Лозап плюс таблетки №30

КОД: 119454
  1. Наявність товару в аптеках
    Наявність товару в аптеці

    Лозап плюс таблетки №30

    128,12 грн.

    Доступность: Есть в наличии

    Увага! Ціни актуальні тільки при замовленні, бронюванні на сайті!
  2. Нам довіряють
    • Більше ніж 15 000 ліків і товарів для здоров'я
    • 100% товарів сертифіковані
    • Термінова доставка по Україні за 24 години
    • Працюємо без вихідних
    Доставка
    • Доставка Кур'єром
    • Самовивіз
    • Доставка Новою поштой
    При сумі замовлення від 100грн. доставка здійснюється безплатно
    Міста безплатной доставки
    • Київ
    • Одеса
    • Харків
    • Дніпро
    • Львів
    • Івано-Франківськ
    • Вінниця
    • Запоріжжя
    • Кременчук
    • Кривий Ріг
    • Тернопіль
    Оплата
    Готівкою, Visa, MasterCard, Maestro


  • add.ua-Zentiva (Чешская Республика)-Лозап плюс таблетки №30-02
128,12 грн.

Наявність: Є в наявності

Кількість
Замовити в один клік
  • Головний медикамент: Лозап
  • Виробник: Zentiva (Чешская Республика)
  • Форма товару: Таблетки
Інструкція

Зниження ризику розвитку захворювань серця і судин - одне з важливих показань Лозап Плюс застосування, що варто взяти до уваги хворим з артеріальною гіпертрофією. Завдяки зручності використання препарату, ясності інструкції, а також доступній Лозап вартість, лікарі часто рекомендують своїм пацієнтам придбання саме цього лікувального засобу.

ЛОЗАП ПЛЮС (LOZAP PLUS) інструкція для застосування

Склад:

діючі речовини: лозартан калію, гідрохлоротіазид;

1 таблетка містить лозартану калію 50 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, тальк, емульсія симетикону, Опаспрей жовтий М-1-22801 (містить: титану діоксид (Е 171), спирт метильований промисловий, гіпромелозу, хіноліновий жовтий (Е 104), Понсо 4R (Е 124)).

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ. Антагоністи ангіотензину ІІ і діуретики. Код АТС CO9D A01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, у яких монотерапія лозартаном або гідрохлоротіазидом не дозволяє адекватно контролювати артеріальний тиск.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до лозартану або до будь-яких компонентів препарату.

Підвищена чутливість до похідних сульфаніламідів (таких як гідрохлоротіазид).

Резистентні до терапії гіпокаліємія або гіперкальціємія.

Анурія.

Важке порушення функції печінки: холестаз та розлади, пов’язані з непрохідністю жовчних шляхів.

Рефрактерна гіпонатріємія.

Симптоматична гіперурикемія/подагра.

Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хвилину).

Вагітність, ІІ і ІІІ триместри (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Спосіб застосування та дози.

Лозап Плюс можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи водою.

Лозап Плюс можна призначати сумісно з іншими антигіпертензивними препаратами.

Артеріальна гіпертензія

Комбінація лозартану та гідрохлоротіазиду не призначена для застосування у якості початкової терапії. Вона показана тільки пацієнтам, у яких артеріальний тиск не вдається адекватно контролювати за допомогою монотерапії лозартаном калію або монотерапії гідрохлоротіазидом. Рекомендується здійснити титрування дози для кожного компонента окремо (для лозартану та гідрохлоротіазиду). Звичайна початкова і підтримуюча доза –

1 таблетка 1 раз на добу. Для пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток 1 раз на добу.

Максимальна доза – 2 таблетки 1 раз на добу. Як правило, стабільний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3-4 тижнів від початку лікування.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі

У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (тобто коли кліренс креатиніну становить 30-50 мл/хвилину) корекція початкової дози не потрібна. Не рекомендується застосовувати таблетки, які містять лозартан та гідрохлоротіазид, пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Не слід застосовувати Лозап Плюс пацієнтам з важким порушенням функції нирок (тобто коли кліренс креатиніну <30 мл/хвилину) (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування пацієнтам із внутрішньосудинною гіповолемією

Перед тим як застосовувати Лозап Плюс, необхідно спочатку відкоригувати внутрішньосудинну гіповолемію та/або гіпонатріємію.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

Лозап Плюс протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування пацієнтам літнього віку

При застосуванні у літніх пацієнтів корекція дози не потрібна.

Застосування дітям

Досвід застосування препарату дітям відсутній, тому препарат не слід застосовувати для лікування дітей.

Побічні реакції.

Побічні реакції обмежувалися такими, про які повідомлялося раніше при застосуванні лозартану та/або гідрохлоротіазиду окремо.

Запаморочення було єдиною, пов’язаною із прийомом препарату побічною реакцією, частота якої перевищувала таку при прийомі плацебо більше, як на один відсоток.

У процесі постмаркетингового застосування препарату повідомлялося про такі побічні реакції на лозартан калію/гідрохлоротіазид.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит

Результати досліджень: гіперкаліємія, збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ).

