Брилінта 90 мг таблетки №56 AstraZeneca (Швеція)

Брилінта (Brilinta) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: тикагрелор;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:

• 90 мг тикагрелору;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію гідрофосфат, натрію крохмальгліколят (тип А), гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, гіпромелоза 2910, титану діоксид (Е 171), тальк, поліетиленгліколь 400, заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

круглі, двоопуклі, жовті, вкриті плівковою оболонкою таблетки з гравіруванням з одного боку та гладкі з іншого.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичний засіб. Інгібітори агрегації тромбоцитів, окрім гепарину. Код АТХ B01A C24.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Брилінта містить тикагрелор, що належить до хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів (ЦПТП) та є пероральним, селективним і оборотно зв’язуючим антагоністом рецепторів P2Y12 прямої дії, запобігає АДФ-опосередкованим P2Y12-залежним активації та агрегації тромбоцитів. Тикагрелор не запобігає зв’язуванню АДФ, але будучи зв’язаним з рецептором P2Y12, перешкоджає АДФ-індукованій передачі сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціації та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, пригнічення функції тромбоцитів, як було показано, зменшує ризик серцево-судинних (СС) подій, таких як смерть, інфаркт міокарда (ІМ) або інсульт.

Тикагрелор також підвищує місцеві рівні ендогенного аденозину, пригнічуючи врівноважуючий нуклеозидний транспортер підтипу 1 (ENT-1).

Було зареєстровано, що тикагрелор посилює такі індуковані аденозином ефекти у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС): вазодилатацію (що визначається за посиленням коронарного кровотоку у здорових добровольців та пацієнтів з ГКС; головний біль), пригнічення функції тромбоцитів (у цільній крові людини in vitro) і задишку. Однак зв’язок між спостережуваним підвищенням рівнів аденозину та клінічними результатами (наприклад, захворюваність смертність) чітко не встановлений.

Фармакодинамічні ефекти

Початок дії

У пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), які отримують ацетилсаліцилову кислоту (АСК), фармакологічний ефект тикагрелору проявляється швидко, про що свідчить середній показник пригнічення агрегації тромбоцитів (ПАТ) тикагрелором через 0,5 год. після застосування навантажувальної дози 180 мг на рівні приблизно 41% з максимальним ефектом ПАТ на рівні 89% через 2 – 4 год. після застосування дози, який зберігався протягом 2 – 8 год. У 90% пацієнтів остаточний показник ПАТ через 2 год. після застосування дози становив >70%.

Кінець дії

Якщо планується процедура аортокоронарного шунтування (АКШ), ризик кровотечі у пацієнтів, які застосовують тикагрелор, є підвищеним у порівнянні з тими, хто отримує клопідогрель, у разі припинення терапії менш ніж за 96 год. до процедури.

Перехід з одного препарату на інший

Перехід з прийому клопідогрелю у дозі 75 мг на тикагрелор у дозі 90 мг двічі на добу призводить до абсолютного збільшення ПАТ на 26,4%, а перехід з тикагрелору на клопідогрель призводить до абсолютного зниження ПАТ на 24,5%. Пацієнти можуть бути переведені з клопідогрелю на тикагрелор без зміни антитромбоцитарного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Клінічна ефективність та безпека

Клінічні докази ефективності та безпеки тикагрелору були отримані у двох дослідженнях 3-ї фази:

Дослідження Plato [PLATelet Inhibition and Patient Outcomes – пригнічення тромбоцитів і наслідки для пацієнтів], в якому порівнювали тикагрелор і клопідогрель при застосуванні їх у комбінації з АСК та іншою стандартною терапією.

Дослідження Pegasus TIMI-54 [PrEvention with TicaGrelor of SecondAry Thrombotic Events in High-RiSk AcUte Coronary Syndrome Patients – Профілактика вторинних тромботичних подій у пацієнтів з ГКС із групи високого ризику за допомогою тикагрелору], в якому порівнювали тикагрелор у комбінації з АСК та лікування тільки АСК.

Дослідження Plato (гострий коронарний синдром)

У дослідженні Plato брали участь 18624 пацієнтиіз симптомами нестабільної стенокардії (НС), інфаркту міокарда без підйому сегмента ST (ІМбпST) або інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST (ІМпST) за останні 24 год. яких лікували медикаментозно або за допомогою перкутанного коронарного втручання (ПКВ) чи АКШ.

Клінічна ефективність

У комбінації з АСК застосування тикагрелору 90 мг 2р/на добу було більш ефективним, ніж клопідогрелю 75 мг на добу, для запобігання первинної комбінованої кінцевої точки (ПККТ), що включала СС смерть, інфаркт міокарда (ІМ) або інсульт, за рахунок різниці у показниках СС смерті та ІМ. Пацієнти отримували навантажувальну дозу 300 мг клопідогрелю (у випадку ПКВ – можливо, 600 мг) або 180 мг тикагрелору.

Ефект досягався швидко та зберігався протягом усього 12-міс. періоду лікування зі зниженням абсолютного ризику (ЗАР) на 1,9% на рік і відносного ризику (ВЗР) на 16%. Лікування тикагрелором замість клопідогрелю у 54 пацієнтів з ГКС запобігало 1 атеротромботичній події; а у 91 пацієнта - 1 СС смерті.

Більша ефективність тикагрелору у порівнянні з клопідогрелем не залежала від маси тіла, статі, наявності цукрового діабету (ЦД), транзиторної ішемічної атаки (ТІА),негеморагічного інсульту, реваскуляризації, супутньої терапії лікарськими засобами, включаючи гепарини, інгібітори GpIIb/IIIa та інгібітори протонної помпи (ІПП) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Ефективність не залежала від способу лікування, обраного на момент рандомізації (інвазивне чи медикаментозне), як у пацієнтів із НС, ІМбпST, так і у пацієнтів із ІМпST.

Відношення ризиків (ВР) для ПККТ свідчило на користь тикагрелору в інших країнах світу, окрім Північної Америки, представники якої становили приблизно 10% від усієї популяції дослідження (р для взаємодії = 0,045). Пошуковий аналіз свідчить про можливу взаємодію з дозою АСК, оскільки збільшення дози АСК асоціювалося зі зменшенням ефективності тикагрелору. Дози АСК для постійного щоденного застосування одночасно з препаратом Брилінта повинні становити 75–150 мг (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Лікування препаратом Брилінта зменшувало частоту ПККТ порівняно із клопідогрелем у всіх пацієнтів з ГКС (НС/ІМбпSTІМпST). Отже, препарат Брилінта 90 мг 2 р/добу у комбінації з низькими дозами АСК можна застосовувати пацієнтам з ГКС (НС, ІМбпST або ІМпST), у тому числі пацієнтам, яких лікують медикаментозно, за допомогою ПКВ або АКШ.

Генетичне дослідження Plato

Генотипування 10285 пацієнтів за CYP2C19 та ABCB1 у дослідженні Plato встановило зв’язок між групами за генотипом і результатами дослідження Plato. Переваги тикагрелору над клопідогрелем у зниженні частоти серйозних СС подій не залежали значною мірою від генотипу CYP2C19 або ABCB1 пацієнтів. Загальна частота великих кровотеч за визначенням дослідження Plato не відрізнялася між групами тикагрелору та клопідогрелю незалежно від генотипу CYP2C19 або ABCB1. Частота не пов’язаних з АКШ великих кровотеч за визначенням дослідження Plato була підвищеною при застосуванні тикагрелору у порівнянні із клопідогрелем у пацієнтів з відсутністю одного або кількох функціональних алелів CYP2C19, але подібною такій при застосуванні клопідогрелю у пацієнтів без втрати функціональних алелів.

Комплексна складова ефективності та безпеки

Комплексна складова ефективності та безпеки (СС смерть, ІМ, інсульт або загальна кількість великих кровотеч за визначенням дослідження Plato) вказує на те, що переваги ефективності тикагрелору порівняно із клопідогрелем не нівелюються випадками великих кровотеч (ЗАР – 1,4%, ВЗР – 8%, ВР – 0,92; p=0,0257) протягом 12 міс. після ГКС.

Клінічна безпека

Холтерівське дослідження в Plato

За даними холтерівського моніторінгу у рамках дослідження Plato, пацієнтівз епізодами шлуночкової асистолії ≥3 с у гострій фазі ГКС було більше у групі тикагрелору, ніж у групі клопідогрелю; такі епізоди частіше спостерігалися у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) порівняно із загальною популяцією; однак статистично значущої різниці між групами тикагрелору та клопідогрелю через 1 міс. не відзначалося. Небажаних клінічних наслідків (у тому числі синкопе або встановлення кардіостимулятора) зумовлених такою розбіжністю у цій популяції пацієнтів не спостерігалося.

Дослідження Pegasus (інфаркт міокарда в анамнезі)

Дослідження Pegasus TIMI-54 – рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване, у паралельних групах, міжнародне багатоцентрове дослідженням типу «випадок-контроль» за участю 21162 пацієнтів, що проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних подій застосуванням тикагрелору у 2 дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькими дозами АСК (75–150 мг) порівняно з терапією тільки АСК у пацієнтів з ІМ в анамнезі та наявністю додаткових факторів ризику атеротромбозу.

Критерії включення у дослідження були наступні: вік ≥50 років, ІМ в анамнезі (за 1–3 роки до рандомізації), та хоча б один з наступних факторів ризику атеротромбозу: вік ≥65 років, ЦД з необхідністю медикаментозного лікування, другий ІМ в анамнезі, ознаки ІХС з множинним ураженням судин або хронічна ниркова недостатність (НН) не у термінальній стадії.

Критеріями виключення було заплановане застосування антагоніста рецепторів P2Y12, дипіридамолу, цилостазолу або антикоагулянтної терапії протягом періоду дослідження; порушення згортання крові, ішемічний інсульт чи внутрішньочерепний крововилив (ВЧК) в анамнезі, пухлина центральної нервової системи або аномалія внутрішньочерепних судин; шлунково-кишкова кровотеча протягом попередніх 6 міс. або велике хірургічне втручання протягом попередніх 30 днів.

Клінічна ефективність

Застосування тикагрелору 60 мг 2 р/добу та 90 мг 2 р/добу у комбінації з АСК було більш ефективним для профілактики атеротромботичних подій порівняно із застосуванням тільки АСК (комплексна кінцева точка: СС смерть, ІМ та інсульт) зі стабільним ефектом лікування протягом усього періоду дослідження, ЗВР на 16% та ЗАР на 1,27% для тикагрелору 60 мг і на 15% та 1,19% відповідно для тикагрелору 90 мг.

На фоні подібності профілів ефективності доз 90 мг та 60 мг нижча доза продемонструвала кращий профіль безпеки стосовно ризику кровотечі та задишки. Тому тільки Брилінта 60 мг 2 р/добу в комбінації з АСК рекомендується для профілактики атеротромботичних подій (СС смерті, ІМ та інсульту) у пацієнтів з ІМ в анамнезі та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій.

У порівнянні з монотерапією АСК, тикагрелор 60 мг 2 р/добу у комбінації з АСК значуще знижував частоту ПККТ (СС смерть, ІМ та інсульт). Зниження частоти ПККТ було зумовлене зниженням частоти кожного з компонентів (ВЗР СС смерті на 17%, ВЗР ІМ на 16% та ВЗР інсульту на 25%).

ВЗР комплексної кінцевої точки з 1-го по 360-й день (ВЗР на 17%) та з 361-го дня і далі (ВЗР на 16%) був практично однаковим. Дані щодо ефективності та безпеки тикагрелору у разі продовження лікування понад 3 роки обмежені.

