Кардак таблетки п/пл.об. 20 мг №30

Кардак (Kardak) інструкція для застосування

• Склад
• Лікарська форма
• Основні фізико-хімічні властивості:
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Застосування у період вагітності або годування груддю.
• Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
• Спосіб застосування та дози
• Діти.
• Передозування
• Побічні реакції
• Термін придатності
• Умови зберігання
• Упаковка
• Категорія відпуску

Склад

діюча речовина: simvastatin;
1 таблетка вкрита плівковою оболонкою містить 10 мг 20 мг або 40 мг симвастатину;
допоміжні речовини: кислота аскорбінова (E 300) лактози моногідрат целюлоза мікрокристалічна крохмаль прежелатинізований кислота лимонна моногідрат (E 330) бутилгідроксіанізол (E 320) магнію стеарат опадрай рожевий (20A54239 або 20A54211 для таблеток вкритих плівковою оболонкою по 40 мг).

Лікарська форма

Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки по 10 мг: світло-рожеві круглі двоопуклі таблетки вкриті оболонкою з одного боку мають тиснення «А» а з іншого – «01»;
• таблетки по 20 мг: світло-рожеві круглі двоопуклі таблетки вкриті оболонкою з одного боку мають тиснення «А» а з іншого – «02»;
• таблетки по 40 мг: рожеві круглі двоопуклі таблетки вкриті оболонкою з одного боку мають тиснення «А» а з іншого – «03».

Фармакотерапевтична група

Гіполіпідемічні засоби монокомпонентні. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТХ С10А А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Після прийому внутрішньо симвастатин що є неактивним лактоном гідролізується в печінці з утворенням відповідного бета-гідроксикислотного похідного що має високу інгібуючу активність щодо ГМГ-КоА-редуктази (3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА-редуктази) – ферменту що каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат початкову та найбільш значущу стадію біосинтезу холестерину.

Доведено що симвастатин знижує нормальні та підвищені рівні холестерину ліпопротеїнів низкої щільності (ХС ЛПНЩ).

ЛПНЩ утворюється з ліпопротеїду дуже низької щільності (ЛПДНЩ) та катаболізується головним чином рецепторами з високою спорідненістю до ЛПНЩ. Механізм ЛПНЩ-знижувального ефекту симвастатину може складатись як зі зниження концентрації холестерину ЛПДНЩ так і зі стимуляції рецепторів ЛПНЩ призводячи до зменшеного продукування та збільшеного катаболізму холестерину ЛПНЩ. Рівні аполіпопротеїну B також значно падають під час лікування препаратом Кардак. Крім того симвастатин помітно збільшує холестерин ЛПВЩ та знижує рівень тригліцеридів у плазмі. В результаті цих змін знижується співвідношення загального холестерину до холестерину ЛПВЩ та холестерину ЛПНЩ до холестерину ЛПВЩ.

Фармакокінетика

Симвастатин є неактивним лактоном що легко гідролізується перетворюючись in vivo до бета-гідроксикислоти потужного інгібітору ГМГ-КоА-редуктази. Гідроліз відбувається головним чином у печінці; швидкість гідролізу в плазмі людини дуже мала.

Абсорбція

У людини симвастатин добре всмоктується та проходить екстенсивний первинний печінковий метаболізм. Виділення в печінку залежить від кровотоку в печінці. Печінка є первинним центром дії активної форми. Було виявлено що доступність бета-гідроксикислоти до системного кровообігу після пероральної дози симвастатину становить менше 5 % дози. Максимальна концентрація активних інгібіторів у плазмі досягається приблизно через 1-2 години після прийому симвастатину. Супутній прийом їжі не впливає на абсорбцію.

Фармакокінетика однократної та багатократних доз симвастатину продемонструвала що не відбувається ніякого накопичення лікарського препарату після багатократного дозування.

Розподіл.

Зв’язування симвастатину та його активного метаболіту з білками плазми становить > 95 %.

Виведення.

Симвастатин є субстратом CYP3A4 (див. розділ «Протипоказання» «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Найбільшими метаболітами симвастатину представленими в плазмі людини є бета-гідроксикислота та чотири додаткові активні метаболіти. Після введення людині пероральної дози радіоактивного симвастатину за 96 годин 60% міченого препарату було виділено у випорожненнях і 13 % – у сечі. Виявлена у випорожненнях кількість представляє еквівалентний абсорбований лікарський препарат що виділяється з жовчю а також неабсорбований лікарський препарат. Після внутрішньовенної ін’єкції метаболіту бета-гідроксикислоти його період напіввиведення становить у середньому 1 9 години. У формі інгібіторів з сечею виводиться в середньому тільки 0 3 % дози.

