Сімпоні розчин 100 мг/0.5 мл шприц №1

Сімпоні (Simponi) інструкція по застосуванню

Склад:

діюча речовина: golimumab;

1 мл розчину містить голімумабу 100 мг;

допоміжні речовини: сорбітол (E 420); L–гістидин; L–гістидину моногідрохлориду моногідрат; полісорбат 80; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості

Безбарвний або світло-жовтий розчин.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори фактору некрозу пухлин альфа (ФНП‑α). Код АТХ L04AB06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Голімумаб є людським моноклональним антитілом, яке формує високоафінні стабільні комплекси з розчинними та трансмембранними біоактивними формами фактору некрозу пухлин альфа (ФНП-α) людини, що попереджує зв’язування ФНП-α з власними рецепторами. Зв’язування людського ФНП з голімумабом призводить до нейтралізації індукованої ФНП-α експресії на поверхні клітин молекул адгезії Е-селектину, молекули адгезії судинного ендотелію 1-го типу (VCAM-1) та молекул міжклітинної адгезії (ICAM-1) ендотеліальними клітинами людини. In vitro ФНП-індукована секреція інтерлейкіну-6 (IL-6), інтерлейкіну-8 (IL-8) та гранулоцито-макрофаго-колонієстимулювального фактора (GM-CSF) ендотеліальними клітинами людини також інгібувалася голімумабом.

На фоні терапії Сімпоні відмічалося зменшення рівня С-реактивного білка (CRP) в порівнянні з групами плацебо, що призводило до значного зменшення в сироватці крові рівня IL-6, ICAM-1, матриксної металопротеїнази-3 (MMP-3) та фактору росту ендотелію судин (VEGF), у порівнянні з контрольною групою. Було продемонстровано зниження рівнів ФНП у пацієнтів з ревматоїдним артритом та анкілозивним спондилітом і рівнів IL-6 у пацієнтів із псоріатичним артритом. Ці зміни спостерігалися при першому обстеженні після введення першої дози препарату Сімпоні (4-й тиждень) і зберігалися до 24 тижня.

Імуногенність

Антитіла до голімумабу були виявлені у 5 % пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом і анкілозивним спондилітом, які отримували препарат Сімпоні протягом 52 тижнів у дослідженнях ІІІ фази. Майже всі антитіла нейтралізувалися in vitro. Частота утворення антитіл була порівнянною у пацієнтів з різними ревматичними захворюваннями. У пацієнтів, які отримували супутню терапію метотрексатом, частота утворення антитіл була нижчою, ніж у пацієнтів, які приймали препарат Сімпоні без метотрексату (3 % і 8 % відповідно).

У дослідженні застосування голімумабу пацієнтам з аксіальним спондилоартритом без рентгенологічного підтвердження до 52 тижня антитіла виявлялися у 7 % пацієнтів.

Антитіла до голімумабу виявлялися у 3 % пацієнтів з виразковим колітом, які отримували голімумаб протягом 54 тижнів під час ІІ та ІІІ фази клінічних досліджень. У пацієнтів, які отримували супутню терапію імуномодуляторами (азатіоприном, 6-меркаптопурином та метотрексатом), частота утворення антитіл до голімумабу була нижчою, ніж у пацієнтів, які приймали препарат Сімпоні без імуномодуляторів (1 % і 3 % відповідно).

Для ідентифікації антитіл до голімумабу під час досліджень поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту використовували імуноферментативний аналіз, специфічний до голімумабу. З огляду на вищу чутливість та покращену специфічність до голімумабу, очікувалося, що антитіла до голімумабу будуть виявлятися частіше при використанні, специфічного до голімумабу, імуноферментативного аналізу ніж при використанні звичайного імуноферментативного аналізу. Під час фази ІІІ дослідження поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту (пЮІА) протягом 48 тижнів, антитіла до голімумабу були виявлені за допомогою імуноферментативного аналізу, специфічного до голімумабу, у 40 % пацієнтів, які отримували голімумаб, у більшості з яких титри були нижчі, ніж 1:1000. Вплив на концентрацію голімумабу у сироватці крові спостерігався при титрах > 1:100, тоді як вплив на ефективність спостерігався при титрах > 1:1000, хоча кількість дітей з титрами > 1:1000 була малою (n=8). У 39 % дітей, у яких були виявлені антитіла до голімумабу, були також виявлені нейтралізуючі антитіла. Вища частота виявлення антитіл до голімумабу з використанням імуноферментного аналізу, специфічного до голімумабу, не мала явного впливу на концентрацію діючої речовини, ефективність та безпеку лікарського засобу (переважно через те, що титри були низькі), тому не являє собою нового сигналу з безпеки.

