Симвакард

Симвакард(Simvakard) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

склад

діюча речовина: симвастатин;

1 таблетка містить: симвастатину 10 мг або 20 мг, або 40 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, бутилгідроксіанізол (е 320), покриття: гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (е 171), тальк.

лікарська форма

таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, від білого до майже білого кольору, з розподільчою рискою з обох боків і гравіюванням «svt» та «10» з одного боку;

таблетки по 20 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, від білого до майже білого кольору, з розподільчою рискою з обох боків і гравіюванням «svt» та «20» з одного боку;

таблетки по 40 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки, від білого до майже білого кольору, з розподільчою рискою з обох боків і гравіюванням «svt» та «40» з одного боку.

фармакотерапевтична група

гіполіпідемічні засоби, монокомпонентні. інгібітор гмг-коа-редуктази. симвастатин. код атх с10а а01.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

після перорального застосування симвастатин, який являє собою неактивний лактон, гідролізується у печінці з утворенням відповідної активної бета-гідроксикислоти, яка є сильним інгібітором гмг-коа редуктази (3 гідрокси-3 метилглутарил коа редуктази). цей фермент каталізує конверсію гмг-коа до мевалонової кислоти, що є раннім та лімітуючим етапом у біосинтезі холестерину.

було показано, що симвастатин знижує нормальні та підвищені концентрації холестерину, зв’язаного з ліпопротеїнами низької щільності (х-лнщ). лнщ утворюються з протеїнів дуже низької щільності (лднщ) і катаболізуються в основному з участю високоафінних лнщ-рецепторів. механізм зниження вмісту лнщ симвастатином включає зниження концентрацій х-лнщ (х-лднщ) та індукцію рецепторів до лнщ, що призводить до зменшення продукції та посилення катаболізму х-лнщ. рівень аполіпопротеїну b також суттєво знижується в ході лікування симвастатином. крім того, симвастатин помірно підвищує вміст х-лвщ і знижує вміст тригліцеридів у плазмі крові. в результаті цих змін знижується співвідношення загального холестерину до холестерину лпвщ та холестерину лпнщ до холестерину лпвщ.

високий ризик розвитку ішемічної хвороби серця (іхс) або існуюча іхс.

у дослідженні оцінювали ефекти терапії симвастатином у пацієнтів (віком 40-80 років) з гіперліпідемією або без неї, хворих на ішемічну хворобу серця, інше оклюзійне захворювання артерій або цукровий діабет. у цьому дослідженні пацієнти отримували симвастатин у дозі 40 мг/добу та плацебо впродовж у середньому 5 років. на початку дослідження у 33 % пацієнтів рівні х-лнщ були нижче 116 мг/дл; у 25 % пацієнтів ці рівні були у діапазоні між 116 мг/дл і 135 мг/дл; і у 42 % пацієнтів рівні були вищими за 135 мг/дл.

у результаті лікування симвастатином у дозі 40 мг/добу, порівняно з плацебо, значно знижувався ризик летальності з будь-якої причини (12,9 % пацієнтів із групи симвастатину проти 14,7 % пацієнтів із групи плацебо), за рахунок зниження на 18 % летальності внаслідок захворювань серця (5,7 % проти 6,9 %; абсолютне зниження ризику 1,2 %). зменшення летальності через несудинні причини не досягло статистичної значущості. симвастатин також знижував ризик великих серцевих подій (комбінована кінцева точка, яка включала нелетальний інфаркт міокарда (ім) або летальний наслідок від іхс) на 27 %. симвастатин зменшував потребу в проведенні процедур реваскуляризації серця (включаючи аортокоронарне шунтування серця або черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику) та процедур реваскуляризації периферичних та інших некоронарних судин на 30 % і 16 % відповідно. симвастатин знижував ризик розвитку інсульту на 25 % за рахунок 30 % зниження частоти розвитку ішемічного інсульту. крім того, у підгрупі пацієнтів із діабетом симвастатин на 21 % знижував ризик розвитку макросудинних ускладнень, включаючи процедури реваскуляризації периферичних судин (хірургічне втручання або ангіопластика), ампутації нижньої кінцівки або виразки на ногах. пропорційне зменшення частоти подій було аналогічним у всіх підгрупах дослідження, включаючи пацієнтів без ішемічної хвороби серця, але з цереброваскулярним захворюванням або хворобою периферичних артерій; чоловіків і жінок; осіб віком до 70 років або віком від 70 років на момент включення у дослідження; осіб з наявністю або відсутністю артеріальної гіпертензії; і особливо тих, хто мав при включенні у дослідження рівень лнщ-холестерину нижче 3,0 ммоль/л.

у дослідженні оцінювали вплив терапії симвастатином на загальну летальність у пацієнтів із іхс і вихідним загальним рівнем холестерину 212-309 мг/дл (5,5-8,0 ммоль/л). у цьому дослідженні пацієнтів зі стенокардією або перенесеним інфарктом міокарда (ім) лікували за допомогою переведення на дієту, стандартних терапевтичних заходів та симвастатину в дозах 20-40 мг/добу або плацебо впродовж, у середньому, 5,4 року. симвастатин знижував ризик настання летального наслідку на 30 % (абсолютне зниження ризику – 3,3 %). ризик летального наслідку від іхс зменшувався на 42 % (абсолютне зниження ризику – 3,5 %). симвастатин також зменшував на 34 % ризик великих серцевих подій (летальний наслідок від іхс із встановленим при госпіталізації та нелетальним ім). крім того, симвастатин значно знижував ризик настання летальних та нелетальних цереброваскулярних подій (інсульту і транзиторних ішемічних атак) на 28 %. статистично значущої різниці у летальності з не серцево-судинних причин між групами не було.