Симвастатинова кислота активно захоплюється гепатоцитами за допомогою переносника ОАТР1В1.

Поліморфізм SLCO1B1

У носіїв алелі c.521T>C гену SLCO1B1 спостерігається зменшена активність білка ОАТР1В1. Середня експозиція (AUC) головного активного метаболіту – симвастатинової кислоти – становить 120 % у гетерозиготних носіїв (СТ) алелі С і 221 % у гомозиготних (СС) носіїв у порівнянні з пацієнтами які мають найпоширеніший генотип (ТТ). Алель С у європейській популяції зустрічається з частотою 18 % при цьому гомозиготний генотип СС виявляють з частотою 1 5 %. У пацієнтів з поліморфізмом гену SLCO1B1 існує ризик підвищеної експозиції симвастатинової кислоти що може збільшувати ризик розвитку рабдоміолізу (див. розділ «Особливості застосування»).

Показання

Гіперхолестеринемія

Лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпідемії як доповнення до дієти коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні засоби лікування (наприклад фізичні вправи зниження маси тіла) є недостатньою.

Лікування гомозиготної сімейної гіперхолестеринемії як доповнення до дієти та іншого ліпідознижувального лікування (наприклад аферезу ліпідів низької щільності) або якщо такі методи лікування не є належними.

Серцево-судинна профілактика

Зниження серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з явною атеросклеротичною серцево-судинною хворобою або цукровим діабетом з нормальними або підвищеними рівнями холестерину як додаткова терапія для корекції інших факторів ризику та до іншої кардіопротективної терапії.

Протипоказання

• Гіперчутливість до симваститину або будь-якої складової препарату.
• Захворювання печінки в активній фазі або незрозумілі та стійкі підвищення рівнів трансаміназ сироватки.
• Вагітність і період годування груддю.
• Супутній прийом потужних інгібіторів CYP3A4 (препаратів що збільшують AUC приблизно в 5 разів або більше) (таких як ітраконазол кетоконазол посаконазол вориконазол інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір) боцепревір телапревір еритроміцин кларитроміцин телітроміцин та нефазодон).
• Супутній прийом гемфіброзилу циклоспорину або даназолу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічна взаємодія

Взаємодії з ліпідознижуючими лікарськими засобами які при прийомі окремо можуть спричинити міопатію. Ризик міопатії включаючи рабдоміоліз підвищується під час супутнього прийому з фібратами. Крім того існує фармакокінетична взаємодія з гемфіброзилом яка призводить до підвищення рівня симвастатину в плазмі (див. нижче Фармакокінетична взаємодія та розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»). При супутньому прийомі симвастатину та фенофібрату немає жодного доказу того що ризик міопатії перевищує суму індивідуальних ризиків кожного окремого препарату. Немає достатніх даних фармакоспостереження та фармакокінетичних даних про інші фібрати. Іноді випадки міопатії/рабдоміолізу асоціювалися з супутнім прийомом симвастатину з ліпідомодифікуючими дозами (≥ 1 г/день) ніацину.

Фармакокінетична взаємодія

Нижче в таблиці узагальнено рекомендації щодо призначення препаратів взаємодії. Взаємодія з іншими лікарськими засобами що асоціюється з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу

Препарати взаємодії	Відповідні рекомендації
Потужні інгібітори CYP3A4 наприклад: Ітраконазол Кетоконазол Посаконазол Воріконазол Еритроміцин Кларитроміцин Телітроміцин Інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір) Боцепревір Телапревір Нефазодон Циклоспорин Даназол Гемфіброзил	Протипоказані при прийомі симвастатину
Інші фібрати (за винятком фенофібрату)	Не перевищувати 10 мг симвастатину на добу
Фузидинова кислота	Не рекомендується з симвастатином
Аміодарон Амлодипін Верапаміл Дилтіазем	Не перевищувати 20 мг симвастатину на добу
Грейпфрутовий сік	При прийомі симвастатину уникати споживання грейпфрутового соку