Присутність антитіл до голімумабу може збільшувати ризик розвитку реакцій у місці ін’єкції. Невелика кількість пацієнтів з антитілами до голімумабу не дозволяє точно оцінити зв’язок між імуногенністю та клінічною ефективністю або безпекою.

Оскільки аналіз імуногенності є продукт- і метод-специфічним, порівняння рівня антитіл при лікуванні іншими препаратами не є коректним.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після одноразового підшкірного введення голімумабу здоровим добровольцям або пацієнтам з ревматоїдним артритом середній час досягнення максимальної концентрації (Tmax) у сироватці крові становив від 2 до 6 днів. Після підшкірного введення 50 мг голімумабу здоровим добровольцям Cmax становила 3,1 ± 1,4 мкг/мл (середнє ± стандартне відхилення).

Всмоктування голімумабу було подібним після одноразового підшкірного введення в дозі 100 мг в ділянку плеча, живота і стегна, а середня абсолютна біодоступність дорівнювала 51 %. Враховуючи практично пропорційну дозі фармакокінетику голімумабу після підшкірного введення, абсолютна біодоступність голімумабу в дозі 50 мг або 200 мг буде подібною.

Розподіл. Після одноразового внутрішньовенного введення препарату середній об’єм розподілу становив 115 ± 19 мл/кг.

Виведення. Системний кліренс голімумабу становив 6,9 ± 2,0 мл/день/кг. Кінцевий період напіввиведення у здорових добровольців і пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, анкілозивним спондилітом або виразковим колітом був подібним і складав 12 ± 3 дні.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом або анкілозивним спондилітом, які отримували голімумаб підшкірно в дозі 50 мг кожні 4 тижні, сироваткові концентрації досягали рівноважного стану до 12 тижня. При одночасному застосуванні метотрексату з голімумабом підшкірно в дозі 50 мг кожні 4 тижні середня мінімальна залишкова концентрація в рівноважному стані складала 0,6 ± 0,4 мкг/мл (± стандартне відхилення) у пацієнтів з активним ревматоїдним артритом, незважаючи на терапію метотрексатом, приблизно 0,5 ± 0,4 мкг/мл у пацієнтів з активним псоріатичним артритом і близько 0,8 ± 0,4 мкг/мл у пацієнтів з анкілозивним спондилітом. Рівноважна сироваткова концентрація голімумабу у пацієнтів з аксіальним спондилоартритом без рентгенологічного підтвердження була порівнянною з такою у пацієнтів з анкілозивним спондилітом після застосування 50 мг підшкірно кожні 4 тижні.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом або анкілозивним спондилітом, які не отримували супутню терапію метотрексатом, мінімальна залишкова концентрація голімумабу в рівноважному стані була приблизно на 30 % нижче, ніж у пацієнтів, які отримували голімумаб з метотрексатом. У обмеженої кількості пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримували лікування голімумабом підшкірно протягом 6-місячного періоду, одночасне застосування метотрексату знижувало уявний кліренс голімумабу на 36 %. Однак популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що поєднане застосування НПЗП, пероральних кортикостероїдів або сульфасалазину не впливає на уявний кліренс голімумабу.

Після введення індукційних доз 200 мг та 100 мг голімумабу на 0 та 2 тижні відповідно, та надалі підтримувальних доз 50 мг та 100 мг підшкірно кожні 4 тижні пацієнтам з виразковим колітом, сироваткові концентрації голімумабу досягали рівноважного стану приблизно на 14-му тижні після початку терапії. При застосуванні 50 мг або 100 мг голімумабу підшкірно кожні 4 тижні рівноважна залишкова концентрація у сироватці крові становила 0,9 ± 0,5 мкг/мл та 1,8 ± 1,1 мкг/мл відповідно.

У пацієнтів з виразковим колітом, яким застосовували дози 50 мг та 100 мг голімумабу підшкірно кожні 4 тижні, одночасне застосування імуномодуляторів не мало значного впливу на рівноважні концентрації голімумабу.

Поява антитіл до голімумабу зазвичай супроводжувалася зниженням мінімальної залишкової концентрації в рівноважному стані.

