Ліки від поліпозу: полегшення дихання та контроль симптомів
Поліпоз носа — це захворювання, при якому в носовій порожнині з’являються доброякісні утворення, що заважають нормально дихати. Вони не зникають самі по собі й можуть значно ускладнювати життя. За різними даними з такою проблемою стикається від 1 до 4% людей. Найчастіше — це дорослі середнього віку, причому чоловіки хворіють у кілька разів частіше, ніж жінки. Хвороба може знижувати якість життя, тому важливо вчасно звернутися до лікаря та підібрати ефективні ліки від поліпозу. Це дозволить зменшити симптоми та запобігти ускладненням.
Огляд захворювання
Поліпи носа мають м’яку напівпрозору форму і виникають у ділянці пазух. З часом вони перекривають носові ходи та заважають нормально дихати. Типи поліпів:
-
антрохоанальні — ростуть з гайморової пазухи, зазвичай однобічні;
-
множинні — утворюються одразу з кількох ділянок, можуть сильно зменшувати прохідність носа;
-
поліпи при хронічному синуситі — пов’язані з тривалим запаленням;
-
специфічні форми — виникають на тлі муковісцидозу, алергії чи інших системних хвороб.
Точні причини розвитку поліпів невідомі. Фахівці схиляються до думки, що ризик захворювання зростає при хронічних інфекціях (синуситі чи риніті), алергічних реакціях, викривленні носової перегородки, а також супутніх хворобах (астмі та муковісцидозі). Також розвиватись хвороба може на тлі генетичної схильності. Розпізнати її можна по таких симптомах:
-
постійна закладеність носа, що не минає після крапель;
-
ускладнене дихання, особливо вночі;
-
зниження або повна втрата нюху;
-
головний біль і тиск у ділянці пазух;
-
слизові чи гнійні виділення;
-
хропіння, іноді — апное.
При наявності таких симптомів слід звернутися до лікаря. Він проведе риноскопію чи ендоскопічне дослідження носа. Для уточнення поширеності захворювання застосовують комп’ютерну томографію. Щоб виключити злоякісні новоутворення, проводиться біопсія і цитологічне дослідження зразків поліпозної тканини.
Лікування поліпозу носа
Основна терапія передбачає застосування таких препаратів:
-
Кортикостероїди. Знижують запалення, набряк слизової оболонки та поступово зменшують розміри поліпів. Найчастіше використовуються назальні спреї — наприклад, Назонекс, Моміксон чи Тафен. У складніших випадках ефективними можуть бути кортикостероїди у вигляді таблеток або ін’єкцій, наприклад, Бетаспан.
-
Антигістамінні препарати. Особливо корисні, якщо поліпи розвиваються на тлі алергії. Допомагають зменшити набряк та утворення слизу.
-
Антибіотики. Лікар може їх рекомендувати, коли до поліпозу приєднується бактеріальна інфекція та виникає загострення хронічного синуситу.
Для зменшення вираженості симптомів іноді використовуються місцеві засоби. Наприклад, при огляді або незначних процедурах лікар може застосувати Лідокаїн для місцевої анестезії.
Медикаментозне лікування контролює симптоми та зменшує ризик ускладнень, але не завжди повністю усуває поліпи. Коли ліки не дають очікуваного результату, лікар може рекомендувати хірургічне втручання.
Поради щодо застосування
Перед тим як почати приймати ліки від поліпозу, обов’язково проконсультуйтесь із лікарем. Важливо дотримуватись призначеного дозування та тривалості курсу, навіть якщо симптоми почали зменшуватись раніше.
Будь-які ліки можуть мати побічні ефекти — закладеність, сухість слизової чи подразнення. Щоб знизити їхню вираженість, лікар часто рекомендує використовувати зволожувальні спреї для носа або робити промивання сольовими розчинами.
Найкращі результати лікування досягаються тоді, коли медикаментозна терапія поєднується з достатнім відпочинком, збалансованим харчуванням і регулярним зволоженням повітря в кімнаті.
Протипоказання та застереження
Будь-які ліки не можна застосовувати при підвищеній чутливості до компонентів. Крім того, кортикостероїдні назальні спреї не використовуються при активних інфекціях носа. Оральні кортикостероїди мають додаткові протипоказання — виразка шлунка, цукровий діабет і серцеві хвороби. Антигістамінні засоби не слід приймати при важких порушеннях функції печінки чи нирок.
Самолікування небезпечне: неправильне дозування або тривале застосування ліків може погіршити стан, викликати кровотечі, атрофію слизової або системні побічні ефекти.
Деякі ліки можуть взаємодіяти з іншими препаратами чи продуктами — наприклад, кортикостероїди підсилюють дію антикоагулянтів, а антигістамінні засоби можуть посилювати сонливість при прийомі алкоголю чи снодійних.
Висновок
Ефективне лікування поліпозу носа залежить від правильного вибору ліків. Обов’язково звертайтеся до ЛОР-лікаря для точної діагностики та підбору оптимальної схеми лікування. Для профілактики захворювання варто уникати алергенів і диму, підтримувати чистоту повітря, зволожувати слизову і вчасно лікувати інфекції носоглотки.
FAQ
1. Які найкращі ліки від поліпозу носа?
Кращі препарати від поліпозу — назальні кортикостероїди (Назонекс, Моміксон), при потребі використовуються системні кортикостероїди й антигістамінні препарати.
2. Чи можна купити ліки від поліпозу носа без рецепта?
Більшість кортикостероїдних спреїв потребують рецепта лікаря. Антигістамінні засоби можуть бути доступні без рецепта, але їх застосування варто погодити з лікарем.
3. Як швидко діють ліки від поліпозу носа?
Назальні спреї полегшують закладеність носа за кілька днів, а помітне зменшення поліпів відбувається за кілька тижнів. Системні препарати діють швидше, але курс обмежений.
4. Які побічні ефекти можуть виникнути?
Місцеві спреї можуть викликати сухість або подразнення слизової. Системні кортикостероїди — підвищення тиску, порушення сну та ризик інфекцій. Антигістамінні засоби — сонливість і сухість у роті.
5. Чи можна приймати ліки від поліпозу носа разом з іншими препаратами?
Деякі ліки взаємодіють з антикоагулянтами, снодійними й алкоголем. Завжди повідомляйте лікаря про всі препарати, які приймаєте.
Список використаної літератури
-
Державний реєстр лікарських засобів України.
-
Компендіум 2024 — довідник лікарських препаратів.
-
Наказ МОЗ України «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)».
-
Клінічна фармакологія: підручник / За ред. О.Я. Бабака, О.М. Біловола, І.С. Чекмана. — К.: Медицина, 2010.