. Таким чином, міжгрупова різниця становила 0,34 [0,03-0,65] мл/хв/місяць і приблизно 4 мл/хв/рік; 23,1% пацієнтів групи раміприлу досягли комбінованої вторинної кінцевої точки – подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові та/або термінальна стадія захворювання нирок (необхідність проведення гемодіалізу або трансплантації нирки) – порівняно з 45,5% у групі плацебо (p = 0, 02).

Подвійна блокада ренін-ангіотензин - альдостеронової системи (РААС). У двох масштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях [ONTARGET (дослідження впливу телмісартану як монотерапії та в комбінації з раміприлом на загальну кінцеву точку) та VA NEPHRON-D (дослідження діабетичної нефропатії у ветеранів)] вивчали застосування комбінації інгібітору АПФ.

Дослідження ONTARGET проводилося за участю пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або цукровим діабетом II типу із супутніми ознаками ураження органів-мішеней. У дослідженні VA NEPHRON-D взяли участь пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною нефропатією.

Ці дослідження не показали значних переваг комбінованої терапії щодо ниркових та/або серцево-судинних наслідків та летальності, тоді як при цьому спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, ГНН та/або артеріальної гіпотензії порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні фармакодинамічні характеристики цих лікарських засобів, ці результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.

Отже, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Дослідження ALTITUDE (дослідження впливу аліскірену на стан пацієнтів з цукровим діабетом II типу з використанням серцево-судинних та ниркових кінцевих точок) оцінювали переваги додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II для пацієнтів з цукровим діабетом. . Це дослідження було завершено достроково через підвищення ризику небажаних клінічних наслідків. У групі прийому аліскірену в порівнянні з групою прийому плацебо була відмічена велика частота випадків летальних наслідків із серцево-судинних причин та інсульту, а також підвищення частоти серйозних небажаних явищ, що становили особливий інтерес (гіперкаліємії, гіпотензії та дисфункції нирок).

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда. У дослідженні AIRE брали участь понад 2000 пацієнтів з минущими/постійними симптомами серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда. Лікування раміприлом розпочинали через 3-10 днів після виникнення гострого інфаркту міокарда. Це дослідження продемонструвало, що після завершення періоду наступного спостереження, що в середньому становив 15 місяців, летальність у групі, яка отримувала раміприл, становила 16,9%, а у групі плацебо – 22,6%. Це означає абсолютне зниження летальності на 5,7% та відносне зниження ризику на 27% (95% ДІ [11-40%]).

Педіатричне населення. У ході рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого клінічного дослідження за участю 244 педіатричних пацієнтів з артеріальною гіпертензією (у 73% з яких була первинна артеріальна гіпертензія) у віці 6-16 років учасники отримували низькі, середні або високі дози. раміприлату, що відповідають діапазону доз для дорослих 1,25 мг; 5 і 20 мг із розрахунку по масі тіла. Після закінчення періоду 4 тижнів було виявлено, що раміприл був неефективним щодо кінцевої точки - зниження систолічного АТ, проте він знижував діастолічний тиск при застосуванні найвищої дози діапазону, що досліджується. Було показано, що як середні, так і високі дози раміприлу знижують систолічний та діастолічний артеріальний тиск на статистично значущу величину у дітей з підтвердженою артеріальною гіпертензією.

Такого ефекту не спостерігалося в ході 4-тижневого рандомізованого подвійного сліпого дослідження з підвищенням дози, де оцінювався ефект відміни лікарського засобу та в якому взяли участь 218 педіатричних пацієнтів віком 6-16 років (75% з яких мала первинну артеріальну гіпертензію). У ході цього дослідження після відміни лікарського засобу спостерігалося помірне рикошетне підвищення як діастолічного, так і систолічного тиску, проте воно не було статистично значущим для повернення тиску до вихідного рівня у всіх групах доз діапазону раміприлу [низькі дози (0,625 мг – 2,5 мг) )), середні дози (2,5 мг – 10 мг) або високі дози (5 мг – 20 мг)] з розрахунку за масою тіла. У досліджуваній педіатричній популяції раміприл не виявляв лінійного дозозалежного ефекту.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається 1 год. Враховуючи кількість речовини, виявленої в сечі, ступінь всмоктування становить щонайменше 56% і не впливає на наявність їжі в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального застосування раміприлу у дозі 2,5 мг та 5 мг становить 45%.