Ефекти інших лікарських засобів на симвастатин

Взаємодія з інгібіторами CYP3A4. Симвастатин – це субстрат цитохрому P450 3A4. Потужні інгібітори цитохрому P450 3A4 збільшують ризик міопатії та рабдоміолізу шляхом підвищення концентрації інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові під час терапії симвастатином. До таких інгібіторів належать ітраконазол кетоконазол посаконазол вориконазол еритроміцин кларитроміцин телітроміцин інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір) боцепревір телапревір та нефазодон. Супутній прийом ітраконазолу призвів до підвищення більше ніж у 10 разів експозиції до симвастатинової кислоти (активного метаболіту бета-гідроксикислоти). Телітроміцин призвів до 11-кратного підвищення експозиції до симвастатинової кислоти. Комбінація з ітраконазолом кетоконазолом посаконазолом вориконазолом інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавіром) боцепревіром телапревіром еритроміцином кларитроміцином телітроміцином та нефазодоном протипоказана а також з гемфіброзилом циклоспорином та даназолом. Якщо терапію потужними інгібіторами CYP3A4 (препаратами що збільшують AUC приблизно в 5 разів або більше) неможливо відмінити слід призупинити терапію симвастатином на час прийому даних препаратів. Слід з обережністю проводити комбінування симвастатину з певними менш потужними інгібіторами CYP3A4: флюконазолом верапамілом або дилтіаземом.

Флюконазол. Зрідка повідомлялося про випадки рабдоміолізу що асоційувалися з супутнім прийомом симвастатину та флюконазолу.

Циклоспорин. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу зростає при поєднаному призначенні циклоспорину з симвастатином; тому застосування з циклоспорином протипоказане. Хоча механізм дії неповністю зрозумілий було продемонстровано що циклоспорин збільшує AUC інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Збільшення AUC для симвастатину відбувається насамперед частково через пригнічення CYP3A4 та/або білка ОАТР1В1. Даназол. Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу зростає при поєднаному призначенні даназолу з симвастатином; тому застосування з даназолом протипоказане.

Гемфіброзил. Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1 9 раза можливо через пригнічення шляху глюкуронізації та/або білка ОАТР1В1. Супутнє застосування з гемфіброзилом протипоказане.

Фузидинова кислота. Ризик міопатії включаючи рабдоміоліз може підвищуватися під час супутнього прийому системної фузидинової кислоти та статинів. Супутній прийом цієї комбінації може спричинити підвищення концентрації обох препаратів у плазмі. Механізм такої взаємодії (фармакодинаміка або фармакокінетика або обидва механізми) на даний час невідомий. Були повідомлення про рабдоміоліз (включаючи летальні випадки) у пацієнтів які приймали цю комбінацію. Якщо вважається за необхідне застосування фузидинової кислоти на цей час лікування симвастатином слід припинити.

Аміодарон. Ризик міопатії та рабдоміолізу підвищується під час супутнього прийому симвастатину з аміодароном. Доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів які приймають цей препарат супутньо з аміодароном.

Блокатори кальцієвих каналів

• Верапаміл. Ризик міопатії та рабдоміолізу підвищується під час супутнього прийому верапамілу з симвастатином 40 мг або 80 мг. Доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів які приймають цей препарат супутньо з верапамілом.
• Дилтіазем. Ризик міопатії та рабдоміолізу підвищується під час супутнього прийому дилтіазему з симвастатином 80 мг. Доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів які приймають цей препарат супутньо з дилтіаземом.
• Амлодипін. Пацієнти які приймають амлодипін супутньо з симвастатином мають підвищений ризик розвитку міопатії. Доза симвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу для пацієнтів які приймають цей препарат супутньо з амлодипіном.

Помірні інгібітори CYP3A4. Пацієнти які приймають інші лікарські засоби марковані як такі що мають помірний інгібуючий ефект на CYP3A4 супутньо з симвастатином особливо з вищими дозами симвастатину можуть мати підвищений ризик появи міопатії.

Інгібітори білка-переносника ОАТР1В1: Симвастатнова кислота є субстратом білка-переносника ОАТР1В1. Супутнє призначення лікарських засобів які відомі як інгібітори білка-переносника ОАТР1В1 може призводити до збільшення концентрації симвастатинової кислоти у плазмі крові і до підвищення ризику розвитку міопатії.

Ніацин (нікотинова кислота). Рідкісні випадки міопатії/рабдоміолізу асоціювалися з супутнім прийомом з ліпідомодифікуючими дозами (≥1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти).

