Імуфет

Имуфет(Imufet) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози
• Побічні реакції
• Основні фізико-хімічні властивості
• Термін придатності

склад

діюча речовина: мікофенолата мофетил;

1 капсула містить мікофенолата мофетилу 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (авіцел рн 101), повідон к 90, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, тальк, магнію стеарат, желатин, вода очищена, натрію лаурилсульфат, барвник fd&c blue (е 132), титану діоксид, заліза оксид червоний (е 172), заліза оксид жовтий (е 172).

лікарська форма

капсули для перорального застосування.

фармакотерапевтична група. код атс.

імунодепресивні препарати (імуносупресори). код атс l04a a06.

показання

профілактика гострого відторгнення трансплантованого органа та лікування рефрактерного до терапії відторгнення органа у хворих після алогенного пересадження трансплантата нирки, печінки у комбінації з циклоспорином та кортикостероїдами.

профілактика гострого відторгнення органа; поліпшення приживлення трансплантата і

збільшення тривалості життя пацієнтів після алогенного пересадження серця.

імуфет призначають у вигляді комбінованої терапії з циклоспорином і кортикостероїдами.

протипоказання

гіперчутливість до мікофенолової кислоти, мікофенолата мофетилу, інших компонентів препарату.

спосіб застосування та дози

профілактика відторгнення нирки.

дорослі: внутрішній прийом мікофенолата мофетилу розпочинають протягом 72 годин після трансплантації. рекомендована доза 1 г двічі на добу (2 г добова доза), що була безпечною і ефективною, проте її переваги щодо ефективності у хворих після пересадки нирки не встановлені.

профілактика відторгнення серця.

дорослі: внутрішньо протягом 5 діб після трансплантації. рекомендована доза становить 1,5 г двічі на добу (3 г добова доза).

профілактика відторгнення печінки.

внутрішньовенно протягом перших 4 діб після пересадки печінки, разом з пероральним прийомом імуфету якомога раніше. рекомендована доза становить 1,5 г двічі на добу (3 г добова доза). після пересадки нирки, серця або печінки першу дозу селлсепту слід приймати якомога швидше.

застосування у людей літнього віку (старше 65 років): рекомендовані дози при пересадженій нирці 1 г двічі на добу та 1,5 г двічі на добу для пацієнтів, яким трансплантують серце або печінку, а після пересадки серця або печінки – 1,5 г 2 рази на добу.

застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю: для пацієнтів з пересадженою ниркою (клубочкова фільтрація < 25 мл/хв.¹/1,73 м²), треба уникати доз більше 1 г. дана група пацієнтів потребує ретельного обстеження.

для пацієнтів з печінковою недостатністю: не треба корегувати дози після трансплантації нирки з супутньою тяжкою печінковою недостатністю. дані про можливість застосування для пацієнтів після трансплантації серця з супутньою печінковою недостатністю відсутні.

лікування під час відторгнення трансплантата: мфк (мофетилова кислота) – активний метаболіт мікофенолата мофетилу. відторгнення ниркового трансплантата не призводить до змін у фармакокінетиці мфк, зменшення дозування та переривання прийому не потребується. немає необхідності у корегуванні дозування препарату при відторгненні трансплантованого серця. немає даних про лікування при відторгненні трансплантованої печінки.

побічні реакції

пацієнти, що отримують імуносупресивну терапію одночасно з мікофенолата мофетилом, знаходяться у групі ризику розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри. це пов’язано з інтенсивністю та тривалістю імунодепресії, а не з компонентами препарату. для того, щоб знизити ризик розвитку раку шкіри, необхідно зменшити тривалість дії сонячних та ультрафіолетових променів на шкіру, використовуючи захисний одяг та крем з високим рівнем захисту.

в основному побічні реакції, пов’язані з прийомом мікофенолата мофетилу у комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, включають діарею, лейкопенію, сепсис, блювання, а також більш часті інфекції.

злоякісні новоутворення.

у 0,4 - 1 % хворих після пересадки нирки, серця або печінки, за якими проводили спостереження не менше року і лікувались мофетилом мікофенолатом (в дозі 2 чи 3 г на добу) в комбінації з іншими імунодепресантами розвивались лімфопроліферативні захворювання або лімфоми. карцинома шкіри (за винятком меланоми) спостерігалась у 1,6 - 4,2 % хворих, злоякісні новоутворення інших типів – у 0,7 - 2,1 % хворих. трирічні дані щодо безпечності у пацієнтів після пересадки нирки або серця не виявили будь-яких неочікуваних змін за частотою злоякісних новоутворень порівняно з показниками за рік. при лікуванні рефрактерного відторгнення нирки частота лімфом при середньому періоді спостереження до 42 місяців становила 3,9 %.

опортуністичні інфекції.

ризик опортуністичних інфекцій був підвищений у всіх пацієнтів і зростав із збільшенням сумарної дози імуносупресантів. при призначенні мофетилу мікофенолат (2 чи 3 г на добу) в комбінації з іншими імунодепресантами хворим, за якими проводили спостереження протягом року після пересадки нирки (у дозі 2 г на добу), серця та печінки, найчастішими інфекціями були кандидоз шкіри і слизових оболонок, цитомегаловірусна віремія/цитомегаловірусний синдром (13,5 %). найпоширенішими опортуністичними інфекціями у пацієнтів, що приймали мікофенолата мофетил (2 г або 3 г щодобово) у комбінації з іншими імунодепресантами після пересадження нирки (терапія 2 г), печінки і серця (тривалістю 1 рік), були: кандидоз, що вражає шкіру та слизові оболонки, цитомегаловірус та герпес-вірусні інфекції. відсоток хворих з цитомегаловірусною хворобою становив 13,5 %.

побічні ефекти, що спостерігалися у ? 10 % та у 3 - 10 % хворих, які лікувалися селлсептом в комбінації з циклоспорином та кортикостероїдами після пересадки нирки, серця та печінки.

пацієнти літнього віку (?? 65 років).

частіше можуть виникати побічні реакції через імуносупресію. отримуючи мікофенолата мофетил у комбінованій імуносупресивній терапії, можуть мати ризик генералізованих інфекцій (включаючи цитомегаловірусну), шлунково-кишкових кровотеч, набряку легень.

побічні реакції у пацієнтів, що приймали мікофенолата мофетил після трансплантації нирки (терапія 2 г), серця і печінки та у комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами систематизовані в таблиці за частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, ?1/10); іноді (>1/1000, ?1/100); рідко (>1/10000, ?1/1000); дуже рідко (?1/10000), включаючи окремі повідомлення.

у ранньому посттрансплантаційному періоді (до 40 днів після трансплантації нирок, серця або печінки) середні величини auc_мфк були приблизно на 30 %, а максимальні концентрації - приблизно на 40 % нижчими, ніж у пізньому посттрансплантаційному періоді (3 - 6 місяців після пересадження).

прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування мікофенолата мофетилу (auc_мфк) при його призначенні по 1,5 г два рази на добу хворим після трансплантації нирки. однак максимальна концентрація мфк при прийомі препарату під час їжі знижується на 40 %.

як правило, приблизно через 6 - 12 годин після прийому препарату спостерігається вторинне підвищення концентрації мфк у плазмі, що свідчить про ентерогепатичну циркуляцію препарату.

мфк метаболізується в основному під дією глюкуронілтрансферази з утворенням фармакологічно неактивного фенольного глюкуроніду мфк (мфкг). in vivo мфкг перетворюється у вільну мфк у ході ентерогепатичної циркуляції.

при одночасному застосуванні холестираміну auc_мфк знижується приблизно на 40 %, що свідчить про переривання печінково-кишкової рециркуляції.

незначні кількості препарату (< 1 % дози) виводяться із сечею у вигляді мфк. після перорального прийому радіоактивно міченого мікофенолата мофетилу 93 % отриманої дози виділяється із сечею, а 6 % - з калом. велика частина (приблизно 87 %) введеної дози виводиться із сечею у вигляді мфкг.

клінічно значущі концентрації мфк і мфкг не можна видалити за допомогою гемодіалізу. але при високих концентраціях мфкг в плазмі (> 100 мг/мл) невелику кількість можна видалити.

концентрації 2-морфоліноетилового ефіру мікофенолової кислоти та глюкороніду 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти, що визначаються клінічно, не видаляються шляхом гемодіалізу. проте при вищих концентраціях глюкороніду 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти (> 100 мкг/мл) деяка його частина може бути видалена. секвестранти жовчних кислот типу холестираміну знижують

auc_мфк, перериваючи печінково-кишкову рециркуляцію.

фармакокінетика в особливих випадках.

в дослідженнях з разовим прийомом препарату у хворих з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 25 мл/хв/1,73 м²) auc_мфк була на 28 – 75 % більше, ніж у здорових добровольців та хворих із менш вираженими ураженнями нирок. після прийому разової дози auc_мфкг в 3 – 6 разів більше у хворих з тяжкою нирковою недостатністю, що узгоджується з відомими даними про виведення глюкороніду 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти печінкою. досліджень багаторазового виведення мофетилу мікофенолату при тяжкій нирковій недостатності не проводились.

у хворих із затримкою функції ниркового трансплантата після пересадки середнє значення auc_0-12 для 2-морфоліноетилового ефіру мікофенолової кислоти порівняна з такою у хворих, у яких трансплантат починав функціонувати після пересадки без затримування, а середнє значення auc_0-12 для глюкороніду 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти в плазмі було в 2–3 рази більше.

хворі з ураженням печінки. у добровольців з алкогольним цирозом печінки після перорального прийому мофетилу мікофенолату не виявлено змін у фармакокінетиці 2-морфоліноетилового ефіру мікофенолової кислоти та глюкороніду 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти, що вказує на те, що ураження паренхіми печінки не є протипоказанням для призначення мофетилу мікофенолату. вплив печінкової патології на процес залежить від конкретного захворювання. у випадку захворювання печінки з переважанням ураження жовчних шляхів (наприклад, первинний міліарний цироз) ефект може бути іншим.

у хворих літнього віку (? 65 років) фармакокінетика не вивчалась.

основні фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули світло-блакитного кольору з двома лініями на ковпачку й на корпусі, що містить білий порошок.

термін придатності

2 роки.