Максимальна концентрація в плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2-4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату в плазмі досягається приблизно на 4-й день лікування.

Розподіл. Зв'язування раміприлу з білками плазми становить приблизно 73%, а раміприлату – 56%.

Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти та глюкуронідів. раміприлу та раміприлату.

Висновок. Виведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату в плазмі багатофазне. Через потужне насичувальне зв'язування з АПФ та повільну дисоціацію через фермент раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові.

Після прийому повторних доз раміприлу 1 раз на добу, ефективний період напіввиведення становить 13-17 годин для доз 5-10 мг і більше для нижчих доз (1,25-2,5 мг). Різниця обумовлена тим, що здатність ферменту до зв'язування з раміприлатом є насичувальною.

При пероральному прийомі разової дози лікарського засобу ні раміприл, ні його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Однак невідомо, який ефект має прийом повторних доз.

Пацієнти з порушенням функції нирок (див. «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з порушенням функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату в плазмі, яка знижується повільніше, ніж у осіб з нормальною нирковою функцією.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу з утворенням раміприлату був уповільнений через зниження активності печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі у цих пацієнтів були підвищені. Втім, максимальні концентрації раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялися від осіб з нормальною функцією печінки.

Годування груддю. Після застосування одноразової дози раміприлу перорально його рівні у грудному молоці були нижчими за межу виявлення. Однак ефект при багаторазовому застосуванні невідомий.

Педіатричне населення. Фармакокінетичний профіль раміприлу досліджувався у 30 педіатричних пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці 2-16 років із масою тіла >10 кг. Після застосування доз від 0,05 до 0,2 мг/кг раміприл швидко та значною мірою метаболізувався до раміприлату. Максимальна концентрація раміприлату в плазмі досягалася через 2-3 години. Кліренс раміприлату значно корелював з логарифмом маси тіла (p<0,01), а також із дозою лікарського засобу (p<0,001). Кліренс та обсяг розподілу збільшувалися прямо пропорційно до віку дітей у кожній дозувальній групі. При застосуванні дози 0,05 мг/кг у дітей було досягнуто рівні експозиції, які можна порівняти з експозицією у дорослих при застосуванні дози 5 мг раміприлу. У результаті застосування дози 0,2 мг/кг у дітей досягалися рівні експозиції, які були вищими, ніж при застосуванні максимальної рекомендованої дози 10 мг/добу у дорослих.

Доклінічні дані щодо безпеки. При пероральному застосуванні гризунам та собакам з'ясувалося, що раміприл не викликає гострих токсичних явищ. Дослідження з тривалим пероральним введенням лікарського засобу проводили на щурах, собаках та мавпах. У всіх трьох видів тварин спостерігалися зміни електролітного балансу та картини крові. У собак та мавп, які отримували лікарський засіб у дозі 250 мг/кг маси тіла на добу, було відзначено значне збільшення юкстагломерулярного апарату, що є проявом фармакодинамічної активності раміприлу. Щури, собаки та мавпи переносили добові дози лікарського засобу, що становили 2; 2,5 та 8 мг/кг маси тіла на добу відповідно. У цьому небажані ефекти вони виникали.

Дослідження репродуктивної токсичності, проведені на щурах, кролях та мавпах, не виявили жодних тератогенних властивостей лікарського засобу.

Негативний вплив на фертильність не спостерігалося ні у самців, ні у самок щурів.

Введення раміприлу самок щурів під час вагітності та лактації призводило до незворотного пошкодження нирок (розширення ниркової балії) у потомства при застосуванні доз 50 мг/кг маси тіла на добу та вище.

Численні випробування на мутагенність із застосуванням різних тест-систем не виявили мутагенних або генотоксичних властивостей раміприлу.

Клінічні властивості

Показання

Лікування артеріальної гіпертензії

Профілактика серцево-судинних захворювань: зниження серцево-судинної захворюваності та летальності у пацієнтів з:

• вираженим серцево-судинним захворюванням атеротромботичного генезу (наявність в анамнезі ішемічної хвороби серця чи інсульту чи захворювання периферичних судин);
• діабетом, що має щонайменше один фактор серцево-судинного ризику.