Сік грейпфрута. Сік грейпфрута містить один або більше компонентів які інгібують CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові препаратів які метаболізуються під впливом CYP3A4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після стандартного вживання

250 мл соку на день є мінімальним (становить приблизно 13 % інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові і вимірюється площею під кривою «концентрація-час») і не має клінічного значення. Проте споживання великого об’єму соку значно підвищує рівень інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові у зв’язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфрута при застосуванні симвастатину (див. розділ «Особливості застосування» Міопатія/рабдоміоліз).

Колхіцин. Були повідомлення про міопатію та рабдоміоліз при супутньому прийомі колхіцину та симвастатину у пацієнтів з нирковою недостатністю. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг пацієнтів які приймають цю комбінацію.

Рифампіцин. Оскільки рифампіцин є потужним стимулятором CYP3A4 у пацієнтів які проходять довготривалу терапію рифампіцином (наприклад при лікуванні туберкульозу) можлива втрата ефективності симвастатину. У ході фармакокінетичного дослідження за участю здорових добровольців площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для симвастатинової кислоти зменшилась на 93 % при супутньому введенні рифампіцину.

Вплив симвастатину на фармакокінетику інших лікарських засобів. Симвастатин не має інгібуючого впливу на цитохром P450 3A4 тому не очікують що симвастатин впливатиме на концентрації в плазмі речовин що метаболізуються за участю цитохрому P450 3A4.

Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів які приймають кумаринові антикоагулянти протромбіновий час потрібно визначати до початку терапії симвастатином а також досить часто на початку лікування щоб пересвідчитися що не відбувалося жодної значної зміни протромбінованого часу. Як тільки досягається стабільний рівень протромбінового часу його подальший контроль варто проводити з інтервалами що зазвичай рекомендуються для пацієнтів які одержують терапію кумариновими антикоагулянтами. При зміні дозування або припиненні прийому симвастатину також необхідно проводити контроль протромбінового часу. Терапія симвастатином не асоціюється з кровотечею або змінами протромбінового часу у пацієнтів які не приймали антикоагулянти.

Особливості застосування

Міопатія/рабдоміоліз. Симвастатин як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази може спричинити міопатію що проявляється у вигляді м’язового болю хворобливості або слабкості та супроводжується зростанням активності креатинкінази більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми. Міопатія іноді набуває форми рабдоміолізу з або без гострої ниркової недостатності обумовленої міоглобінурією; дуже рідко визначалися летальні випадки. Ризик міопатії збільшується за рахунок високих рівнів інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові. Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить від дози препарату. Ризик появи міопатії більший у пацієнтів які приймають 80 мг симвастатину порівняно з таким у пацієнтів які отримують терапію засновану на інших статинах з подібною ефективністю щодо зниження холестерину ЛПНЩ. Тому дозу 80 мг потрібно застосовувати тільки пацієнтам з тяжкою гіперхолестеринемією та з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень які не досягли ефекту лікування на нижчих дозах та коли очікується що користь переважатиме потенційні ризики. Для пацієнтів які приймають симвастатин 80 мг і яким потрібен препарат взаємодії слід застосовувати нижчу дозу симвастатину або альтернативний оснований на статині режим з меншим потенціалом взаємодії з іншими лікарськими засобами (див. нижче Заходи для зниження ризику появи міопатії спричинена взаємодією з іншими лікарськими засобами).

Знижена функція білків-переносників

При зниженій функції печінкових білків-переносників з сімейства ОАТР може збільшуватися системна експозиція симвастатинової кислоти і підвищуватися ризик міопатії та рабдоміолізу. Знижена функція може виникнути як результат інгібіції взаємодіючих засобів (наприклад циклоспорин) або у пацієнтів які є носіями SLCO1B1 (c.521T>C) генотипу.

У пацієнтів які несуть алель гену SLCO1B1 (c.521T>C) що кодує менш активний білок ОАТР1В1 відзначається збільшена системна експозиція симвастатинової кислоти і підвищений ризик міопатії. Без прив’язки до генетичного тестування ризик розвитку міопатії пов’язаної з високими дозами (80 мг) симвастатину становить в цілому приблизно 1 %. Результати дослідження SEARCH показують що гомозиготні носії алелі С (яких позначають як СС) які приймають симвастатин у дозі 80 мг мають 15 %-й ризик розвитку міопатії протягом року тоді які ризик у гетерозиготних носіїв алелі С (СТ) становить 1 5 %. Відповідний показник ризику у пацієнтів з найбільш розповсюдженим генотипом (ТТ) становить 0 3 % (див. розділ 5.2). Подібне специфічне генотипування не розповсюджене у клінічній практиці. За можливості перш ніж призначати симвастатин в дозі 80 мг окремим пацієнтам слід вважати доцільним проведення у них генотипування на наявність алелі С в рамках оцінки співвідношення користь-ризик і уникати призначення високих доз тим хто виявиться носієм генотипу СС. Однак відсутність цього гену за результатами генотипування не виключає можливості розвитку міопатії у цих пацієнтів.