Лінійність. У пацієнтів з ревматоїдним артритом фармакокінетика голімумабу була пропорційною дозі в діапазоні від 0,1 до 10,0 мг/кг після одноразового внутрішньовенного введення. Після одноразового підшкірного введення здоровим добровольцям доз у діапазоні від 50 мг до 400 мг спостерігалася дозопропорційна фармакокінетика.

Вплив маси тіла на фармакокінетику. При популяційному фармакокінетичному аналізі виявлена тенденція до збільшення уявного кліренсу голімумабу при підвищенні маси тіла.

Діти. Фармакокінетика голімумабу оцінювалася за участю 173 дітей, хворих на поліартикулярний ювенільний ідіопатичний артрит, віком від 2 до 17 років. У дослідженні пЮІА у дітей, які отримували голімумаб у дозі 30 мг/м2 площі поверхні тіла (максимум 50 мг) підшкірно кожні 4 тижні, рівноважні концентрації голімумабу були порівнянними у різних вікових групах, а також були зіставними або дещо вищими, ніж концентрації, що спостерігалися у дорослих пацієнтів, хворих на ревматоїдний артрит, які отримували голімумаб у дозі 50 мг кожні 4 тижні.

Популяційне фармакокінетичне/фармакодинамічне моделювання та симулювання у дітей з пЮІА підтвердили наявність зв’язку між сироватковою концентрацією голімумабу та клінічною ефективністю, а також те, що застосування голімумабу у дозуванні 50 мг кожні 4 тижні дітям з пЮІА з масою тіла не менше 40 кг забезпечує концентрації, які є зіставними з такими у дорослих пацієнтів, та продемонстрували у них ефективність.

Показання

Ревматоїдний артрит

Сімпоні у комбінації з метотрексатом показаний для:

• лікування ревматоїдного артриту в активній формі, від середнього до тяжкого ступеня у дорослих, у яких відмічається незадовільна відповідь на терапію БМПРП, в тому числі метотрексатом;
• лікування тяжкого, активного та прогресуючого ревматоїдного артриту у дорослих, які раніше не отримували терапію метотрексатом.

Було продемонстровано, що Сімпоні в комбінації з метотрексатом зменшує частоту прогресування пошкодження суглобів за даними рентгенографії, а також покращує їх функціонування.

Ювенільний ідіопатичний артрит

Поліартикулярний ювенільний ідіопатичний артрит

Сімпоні у комбінації з метотрексатом показаний для лікування поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту у дітей з масою тіла не менше 40 кг, у яких відмічається незадовільна відповідь на попередню терапію метотрексатом.

Псоріатичний артрит

Сімпоні , як монотерапія або у комбінації з метотрексатом, показаний для лікування активного та прогресуючого псоріатичного артриту у дорослих, у яких раніше відмічалася незадовільна відповідь на терапію БМПРП. Сімпоні знижує частоту прогресування патології периферичних суглобів, що було продемонстровано за допомогою рентгенографії у пацієнтів, що мають підтипи захворювання із симетричним ураженням більшості суглобів, а також покращує фізичне функціонування.

Анкілозивний спондиліт

Анкілозивний спондиліт

Сімпоні показаний для лікування тяжкого активного анкілозивного спондиліту у дорослих, у яких раніше відмічалася незадовільна відповідь на традиційну терапію.

Аксіальний спондилоартрит без рентгенологічного підтвердження

Сімпоні показаний для лікування тяжкого активного аксіального спондилоартриту без рентгенологічного підтвердження у дорослих з об’єктивними ознаками запалення, на що вказує підвищений рівень С-реактивного білка та/або результати магнітно-резонансної томографії (МРТ), у разі незадовільної відповіді на терапію нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, або непереносимості даного виду терапії, у таких пацієнтів.

Виразковий коліт

Сімпоні показаний для лікування активної форми виразкового коліту середнього або тяжкого ступеня у дорослих, у яких відмічається незадовільна відповідь на традиційну терапію, включаючи кортикостероїди, 6-меркаптопурин (6-МП) або азатіоприн, або є непереносимість чи медичні протипоказання до застосування цих видів терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до голімумабу або до інших компонентів лікарського засобу. Туберкульоз в активній формі або інші тяжкі інфекції, такі як сепсис та опортуністичні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).

Помірна або тяжка серцева недостатність (класу ІІІ/ІV за NYHA) (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії не проводилися.