Лікування захворювання нирок:

• початкова клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність мікроальбумінурії;
• виражена клубочкова діабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії, у пацієнтів, які мають щонайменше один фактор серцево-судинного ризику;
• виражена клубочкова недіабетична нефропатія, про яку свідчить наявність макропротеїнурії ≥ 3 г на добу.

Лікування серцевої недостатності, що супроводжується клінічними проявами.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда: зменшення летальності під час гострої стадії інфаркту міокарда у пацієнтів із клінічними ознаками серцевої недостатності на початку лікування більш як через 48 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда.

Протипоказання Раміпрілу-Дарниця

• Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, або до інших інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту).
• Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного або раніше перенесеного на фоні застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).
• Одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном.
• Значний двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії за наявності єдиної нирки, що функціонує.
• Раміприл не слід застосовувати пацієнтам з гіпотензією або гемодинамічно нестабільними станами.
• Одночасне застосування лікарського засобу Раміприл-Дарниця з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою дисфункцією (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73 м 2 ).
• Необхідно уникати одночасного застосування інгібіторів АПФ та екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями.
• Вагітність та планування вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій

Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (в тому числі острая). див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Протипоказані комбінації

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування раміприлом слід розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Лікування сакубітрилом/валсартаном слід розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу.

Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, мембран з поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату, враховуючи підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання щодо використання іншої діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.

Комбінації, що вимагають запобіжного заходу

Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину II, триметоприм та його фіксовані комбінації з сульфаметоксазолом, такролімус, циклоспорин). Можуть підвищити ризик гіперкаліємії, тому необхідно ретельно контролювати рівень калію у плазмі.
Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, діуретики) та інші речовини, здатні знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід очікувати збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. «Особливості застосування» щодо діуретиків).

Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект лікарського засобу Раміприл-Дарниця. Рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск.

Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть спричинити зміни картини крові. Підвищена ймовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі літію. Інгібітори АПФ можуть знизити екскрецію літію, що може призвести до підвищення токсичності літію, тому необхідно ретельно контролювати рівень літію.

Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози у крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та ацетилсаліцилова кислота. Очікується зниження антигіпертензивного ефекту лікарського засобу Раміприл-Дарниця. Більше того, одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може супроводжуватися підвищеним ризиком погіршення функції нирок та підвищенням рівня калію в крові.
сіль. При надмірному споживанні солі можливе ослаблення гіпотензивного ефекту лікарського засобу.

Специфічна гіпосенсибілізація. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення та тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах. Вважається, що такий ефект може також спостерігатися щодо інших алергенів.

Інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) або вілдагліптин. Можливе підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно одержують такі засоби як інгібітори mTOR (наприклад, темсіролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Приступати до такої терапії слід обережно (див. розділ «Особливості застосування»).
Інгібітори неприлізину. Повідомлялося про потенційне зростання ризику розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітора НЕП (нейтральної ендопептидази), наприклад рацекадотрилу (див. розділ «Особливості застосування»).

Сакубітрил/валсартан. Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Особливості застосування препарату

Особливі групи пацієнтів

Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II не слід розпочинати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження лікування інгібітором АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ є абсолютно необхідним. Пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний лікарський засіб, застосування якого під час вагітності визнано безпечним. Щойно буде діагностовано вагітність, лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та за необхідності розпочати лікування іншим лікарським засобом (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Подвійна блокада РААС. Є доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (зокрема, розвитку гострої ниркової недостатності). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, її слід застосовувати лише під наглядом фахівця та при частому та ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Пацієнти, які мають особливий ризик виникнення гіпотензії

Пацієнти із значним підвищенням активності РААС. У пацієнтів із значним підвищенням активності РААС ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретик призначають уперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності РААС, що потребує медичного нагляду, у тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:

• з тяжкою артеріальною гіпертензією;
• з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
• з гемодинамічно значущою перешкодою для припливу або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);
• з одностороннім стенозом ниркової артерії за наявності другої функціонуючої нирки;
• в яких є або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи діуретики, що отримують);
• з цирозом печінки та/або асцитом;
• яким виконують великі хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням лікарських засобів, що викликають гіпотензію.

Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (проте для пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригувальні заходи слід ретельно врахувати ризик виникнення навантаження обсягом).

Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда.

Пацієнти, які мають ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у разі гострої гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібне особливе медичне спостереження.

Пацієнти похилого віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Хірургічне втручання. Якщо це можливо, лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.

Контроль функції нирок. Функцію нирок слід оцінювати до та під час проведення лікування та коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль необхідний станом пацієнтів з порушенням функції нирок (див. «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після трансплантації нирки, а також при ураженні ниркових судин, у тому числі у пацієнтів із гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії.

Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які одночасно отримують такі лікарські засоби, які можуть спричинити ангіоневротичний набряк, такі як інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад, темсіролімус, еворолімус, сиролімус) або вінгібітори рацекадотрил).

Комбінація раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказана через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі розвитку ангіоневротичного набряку прийом лікарського засобу Раміприл-Дарниця слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен бути під контролем протягом мінімум 12-24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи Раміприл-Дарниця, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою чи блюванням або без них).

Анафілактичні реакції при десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ ймовірність виникнення та тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом лікарського засобу Раміприл-Дарниця.

Контролює електролітну рівновагу. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи лікарський засіб Раміприл-Дарниця, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії відносяться пацієнти з нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію в плазмі крові, або пацієнти з такими станами як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо спільне застосування вказаних лікарських засобів вважається за доцільне, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Контролює електролітну рівновагу. Гіпонатріємія . У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ) з подальшим розвитком гіпонатріємії.

Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію у осіб похилого віку та інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.

Нейтропенія/агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. Для виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад, системним червоним вовчаком або склеродермією) або іншими лікарськими засобами, які можуть викликати зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.
Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомляли про виникнення кашлю. Характерно те, що кашель непродуктивний, тривалий та зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати про можливість виникнення кашлю внаслідок інгібіторів АПФ.

Важлива інформація про допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить стеарилфумарат натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Лікарський засіб протипоказаний застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність встановлена під час терапії, прийом лікарського засобу слід припинити та, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Годування груддю. Через відсутність інформації про застосування раміприлу в період годування груддю не рекомендується призначати цей лікарський засіб жінкам, які годують груддю, та бажано віддавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких під час лактації безпечніше, особливо при грудному годуванні новонароджених або недоношених немовлят .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження АТ, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та знижувати швидкість його реакції, що ризиковано в ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами).

Це, як правило, можливе на початку лікування або при переході з терапії іншими лікарськими засобами для лікування лікарським засобом Раміприл-Дарниця. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози не бажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.

Спосіб застосування та дози Раміприл-Дарниця

Лікарський засіб для перорального застосування.

Раміприл-Дарниця рекомендується приймати щодня в один і той самий час. Лікарський засіб можна приймати до, під час та після їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність лікарського засобу. Таблетки Раміпріл-Дарниця. слід ковтати повністю, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати чи подрібнювати.

При неможливості застосування призначеної дози застосовувати раміприл у відповідному дозуванні.

Дорослі.

Пацієнти, які застосовують діуретики. На початку лікування Раміприлом-Дарниця може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш ймовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У таких випадках рекомендується виявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження ОЦК та/або електролітів.

Якщо можливо, бажано припинити застосування діуретика за 2-3 дні до початку лікування лікарським засобом Раміприл-Дарниця (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна відмінити діуретик, лікування лікарським засобом Раміприл-Дарниця слід починати з дози 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні). Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у крові. Подальше дозування лікарського засобу Раміприл-Дарниця слід коригувати залежно від цільового рівня артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія.

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від особливостей стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та результатів контрольних вимірів АТ. Лікарський засіб можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Початкове дозування. Лікування Раміприлом -Дарниця слід починати поступово, починаючи з початкової дози, що рекомендується, 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) на добу.

У пацієнтів із значною активацією РААС після прийому початкової дози може виникати значне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а їх лікування слід починати під контролем (див. розділ «Особливості застосування»).

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу можна подвоювати кожні 2-4 тижні до досягнення цільового рівня АТ; максимальна доза лікарського засобу Раміприл-Дарниця становить 10 мг на добу. Як правило, лікарський засіб слід приймати один раз на день.