Вимірювання креатинкінази. Рівень креатинкінази не слід вимірювати після енергійних фізичних вправ або за наявності будь-якої ймовірної альтернативної причини підвищення креатинкінази оскільки це ускладнює тлумачення наявних значень. При значному підвищенні рівнів креатинкінази на початку (більше ніж 5-кратне порівняно з верхньою межею норми) рівні слід повторно виміряти через 5-7 днів для підтвердження результатів.

Перед лікуванням. Усіх пацієнтів що починають терапію симвастатином а також пацієнтів яким було збільшено дозу симвастатину потрібно попередити про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення будь-якого м’язового болю неясного характеру хворобливості у м’язах або м’язової слабкості. Слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів зі сприятливими факторами розвитку рабдоміолізу. З метою встановлення відповідного початкового значення рівень креатинкінази слід виміряти до початку лікування в таких ситуаціях:

• літній вік (вік ≥ 65 років);
• жіноча стать;
• порушення функції нирок;
• неконтрольований гіпотиреоз;
• наявність в особистому або сімейному анамнезі спадкових порушень з боку м’язів;
• наявність в анамнезі м’язової токсичності спричиненої статином або фібратом;
• зловживання спиртним.

У таких ситуаціях ризик лікування слід розглядати відносно можливої користі а також рекомендується клінічний моніторинг. Якщо раніше у пацієнта було порушення з боку м’язів при прийомі фібрату або статину лікування іншим засобом цього класу потрібно починати з обережністю. При значному вихідному підвищенні рівнів креатинкінази (більше ніж у 5 разів вище верхньої межі норми) лікування не слід розпочинати.

Під час лікування. При виникненні болю слабкості або спазмів під час прийому пацієнтом статину слід виміряти рівні креатинкінази. Якщо виявлено що ці рівні за відсутності серйозних фізичних навантажень значно підвищені (більше ніж у 5 разів вище верхньої межі норми) лікування слід припинити. Якщо симптоми з боку м’язів є тяжкими та викликають щоденний дискомфорт навіть якщо рівні креатинкінази менше ніж у 5 разів вище верхньої межі норми то слід розглянути необхідність припинення лікування. Якщо підозрюється міопатія з будь-якої іншої причини лікування слід припинити. Якщо симптоми зникли та рівні креатинкінази повернулись до норми слід розглянути повторний прийом того ж статину або альтернативного статину у низькій дозі та під ретельним контролем. Вищий відсоток міопатії спостерігався у пацієнтів яким збільшували дозу до 80 мг. Рекомендовано проводити періодичне визначення рівня креатинкінази оскільки це допоможе виявити субклінічні випадки міопатії. Однак немає достовірних даних про те що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії. Терапію симвастатином потрібно тимчасово припинити у пацієнтів за кілька днів до виконання виборних великих оперативних втручань а також після медичних або хірургічних втручань.