Одночасне застосування з іншими біологічними лікарськими засобами

Одночасне застосування з іншими біологічними лікарськими засобами для лікування тих самих захворювань, для лікування яких застосовується Сімпоні , включаючи анакінру та абатацепт, не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Живі вакцини/терапевтичні інфекційні речовини

Одночасне застосування живих вакцин або терапії іншими збудниками інфекцій із Сімпоні не рекомендоване (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Метотрексат

Незважаючи на те, що супутнє застосування метотрексату призводить до більш високих рівноважних мінімальних концентрацій Сімпоні у пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом і анкілозивним спондилітом, ці дані не свідчать про необхідність корекції дози Сімпоні або метотрексату (див. розділ «Фармакокінетика»).

Особливості застосування.

Інфекції

Пацієнтів потрібно ретельно обстежувати на інфекції, включаючи туберкульоз, до, під час та після лікування Сімпоні . Оскільки виведення голімумабу може тривати до 5 місяців, моніторинг необхідно продовжувати протягом цього періоду. Подальше лікування Сімпоні потрібно зупинити у випадку розвитку серйозної інфекції або сепсису (див. розділ «Протипоказання»).

Не слід проводити терапію Сімпоні у пацієнтів з клінічно значущими та активними формами інфекцій. Необхідно проявляти обережність при вирішенні питання про застосування Сімпоні у пацієнтів із хронічними інфекціями або наявністю рецидивних інфекцій в анамнезі. Необхідно рекомендувати пацієнтам по можливості уникати впливу факторів ризику розвитку інфекцій.

Пацієнти, що приймають блокатори ФНП, більшою мірою схильні до розвитку серйозних інфекцій. Повідомлялося про випадки бактеріальних (в т. ч. сепсис та пневмонія), мікобактеріальних (в т. ч. туберкульоз), інвазивних грибкових та опортуністичних інфекцій, включаючи летальні випадки, у пацієнтів, які отримували лікування Сімпоні . Деякі з цих серйозних інфекцій відмічалися у пацієнтів, які отримували супутню імуносупресивну терапію, що на фоні основного захворювання, могло підвищити схильність до розвитку інфекцій. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів та проводити повну діагностичну оцінку при появі симптомів розвитку нової інфекції. Терапію Сімпоні необхідно припинити при розвитку у пацієнта нової серйозної інфекції або сепсису, розпочати відповідну протимікробну чи протигрибкову терапію та проводити її до досягнення контролю захворювання.

У пацієнтів, котрі проживали або подорожували до регіонів, у яких інвазивні грибкові інфекції (наприклад, гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз) є ендемічними, слід ретельно оцінити співвідношення ризику та користі перед початком терапії Сімпоні . У пацієнтів, у групи ризику при розвитку серйозного системного захворювання слід підозрювати інвазивну грибкову інфекцію. Таким пацієнтам слід проводити діагностику та застосовувати емпіричну протигрибкову терапію після консультації з фахівцем, який має досвід лікування інвазивних грибкових інфекцій.

Туберкульоз

Повідомлялося про випадки туберкульозу у пацієнтів, які отримували терапію Сімпоні . У більшості випадків туберкульоз був позалегеневим, в локальній або дисемінованій формі.

Перед початком терапії Сімпоні слід провести обстеження пацієнтів для виключення активних та неактивних (латентних) форм туберкульозу. Обстеження має включати детальне вивчення анамнезу, у тому числі відомостей про захворювання на туберкульоз, можливі контакти з хворими на туберкульоз та попередню та/або супутню імуносупресивну терапію. Обов’язковим є проведення всім пацієнтам до початку терапії шкірного туберкулінового тесту і рентгенографії грудної клітки. Слід враховувати, що у тяжких хворих та імуноскомпрометованих пацієнтів може бути отримана псевдонегативна туберкулінова проба.

У разі встановлення діагнозу активної форми туберкульозу починати терапію Сімпоні не можна (див. розділ «Протипоказання»).

При підозрі на наявність латентної форми туберкульозу необхідно проконсультуватися з фтизіатром. У всіх ситуаціях, описаних нижче, необхідно ретельно оцінювати співвідношення користі і ризику терапії препаратом Сімпоні .

Якщо встановлено діагноз неактивної (латентної) форми туберкульозу, перед початком терапії Сімпоні необхідно провести специфічне протитуберкульозне лікування.