Профілактика серцево-судинних захворювань.
Початкове дозування. Рекомендована початкова доза лікарського засобу Раміприл-Дарниця становить 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості лікарського засобу, дозу слід поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1-2 тижні лікування, а потім ще через 2-3 тижні збільшити її до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.

Лікування захворювання нирок

Пацієнти з діабетом та мікроальбумінурією

Початкове дозування. Рекомендована початкова доза лікарського засобу Раміприл-Дарниця становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості лікарського засобу, при подальшому лікуванні дозу слід збільшувати. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

Пацієнти з діабетом та щонайменше одним фактором серцево-судинного ризику.

Початкове дозування. Рекомендована початкова доза лікарського засобу Раміприл-Дарниця становить 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості лікарського засобу, при подальшому лікуванні дозу слід збільшувати. Через 1-2 тижні лікування добову дозу рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг через 2-3 тижні лікування. Цільове добове дозування становить 10 мг.

Пацієнти з недіабетичною нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеїнурії ≥ 3 г на добу.

Початкове дозування. Рекомендована початкова доза лікарського засобу Раміприл-Дарниця становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнтом лікарського засобу при подальшому лікуванні збільшують дозу. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.

Серцева недостатність із клінічними проявами.
Початкове дозування. Для пацієнтів, які стабілізуються після лікування діуретиками, початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) на добу.

Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу лікарського засобу Раміприл-Дарниця слід титрувати шляхом її подвоєння кожні 1-2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.

Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда за наявності серцевої недостатності.

Початкове дозування. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких клінічно та гемодинамічно стабільним, слід призначати початкову дозу 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу протягом 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) погано переноситься, тоді слід застосовувати дозу 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні). 2 рази на добу протягом 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) та 5 мг 2 рази на добу. Якщо дозу не можна збільшити до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу, лікування слід відмінити.

Титрування дози та підтримуюча доза. Надалі добову дозу слід збільшувати її подвоєнням з інтервалом в 1-3 дні до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу.

Якщо це можливо, підтримуючу добову дозу слід розподіляти на 2 прийоми.

Якщо дозу не можна збільшити до 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 2 рази на добу, лікування слід відмінити. Досвід лікування пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (IV функціональний клас за критеріями Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA) відразу після інфаркту міокарда все ще недостатньо). 25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні) 1 раз на добу та будь-яке збільшення її проводити з надзвичайною обережністю.
Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти із порушенням функції нирок. Добова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від показника кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакологічні властивості»):

• якщо кліренс креатиніну становить ≥ 60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні)) немає, а максимальна добова доза – 10 мг;
• якщо кліренс креатиніну становить 30-60 мл/хв, необхідності корекції початкової дози (2,5 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідній дозуванні)) немає, а максимальна добова доза – 5 мг;
• якщо кліренс креатиніну становить 10-30 мл/хв, початкова добова доза – 1,25 мг/добу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза – 5 мг;
• пацієнти з артеріальною гіпертензією, що перебувають на гемодіалізі: при гемодіалізі раміприл незначно виводиться; початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза – 5 мг; лікарський засіб слід приймати за кілька годин після сеансу гемодіалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ "Фармакологічні властивості"). Лікування Раміприлом-Дарниця пацієнтів з порушеннями функції печінки слід розпочинати під ретельним контролем, а максимальна добова доза у таких випадках повинна становити 2,5 мг (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні).

Пацієнти похилого віку. Початкова доза повинна бути нижчою, а подальше титрування дози слід здійснювати поступово, враховуючи більш високу ймовірність виникнення небажаних ефектів, особливо у дуже старих та немічних пацієнтів. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу – 1,25 мг раміприлу (застосовувати раміприл у відповідному дозуванні).
Також вище наведено інформацію про дозування лікарського засобу для пацієнтів, які отримують діуретики.

Діти.

Лікарський засіб Раміприл-Дарниця не рекомендується застосовувати дітям (до 18 років), оскільки даних щодо ефективності та безпеки цього лікарського засобу для таких пацієнтів недостатньо.
Передозування.