Заходи для зниження ризику розвитку міопатії спричиненої взаємодією з іншими лікарськими засобами (також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу значно збільшується при супутньому застосуванні симвастатину з потужними інгібіторами CYP3A4 такими як ітраконазол кетоконазол посаконазол вориконазол еритроміцин кларитроміцин телітроміцин інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавір) боцепревір телапревір нефазодон а також з гемфіброзилом циклоспорином та даназолом. Застосування цих лікарських засобів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу також збільшується при супутньому застосуванні аміодарону амлодипіну верапамілу або дилтіазему з певними дозами симвастатину. Ризик розвитку міопатії включаючи рабдоміоліз може збільшитися при супутньому застосуванні фузидинової кислоти зі статинами. Відповідно щодо інгібіторів CYP3A4 застосування симвастатину з ітраконазолом кетоконазолом посаконазолом вориконазолом інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад нелфінавіром) боцепревіром телапревіром еритроміцином кларитроміцином телітроміцином та нефазодоном протипоказано. Якщо терапію потужними інгібіторами CYP3A4 (препаратами що збільшують AUC приблизно в 5 разів або більше) неможливо відмінити слід припинити терапію симвастатином на час приймання даних препаратів (та розглянути варіант застосування альтернативного статину). Більше того слід з обережністю одночасно застосовувати симвастатин з певними менш потужними інгібіторами CYP3A4: флюконазолом верапамілом дилтіаземом. Слід уникати супутнього прийому грейпфрутового соку та симвастатину. Застосування симвастатину з гемфіброзилом протипоказано. Через підвищений ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу для пацієнтів які приймають симвастатин з іншими фібратами крім фенофібрату. Слід з обережністю призначати фенофібрат з симвастатином оскільки кожен з цих препаратів може спричинити міопатію якщо приймається окремо. Симвастатин не слід приймати одночасно з фузидиновою кислотою. Були повідомлення про рабдоміоліз (включаючи декілька летальних випадків) у пацієнтів які приймали цю комбінацію. Пацієнтам для яких застосування системної фузидинової кислоти є життєво важливим лікування статином слід припинити на час лікування фузидиновою кислотою. Пацієнту слід порекомендувати негайно звернутись до лікаря у разі появи у нього будь-яких симптомів слабкості в м’язах болю або хворобливості. Терапію статином можна відновити через сім днів після прийому останньої дози фузидинової кислоти. У виняткових випадках коли необхідне довготривале системне лікування фузидиновою кислотою наприклад для лікування тяжких інфекцій необхідність супутнього прийому симвастатину та фузидинової кислоти потрібно розглядати тільки у кожному окремому випадку та під ретельним медичним спостереженням. Комбінованого застосування симвастатину в дозах понад 20 мг на добу разом з аміодароном амлодипіном верапамілом або дилтіаземом слід уникати. Пацієнти які приймають інші лікарські засоби марковані як такі що мають помірний інгібуючий ефект на CYP3A4 супутньо з симвастатином особливо з високими дозами симвастатину можуть мати підвищений ризик розвитку міопатії. При супутньому прийомі симвастатину з помірним інгібітором CYP3A4 (препарати які збільшують AUC приблизно в 2-5 разів) може знадобитись коригування дози симвастатину. Для певних помірних інгібіторів CYP3A4 наприклад дилтіазему рекомендується максимальна доза 20 мг симвастатину. Рідкісні випадки міопатії/рабдоміолізу асоціювались із супутнім прийомом інгібіторів ГМК-КоА-редуктази та ліпідомодифікуючих доз (≥ 1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти); кожен з цих препаратів може викликати міопатію якщо приймається окремо. Лікарі які розглядають варіант комбінованої терапії симвастатину з ліпідомодифікуючими дозами (≥ 1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти) або препаратами що містять ніацин повинні уважно зважити потенційну користь та ризики та повинні ретельно спостерігати за пацієнтами на предмет появи будь-яких проявів та симптомів болю в м’язах хворобливості або слабкості зокрема протягом перших місяців терапії та при збільшенні дози будь-якого з цих лікарських препаратів.

Вплив на печінку. При появі серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемії або жовтяниці під час лікування препаратом Кардак слід негайно перервати терапію. Якщо не знайдено альтернативної етіології не слід знову розпочинати прийом препарату Кардак. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам які зловживають спиртним. При лікуванні симвастатином як і іншими ліпідознижувальними засобами повідомлялося про помірне (менше ніж у 3 рази вище верхньої границі норми) збільшення активності сироваткових трансаміназ. Ці зміни з’являлися незабаром після початку лікування часто мали минущий характер не супроводжувалися будь-якими симптомами та не потребували відміни терапії.

Цукровий діабет. Певні докази вказують на те що статини як клас підвищують рівень глюкози в крові та у деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету в майбутньому можуть спричинити рівень гіперглікемії при якому рекомендується розпочинати лікування цукрового діабету. Однак над таким ризиком переважає користь зниження статинами судинного ризику і тому він не повинен бути причиною для припинення лікування статинами. Пацієнтів з ризиком (глюкоза натще 5 6-6 9 ммоль/л індекс маси тіла > 30 кг/м² підвищені тригліцериди артеріальна гіпертензія) потрібно моніторувати як клінічно так і біохімічно відповідно до національних настанов.

Інтерстиціальна хвороба легень. Про випадки інтерстиціальної хвороби легень повідомляли при прийомі деяких статинів включаючи симвастатин особливо під час довготривалої терапії. Відповідні прояви можуть включати диспное непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров’я (втома втрата маси тіла та гарячка). Якщо є підозра що у пацієнта розвинулась інтерстиціальна хвороба легень терапію статином слід припинити.