первинна гіперхолестеринемія і комбінована гіперліпідемія.

у дослідженнях, де порівнювали ефективність і безпечність симвастатину в дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг і 80 мг на добу в пацієнтів із гіперхолестеринемією, рівні х-лнщ знижувалися у середньому на 30 %, 38 %, 41 % і 47 % відповідно. у дослідженнях з участю пацієнтів із комбінованою (змішаною) гіперліпідемією, які отримували симвастатин у дозах 40 мг і 80 мг, спостерігалося середнє зниження рівнів тригліцеридів на 28 % і 33 % (плацебо: 2 %) відповідно, а середнє підвищення рівня х-лвщ – на 13 % і 16 % (плацебо: 3 %) відповідно.

фармакокінетика.

симвастатин – це неактивний лактон, який in vivo швидко гідролізується до відповідної бета-гідроксикислоти, яка є сильним інгібітором гмг-коа редуктази. гідроліз відбувається, головним чином, у печінці; швидкість гідролізу в плазмі крові людини є дуже низькою.

абсорбція.

у людини симвастатин добре абсорбується, після чого відбувається його екстенсивний метаболізм при першому проходженні через печінку. вилучення його з кровообігу печінкою залежить від печінкового кровотоку. печінка є першим місцем дії активної форми препарату. доступність бета-гідроксикислоти в системному кровообігу після перорального застосування симвастатину становить менше 5 % від дози. максимальні плазмові концентрації активних інгібіторів досягаються приблизно через 1-2 години після введення симвастатину. одночасне споживання їжі на абсорбцію не впливає.

фармакокінетика однократної і багатократних доз симвастатину свідчить про відсутність акумуляції лікарського засобу після застосування багатократних доз.

розподіл.

зв’язування симвастатину і його активного метаболіту з білками плазми крові становить > 95 %.

виведення.

симвастатин є субстратом cyp3a4. основними метаболітами симвастатину в плазмі крові людини є бета-гідроксикислоти і ще 4 інших активних метаболіти. після перорального застосування міченого радіоактивною міткою симвастатину пацієнтам 13 % мітки виводиться із сечею і 60 % із калом впродовж 96 годин. мітка, яка виводиться із калом, представляє собою ту частину абсорбованого лікарського засобу, яка виводиться із жовчею, плюс неабсорбований лікарський засіб. після внутрішньовенного введення бета-гідроксикислоти середній період напіввиведення цього метаболіту становив 1,9 години. у середньому лише 0,3 % внутрішньовенної дози виводилося із сечею у вигляді інгібіторів.

показання

гіперхолестеринемія.

лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпідемії як доповнення до дієти, коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні види лікування (наприклад, фізичні вправи, зменшення ваги) є недостатньою.

лікування гомозиготної родинної гіперхолестеринемії як доповнення до дієти та інших терапевтичних заходів, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, аферез лнщ), або у випадках, коли інші види лікування не є належними.

профілактика серцево-судинних порушень.

зниження серцево-судинної летальності та захворюваності у пацієнтів з явною атеросклеротичною серцево-судинною хворобою або цукровим діабетом, з нормальними або підвищеними рівнями холестерину, як додаткова терапія для корекції інших факторів ризику та до іншої кардіопротективної терапії (див. розділ «фармакологічні властивості. фармакодинаміка»).

протипоказання

• гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.
• захворювання печінки у гострій стадії. печінкова недостатність. стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові.
• вагітність і період годування груддю.
• супутній прийом потужних інгібіторів cyp3a4 (препаратів, що збільшують auc приблизно в 5 разів або більше), (таких як ітраконазол, кетоконазол, посаконазол, вориконазол, інгібітори віл-протеази (наприклад нелфінавір), боцепревір, телапревір, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон (див. розділ «особливості застосування» та «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• супутній прийом гемфіброзилу, циклоспорину або даназолу.

взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

дослідження лікарських взаємодій проводилися тільки з участю дорослих пацієнтів.

фармакодинамічні взаємодії.

взаємодія з іншими гіполіпідемічними препаратами, здатними самостійно спричинити розвиток міопатії.

ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, зростає при одночасному введенні з фібратами і ніацином (нікотиновою кислотою) (? 1 г/добу). крім того, має місце фармакокінетична взаємодія з гемфіброзилом, що призводить до збільшення рівнів симвастатину в плазмі крові (див. фармакокінетичні взаємодії нижче і розділи «особливості застосування» та «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). щодо комбінації симвастатину і фенофібрату, то немає підтверджень того, що ризик міопатії перевищує суму індивідуальних ризиків кожного агента. стосовно інших фібратів адекватні дані фармаконагляду і фармакокінетичних досліджень відсутні.

фармакокінетичні взаємодії.

рекомендації щодо одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють з симвастатином, узагальнені в таблиці нижче (детальніше описано в тексті; див. також розділи «спосіб застосування та дози», «протипоказання», «особливості застосування»).