Додаткові побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні однієї чи другої з діючих речовин окремо та які потенційно можуть виникати при застосуванні комбінації лозартану/гідрохлоротіазиду, включають:

Побічні реакції, пов’язані з лозартаном

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, пурпура Шенляйна-Геноха, екхімоз, гемоліз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: набряки; реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, набряк гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряки обличчя, губ, глотки і/або язика); кропив’янка. Про ангіоневротичний набряк повідомлялося у минулому у зв’язку із застосуванням інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.

Метаболічні та аліментарні розлади: анорексія, подагра.

З боку психіки: безсоння, тривожність, тривожний невроз, панічний синдром, сплутаність свідомості, депресія, незвичайні сновидіння, порушення сну, сонливість, порушення пам’яті.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, нервозність, парестезія, периферична нейропатія, тремор, мігрень, синкопе.

З боку органів зору: нечіткість зору, відчуття печіння або поколювання в очах, кон’юнктивіт, зниження гостроти зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, відчуття шуму/дзвону у вухах.

З боку серця: артеріальна гіпотензія, ортостатична артеріальна гіпотензія, стерналгія, стенокардія, атріовентрикулярна блокада II ступеня, цереброваскулярні розлади, інфаркт міокарда, посилене серцебиття, аритмії (фібриляція передсердь, синусова брадикардія, тахікардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків).

З боку судин: васкуліт.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: кашель, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, синусит, порушення з боку придаткових пазух носа, відчуття дискомфорту у глотці, фарингіт, ларингіт, диспное, бронхіт, носова кровотеча, риніт, застійні явища у дихальних шляхах і легенях.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, діарея, диспепсія, запор, зубний біль, сухість у роті, метеоризм, гастрит, блювання, сильний запор, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: випадання волосся, дерматит, еритродермія, сухість шкіри, еритема, почервоніння шкіри, підвищена чутливість до світла, свербіння, висипання, кропив’янка, надмірна пітливість.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язові судоми, біль у спині, біль у ногах, міалгія, біль у руках, набряк суглобів, біль у колінних та плечових суглобах, м’язово-скелетний біль, ригідність опорно-рухового апарату, артралгія, артрит, біль у кульшових суглобах, коксалгія, фіброміалгія, м’язова слабкість, гострий некроз скелетних м’язів, рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, ніктурія, ниркова недостатність, часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: зниження лібідо, еректильна дисфункція/імпотенція.

Загальні розлади та реакції у місці введення: астенія, підвищена втомлюваність, біль у грудях, грипоподібні симптоми, набряк, набряк обличчя, жар, нездужання.

Результати досліджень: гіперкаліємія, гіпоглікемія, зниження рівня гематокриту та рівня гемоглобіну, невелике підвищення рівнів сечовини та креатиніну в сироватці крові, підвищення рівнів печінкових ферментів та білірубіну, гіпонатріємія.

Побічні реакції, пов’язані з гідрохлоротіазидом

З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія, нейтропенія.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, шок.

З боку обміну речовин і харчування: анорексія, гіперглікемія, пригнічення кровотворення, гіперурикемія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, при застосуванні високих доз можливе підвищення рівнів ліпідів крові.

З боку психіки: безсоння.

З боку нервової системи: цефалгія (головний біль).

З боку органів зору: транзиторна нечіткість зору, ксантопсія.

З боку судин: некротичний ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та набряк легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: запалення слинних залоз, сухість у роті, спазми, нудота, блювання, діарея, запор, подразнення слизової оболонки шлунка.

З боку гепатобіліарної системи: іктерус (внутрішньопечінковий холестаз), холецистит, панкреатит, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищена чутливість до світла, кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, системний червоний вовчак.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язові спазми, судоми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, ниркова дисфункція, ниркова недостатність, зниження толерантності до глюкози.

З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція/імпотенція.

Загальні розлади та реакції у місці введення: підвищення температури тіла, жар, запаморочення.

Передозування.

Немає даних про специфічне лікування передозування препаратом. У разі передозування терапію слід припинити, а за пацієнтом слід встановити спостереження. Якщо препарат прийнято нещодавно, потрібно викликати блювання і вжити заходів, спрямованих на усунення дегідратації, електролітних порушень, печінкової коми та артеріальної гіпотензії. Лікування симптоматичне і підтримуюче. 

Лозартан

Дані про передозування препарату у людей обмежені. Найімовірнішими проявами передозування є артеріальна гіпотензія, тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У випадку симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лозартан і його активний метаболіт не видаляються шляхом гемодіалізу.