Офтальмологічне обстеження. За відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування пацієнтам літнього віку. Пацієнти з рідкісними спадковими розладами непереносимості галактози лактазної недостатності Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Кардакпротипоказаний вагітним. Безпека застосування препарату у вагітних не встановлена. Кардак не можна призначати вагітним а також жінкам які намагаються завагітніти або є підозра що вони вагітні. Застосування препарату слід призупинити на весь термін вагітності або доти доки не буде підтвердження що жінка не вагітна (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю. Невідомо чи виділяється симвастатин або його метаболіти в молоко матері. Оскільки значна кількість ліків виділяється в материнське молоко а також через великий ризик серйозних побічних реакцій жінкам які приймають Кардак слід утриматись від годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Кардак не має жодного або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Спосіб застосування та дози

Діапазон дозування Кардак – від 5 до 80 мг перорально один раз на добу ввечері. Підбір дози Кардаку за потреби слід здійснювати з інтервалами не менше ніж 4 тижні до максимальної добової дози 80 мг що приймається один раз на добу ввечері. Доза 80 мг рекомендується тільки для пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних ускладнень які не досягли цілей лікування нижчими дозами та коли очікується що користь переважатиме потенційні ризики.

Гіперхолестеринемія

Пацієнту слід призначити стандартну холестеринознижувальну дієту якої він повинен дотримуватися протягом усього курсу лікування Кардаком.

Звичайно початкова доза становить 10-20 мг на добу яка приймається одноразово ввечері. Для пацієнтів яким необхідне значне (більше як на 45 %) зниження рівня ХС-ЛПНЩ початкова доза може становити 20-40 мг один раз на добу ввечері. Підбір доз за необхідності потрібно здійснювати способом викладеним вище.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія

Виходячи з результатів контрольованого клінічного дослідження рекомендована початкова доза Кардаку − 40 мг на добу одноразово ввечері. Кардак слід застосовувати як доповнення до іншого ліпідознижувального лікування (наприклад аферез у ЛПНЩ) або якщо таке лікування недоступне.

Серцево-судинна профілактика

Звичайна доза Кардаку для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (у поєднанні з гіперліпідемією або без неї) становить 20-40 мг на добу одноразово ввечері. Медикаментозну терапію можна почати одночасно із дієтою та фізкультурою. Підбір доз за необхідності потрібно здійснювати способом викладеним вище.

Супутня терапія

Кардак ефективний як монотерапія а також у комбінації із секвестрантами жовчних кислот. Дозу слід приймати або за > 2 години до або через > 4 години після прийому секвестранту жовчних кислот.

Для пацієнтів які приймають Кардак одночасно з фібратами крім гемфіброзилу або з фенофібратом доза препарату Кардак не повинна перевищувати 10 мг/день. Для пацієнтів які одночасно з препаратом Кардак приймають аміодарон амлодипін верапаміл або дилтіазем добова доза Кардаку не повинна перевищувати 20 мг.

Дозування при нирковій недостатності

У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю немає необхідності зміни дозування.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозі 10 мг на добу та якщо таке дозування вважається необхідним препарат слід призначати з обережністю.

Застосування літнім пацієнтам

Немає потреби в корегуванні дози.

Застосування дітям та підліткам (10-17 років)

Для дітей та підлітків (хлопці вікової стадії Таннера ІІ та старші та дівчата у яких принаймні один рік присутній менструальний цикл) віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією рекомендована звичайна початкова доза становить 10 мг один раз на добу ввечері. До початку лікування симвастатином дітям та підліткам слід призначити стандартну холестеринознижувальну дієту якої слід дотримуватися під час лікування симвастатином.

Рекомендовані дози – 10-40 мг на добу; максимальна рекомендована доза становить 40 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально згідно з метою лікування за рекомендаціями лікування в педіатрії. Підбір дози слід проводити з інтервалами в 4 тижні або більше.

Досвід застосування препарату Кардак дітям препубертатного віку обмежений.

Діти.

Існують дані що безпеку і ефективність симвастатину для пацієнтів віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперліпідемією оцінювали у ході контрольованого клінічного дослідження з участю хлопців вікової стадії Таннера ІІ та старших і дівчат у яких принаймні 1 рік присутній менструальний цикл. Профіль побічних ефектів у пацієнтів які застосовували симвастатин загалом був подібний до такого у пацієнтів які застосовували плацебо. Дози понад 40 мг не досліджувалися у даної групи пацієнтів. У цьому дослідженні не було зафіксовано впливу симвастатину на ріст і статевий розвиток дітей а також на тривалість менструального циклу у дівчаток.