Якщо пацієнт має кілька значних факторів ризику розвитку туберкульозу або негативний результат тесту на латентну форму туберкульозу, необхідно розглянути питання про призначення протитуберкульозної терапії перед початком лікування Сімпоні . Застосування протитуберкульозної терапії також може бути необхідним перед початком лікування Сімпоні пацієнтам, у яких раніше відзначалася латентна або активна форма туберкульозу і немає підтвердження про проведений повний та адекватний курс протитуберкульозного лікування.

Повідомлялося про випадки розвитку активної форми туберкульозу у пацієнтів, які отримували Сімпоні під час та після проведення лікування латентної форми туберкульозу. За пацієнтами, які лікуються Сімпоні , слід ретельно спостерігати на предмет ознак та симптомів активної форми туберкульозу, включаючи пацієнтів, результати обстеження на латентну форму яких були негативними, а також пацієнтами, які проходять лікування латентної форми туберкульозу, або раніше проходили протитуберкульозне лікування.

Усіх пацієнтів слід попередити про необхідність консультації лікаря при появі симптомів, що нагадують туберкульоз (наприклад постійний кашель, зменшення маси тіла, субфебрилітет), під час або після лікування Сімпоні .

Реактивація вірусу гепатиту B (HBV)

Є повідомлення про реактивацію гепатиту В у пацієнтів, які отримують терапію антагоністами ФНП, включаючи Сімпоні , та є хронічними носіями вірусу (тобто мають позитивну реакцію на поверхневий антиген вірусу). Деякі з випадків були летальними.

Перед початком лікування Сімпоні необхідно провести обстеження на наявність вірусу гепатиту В. Пацієнтам з позитивними результатами аналізу на вірус гепатиту В рекомендовано звернутися до лікаря з досвідом лікування гепатиту В.

У носіїв вірусу гепатиту В, які потребують терапії з використанням Сімпоні , слід проводити ретельний моніторинг ознак та симптомів активного гепатиту В протягом періоду лікування та декількох місяців після його закінчення. Даних щодо лікування пацієнтів, які є носіями вірусу гепатиту В, із застосуванням антивірусної терапії у комбінації з ФНП-антагоністом для запобігання реактивації вірусу гепатиту В, немає. Пацієнтам, у яких спостерігається реактивація вірусу гепатиту В, потрібно припинити лікування Сімпоні та розпочати ефективну антивірусну та підтримувальну терапію.

Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення

Потенційна роль терапії блокаторами ФНП у розвитку злоякісних пухлин невідома. Згідно з наявними даними, не можна виключити ризик розвитку лімфом, лейкемії або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують терапію антагоністами ФНП. Необхідно з обережністю приймати рішення щодо застосування ФНП-блокувальної терапії пацієнтам із злоякісним новоутворенням в анамнезі або щодо продовження терапії пацієнтів, у яких розвинулися злоякісні новоутворення.

Злоякісні пухлини у дітей

Під час постмаркетингового спостереження щодо застосування ФНП-блокаторів зафіксовано випадки злоякісних новоутворень, деякі з яких були летальними у дітей, підлітків та молодих людей (віком до 22 років), які приймали ФНП-блокатори (терапію було розпочато у дітей віком ≤ 18 років). Приблизно половину випадків становили лімфоми. Інші випадки були пов’язані з різноманітними іншими злоякісними новоутвореннями, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, що пов’язані з імуносупресією. Роль ФНП-блокаторів у розвитку злоякісних новоутворень не може бути виключена.

Лімфома і лейкемія

У контрольованих фазах клінічних досліджень всіх ФНП-блокаторів, включаючи Сімпоні , випадки лімфоми спостерігалися частіше серед пацієнтів, які отримували терапію блокаторами ФНП у порівнянні з контрольною групою пацієнтів. У клінічних дослідженнях Сімпоні IIb і III фази частота розвитку лімфом у пацієнтів, які отримували терапію Сімпоні , була вищою, ніж очікувана частота в загальній популяції. У постмаркетинговий період відзначалися випадки лейкемії у пацієнтів, які отримували терапію антагоністами ФНП. Існує підвищений ризик виникнення лімфоми та лейкемії у пацієнтів з ревматоїдним артритом, які страждають довготривалим, високоактивним запальним захворюванням, яке ускладнює проведення оцінки ризику.

