Налаштування
Шрифт:
  • А
  • А
  • А
Колір:
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
Фото
  • ЧБ
  • Колір
  • Вимк.
Повна версія

Левоцин

Левоцин-Н розчин 100 мл в інтернет-аптеці
Левоцин-Н розчин 100 мл
Фармасел ТОВ (Україна)
Код товару: 212826
Упаковка В наявності
208,80 ₴
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Ціни дійсні тільки при покупці онлайн, ціни в роздрібній мережі можуть відрізнятися від вказаних на сайті Задати питання фармацевту
Характеристики товара
Температура зберiгання спеціальних умов зберігання немає
Інструкція

Левоцин(Levocin) інструкція з використання, дозування

склад

діюча речовина: левофлоксацин;

1 мл розчину для інфузій містить 5,124 мг левофлоксацину гемігідрату в перерахуванні на левофлоксацин 5 мг;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

лікарська форма

розчин для інфузій.

фармакотерапевтична група

антибактеріальні засоби групи хінолонів. фторхінолони. код атс j01m а12.

показання

левоцин для внутрішньовенного введення призначають дорослим при лікуванні бактеріальних запальних процесів, спричинених бактеріями, чутливими до левофлоксацину: пневмонії, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри та м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

протипоказання

підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолінів. епілепсія, побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолінів.

спосіб застосування та дози

перед початком лікування препаратом необхідно зробити пробу на чутливість.

левоцин, розчин для інфузій, слід застосовувати негайно (протягом 3 годин) після відкриття пляшки та вводити повільно, протягом не менш ніж 60 хвилин.

з урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.

дозування залежить від типу і тяжкості інфекції.

таблиця 1

дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв

показання
добова доза
кількість прийомів на добу
тривалість лікування
негоспітальні пневмонії
500 мг
1-2 рази
7-14 днів
хронічний бактеріальний простатит
500 мг*
1 раз
28 днів
ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, у т.ч. з пієлонефритом
250 мг**
1 раз
7-10 днів
інфекції шкіри і м’яких тканин
500 мг
1-2 рази
7-14 днів

* відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливий перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим самим дозуванням.

** дозу можна підвищувати залежно від типу і тяжкості інфекції

оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих з ослабленою функцією нирок дозу потрібно зменшити.

таблиця 2

дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв

кліренс креатиніну
режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
50-20 мл/хв
250 мг/24 години
500 мг/24 години
500 мг/12 години
перша доза – 250 мг,
наступні – 125 мг/24 години
перша доза – 500 мг,
наступні – 250 мг/24 години
перша доза – 500 мг,
наступні – 250 мг/12 годин
19-10 мл/хв
перша доза – 250 мг,
наступні – 125 мг/48 годин
перша доза – 500 мг,
наступні – 125 мг/24 години
перша доза – 500 мг,
наступні – 125 мг/12 годин
< 10 мл/хв, (а також при гемодіалізі та хапд 1)
перша доза – 250 мг,
наступні - 125 мг/48 годин
перша доза – 500 мг,
наступні - 125 мг/24 години
перша доза – 500 мг
наступні – 125 мг/24 години

1після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (хапд) додаткові дози не потрібні.

дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

дозування для пацієнтів літнього віку. якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

розчин для інфузій левоцин вводиться повільно, внутрішньовенно, шляхом краплинної інфузії. тривалість введення одного флакона левоцину (100 мл розчину для внутрішньовенного введення з 500 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хв.

тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. рекомендовано продовжувати лікування препаратом левоцин принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

побічні реакції

нижченаведена інформація базується на даних клінічних досліджень, проведених за участю у більш ніж 5000 пацієнтів, та широкому досвіді пост-реєстраційного застосування препарату.

частотність визначається, виходячи з такого умовного позначення: дуже часто (? 1/10), часто (? 1/100, < 1/10), нечасто (? 1/1000, ? 1/100), рідко (? 1/10 000, ? 1/1000), дуже рідко (? 1/10 000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних).

у рамках кожної групи за частотою небажані ефекти наведено у порядку зменшення ступеня серйозності.

інфекції та інвазії: нечасто – мікози (та активація росту інших резистентних мікроорганізмів).

з боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, еозинофілія; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія; дуже рідко – агранулоцитоз; невідомо – панцитопенія, гемолітична анемія.

з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок.

анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.

частотність невідома: підвищена чутливість (гіперчутливість).

метаболічні порушення: нечасто – анорексія; дуже рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет.

з боку психіки: нечасто – безсоння, нервовість; рідко – психотичні розлади, депресія, сплутана свідомість, тривожність, ажитація, занепокоєність; дуже рідко – психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій.

з боку нервової системи: нечасто – запаморочення, головний біль, сонливість; рідко – судоми, тремор, парестезія; дуже рідко – сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).

з боку органів зору: дуже рідко – зорові порушення.

з боку органів слуху: нечасто – вертиго; дуже рідко – порушення слуху; невідомо – дзвін у вухах.

з боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; невідомо – подовження інтервалу qt на електрокардіограмі.

з боку дихальної системи: рідко – бронхоспазми, диспное; дуже рідко – алергічний пневмоніт.

з боку травного тракту: часто – діарея, нудота; нечасто – блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор; рідко – геморагічна діарея, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.

з боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення показників печінкових ензимів (алт/аст, лужна фосфатаза, ггтп); нечасто – підвищення білірубіну крові; дуже рідко – гепатит; невідомо – повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями.

з боку шкіри: нечасто – висипання, свербіж; рідко – уртикарія; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання; невідомо – токсичний епідермальний некроліз (синдром лайєлла), синдром стівенса-джонсона, ексудативна багатоформна еритема, гіпергідроз. іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: рідко – ураження сухожиль, у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля), артралгія, міальгія; дуже рідко – розрив сухожилля. ця небажана побічна реакція може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. можлива м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis; невідомо – ураження мускулатури (рабдоміоліз).

з боку сечовидільної системи: нечасто – підвищені показники креатиніну в сироватці крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

загальні розлади: нечасто – астенія; дуже рідко – пірексія; невідомо – біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, такі:

  • екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів;
  • гіперсенситивний васкуліт;
  • напади порфірії у пацієнтів з порфірією.

передозування

найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату левоцин стосуються центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади). згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження qt-інтервалу. у випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи екг.

лікування: терапія симптоматична. гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або хапд, неефективний для виведення левофлоксацину з організму. не існує жодних специфічних антидотів.

застосування у період вагітності або годування груддю

оскільки досліджень не проводили, а ризик ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, існує, левоцин не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. якщо під час лікування препаратом левоцин діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

діти

застосування препарату левоцин протипоказано дітям, оскільки не виключено ушкодження суглобового хряща.

особливості застосування

швидке внутрішньовенне введення препарату іноді може спричинити серцево-судинний колапс, тому внутрішньовенну інфузію слід проводити повільно, протягом 60-90 хвилин, залежно від дози.

при дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, препарат левоцин може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

госпітальні інфекції, спричинені p. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

тендиніт та розриви сухожиль

рідко трапляються випадки тендиніту (найчастіше це стосується ахіллового сухожилля), що може призвести до розриву сухожилля. ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. тому необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо їм призначають левоцин. пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. при підозрі на тендиніт лікування препаратом левоцин слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

захворювання, спричинені clostridium difficile

діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування таблетками левоцин, може бути симптомом хвороби, спричиненої clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити прийом таблеток левоцин, а пацієнтів необхідно негайно лікувати підтримуючими засобами ± специфічна терапія (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

пацієнти, схильні до судом

левоцин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. як і у випадку з іншими хінолонами, препарат слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, зокрема пацієнтам з попередніми ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін. у випадку появи конвульсій лікування левофлоксацином слід припинити.

пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

пацієнти з латентними чи явними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолінів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

пацієнти з нирковою недостатністю

оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю).

реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)

левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози. у цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря.

гіпоглікемія

як і у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад глібенкламідом) чи інсуліном. рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у хворих на цукровий діабет.

профілактика фотосенсибілізації

хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного уф випромінювання (наприклад лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).

пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну к

внаслідок можливого збільшення показників коагуляційних тестів (пч/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левоцин у поєднанні з антагоністом вітаміну к (наприклад варфарином), слід спостерігати за коагуляційними тестами, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно.