Симптомами, пов'язаними з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути надмірна периферична вазодилатація (з вираженою гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу та ниркова недостатність. За станом пацієнта слід ретельно спостерігати та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. До запропонованих лікувальних заходів відносяться первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, у тому числі введення агоністів альфа-1-адренорецепторів або ангіотензину II (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться із системного кровотоку шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції Раміпрілу-Дарниця

Профіль безпеки лікарського засобу Раміприл-Дарниця містить дані про постійний кашель та реакції, викликані артеріальною гіпотензією. До серйозних побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк, гіперкаліємія, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз.

Частота побічних реакцій класифікується так: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); рідкісні (< 1/10 000), невідомо (не можна розрахувати за наявними даними). У кожній групі побічні явища представлені в порядку зменшення ступеня їх серйозності.

З боку органів зору: нечасто порушення зору, включаючи нечіткість зору; рідко – кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: рідко – порушення слуху, шум/дзвін у вухах.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – непродуктивний дратівливий кашель, бронхіт, синусит, задишка; нечасто – бронхоспазм, зокрема, загострення астми, закладеність носа.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто – панкреатит (в поодиноких випадках повідомляли про летальні наслідки виключно при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхній частині живота, у т.ч. асоційований з гастритом, запором, сухістю у роті; рідко – глосит; невідомо – афтозний стоматит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто підвищення рівня печінкових ферментів та/або кон'югованого білірубіну; рідко – холестатична жовтяниця, ураження печінкових клітин; невідомо – гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у дуже виняткових випадках – з летальним кінцем).

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, збільшення сечоутворення, погіршення перебігу фонової протеїнурії, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну в крові.

З боку ендокринної системи: невідомо синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ).

З боку обміну речовин, метаболізму: часто підвищення рівня калію в крові; нечасто – анорексія, зниження апетиту; невідомо – зниження рівня натрію у крові.

З боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; нечасто - вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія; рідко – тремор, порушення рівноваги; невідомо – церебральна ішемія, зокрема ішемічний інсульт та транзиторна ішемічна атака, порушення психомоторних функцій, відчуття печіння, паросмія.

З боку психіки: нечасто – зниження настрою, тривожність, знервованість, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко – стан поплутаної свідомості; невідомо – порушення уваги.

З боку серцево-судинної системи: часто – гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе; нечасто – ішемія міокарда, включаючи стенокардію чи інфаркт міокарда, тахікардію, аритмію, відчуття посиленого серцебиття, периферичні набряки, відчуття припливів; рідко – стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт; невідомо - феномен Рейно.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію чи агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів; невідомо - недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: невідомо – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання, зокрема макулопапульозні; нечасто – ангіоневротичний набряк, зокрема у надзвичайно виняткових випадках – обструкція дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, що може мати летальний наслідок, свербіж, гіпергідроз; рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; рідкі – реакція фоточутливості; невідомо - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопеція.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто м'язові спазми, міалгія; нечасто – артралгія.

З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: нечасто – транзиторна еректильна дисфункція, зниження лібідо, невідомо – гінекомастія.

Загальні розлади: часто – біль у грудях, стомлюваність; нечасто - пірексія; рідко – астенія.

Педіатричне населення. Безпеку застосування раміприлу вивчали за участю 325 дітей та підлітків віком 2-16 років у ході 2 клінічних досліджень. Згідно з результатами, характер і ступінь тяжкості небажаних реакцій у дітей були подібними до тих, які спостерігаються у дорослих, але частота виникнення деяких реакцій у дітей була вищою, ніж у дорослих, а саме:

• тахікардія, закладеність носа та риніт: часто (тобто від ≥ 1/100 до < 1/10) у педіатричній популяції та нечасто (тобто від ≥ 1/1000 до < 1/100) у дорослих пацієнтів;
• кон'юнктивіт: часто (тобто від ≥ 1/100 до < 1/10) у педіатричній популяції та рідко (тобто від ≥ 1/10 000 до < 1/1000) у дорослих пацієнтів;
• тремор і кропив'янка: нечасто (тобто від ≥ 1/1000 до < 1/100) у педіатричній популяції та рідко (тобто від ≥ 1/10 000 до < 1/1000) у дорослих пацієнтів.

Загальний профіль безпеки раміприлу у дітей та дорослих значно не відрізняється.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Це дозволяє проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про всі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутність ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/ .

Термін придатності

1,5 року

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом