Еутирокс 25 мкг таблетки №100 Merck KGaA (Німеччина)

Показання до застосування

• лікування доброякісного еутиреоїдного зоба;

• профілактика рецидивів після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба залежно від рівня гормонів у післяопераційний період;

• замісна терапія при гіпотиреозі;

• супресивне лікування раку щитоподібної залози.

Дозування 25-100 мкг: використовується як допоміжний засіб під час антитиреоїдної терапії при гіпертиреозі.

Дозування 100, 150, 200 мкг: застосовується для проведення діагностичного тесту тиреоїдної супресії.

Протипоказання та обмеження

1. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
    

2. Недостатність надниркових залоз або гіпофізарна недостатність.
    

3. Нетерапований тиреотоксикоз.
    

4. Гострий інфаркт міокарда, міокардит, панкардит.
    

5. Використання комбінованої терапії левотироксином і антитиреоїдними засобами під час вагітності заборонено.

Спосіб застосування та дозування

Перед початком застосування препарату необхідно виключити або провести лікування таких захворювань, як стенокардія, гостра коронарна недостатність, гіпертензія, атеросклероз, а також недостатність гіпофіза чи надниркових залоз.

Добова доза підбирається індивідуально лікарем залежно від показань і стану пацієнта.

Препарат вживають один раз на добу натщесерце за 30 хвилин до їжі, запиваючи достатньою кількістю води.

Для лікування зоба таблетки Еутирокс призначають у дозах від 75 до 200 мкг на добу. Тривалість лікування становить від 6 місяців до 2 років. Для профілактики рецидиву зоба після операції застосовують таку ж дозу — 75-200 мкг на добу.

При супресивній терапії раку щитоподібної залози рекомендована доза становить 150-300 мкг на добу.

Для проведення тесту тиреоїдної супресії препарат вживають за 4 тижні до тесту по 75 мкг, далі — 75 мкг за 3 тижні, 150-200 мкг за 2 тижні та 150-200 мкг за 1 тиждень до дослідження.

У терапії тиреотоксикозу застосовують по 50-100 мкг на добу.

При замісній терапії гіпотиреозу початкова доза становить 25-50 мкг на добу, потім підтримуюча — 100-200 мкг. Препарат вживають довічно. Для дітей з вродженим гіпотиреозом призначають 10-15 мкг на кілограм маси тіла на добу протягом перших трьох місяців після народження, після чого дозу коригують.

Побічні ефекти

При передозуванні або швидкому підвищенні дози левотироксину можуть з’являтися клінічні ознаки гіпертиреозу, особливо якщо доза перевищує індивідуальну переносимість.

Симптоми можуть бути:

• з боку серцево-судинної системи: аритмія (мерехтлива аритмія, екстрасистолія), тахікардія, стенокардія, пришвидшене серцебиття, приливи;

• з боку нервової системи: головний біль, безсоння, тривожність, псевдотумор мозку, тремор;

• з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, зниження маси тіла;

• з боку шкіри та опорно-рухового апарату: підвищене потовиділення, м’язова слабкість, судоми;

• загальні порушення: підвищення температури тіла, порушення менструального циклу.

У разі появи таких симптомів рекомендовано зменшити добову дозу або тимчасово припинити лікування. Після зникнення побічних проявів терапію можна відновити.

При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливі алергічні реакції, що проявляються висипаннями на шкірі, свербежем, кропив’янкою, задишкою. Відомі випадки розвитку ангіоневротичного набряку (набряку Квінке).

Діти

Для новонароджених і немовлят із вродженим гіпотиреозом, де важливо швидко досягти терапевтичного ефекту, рекомендована початкова доза становить 10-15 мкг на кілограм маси тіла на добу протягом перших трьох місяців. Після цього дозу коригують індивідуально залежно від клінічних показників і рівня тиреотропного гормону (ТТГ).

Малюкам добову дозу дають одноразово за 30 хв до першого годування. Таблетку розчиняють у воді до утворення суспензії, яку готують безпосередньо перед вживанням і після додають трохи рідини.

Взаємодія з іншими препаратами

Левотироксин може знижувати ефективність цукрознижувальних препаратів, тому на початку лікування рекомендується частий контроль рівня глюкози та корекція дози за потреби.

Похідні кумарину посилюють антикоагулянтну дію при одночасному застосуванні з левотироксином через витіснення зі зв’язку з білками плазми, що підвищує ризик кровотеч. Необхідний регулярний контроль коагуляції та корекція дози.

Інгібітори протеази (ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть змінювати дію левотироксину, тому потрібен моніторинг рівня гормонів і за потреби корекція дози.

Фенітоїн збільшує печінковий метаболізм левотироксину та витісняє його з білків плазми, що підвищує рівень вільних гормонів. Рекомендується контроль функції щитоподібної залози.

Холестирамін, колестипол, а також препарати з алюмінієм, залізом і кальцієм знижують всмоктування левотироксину. Левотироксин потрібно вживати за 2-5 год до застосування таких засобів.

Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах, клофібрат можуть витісняти левотироксин зі зв’язків з білками, підвищуючи рівень вільного гормону.

Інгібітори протонної помпи знижують всмоктування левотироксину через підвищення шлункового pH, тому потрібен моніторинг і корекція дози за потреби.

Орлістат і севеламер можуть погіршувати всмоктування левотироксину, що вимагає контролю функції щитоподібної залози та корекції дози.

Інгібітори тирозинкінази (іматиніб, сунітиніб) знижують ефективність левотироксину — потрібен контроль і корекція лікування.

Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-блокатори, аміодарон і йодовмісні контрастні засоби пригнічують перетворення Т4 у Т3, а аміодарон може викликати гіпер- або гіпотиреоз. Особливо обережно застосовувати пацієнтам з вузловим зобом.

Сертралін, хлорохін і прогуаніл знижують ефективність левотироксину і підвищують рівень ТТГ.

Ферменти, індуковані барбітуратами та карбамазепіном, підвищують кліренс левотироксину.

Жінки, які вживають естрогени (контрацептиви або гормонозамісна терапія), можуть потребувати збільшення дози левотироксину.

Добавки, що містять сою, можуть знижувати всмоктування препарату, тому дозу потрібно коригувати при їх застосуванні чи відміні.

Особливі вказівки 

Тиреоїдні гормони заборонено вживати пацієнтам, хворим на коронарну недостатність, стенокардію, атеросклероз, артеріальну гіпертензію, гіпофізарну та надниркову недостатність. Обов’язково необхідно виключити або пролікувати функціональну автономію щитоподібної залози.

Лікування препаратом у пацієнтів з ризиком психотичних розладів починають з низьких доз, поступово підвищуючи їх, з контролем стану. У разі появи психозів дозу потрібно коригувати.

У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (коронарна та серцева недостатність, тахіаритмії) необхідно уникати навіть легких проявів гіпертиреозу, регулярно контролюючи рівень гормонів.

У разі вторинного гіпотиреозу потрібно з’ясувати причину та за потреби провести замісну терапію, також компенсувати недостатність кори надниркових залоз.

Жінкам у постменопаузі з гіпотиреозом і ризиком остеопорозу не варто допускати підвищення рівня левотироксину вище фізіологічного — потрібен ретельний лабораторний контроль.

Не призначають препарат при гіпертиреозі, що лікується антитиреоїдними препаратами.

Тиреоїдні гормони не застосовують для схуднення — при еутиреозі вони не впливають на вагу, а високі дози можуть спричинити тяжкі ускладнення.

У разі заміни препарату на інший засіб, що містить левотироксин, дозу коригують відповідно до реакції пацієнта та лабораторних показників.

Одночасне застосування орлістату та левотироксину може спричинити гіпотиреоз або погіршення контролю за ним. Пацієнтам необхідно порадитися з лікарем щодо часу прийому та дозування препаратів із подальшим контролем гормонального статусу.

З обережністю застосовують у хворих на цукровий діабет та пацієнтів, які приймають антикоагулянти.

Вагітність

Дані про тератогенність або фетотоксичність при застосуванні препарату у рекомендованих дозах відсутні. Вживання дуже високих доз левотироксину під час вагітності може негативно вплинути на плід і розвиток дитини після народження.

Комбінована терапія левотироксином з антитиреоїдними засобами під час вагітності не застосовується через ризик розвитку гіпотиреозу у немовляти. Тест на тиреоїдну супресію вагітним не проводять через протипоказання до радіоактивних речовин.

Годування груддю

Левотироксин проникає в грудне молоко, але в рекомендованих дозах не викликає гіпертиреозу або пригнічення ТТГ у дитини.

Вплив на керування транспортом і механізмами

Вплив препарату на швидкість реакції та здатність керувати транспортом чи працювати зі складними механізмами не встановлений і не очікується.