Аміцитрон порошок 23 г саше №10 ІнтерХім СП ВАТ (Україна, Одеса)

Показання

Препарат застосовують для симптоматичного лікування гострих респіраторних інфекцій і грипу, що проявляються підвищеною температурою, головним болем і закладеністю носа, а також болем і ломотою в м’язах.

Протипоказання

Не рекомендується застосовувати препарат у випадках:

• підвищеної чутливості до діючих речовин або будь-якого компонента препарату;

• пілородуоденальної обструкції;

• гострого панкреатиту;

• тяжких порушень функцій печінки чи нирок;

• вроджених гіпербілірубінемій;

• дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

• фенілкетонурії;

• цукрового діабету;

• гіпертиреозу;

• гіпертрофії передміхурової залози з порушенням сечовипускання;

• феохромоцитоми;

• обструкції шийки сечового міхура;

• тяжких форм аритмії, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу й ішемічної хвороби серця;

• захворювань крові, включно з лейкопенією та анемією;

• тромбозів і тромбофлебітів;

• бронхіальної астми;

• закритокутової глаукоми;

• епілепсії;

• алкоголізму;

• станів підвищеного збудження та порушень сну;

• одночасного лікування β-блокаторами, іншими симпатоміметиками, амфетаміноподібними психостимуляторами, трициклічними антидепресантами або інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів після їх відміни.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Парацетамол

• швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном, а також зменшуватися при прийомі з холестираміном (ефект незначний, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину після парацетамолу);

• жарознижувальний ефект може зменшуватися при одночасному прийомі барбітуратів;

• метаболізм парацетамолу порушується при прийомі пробенециду, тому в цьому випадку рекомендується зменшити дозу препарату;

• парацетамол може знижувати ефективність діуретиків, подовжувати період напіввиведення хлорамфеніколу й індукувати метаболізм ламотриджину, що знижує його біодоступність та ефективність;

• при лабораторному визначенні рівня сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом результати можуть бути змінені;

• підвищений ризик гепатотоксичності спостерігається при одночасному застосуванні парацетамолу з: ізоніазидом, барбітуратами, протисудомними препаратами (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), рифампіцином.

• одночасне застосування з іншими гепатотоксичними засобами підвищує ймовірність кумуляції парацетамолу та передозування;

• при регулярному прийомі з зидовудином можливе підвищення ризику нейтропенії та ураження печінки;

• тривале або надмірне вживання алкоголю може посилювати гепатотоксичність, тому одночасне застосування з алкоголем заборонено;

• тривалий прийом парацетамолу може підсилювати антикоагулянтний ефект варфарину та інших похідних кумарину, підвищуючи ризик кровотечі, але при епізодичному застосуванні цей ефект незначний.

Фенілефрин

• одночасне застосування з інгібіторами МАО може спричиняти гіпертензивний ефект;

• з трициклічними антидепресантами (включно з амітриптиліном) підвищується ризик побічних ефектів серцево-судинної системи;

• при поєднанні з серцевими глікозидами (зокрема дигоксином) можливі аритмії та інфаркт;

• з іншими симпатоміметиками підвищується ризик серцево-судинних реакцій, включно з артеріальною гіпертензією;

• фенілефрин може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпін, метилдопа, дебризохін, гуанетидин);

• одночасне застосування з алкалоїдами ріжків (ерготамін, метисергід) підвищує ризик розвитку ерготизму.

Фенірамін

• посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів і протипаркінсонічних засобів;

• інгібує дію антикоагулянтів;

• одночасний прийом з анестетиками, снодійними, заспокійливими, нейролептиками, транквілізаторами, наркотичними аналгетиками та алкоголем значно підсилює пригнічувальний ефект.

Аскорбінова кислота

• посилює всмоктування заліза при пероральному прийомі;

• підвищує рівні етинілестрадіолу, пеніцилінів і тетрациклінів у крові;

• знижує концентрацію антипсихотичних препаратів (зокрема фенотіазинових похідних);

• знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів;

• підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами та ризик глаукоми при використанні глюкокортикостероїдів;

• великі дози можуть знижувати ефективність трициклічних антидепресантів;

• не слід приймати одночасно з дефероксаміном — інтервал повинен бути мінімум 2 години;

• тривалий прийом високих доз при лікуванні дисульфірамом може гальмувати дисульфірам-алкогольну реакцію;

• абсорбція аскорбінової кислоти знижується при прийомі пероральних контрацептивів, фруктових/овочевих соків і лужного пиття.

Особливі вказівки із застосування 

Препарат містить сахарозу, тому його не слід приймати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція чи недостатність сахарази-ізомальтази. Не рекомендується одночасний прийом Аміцитрону з іншими засобами для симптоматичного лікування застуди та нежиті, що містять судинозвужувальні компоненти чи парацетамол, а також з препаратами, що містять вітамін С, через ризик передозування.