Не було отримано доказів переваги (відсутність зниження частоти ПККТ (СС смерть, ІМ та інсульт) та зростання частоти великих кровотеч) застосування тикагрелору 60 мг 2 р/добу клінічно стабільним пацієнтам більш як через 2 роки після перенесеного ІМ або більш як через 1 рік після припинення попереднього лікування інгібітором рецепторів АДФ (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).

Клінічна безпека

Частота передчасного припинення застосування тикагрелору 60 мг у зв’язку із кровотечею та задишкою була вищою у пацієнтів віком >75 років (42%), ніж у пацієнтів молодшого віку (діапазон: 23–31%), з різницею у порівнянні з плацебо понад 10% (42% проти 29%) у пацієнтів віком >75 років.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика тикагрелору має лінійний характер, а експозиція тикагрелору та його активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційні дозі до 1260 мг.

Абсорбція

Тикагрелор всмоктується швидко з медіаною tmax приблизно 1,5 год. Утворення основного циркулюючого метаболіту тикагрелору AR-C124910XX (також активного) відбувається швидко з медіаною tmax приблизно 2,5 год. Після перорального застосування разової дози 90 мг тикагрелору натще здоровими добровольцями Cmax становить 529 нг/мл, а AUC – 3451 нг*год/мл. Співвідношення метаболіту та вихідної сполуки дорівнює 0,28 для Cmax і 0,42 для AUC.

Фармакокінетика тикагрелору і AR-C124910XX у пацієнтів з ІМ в анамнезі була загалом подібна тій, що спостерігалася у популяції пацієнтів з ГКС. За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу дослідження Pegasus, медіана Cmax тикагрелору становила 391 нг/мл, а AUC – 3801 нг*год/мл у рівноважному стані при застосуванні у дозі 60 мг. Для тикагрелору 90 мг Cmax становила 627 нг/мл, а AUC – 6255 нг*год/мл у рівноважному стані.

Розраховано, що середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Споживання багатої на жири їжі призводило до зростання AUC тикагрелору на 21% та зниження Cmax активного метаболіту на 22%, але не впливало на Cmax тикагрелору або AUC активного метаболіту. Ці зміни мають мінімальне клінічне значення; тому тикагрелор можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Тикагрелор та його активний метаболіт є субстратами P-gp.

Тикагрелор у вигляді подрібнених таблеток, змішаних з водою, у разі його перорального застосування або введення через назогастральний зонд у шлунок має порівняну до цілих таблеток біодоступність щодо AUC та Cmax тикагрелору та його активного метаболіту. Початкова експозиція (через 0,5 та 1 год. після застосування дози) подрібнених і змішаних з водою таблеток тикагрелору була вищою, ніж початкова експозиція цілих таблеток, з, як правило, однаковим профілем концентрацій у подальшому (через 2 – 48 год.).

Розподіл

Рівноважний об'єм розподілу тикагрелору становить 87,5 л. Тикагрелор та його активний метаболіт значним чином зв'язуються з білками плазми крові людини (> 99,0%).

Біотрансформація

CYP3A4 є основним ферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та утворення активного метаболіту, а їх взаємодія з іншими субстратами CYP3A коливається від активації до пригнічення.

Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, також активний, про що свідчить зв’язування in vitro із тромбоцитарними АДФ-рецепторами P2Y12. Системна експозиція активного метаболіту становить близько 30–40% від системної експозиції тикагрелору.

Виведення

Основним шляхом виведення тикагрелору є печінковий метаболізм. При застосуванні міченого радіоактивним ізотопом тикагрелору середній рівень виведеної радіоактивної мітки становить приблизно 84% (57,8% у калі та 26,5% у сечі). Вміст тикагрелору та активного метаболіту у сечі становив менше 1% від дози. Основним шляхом виведення активного метаболіту, найбільш імовірно, є секреція з жовчю. Середній t1/2 тикагрелору становив приблизно 7 год., активного метаболіту – 8,5 год.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, у пацієнтів літнього віку (віком ≥75 років) із ГКС спостерігалися вищі експозиції тикагрелору (приблизно на 25% як для Cmax, так і для AUC) та активного метаболіту, ніж у пацієнтів молодшого віку. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти

Застосування тикагрелору дітям не вивчали (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакодинаміка»).

Стать

У жінок відзначалися вищі експозиції тикагрелору та активного метаболіту, ніж у чоловіків. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими.

Порушення функції нирок

Експозиція тикагрелору була приблизно на 20% нижчою, а експозиція активного метаболіту - приблизно на 17% вищою у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв), ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів із термінальною стадією НН, які проходять гемодіаліз, значення AUC та Cmax тикагрелору 90 мг, у разі застосування лікарського засобу у день, коли гемодіаліз не проводився, були на 38% та 51% вище, у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Подібне збільшення експозиції спостерігалося при застосуванні тикагрелору безпосередньо перед діалізом (49% та 61%, відповідно), що свідчить про те, що тикагрелор не виводиться з організму за допомогою діалізу. Експозиція активного метаболіту збільшувалася у меншій мірі (AUC 13-14% та Cmax 17-36%). Інгібування агрегації тромбоцитів (ІАГ) тикагрелором не залежало від діалізу у пацієнтів із термінальною стадією ниркової хвороби та була подібною у пацієнтів із нормальною функцією нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Порушення функції печінки

Cmax та AUC тикагрелору були відповідно на 12% і 23% вищими у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно із відповідними показниками у здорових добровольців, однак ефект ПАТ тикагрелору був подібним для обох груп. Корекція дози пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня не потрібна. Застосування тикагрелору пацієнтам із помірною або тяжкою печінковою недостатністю не досліджувалося, інформації щодо фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня немає. У пацієнтів з помірним або вираженим підвищенням одного або декількох лабораторних показників функції печінки на вихідному рівні плазмові концентрації тикагрелору у середньому були такими ж або дещо вищими у порівнянні з такими у пацієнтів без відхилень на вихідному рівні. Корекція дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня не потрібна (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Етнічна належність

У пацієнтів азійського походження середня біодоступність на 39% вища, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. У пацієнтів негроїдної раси біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою, ніж у пацієнтів європеоїдної раси; у ході дослідження клінічної фармакології експозиція (Cmax та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (на 20% після поправки на масу тіла) вищою, ніж у представників європеоїдної раси. Експозиція препарату у пацієнтів іспанського або латиноамериканського походження була подібною до такої у пацієнтів європеоїдної раси.

Показання до застосування

Брилінта (тикагрелор) разом з аспірином призначається дорослим для запобігання серйозних проблем, пов'язаних з атеротромбозом. Це особливо важливо для пацієнтів, які:

• перенесли гострий коронарний синдром, що включає нестабільну стенокардію або інфаркт міокарда;

• мають інфаркт міокарда в анамнезі, перенесений понад рік тому і високий ризик повторних атеротромботичних подій.

Під час лікування препаратом вам також прописують щоденний прийом АСК у дозі 75-150 мг, якщо ваш лікар не скаже інакше.

Протипоказання та обмеження

Брилінту не можна застосовувати за таких протипоказань:

• алергія на тикагрелор або будь-який інший компонент препарату;

• активна кровотеча, наприклад, шлункова чи іншого виду;

• крововилив у мозок в анамнезі;

• тяжкі проблеми з печінкою;

• одночасне вживання потужних інгібіторів CYP3A4. Це лікарські засоби, наприклад, деякі протигрибкові, антибіотики, противірусні препарати. Їх спільне застосування може значно підвищити рівень тикагрелору в крові, що становить загрозу.

Брилінта з обережністю назначається у разі:

• схильності до кровотеч. Наприклад, через недавні травми, операції або порушення згортання крові;

• застосування інших препаратів, що збільшують ризик кровотечі, наприклад, знеболювальні з групи НПЗП, ліки для розрідження крові;

• проблем з печінкою середнього ступеня тяжкості;

• підвищеного ризику уповільнення серцевого ритму;

• бронхіальної астми або хронічного обструктивного захворювання легень, оскільки це може збільшити ризик задишки;

• високого рівня сечової кислоти в крові або подагри.

Тикагрелор не рекомендується при вагітності та годуванні груддю. Жінкам репродуктивного віку потрібно використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування.

Спосіб застосування та дози

Брилінту приймають перорально, незалежно від вживання їжі. Дозування:

• при гострому коронарному синдромі. Починається лікування з однієї навантажувальної дози 180 мг (2 таблетки по 90 мг). Після цього препарат приймається по 90 мг двічі на добу. Зазвичай лікування триває 12 місяців, якщо немає причин для його дострокового припинення;

• при інфаркті міокарда в анамнезі, тобто для довготривалого лікування. Якщо був інфаркт міокарда понад рік тому і є високий ризик рецидиву, рекомендована доза становить 60 мг двічі на добу. Це лікування можна розпочати як продовження терапії після року вживання Брилінти 90 мг або іншого інгібітора АДФ-рецепторів. Лікування може бути розпочате протягом 2 років після інфаркту або впродовж року після закінчення попередньої терапії;

Якщо відбувається перехід на Брилінту з іншого антитромботичного препарату, першу дозу потрібно випити через 24 години після останнього прийому попередніх ліків.

Якщо пропущена доза, її не потрібно подвоювати, просто випийте наступну таблетку у звичайний час.

Особливі групи пацієнтів:

• літні люди: коригування дози не потрібне;

• пацієнти з порушенням функції нирок: коригування дози не потрібне;

• пацієнти з порушенням функції печінки. При тяжких порушеннях печінки Брилінта протипоказана. При помірних порушеннях функції печінки рекомендується обережність, але коригування дози зазвичай не потрібне. У разі легких порушень коригування дози не потрібне;

• діти: безпека та ефективність Брилінти у дітей до 18 років не встановлені.

Допускається подрібнення таблетки в порошок, якщо її складно ковтати. Отриманий порошок змішати зі 100 мл води і випити. Також отримана суміш може вводитись через назогастральний зонд, обов'язково промивши його водою після введення.

Побічні ефекти

Найчастішими побічними ефектами від Брилінти, що спостерігалися під час досліджень, були кровотечі та задишка.

Інші з можливих побічних реакцій, згруповані за частотою. Дуже часто, більше ніж 1 з 10 пацієнтів: задишка, гіперурикемія, кровотечі, в тому числі носові, синці. 

Часто, від 1 зі 100 до 1 з 10 пацієнтів:

• запаморочення, головний біль, непритомність;

• кровотечі з ясен, геморой;

• гіпотензія; 

• шлунково-кишкові кровотечі;

• нудота, діарея, диспепсія, запор;

• крововиливи під шкіру або в шкіру;

• кровотечі з сечовивідних шляхів;

• висип, свербіж;

• підвищений рівень креатиніну в крові;

• кровотечі після процедур, внаслідок травм;

• подагра / подагричний артрит.

Нечасто, від 1 з 1000 до 1 з 100 пацієнтів:

• крововилив у мозок;

• сплутаність свідомості;

• крововиливи в око, наприклад, в кон'юнктиву, сітківку;

• ретроперитонеальні кровотечі;

• крововиливи в м'язи;

• кровотечі в репродуктивній системі.

• крововиливи з пухлин;

Рідко, від 1 з 10000 до 1 з 1000 пацієнтів: системне запаморочення, вушна кровотеча.

Частота невідома, тобто не може бути встановлена за наявними даними: тромботична тромбоцитопенічна пурпура — рідкісний, але потенційно небезпечний стан, що вимагає негайного лікування, гіперчутливість, включаючи ангіоневротичний набряк.

Ризик кровотеч є найбільш значущим побічним ефектом. Хоча частота фатальних кровотеч була низькою, важливо завжди повідомляти лікаря про будь-які незвичайні синці, кровотечі або інші ознаки.

Задишка, яка може бути легкого або помірного ступеня, часто минає сама по собі. Якщо вона стає сильнішою, тривалішою або турбує вас, обов'язково повідомте про це лікаря.