У постмаркетинговий період повідомлялося про поодинокі випадки гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які отримували лікування ФНП-блокаторами (див. розділ «Побічні реакції»). Цей рідкісний вид Т-клітинної лімфоми зазвичай має дуже агресивний перебіг з летальними наслідками. Більшість таких випадків виникали у підлітків та молодих чоловіків, які одночасно з Сімпоні застосовували азатіоприн або 6-меркаптопурин (6-МП) для лікування запального захворювання кишечнику. Слід ретельно зважити усі ризики одночасного застосування азатіоприну та 6-МП з Сімпоні . Не можна виключити ризику розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікуються ФНП-блокаторами.

Інші злоякісні новоутворення

У контрольованих фазах клінічних досліджень Сімпоні , в яких брали участь пацієнти з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, анкілозивним спондилітом та виразковим колітом, частота розвитку злоякісних пухлин (крім лімфоми і немеланоматозних злоякісних пухлин шкіри), була подібною в групі терапії Сімпоні і контрольній групі.

Дисплазія/карцинома товстої кишки

Невідомо, чи лікування голімумабом впливає на ризик розвитку дисплазії або раку товстої кишки. Усі пацієнти з виразковим колітом, що мають підвищений ризик дисплазії/раку кишечника (наприклад пацієнти з довготривалим виразковим колітом або первинним склерозуючим холангітом) або пацієнти з дисплазією чи раком товстої кишки в анамнезі повинні регулярно проходити обстеження на предмет дисплазії перед початком та протягом терапії. Обстеження має включати колоноскопію та біопсію. Слід ретельно зважити усі ризики та переваги лікування Сімпоні , а також необхідність продовжувати лікування пацієнтів, у яких на фоні терапії діагноз дисплазії товстої кишки встановлюється вперше.

У пошуковому клінічному дослідженні, в якому оцінювали застосування Сімпоні пацієнтам з тяжкою персистувальною астмою, злоякісні пухлини частіше відзначалися у пацієнтів, які отримували терапію Сімпоні , порівняно з пацієнтами з контрольної групи (див. розділ «Побічні реакції»). Значимість цих даних невідома.

У пошуковому клінічному дослідженні, у якому оцінювали застосування іншого блокатора ФНП – інфліксимабу, у пацієнтів з помірними та важкими хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ), злоякісні пухлини (особливо пухлини легень, голови і шиї) частіше відзначалися у пацієнтів, які отримували терапію інфліксимабом, порівняно з пацієнтами контрольної групи. У всіх пацієнтів в анамнезі відзначалося інтенсивне куріння. Таким чином, необхідно дотримуватися обережності при застосуванні будь-якого антагоніста ФНП пацієнтам з ХОЗЛ, а також пацієнтам з підвищеним ризиком злоякісних пухлин через інтенсивне куріння.

Рак шкіри

Були отримані повідомлення про випадки меланоми та пухлини Меркеля у пацієнтів, що отримували терапію ФНП-блокаторами, включаючи Сімпоні (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам рекомендовано періодично проводити обстеження шкіри, особливо при наявності факторів ризику розвитку раку шкіри.

Застійна серцева недостатність

На тлі терапії блокаторами ФНП (включаючи Сімпоні ) відзначалися випадки декомпенсації застійної серцевої недостатності, а також нові випадки застійної серцевої недостатності. Деякі випадки мали летальний наслідок. У клінічному дослідженні іншого антагоніста ФНП відзначалися випадки декомпенсації застійної серцевої недостатності та підвищення смертності через застійну серцеву недостатність. Застосування Сімпоні пацієнтам із застійною серцевою недостатністю не вивчалося. Сімпоні необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з легкою серцевою недостатністю (класу I/II NYHA). Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів та припинити терапію Сімпоні при прогресуванні симптомів серцевої недостатності або їх первинному розвитку (див. розділ «Протипоказання»).

Неврологічні ефекти

Застосування блокаторів ФНП, включаючи Сімпоні , було асоційовано з появою або загостренням клінічних симптомів та/або радіографічними ознаками демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи, включаючи розсіяний склероз і периферичні демієлінізуючі порушення. У пацієнтів з демієлінізуючими розладами, в тому числі в анамнезі, необхідно ретельно оцінити співвідношення користі і ризику терапії блокаторами ФНП. При появі симптомів даних порушень необхідно вирішити питання про припинення терапії Сімпоні (див. розділ «Побічні реакції»).

Хірургічні втручання

Є деякий досвід застосування препарату пацієнтам, яким проводились хірургічні процедури, включаючи артропластику. Необхідно враховувати тривалий період напіввиведення голімумабу у випадку планування будь-яких хірургічних процедур. Пацієнтам, які потребують проведення хірургічної операції під час лікування препаратом, слід перебувати під спостереженням через можливе виникнення інфекцій.