психотичні реакції

повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. у дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину. у разі виникнення цих реакцій прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам з психотичними розладами чи пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

подовження інтервалу qt

слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу qt, такими як:

  • вроджений синдром подовження інтервалу qt;
  • супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал qt (наприклад протиаритмічних засобів класу іа та ііі, трициклічних антидепресантів, макролідів);
  • нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад при гіпокаліємії, гіпомагніємії);
  • літній вік пацієнта;
  • хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

периферична нейропатія

у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію, яка може швидко наставати. прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.

опіати

у пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

гепатобіліарні порушення

при прийомі левофлоксацину повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом. пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до свого лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль у животі.

здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху, у т.ч. під час ходьби).

взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

вплив інших лікарських засобів на препарат левоцин

теофілін, фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

пробенецид і циметидин

пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. однак при дозах, випробуваних у дослідженні, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. слід з обережністю ставитися до одночасного прийому левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

інша інформація

дослідження клінічної фармакології продемонстрували, що прийом левофлоксацину разом з карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином не виявив ніякого клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину.

вплив препарату левоцин на інші лікарські засоби

циклоспорин

період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

антагоністи вітаміну к

при одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну к (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (пч/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну к, необхідно контролювати показники коагуляції.

лікарські засоби, що подовжують інтервал qt

левофлоксацин, як інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал qt (наприклад протиаритмічні засоби класу іа та ііі, трициклічні антидепресанти та макроліди).

фармакологічні властивості

фармакодинаміка. левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, s-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

механізм дії.

як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс днк-днк-гірази та топоізомеразу іv.

співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка.

ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою (аuc) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (мік (мпк)).

механізм резистентності

основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-a. in vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

межові значення

рекомендовані європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (eucast) межові значення мік для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлені у таблиці 3 тестування мік (мг/л).

таблиця 3

клінічні межові значення мік eucast для левофлоксацину (20.06.2006)

патоген
чутливі
резистентні
enterobacteriacae
? 1 мг/л
> 2 мг/л
pseudomonas spp.
? 1 мг/л
> 2 мг/л
acinetobacter spp.
? 1 мг/л
> 2 мг/л
staphylococcus spp.
? 1 мг/л
> 2 мг/л
s.pneumoniae1
? 2 мг/л
> 2 мг/л
streptococcus a, b, c, g
? 1 мг/л
> 2 мг/л
h. influenzae m. catarrhalis2
? 1 мг/л
> 1 мг/л
межові значення, не пов’язані з видами3
? 1 мг/л
> 2 мг/л
1межове значення мік між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1 до 2 з метою стримування росту диких штамів цього мікроорганізму, що демонструють варіабельність даного параметра. межові значення стосуються терапії високих доз.
2штами з величинами мік вище межового значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, і якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію.
3 межові значення мік, не пов’язані з видами, було визначено, переважно виходячи з даних фармакокінетики/фармакодинаміки. вони не залежать від розподілу мік певних видів та можуть використовуватись лише для видів, яким не було визначено конкретного для виду межового значення, і не можуть використовуватись для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (enterococcus, neisseria, грамнегативні анаероби).

рекомендовані clsi (інститутом клінічних та лабораторних стандартів, раніше nccls) межові значення мік для левофлоксацину, що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлено у таблиці 4, тестування мік (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).

рекомендовані clsi межові значення мік та диско-дифузного методу для левофлоксацину (м100-s17, 2007)

таблиця 4

патоген
чутливі
резистентні
enterobacteriacae
? 2 мкг/мл
?17 мм
? 8 мкг/мл
? 13 мм
не enterobacteriacae
? 2 мкг/мл
?17 мм
? 8 мкг/мл
? 13 мм
acinetobacter spp.
? 2 мкг/мл
?17 мм
? 8 мкг/мл
? 13 мм
stenotrophomonas maltophilia
? 2 мкг/мл
?17 мм
? 8 мкг/мл
? 13 мм
staphylococcus spp.
? 1 мкг/мл
?19 мм
? 4 мкг/мл
? 15 мм
enterococcus spp.
? 2 мкг/мл
?17 мм
? 8 мкг/мл
? 13 мм
h. influenzae
m.catarrhalis1
? 2 мкг/мл
?17 мм
  • ------
streptococcus pneumoniae
? 2 мкг/мл
?17 мм
? 8 мкг/мл
? 13 мм
бета-гемолітичний streptococcus
? 2 мкг/мл
?17 мм
? 8 мкг/мл
? 13 мм
1 відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, окрім «чутливих». для штамів, що дають результати, які свідчать про «нечутливу» категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість мають бути підтверджені довідковою лабораторією з використанням еталонного методу розведень clsi.