Дівчаток слід проконсультувати щодо наявних методів контрацепції при застосуванні симвастатину. Для пацієнтів віком до 18 років ефективність і безпеку не досліджували впродовж періодів лікування тривалістю довше 48 тижнів; віддалені ефекти на фізичний розумовий і статевий розвиток невідомі.

Симвастатин не досліджувався у пацієнтів віком до 10 років у дітей препубертатного віку а також у дівчаток у яких ще не почалися менструації.

Передозування

На сьогодні відомі кілька випадків передозування. Максимальна прийнята доза становила 3 6 г. Всі пацієнти одужали без наслідків. Не існує специфічного лікування передозування. У разі передозування слід застосовувати симптоматичні та підтримуючі заходи.

Побічні реакції

З боку системи крові і лімфатичної системи: анемія.

Психічні порушення: безсоння депресія.

З боку нервової системи: головний біль парестезія запаморочення периферична невропатія порушення пам’яті.

Респіраторні торакальні і медіастинальні порушення: інтерстиціальна хвороба легенів.

З боку травної системи: запор абдомінальний біль метеоризм диспепсія діарея нудота блювання панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит/жовтяниця летальне і нелетальне порушення функцій печінки.

З боку шкіри і підшкірних тканин: висипання свербіж алопеція.

З боку скелетно-м’язового апарату і сполучної тканини: міопатія (включаючи міозит) рабдоміоліз з або без гострого порушення функцій нирок міалгія м’язові спазми тендинопатія іноді ускладнена розривом.

З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція.

Загальні порушення: астенія.

Зрідка повідомлялося про синдром гіперчутливості який включав деякі з таких проявів: ангіоневротичний набряк вовчакоподібний синдром ревматична поліміалгія дерматоміозит васкуліт тромбоцитопенія еозинофілія підвищена швидкість осідання еритроцитів артрит і артралгія кропив’янка світлочутливість гарячка припливи диспное і слабкість.

Дослідження: підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (аланінамінотрансферази аспартатамінотрансферази і гамаглютамілтранспептидази) лужної фосфатази сироваткової креатинкінази.

При застосуванні статинів включаючи симвастатин повідомлялося про підвищення HbA1c і рівнів глюкози сироватки у стані натще.

Зрідка були повідомлення про порушення когнітивної функції (наприклад втрата пам’яті забудькуватість порушення пам’яті сплутаність свідомості) пов’язані із застосуванням статинів включаючи симвастатин. У цілому випадки були несерйозними і оборотними після припинення застосування статину; час до початку появи симптомів (від 1 дня до років) і зникнення симптомів (у середньому 3 тижні) був різним.

Дуже рідко спостерігалися випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) аутоімунної міопатії пов’язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується слабкістю проксимальних м’язів і підвищенням рівня креатинкінази у сироватці які не зникають незважаючи на припинення застосування статинів ознаками некротизуючої міопатії на біопсії м’язів без значного запалення поліпшенням при застосуванні імунодепресивних засобів.

При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі додаткові побічні явища:

• розлади сну включаючи нічні кошмари;
• статева дисфункція;
• цукровий діабет: частота появи залежить від наявності або відсутності факторів ризику (рівень глюкози крові натще ≥ 5 6 ммоль/л індекс маси тіла > 30 кг/м² підвищений рівень тригліцеридів артеріальна гіпертензія в анамнезі).

Діти і підлітки (віком 10-17 років): профіль безпеки і переносимості у пацієнтів які застосовували симвастатин був загалом подібний до такого у пацієнтів які застосовували плацебо; довготривалі ефекти на фізичний розумовий і статевий розвиток невідомі (див. розділ «Діти»). Немає достатньої кількості даних після 1 року лікування.

Термін придатності

3 роки

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

• Таблетки вкриті плівковою оболонкою по 10 мг по 10 таблеток у блістері по 3 блістери у пачці з картону.
• Таблетки вкриті плівковою оболонкою по 20 мг по 10 таблеток у блістері по 3 блістери у пачці з картону.
• Таблетки вкриті плівковою оболонкою по 40 мг по 10 таблеток у блістері по 3 блістери у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.