Брилінта може впливати на рівень креатину та сечової кислоти у крові. Ваш лікар буде контролювати їх за допомогою аналізів.

Якщо ви відчуваєте будь-які незвичайні або тривожні симптоми, негайно зверніться до лікаря.

Взаємодія з іншими препаратами

Брилінта може взаємодіяти з багатьма іншими ліками. Дуже важливо повідомити свого лікаря про всі препарати, які вживаються, включаючи безрецептурні ліки та рослинні добавки.

Можливі реакції та взаємодії:

• потужні інгібітори CYP3A4. Деякі протигрибкові, антибіотики, противірусні препарати можуть значно підвищити рівень тикагрелору в крові, що є небезпечним і тому одночасне застосування заборонено;

• помірні інгібітори CYP3A4. Окремі препарати можуть підвищити рівень тикагрелору, але їх одночасне застосування можливе з обережністю;

• індуктори CYP3A4. Певні ліки, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, можуть значно знизити ефективність Брилінти, тому їх одночасне застосування не рекомендовано;

• грейпфрутовий сік. Вживання великої кількості грейпфрутового соку може підвищити рівень тикагрелору;

• циклоспорин. Цей препарат може значно підвищити рівень тикагрелору;

• морфій та інші опіоїди. Можуть затримувати та зменшувати всмоктування Брилінти, потенційно знижуючи її ефективність. Якщо вам необхідно швидко пригнітити згортання крові, лікар може розглянути інші варіанти.

Як Брилінта впливає на інші препарати:

• статини. Брилінта може збільшити рівень цих засобів у крові. Одночасне застосування Симвастатину або Ловастатину в дозах понад 40 мг на добу не рекомендується;

• дигоксин. Брилінта здатна підвищити рівень дигоксину. Якщо ви вживаєте дигоксин, лікар може частіше контролювати його рівень у крові;

• пероральні контрацептиви. Брилінта не має значно впливати на ефективність протизаплідних таблеток;

• ліки, що викликають брадикардію. Оскільки Брилінта може спричиняти уповільнення серцевого ритму, її варто з обережністю застосовувати з іншими препаратами, що мають такий же ефект. Це, наприклад, бета-блокатори, деякі блокатори кальцієвих каналів;

• інші препарати, що впливають на згортання крові. Завжди з обережністю застосовуйте Брилінту з іншими ліками, які можуть збільшити ризик кровотечі, наприклад, НПЗП, антикоагулянти, СІЗЗС - деякі антидепресанти.

Особливі вказівки

Брилінта збільшує ризик виникнення кровотеч. Якщо є будь-які ознаки кровотечі, наприклад, незвичайні синці, кров у випорожненнях або сечі, носові кровотечі, що не зупиняються, необхідно звернутись до лікаря. У разі сильної кровотечі переливання тромбоцитів може бути неефективним.

Хірургічні втручання. Перед будь-якими маніпуляціями, в тому числі стоматологічними, необхідно повідомляти лікаря про вживання Брилінти. Потрібно скасувати застосування препарату за 5 днів до подібних втручань.

Пацієнти з ОКС, які перенесли ішемічний інсульт, можуть вживати Брилінту упродовж 12 місяців. Однак, якщо  був інфаркт міокарда в анамнезі та ішемічний інсульт, довгострокове лікування Брилінтою, понад рік, не рекомендується через обмежені дані.

Задишка є поширеним побічним ефектом Брилінти. Вона зазвичай легка або помірна і може минути сама. Проте, якщо задишка посилюється, триває довше або супроводжується іншими симптомами, необхідно звернутись до лікаря. Це особливо важливо, якщо в анамнезі є астма або ХОЗЛ.

Рекомендується перевіряти функцію нирок, рівень креатиніну приблизно через місяць після початку лікування, особливо для осіб старше 75 років або пацієнтів, що уже мають наявні проблеми з нирками.

У хворих, які вживають Брилінту, може підвищуватися рівень сечової кислоти. Якщо є гіперурикемія або подагра в анамнезі, лікування потрібно проводити з обережністю. При сечокислотній нефропатії вживання Брилінти не рекомендується.

Тромботична тромбоцитопенічна пурпура — дуже рідкісний, але серйозний стан. Якщо є такі симптоми, як сильна втома, незвичайні синці на тілі, жовтяниця, зміни свідомості, необхідне негайне звернення за медичною допомогою.

Якщо проводиться аналіз для діагностики гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ), необхідно повідомити лабораторію, про вживання Брилінти, оскільки це може вплинути на результати.

Передчасне припинення лікування заборонено. Не можна припиняти застосування Брилінти самостійно, навіть якщо самопочуття покращилось. Раптове скасовування препарату може значно збільшити ризик серйозних серцево-судинних подій, включаючи смерть, інфаркт або інсульт.

Не рекомендується приймати Брилінту під час вагітності та годування грудьми. Це питання необхідно обговорити з лікарем.

Брилінта зазвичай не впливає на здатність керувати автомобілем. Однак, якщо виникають запаморочення або сплутаність свідомості, потрібно зберігати особливу уважність.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції, щоб уникнути вагітності під час лікування тикагрелором.

Вагітність

Дані щодо застосування тикагрелору вагітним жінкам відсутні або обмежені. У ході досліджень на тваринах було відзначено репродуктивну токсичність. Тикагрелор не рекомендується для застосування під час вагітності.

Годування груддю

Наявні дані досліджень фармакодинаміки/токсикології у тварин свідчать, що тикагрелор та його активний метаболіт виділяються у грудне молоко. Неможливо виключити ризик для новонародженої/грудної дитини. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від лікування тикагрелором необхідно приймати, враховуючи користь грудного годування для дитини та користь терапії для жінки.

Репродуктивна функція

Тикагрелор не впливав на фертильність самців та самок тварин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Тикагрелор не впливає або впливає незначною мірою на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Повідомляли про випадки запаморочення та сплутаності свідомості під час лікування тикагрелором. Тому пацієнтам, в яких з'являються ці симптоми, слід бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Брилінта

Дозування

Пацієнтам, які приймають препарат Брилінта, слід також щодня приймати АСК у підтримуючій дозі 75 – 150 мг, якщо для цього немає особливих протипоказань.