антибактеріальний спектр

поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, тому бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. у разі необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

зазвичай чутливі види

аеробні грампозитивні бактерії

staphylococcus aureus* метицилінчутливий, staphylococcus saprophyticus, streptococci, група с і g, streptococcus agalactiae, streptococcus pneumoniae*, streptococcus pyogenes*.

аеробні грамнегативні бактерії

burkholderia cepacia**, eikenella corrodens, haemophilus influenzae*, haemophilus para- influenzae*, klebsiella oxytoca, klebsiella pneumoniae*, moraxella catarrhalis*, pasteurella multocida, proteus vulgaris, providencia rettgeri.

анаеробні бактерії

peptostreptococcus.

інші

chlamydophila pneumoniae*, chlamydophila psittaci, chlamidia trachomatis, legionella pneumophila*, mycoplasma pneumoniae*, mycoplasma hominis, ureaplasma urealyticum.

види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною

аеробні грампозитивні бактерії

enterococcus faecalis*, staphylococcus aureus метицилінрезистентний, staphylococcus coagulase spp.

аеробні грамнегативні бактерії

acinetobacter baumannii*, citrobacter freundii*, enterobacter aerogenes, enterobacter agglomerans, enterobacter cloacae*, escherichia coli*, morganella morganii*, proteus mirabilis*, providencia stuartii, pseudomonas aeruginosa*, serratia marcescens*.

анаеробні бактерії

bacteroides fragilis, bacteroides ovatus**, bacteroides thetaiotamicron**, bacteroides vulgatus**, clostridium difficile**.

* клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

** природна проміжна чутливість.

інші дані

госпітальні інфекції, спричинені p.aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

фармакокінетика.

абсорбція

немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування.

після внутрішньовенного введення препарат накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. у спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.

розподіл

приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. кумуляційного ефекту левофлоксацину при прийомі 500 мг 1 раз на добу протягом тривалого застосування практично немає. існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після прийому доз по 500 мг двічі на добу. стабільний стан досягається протягом 3 днів.

проникнення у тканини та рідини організму

проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (бстл)

максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

проникнення у тканини легенів

максимальні концентрації левофлоксацину у тканинах легенів після прийому 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після прийому препарату. концентрація у легенях перевищує таку в плазмі крові.

проникнення у вміст міхура

максимальні концентрації левофлоксацину у вміст міхура (4,0-6,7 мкг/мл) досягалися через 2-4 години після прийому в дозах 500 мг 1-2 рази на добу відповідно через 3 дні застосування препарату.

проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину

левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

проникнення у тканини простати

після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

концентрація у сечі

середня концентрація у сечі через 8-12 годин після одноразового прийому перорально дози 150 мг, 300 мг чи 500 мг левофлоксацину становили 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

біотрансформація

левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин n-оксид. ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється із сечею. левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.

виведення

після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин), виводиться зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).

немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний шляхи введення) є взаємозамінними.

лінійність

левофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50-600 мг.

пацієнти з нирковою недостатністю

на фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. при зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується (див. таблицю 5).

таблиця 5

Відгуки користувачів

Цей продукт ще не має відгуків.
Залишити відгук
Моя оцінка
Зверніть увагу
Інформація / інструкція до препарату призначена тільки в інформаційних цілях і призначена виключно в інформаційних цілях.
Повідомлення
Зворотний дзвінок
Онлайн чат
Як вам зручніше з нами звʹязатися?
Скасувати
Кнопка зв'язку
кліренс креатиніну (мл/хв)
< 20
20-40
50-80
нирковий кліренс (мл/хв)
13
26