Ліки від гонореї

Ліки від гонореї: яким має бути ефективне лікування захворювання

Гонорея — це інфекційне захворювання, що передається статевим шляхом (ІПСШ) і викликається грамнегативною бактерією Neisseria gonorrhoeae (гонокок). Хвороба характеризується запаленням слизових оболонок сечостатевих органів, прямої кишки, ротової порожнини, горла або кон’юнктиви. Це одне з найпоширеніших бактеріальних ІПСШ у світі: щороку гонореєю інфікуються близько 80–100 млн людей. Відсутність своєчасного лікування може призвести до запальних захворювань малого таза, ураження суглобів та очей, безпліддя. Рання діагностика та правильний вибір ліків від гонореї допомагають запобігти ускладненням і поширенню хвороби.

Огляд захворювання

Гонорея може протікати в гострій та хронічній формах. У першому випадку хвороба має яскраво виражені симптоми. У другому — ознаки стерті або взагалі не проявляються. Хронічна форма захворювання розвивається при відсутності або неефективності лікування.

Бактерія Neisseria gonorrhoeae передається під час статевого контакту (вагінального, анального або орального), через спільне використання сексуальних іграшок, а також від матері до дитини під час пологів. Інкубаційний період триває 2–14 днів. Перші симптоми проявляються через 2–6 днів після зараження.

У чоловіків можуть спостерігатися біль і печіння при сечовипусканні, гнійні виділення з уретри, біль у промежині, яєчках.

У жінок можливі такі прояви: печіння при сечовипусканні, виділення з піхви, біль внизу живота, міжменструальні кровотечі, больові відчуття під час статевого акту.

Серед інших можливих симптомів варто виділити біль у горлі (при оральному зараженні), ректальний свербіж, виділення з ануса, гнійні запалення очей. У 20% чоловіків і 50% жінок захворювання може протікати безсимптомно, що підвищує ймовірність ускладнень.

До групи ризику входять особи віком 15–49 років, люди з численними або незахищеними статевими контактами, працівники секс-індустрії, чоловіки, які мають секс із чоловіками. Зловживання антибіотиками також підвищує ймовірність зараження. Діагноз встановлюється на основі огляду та лабораторних тестів: мазка з уретри, піхви, рота або прямої кишки, ПЛР-тестування, бактеріального посіву.

Лікування гонореї

Антибіотики — єдина ефективна група препаратів для знищення збудника Neisseria gonorrhoeae. Вони порушують синтез клітинної стінки бактерії або білкову генерацію, що призводить до її загибелі. Перша лінія ліків:

1. Цефтріаксон — золотий стандарт лікування неускладненої гонореї. Препарат вводять у дозі 1 г внутрішньом'язово одноразово. При ускладнених формах проводиться курс уколів або інфузії Цефтріаксону кожні 24 год протягом 14 днів.

2. Цефіксим — альтернатива при неможливості ін'єкцій. Застосовується перорально одноразово в дозуванні 400 мг.

Допоміжні або альтернативні антибіотики:

1. Азитроміцин. Іноді додається до Цефтріаксону для підвищення ефективності, особливо при змішаній інфекції. Оптимальне дозування — 1 г перорально одноразово.

2. Доксициклін. Призначається при супутніх інфекціях (наприклад, при хламідіозі) або алергії на макроліди. Застосовується  в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

3. Спектиноміцин, Канаміцин. Це ін’єкційні препарати, які застосовуються при алергії на цефалоспорини.

4. Азтреонам. Це монобактам, який ефективний при складних випадках та алергії на β-лактами.

Для полегшення симптомів можуть застосовуватись жарознижувальні та знеболювальні препарати (Парацетамол, Ібупрофен). При запаленні піхви чи прямої кишки призначаються вагінальні або ректальні свічки (Бетиол, Прополіс). Якщо є ураження очей, роблять внутрішньом’язові ін’єкції Цефтріаксону. Можуть також призначатись офтальмологічні антибіотики.

Поради щодо застосування ліків від гонореї

При виявленні перших симптомів потрібно відразу звернутися до лікаря. Самолікування гонореї небезпечне — неправильний вибір антибіотика може призвести до стійкості збудника та переходу хвороби в хронічну форму. Важливо дотримуватися дозування та схеми лікування. Не можна пропускати прийоми та скорочувати курс без дозволу лікаря.

Серед можливих побічних реакцій варто виділити нудоту, діарею, алергічні реакції. Щоб зменшити ризик їх появи, приймати препарати краще після їди. Важливо повідомляти лікаря про алергію або супутні хвороби. На час лікування треба утриматись від статевих контактів, забезпечити особисту гігієну. Важливі для підтримки імунітету дієта, рясне пиття та відпочинок.

Висновок

Ефективність лікування гонореї залежить від вчасної діагностики, правильного вибору антибіотиків і дотримання схеми їх застосування. Самолікування неприпустиме, адже збудник хвороби набуває стійкості до багатьох препаратів. Щоб запобігти зараженню, важливо використовувати засоби бар’єрної контрацепції, уникати випадкових статевих зв’язків і регулярно проходити обстеження, особливо при зміні партнерів. При появі симптомів або підозри на інфекцію треба негайно звернутися до лікаря.

Поширені запитання

1. Які кращі ліки від гонореї?

Рекомендованим препаратом першої лінії є Цефтріаксон внутрішньом’язово одноразово. У деяких випадках додають Азитроміцин перорально. Альтернатива при алергії — Спектиноміцин або Доксициклін (залежно від форми захворювання).

2. Чи можна купити ліки від гонореї без рецепта?

Ні. Антибіотики для лікування гонореї відпускаються лише за рецептом і призначаються після консультації з лікарем.

3. Як швидко діють ліки від гонореї?

Покращення стану зазвичай настає протягом 1–3 днів після початку лікування, але для повного знищення інфекції потрібне повне завершення курсу.

4. Які побічні ефекти можуть виникнути?

Можливі алергічні реакції, нудота, діарея, болючість у місці ін’єкції, рідше — кандидоз або порушення мікрофлори.

5. Чи можна приймати ліки від гонореї разом з іншими препаратами?

Можна, але лише після консультації з лікарем. Деякі антибіотики можуть взаємодіяти з іншими ліками (наприклад, з антикоагулянтами або контрацептивами).

Список використаної літератури

• Державний реєстр лікарських засобів України

• Компендіум 2024 — довідник лікарських препаратів

• Наказ МОЗ України «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)»

• Клінічна фармакологія: підручник / За ред. О.Я. Бабака, О.М. Біловола, І.С. Чекмана. — К.: Медицина, 2010