Гострий коронарний синдром

Лікування препаратом Брилінта необхідно починати з разової навантажувальної дози 180 мг (дві таблетки по 90 мг) та надалі приймати по 90 мг 2 р/добу. Рекомендована тривалість лікування препаратом Брилінта 90 мг для пацієнтів з ГКС становить 12 міс. за відсутності клінічних показань для передчасного припинення лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Інфаркт міокарда в анамнезі

Рекомендована доза препарату Брилінта для пацієнтів з ІМ в анамнезі, перенесеним не менш як рік тому, та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій за необхідності тривалого лікування становить 60 мг 2 р/добу (див. розділ «Фармакодинаміка»). Лікування пацієнтів з ГКС з високим ризиком атеротромботичних подій можна починати без перерви як продовження терапії після первинного лікування препаратом Брилінта 90 мг або іншим інгібітором рецепторів аденозиндифосфату (АДФ), яке тривало один рік. Лікування також можна починати протягом періоду до 2 років після перенесеного ІМ або протягом одного року після закінчення попереднього курсу лікування інгібітором АДФ-рецепторів. Дані щодо ефективності та безпеки застосування тикагрелору при продовженні лікування понад 3 роки обмежені.

При необхідності переходу з іншого лікарського засобу на препарат Брилінта першу дозу препарату Брилінта слід прийняти через 24 год. після застосування останньої дози іншого антитромботичного препарату.

Пропуск дози

Слід також уникати пропусків прийому препарату. Якщо пацієнт пропустив дозу препарату Брилінта, йому слід прийняти лише одну таблетку (наступну дозу) у призначений час.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Порушення функції нирок

Корекція дози пацієнтам з порушенням функції нирок не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Порушення функції печінки

Застосування тикагрелору пацієнтам із порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджувалося, тому застосування таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інформація стосовно застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежена. Корекція дози не рекомендується, але застосовувати тикагрелор слід з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Корекція дози пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Препарат Брилінта можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетку цілою, таблетку можна подрібнити в порошок, змішати з половиною склянки води, і відразу випити. Склянку необхідно промити, використавши ще півсклянки води і випити вміст склянки. Суміш також можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більше). Важливо промити назогастральний зонд водою після введення суміші.

Діти

Безпека та ефективність застосування тикагрелору дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Передозування

Тикагрелор добре переноситься в разових дозах до 900 мг. Шлунково-кишкова токсичність була дозолімітуючою у дослідженні з наростаючими разовими дозами. Іншими клінічно значущими ПР у разі передозування є задишка та епізоди шлуночкової асистолії (див. розділ «Побічні реакції»).

У разі передозування можуть виникати вищезазначені потенційні побічні реакції, тому слід розглянути можливість ЕКГ-моніторингу.

На сьогоднішній день антидот для тикагрелору невідомий; тикагрелор не виводиться за допомогою діалізу (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікування передозування слід проводити згідно з місцевими стандартами медичної практики. Очікуваним наслідком надмірного дозування тикагрелору є подовження тривалості ризику кровотечі у зв’язку з пригніченням тромбоцитів. Малоймовірно, що переливання тромбоцитарної маси буде ефективним методом лікування пацієнтів із кровотечею (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення кровотечі слід вжити інших відповідних підтримувальних заходів.

Побічні реакції Брилінту

Профіль безпеки тикагрелору оцінювали у ході двох великомасштабних клінічних досліджень 3-ї фази, що проводилися з метою вивчення результатів лікування (дослідження Plato та Pegasus), у яких брали участь понад 39000 пацієнтів (див. розділ «Фармакодинаміка»).

У дослідженні Plato у пацієнтів, які отримували тикагрелор, частота передчасного припинення лікування через ПР була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували клопідогрель (7,4% проти 5,4%). У дослідженні Pegasus частота передчасного припинення лікування через ПР була вищою у пацієнтів, які отримували тикагрелор, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки АСК (16,1% при застосуванні тикагрелору 60 мг з АСК проти 8,5% при застосуванні тільки АСК). Найбільш частими ПР, про які повідомляли у пацієнтів, які отримували лікування тикагрелором, були кровотеча і задишка (див. розділ «Особливості застосування»).

Наступні ПР були виявлені у ході клінічних досліджень або про них повідомляли при постмаркетинговому застосуванні тикагрелору (див. таблицю).

Нижчезазначені реакції наведено за класами систем органів Медичного словника нормативно-правової діяльності (MedDRA). В межах кожного класу системи органів побічні реакції класифіковані в групи за частотою. Групи за частотою визначаються згідно з такими критеріями:

• дуже часті (≥1/10)
• часті (від ≥1/100 до <1/10)
• нечасті (від ≥1/1000 до <1/100)
• рідкісні (від ≥1/10000 до <1/1000)
• дуже рідкісні (<1/10000)
• частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними)

Таблиця 1

a наприклад кровотеча зі злоякісної пухлини сечового міхура, шлунка, товстої кишки

b наприклад підвищена схильність до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез

c виявлено у післяреєстраційному періоді

d частота встановлена на основі лабораторних даних (зростання рівня сечової кислоти вище від верхньої межі норми від вихідного рівня, що був нижчим від нормального діапазону або відповідав йому; підвищення рівня креатиніну >50% від вихідного рівня) і не відображає частоту повідомлень про небажане явище

e наприклад крововилив у кон'юнктиву, сітківку, внутрішньоочний крововилив

f наприклад носова кровотеча, кровохаркання

g наприклад кровотеча з ясен, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка

h наприклад екхімоз, крововилив у шкіру, петехії

i наприклад гемартроз, крововилив у м'яз

j наприклад гематурія, геморагічний цистит

k наприклад вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча

l наприклад забій, травматична гематома, травматична кровотеча

Опис окремих небажаних реакцій

Кровотечі

Випадки кровотеч у дослідженні Plato

Загальні результати щодо частоти кровотеч у дослідженні Plato наведені в Таблиці 2.