Імуносупресія
Не виключена роль блокаторів ФНП, включаючи Сімпоні , у впливі на імунологічні механізми, що захищають від інфекцій та злоякісних пухлин, оскільки ФНП є медіатором запалення і модулятором клітинної імунної відповіді.

Аутоімунні процеси

Відносний дефіцит ФНП-α, спричинений анти-ФНП-терапією, може спричинити розвиток аутоімунного процесу. Якщо у хворого виникають симптоми, що нагадують вовчаковий синдром, а також виявляються антитіла до двоспіральної ДНК, лікування треба припинити (див. розділ «Побічні реакції»).

Гематологічні реакції

Повідомлялося про випадки панцитопенії, лейкопенії, нейтропенії, агранулоцитозу, апластичної анемії та тромбоцитопенії у пацієнтів, які отримували блокатори ФНП, включаючи Сімпоні . Усі пацієнти повинні одразу звернутися за медичною допомогою при появі симптомів, що свідчать про дискразію крові (таких як тривала лихоманка, утворення синців, кровотеча, блідість). Необхідно припинити застосування Сімпоні пацієнтам із підтвердженими істотними гематологічними розладами.

Одночасне застосування інгібітору ФНП та анакінри

Спостерігалися серйозні інфекції та нейтропенія у ході клінічних випробувань при супутньому застосуванні анакінри та етанерсепту (інгібітору ФНП), що не мало терапевтичних переваг порівняно з монотерапією етанерсептом. Враховуючи характер небажаних реакцій, які спостерігалися на фоні такої комбінованої терапії, подібні токсичні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні анакінри у комбінації з іншими блокаторами ФНП. Тому не рекомендується застосовувати Сімпоні у комбінації з анакінрою.

Одночасне застосування інгібітору ФНП та абатацепту

У ході клінічних випробувань супутнє застосування ФНП-блокувальних агентів та абатацепту асоціювалося з підвищенням ризику виникнення інфекцій, включаючи тяжкі інфекції, порівняно з монотерапією ФНП-блокувальними агентами, без підвищення клінічної користі. Не рекомендується застосовувати Сімпоні в комбінації з абатацептом.

Одночасне застосування з іншими біологічними лікарськими засобами

Інформації щодо одночасного застосування голімумабу з іншими біологічними лікарськими засобами, які використовують для лікування тих самих станів, що і голімумаб, недостатньо. Не рекомендовано застосовувати Сімпоні одночасно з біологічними терапевтичними лікарськими засобами через можливість підвищення ризику виникнення інфекції та інших потенційних фармакологічних взаємодій.

Перехід з одного біологічного базисного модифікуючого протиревматичного препарату на інший

Під час переходу з одного біологічного препарату на інший слід ретельно спостерігати за клінічним станом пацієнта, оскільки перехресна біологічна активність підвищує ризик побічних реакцій, включаючи інфекції.

Вакцинації/ терапія збудниками інфекцій

Пацієнти, які отримують терапію Сімпоні , можуть проводити вакцинацію, за винятком вакцинації живими вакцинами (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Доступні лише обмежені дані результатів вакцинації або вторинного інфікування живими вакцинами пацієнтів, що отримують анти-ФНП-терапію. Використання живих вакцин може призвести до клінічних проявів інфекцій, включаючи дисеміновані.

Застосування терапії іншими збудниками інфекцій, такими як живі ослаблені бактерії (наприклад, інстиляції сечового міхура БЦЖ для лікування раку) може призвести до клінічних проявів інфекцій, включаючи дисеміновані. Не рекомендується призначати терапію збудниками інфекції одночасно з Сімпоні .

Алергічні реакції

З досвіду післяреєстраційного застосування після введення Сімпоні відзначалися випадки серйозних системних реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції). Деякі з цих реакцій відзначалися після першого введення Сімпоні . При розвитку анафілактичної реакції або інших серйозних алергічних реакцій необхідно негайно припинити терапію Сімпоні і розпочати відповідне лікування.

Чутливість до латексу

Ковпачок голки ручки для ін’єкцій виготовлено з сухого натурального каучуку, що містить латекс, і може викликати алергічні реакції в осіб, чутливих до латексу.

Особливості застосування деяким категоріям пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)