У пацієнтів з алкогольним ураженням печінки чи при зловживанні алкоголем підвищується ризик гепатотоксичності. Перед застосуванням Аміцитрону слід проконсультуватися з лікарем при захворюваннях печінки, нирок, бронхолегеневих хворобах (зокрема хронічному обструктивному захворюванні легень), непереносимості деяких цукрів, артритах легкої форми при щоденному застосуванні анальгетиків, а також при прийомі варфарину чи подібних антикоагулянтів.

У тяжких інфекційних станах, таких як сепсис, що супроводжуються зниженням рівня глутатіону, прийом парацетамолу може підвищувати ризик метаболічного ацидозу. Симптоми ацидозу: глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання та втрата апетиту. При їх появі слід негайно звернутися до лікаря.

Препарат містить фенілефрин, який може викликати напади стенокардії. Застосовувати потрібно з обережністю при артеріальній гіпертензії, серцевих хворобах, аритміях, брадикардії, хворобі Рейно, гіпертрофії передміхурової залози, захворюваннях щитовидної залози, печінки, нирок, глаукомі та хронічних хворобах легень, а також при підвищеному згортанні крові, хронічному недоїданні, зневодненні, стенозуючій пептичній виразці та літньому віці.

Особливу обережність слід дотримуватися пацієнтам із порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія) та з історією нефролітіазу через ризик осаду оксалатів у сечових шляхах після прийому високих доз аскорбінової кислоти. Всмоктування аскорбінової кислоти може змінюватися при порушенні моторики кишківника, ентериті чи зниженій шлунковій секреції.

Одне саше містить 3,5 ммоль (80 мг) натрію, тому пацієнтам на натрій-контрольованій дієті препарат слід застосовувати обережно. Присутність барвника жовтий захід FCF (E 110) може викликати алергічні реакції.

Препарат може впливати на результати лабораторних аналізів: вміст глюкози, сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів у крові, а також на дослідження прихованої крові у калі.

Забороняється перевищувати рекомендовані дози.

Якщо симптоми не покращуються протягом 5 днів або супроводжуються високою температурою, пропасницею понад 3 дні, висипом чи тривалим головним болем, слід відразу звернутися до лікаря, оскільки це може свідчити про більш серйозне захворювання.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Препарат протипоказаний під час вагітності та лактації. Спеціальних досліджень щодо впливу на фертильність не проводили. Доклінічні дані не свідчать про негативний ефект парацетамолу на репродуктивну функцію при терапевтичних дозах. Вплив фенілефрину та феніраміну на репродуктивну систему у тварин не вивчався.

Вплив на здатність керувати транспортом та механізмами

Під час прийому препарату Аміцитрон не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами, оскільки можливі сонливість та інші небажані реакції з боку нервової системи й органів зору.

Спосіб застосування та дози Аміцитрону

Лікарський засіб призначений для дорослих та підлітків від 14 років. Вміст саше слід розчинити у склянці гарячої води (не окропу) і випити. За потреби прийом можна повторювати кожні 3–4 години, але не перевищувати 3 саше на добу. Максимальна тривалість застосування — 5 днів.

Діти

Препарат не рекомендується для застосування дітям віком до 14 років.

Побічні реакції 

• з боку шкіри та підшкірної клітковини: дерматит, висипання, свербіж, кропив’янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса–Джонсона та синдром Лайєлла;

• з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк;

• з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, психомоторне збудження, порушення орієнтації, тривожність, нервозність, страх, дратівливість, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, депресія та парестезії, шум у вухах, а у рідкісних випадках — кома, судоми, дискінезія та зміни поведінки;

• з боку органів зору: порушення зору й акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску та сухість очей;

• з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);

• з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, печія, сухість у роті, біль та дискомфорт у животі, запор, діарея, метеоризм, анорексія, афти, гіперсалівація, геморагії та подразнення слизових оболонок;

• з боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, підвищення трансаміназ, зазвичай без жовтяниці, а при високих дозах можливий гепатонекроз;

• з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, іноді з розвитком гіпоглікемічної коми;

• з боку сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз, дизурія, затримка сечі, ниркова коліка та ниркова недостатність;

• з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, аритмії, тахікардія, брадикардія, посилене серцебиття, задишка, біль у ділянці серця та напади стенокардії;

Примітка: на відміну від антигістамінних засобів другого покоління, фенірамін не спричиняє пролонгації QT інтервалу та серцевих аритмій.

• з боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (включно з гемолітичною), сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, кровотечі, синці;

• інші: загальна слабкість або нездужання.