Таблиця 2. Аналіз загальної кількості випадків кровотеч, оцінка за методом Каплана-Мейера за 12 місяців (Plato)

Визначення типу кровотеч:

Великі фатальні/загрозливі для життя кровотечі:

• Клінічно виражена зі зниженням рівня гемоглобіну >50 г/л або переливанням ≥4 одиниць еритроцитарної маси; або фатальна; або внутрішньочерепна; або внутрішньосерцева з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком чи тяжкою артеріальною гіпотензією, які потребують застосування вазопрессорних препаратів або хірургічного втручання.

Інші великі кровотечі:

• Клінічно виражені зі зниженням рівня гемоглобіну на 30-50 г/л або переливанням 2-3 одиниць еритроцитарної маси; або такі, що призводять до стійкої втрати дієздатності.

Малі кровотечі:

• Потребують медичного втручання для зупинки або обробки кровотечі.

Великі кровотечі за критеріями TIMI:

• Клінічно виражені зі зниженням рівня гемоглобіну >50 г/л або ВЧК.

Малі кровотечі за критеріями TIMI:

• Клінічно виражені зі зниженням рівня гемоглобіну на 30-50 г/л.

*p-значення, підраховане за допомогою моделі пропорційних ризиків Кокса, для групи лікування як виключно дослідницький показник.

Тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися частотою великих фатальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями Plato, загальною кількістю великих кровотеч, частотою великих або малих кровотеч за критеріями TIMI. Однак частота комбінованих Plato великих і малих кровотеч була вищою в групі тикагрелору порівняно із групою клопідогрелю. Декілька пацієнтів у дослідженні Plato мали фатальні кровотечі: 20 (0,2%) у групі тикагрелору та 23 (0,3%) у групі клопідогрелю (див. розділ «Особливості застосування»).

Вік, стать, маса тіла, расова належність, географічний регіон, супутні стани, одночасне лікування та медичний анамнез, у тому числі перенесені інсульт або ТІА, не були прогностичними факторами для загальної частоти кровотеч або частоти великих кровотеч у дослідженні Plato, не пов'язаних з процедурами. Отже, жодна група не була визначена як група підвищеного ризику кровотечі якогось типу.

Кровотечі, пов’язані з АКШ. Частота великих фатальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями Plato у пацієнтів, яким було проведено АКШ, була подібною у групах лікування тикагрелором і клопідогрелем.

Кровотечі, не пов’язані з АКШ, і кровотечі, не пов’язані з процедурами. Тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися за частотою не пов’язаних з АКШ фатальних/загрозливих для життя великих кровотеч за критеріями Plato, але загальна частота великих кровотеч за критеріями Plato, частота великих кровотеч за критеріями ТІМІ та загальна частота великих + малих кровотеч за критеріями TIMI були вищими у групі лікування тикагрелором. Аналогічно, якщо вилучити усі пов’язані з процедурами кровотечі, то їхня частота була вищою у групі тикагрелору порівняно з групою клопідогрелю.

Внутрішньочерепний крововилив (ВЧК). При застосуванні тикагрелору було більше ВЧК, не пов’язаних з процедурами (0,3%), ніж при застосуванні клопідогрелю (0,2%). Різниці у загальній частоті фатальних кровотеч не було.

Випадки кровотеч у дослідженні Pegasus

Загальні результати щодо частоти кровотеч у дослідженні Pegasus наведені в Таблиці 3.

Таблиця 3. Аналіз загальної кількості випадків кровотеч, оцінка за методом Каплана-Мейера за 36 місяців (Pegasus)

Визначення типу кровотеч:

Великі кровотечі за критеріями TIMI:

• Фатальна кровотеча або будь-який вид ВЧК, або крововилив, що супроводжується клінічними проявами, пов’язаний із падінням рівня гемоглобіну (Гб)≥50 г/л, або, якщо показники рівня Гб не доступні, зі зниженням гематокриту (Гк) на 15%.

Фатальні кровотечі:

• Випадок кровотечі, який безпосередньо призвів до смерті впродовж 7-ми днів.

ВЧК:

• Внутрішньочерепний крововилив.

Інші великі кровотечі за критеріями TIMI:

• Не пов’язані з ВЧК не фатальні великі кровотечі за критеріями TIMI.

Малі кровотечі за критеріями TIMI:

• Клінічно виражені зі зниженням рівня Гб на 30-50 г/л.

Такі, що потребують медичної допомоги, за критеріями TIMI: Потребують втручання або призводять до госпіталізації, або потребують обстеження.

Великі фатальні/загрозливі для життя кровотечі за критеріями Plato:

• Фатальні кровотечі або будь-який вид ВЧК, або внутрішньосерцеві кровотечі з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком чи гострою артеріальною гіпотензією, які потребують застосування вазопрессорних/інотропних препаратів або хірургічного втручання, або клінічно виражені зі зниженням рівня Гб на 50 г/л або переливанням ≥4 одиниць еритроцитарної маси.

Інші великі кровотечі за критеріями Plato:

• Такі, що призводять до стійкої втрати дієздатності або клінічно виражені зі зниженням рівня Гб на 30-50 г/л, або переливанням 2-3 одиниць еритроцитарної маси.

Малі кровотечі за критеріями Plato:

• Потребують медичного втручання для зупинки або обробки кровотечі.

У дослідженні Pegasus частота виникнення великих кровотеч за критеріями TIMI у групі лікування тикагрелором 60 мг двічі на добу була вищою ніж у групі лікування лише АСК. Порівняно з терапією тільки АСК, підвищення ризику фатальних кровотеч не спостерігалося, та лише незначне збільшення такого ризику спостерігалося для ВЧК. Протягом дослідження сталося небагато фатальних кровотеч, 11 (0,3%) у групі лікування тикагрелором 60 мг і 12 (0,3%) у групі лікування тільки АСК. Збільшення ризику великих кровотеч за критеріями TIMI, яке спостерігалося у групі лікування тикагрелором 60 мг, було насамперед зумовлене більшою частотою виникнення інших великих кровотеч за критеріями TIMI, серед яких переважали випадки, віднесені до порушень з боку ШКТ.