Гідрохлоротіазид

Найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного сечовиділення (поліурія, олігурія), або анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини крові (в основному ниркова недостатність). При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може спричинити посилення аритмій, тахікардію, артеріальну гіпотензію, шок, також можуть спостерігатися слабкість, нудота, блювання, спрага, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м’язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості. Гідрохлоротіазид видаляється шляхом гемодіалізу, проте ступінь видалення не встановлений.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II)

Не рекомендується застосовувати АРА II під час І триместру вагітності (див. розділ «Особливості застосування»). Протипоказане застосування АРА II під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Доказові дані епідеміологічних досліджень стосовно ризику тератогенного впливу інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) при застосуванні їх під час І триместру вагітності не є переконливими; тим не менше, не виключене невелике підвищення такого ризику. Якщо продовження застосування АРА II не визнано вкрай необхідним, пацієнток, які планують завагітніти, слід перевести на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджений профіль безпечності використання у період вагітності. У разі діагностування вагітності АРА II слід негайно відмінити та, у разі необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання»). Відомо, що застосування АРА II під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності чинить токсичний ефект на плід людини (зниження функції нирок, маловоддя, затримка осифікації кісток черепа) та має неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо АРА II застосовували з ІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа плода.

Новонароджених, чиї матері приймали АРА II, необхідно ретельно оглянути з метою виявлення артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Гідрохлоротіазид

Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності є обмеженим, особливо це стосується І триместру вагітності. Дані, отримані у дослідженнях на тваринах, є недостатніми. Гідрохлоротіазид здатен проникати через плацентарний бар’єр. На основі даних про фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду припускається, що його застосування під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фето-плацентарний кровоток та може справляти негативні ефекти на плід та новонародженого, такі як іктерус, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія.

Не слід застосовувати гідрохлоротіазид при наявності гестаційного набряку, гестаційної артеріальної гіпертензії або прееклампсії через ризик зменшення об’єму плазми крові та ризик плацентарної гіпоперфузії, якщо немає переваг даного лікування на перебіг хвороби.

Гідрохлоротіазид не слід застосовувати для лікування первинної артеріальної гіпертензії у вагітних жінок, за винятком окремих випадків, коли застосування інших засобів неможливе.

Лактація

Антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II)

Інформація щодо застосування препарату Лозап Плюс під час грудного годування відсутня, тому не рекомендується застосовувати Лозап Плюс у цей період. Бажано підібрати альтернативний препарат з більш стабільним профілем безпеки для застосування під час грудного вигодовування, особливо новонароджених та недоношених дітей.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид екскретується у грудне молоко людини у невеликій кількості. Тіазиди у високих дозах, викликаючи збільшення діурезу, можуть пригнічувати секрецію грудного молока. Застосування препарату Лозап Плюс у період грудного годування не рекомендується. Якщо Лозап Плюс все ж таки застосовується у період годування груддю, його доза має бути якомога нижчою, наскільки це можливо.

Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому Лозап Плюс не слід застосовувати дітям.

Особливості застосування.

Лозартан

Ангіоневротичний набряк

Стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (припухлість обличчя, губ, глотки та/або язика) необхідно постійно контролювати (див. розділ «Побічні реакції»).

Артеріальна гіпотензія та внутрішньосудинна гіповолемія

Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози, може виникнути у пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією через агресивну терапію діуретиками, дієтичні обмеження споживання солі, діарею або блювання. Такі стани необхідно відкоригувати перед початком застосування препарату Лозап Плюс (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Електролітний дисбаланс

Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів з порушенням функції нирок, на тлі цукрового діабету або без нього. Необхідно ретельно контролювати показники концентрації калію у плазмі крові, а також кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та кліренсом креатиніну у межах 30-50 мл/хвилину. Не рекомендується одночасне застосування лозартану/гідрохлоротіазиду з калійзберігаючими діуретиками, харчовими добавками із вмістом калію, а також замінниками солі, що містять калій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції печінки

Фармакокінетичні дані свідчать про те, що у пацієнтів з цирозом печінки значно підвищується концентрація лозартану у плазмі крові, тому препарат Лозап Плюс слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки в анамнезі. Терапевтичний досвід застосування лозартану пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки відсутній. Тому препарат Лозап Плюс протипоказаний для пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Повідомлялося про випадки погіршення функції нирок, у тому числі ниркову недостатність, внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (зокрема у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або існуючою нирковою дисфункцією). Як і при використанні інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, також повідомлялося про збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни ниркової функції можуть бути зворотними після припинення застосування препарату.

Лозартан слід з обережністю застосовувати пацієнтам з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирки

Досвід застосування препарату хворим, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Первинний гіперальдостеронізм

Зазвичай у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не спостерігається відповіді на терапію антигіпертензивними препаратами, механізм дії яких полягає в інгібуванні ренін-ангіотензинової системи. Тому застосування препарату Лозап Плюс їм не рекомендоване.

Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні розлади

Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серцево-судинної системи та цереброваскулярними розладами може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю, що супроводжується або не супроводжується порушенням функції нирок, як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, існує ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та (часто гострої) ниркової недостатності.

Стеноз аорти та мітрального клапана серця, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, застосовувати препарат пацієнтам, які страждають на стеноз аорти та мітрального клапана серця або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію, слід з особливою обережністю.

Вплив факторів етнічного характеру

Як і всі інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину значно менш ефективні для зниження артерільного тиску у представників негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Можливо, це зумовлено тим, що у популяції темношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією переважає низькоренінова форма артеріальної гіпертензії.

Вагітніст