Тенденція до збільшення частоти кровотеч, подібна до такої для великих кровотеч за критеріями TIMI, спостерігалася для таких типів кровотеч: великі або малі кровотечі за критеріями TIMI, великі кровотечі за критеріями Plato, великі або малі кровотечі за критеріями Plato (див. Таблицю 3). Випадки припинення лікування через кровотечі ставалися частіше у групі лікування тикагрелором 60 мг ніж у групі лікування тільки АСК (6,2% і 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були меншої тяжкості (класифіковані як такі, що потребують медичної допомоги, за критеріями TIMI), наприклад, носова кровотеча, синці та гематоми.

Профіль кровотеч тикагрелору 60 мг був стійким серед багатьох визначених попередньо підгруп (тобто, за віком, статтю, вагою, расою, географічним регіоном, супутніми захворюваннями та анамнезом) для випадків великих кровотеч за критеріями TIMI, великих або малих кровотеч за критеріями TIMI, а також великих кровотеч за критеріями Plato.

Внутрішньочерепний крововилив:

Про спонтанні ВЧК повідомлялося зі схожою частотою як у групі лікування тикагрелором 60 мг, так і в групі лікування тільки АСК (n=13, 0,2% в обох групах лікування). Дещо підвищилася частота випадків ВЧК внаслідок травми або процедури у групі лікування тикагрелором 60 мг (n=15, 0,2%) проти групи лікування тільки АСК (n=10, 0,1%). Протягом дослідження сталося 6 фатальних ВЧК у групі лікування тикагрелором 60 мг і 5 фатальних ВЧК у групі лікування тільки АСК. Частота ВЧК була низькою в обох групах лікування з урахуванням значної кількості супутніх захворювань та факторів СС ризику в популяції дослідження.

Задишка

Пацієнти, яких лікували препаратом Брилінта, повідомляли про задишку, відчуття нестачі повітря. У дослідженні Plato про таку ПР, як задишка (задишка, задишка у спокої, задишка при фізичному навантаженні, пароксизмальна нічна задишка та нічна задишка), загалом повідомлялося у 13,8% пацієнтів, яких лікували тикагрелором, та у 7,8% пацієнтів, яких лікували клопідогрелем. У дослідженні Plato у 2,2% пацієнтів групитикагрелору, та у 0,6% пацієнтівгрупи клопідогрелю, дослідники вважали задишку пов'язаною з лікуванням, деякі з цих випадків були серйозними (0,14% у групі тикагрелору; 0,02% у групі клопідогрелю) (див. розділ «Особливості застосування»). Найчастіше симптоми задишки були легкими або помірними; у більшості випадків повідомлялося про разовий напад, який мав місце невдовзі після початку лікування.

У порівнянні із застосуванням клопідогрелю, пацієнти з БА/ХОЗЛ, які отримують тикагрелор, можуть мати підвищений ризик виникнення несерйозних випадків задишки (3,29% при застосуванні тикагрелору та 0,53% при застосуванні клопідогрелю) та серйозних випадків задишки (0,38% при лікуванні тикагрелором та 0,00% при лікуванні клопідогрелем). В абсолютному вираженні цей ризик був вищим, ніж у загальній популяції дослідження Plato. Тикагрелор слід з обережністю застосовувати пацієнтам з БА та/або ХОЗЛ в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).

Приблизно 30% епізодів задишки минули протягом 7 днів. У дослідження Plato включали пацієнтів з такими захворюванням на вихідному рівні, як застійна СН, ХОЗЛ або БА; ці пацієнти, а також пацієнти літнього віку мали більшу схильність до розвитку задишки. 0,9% пацієнтів, які отримували препарат Брилінта, передчасно припинили лікування досліджуваним препаратом через появу задишки у порівнянні з 0,1% пацієнтів, які отримували клопідогрель. Вища частота задишки при застосуванні препарату Брилінта не пов’язана з розвитком нової або погіршенням перебігу наявної хвороби серця або легень (див. розділ «Особливості застосування»). Брилінта не впливає на результати дослідження легеневої функції.

Дані лабораторних досліджень

Підвищення рівня сечової кислоти: у дослідженні Plato концентрація сечової кислоти підвищилась більше верхньої межі норми у 22% пацієнтів групи тикагрелору, у порівнянні з 13% пацієнтів групи клопідогрелю. Відповідні показники у дослідженні Pegasus становили 9,1%, 8,8% і 5,5% при застосуванні тикагрелору 90 мг, 60 мг і плацебо відповідно. Середній рівень сечової кислоти у сироватці підвищився приблизно на 15% при застосуванні тикагрелору у порівнянні з приблизно 7,5% при застосуванні клопідогрелю, а після припинення лікування знизився приблизно на 7% при застосуванні тикагрелору, але не знизився при застосуванні клопідогрелю. У дослідженні Pegasus оборотне підвищення середнього рівня сечової кислоти у сироватці на 6,3% та 5,6% спостерігалося у групі тикагрелору 90 мг та 60 мг відповідно у порівнянні зі зниженням на 1,5% у групі плацебо. У дослідженні Plato частота подагричного артриту становила 0,2% у групі тикагрелору та 0,1% у групі клопідогрелю. Відповідні показники для подагри/подагричного артриту у дослідженні Pegasus становили 1,6%, 1,5% та 1,1% у групі тикагрелору 90 мг, 60 мг і групі плацебо відповідно.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб. Це дає змогу здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування цього лікарського засобу. Медичним працівникам слід повідомляти про будь-які побічні реакції через національну систему сповіщення.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Упаковка

14 таблеток у блістері. По 1 або 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.