Цефтриаксон-Дарниця 0,5 г порошок для розчину для ін'єкцій №5

Цефтриаксон-Дарниця (Ceftriaxone-Darnitsa) інтрукція по застосуванню

Склад

діюча речовина: ceftriaxone;

• 1 флакон містить цефтриаксон натрієвої солі у перерахуванні на цефтриаксон 0,5 г або 1 г.

допоміжні речовини: відсутні.

Лікарська форма

Порошок для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Інші b-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтриаксон. Код ATX J01D D04

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефтриаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління з пролонгованою дією.

Мікробіологія. Бактерицидна активність цефтриаксону обумовлена придушенням синтезу клітинних мембран. Цефтриаксон активний in vitro щодо більшості грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних та грамнегативних бактерій. Цефтриаксон активний щодо таких мікроорганізмів vitro та при клінічних інфекціях (див. розділ «Показання»):

Грампозитивні аероби. Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні В) pneumoniae.

Стійкі до метициліну Staphylococcus spp., резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтриаксону.

Грамнегативні аероби. Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacteitus divers., Escherichia coli Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis), Morapp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeaе, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris*, Pseudomonas fluorescens*, Pseudomonas spp. (Інші)*, Providentia rettgeri*, Providentia spp. (Інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens*, Serratia spp. (Інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Ієрсія spp. (Інші).

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону головним чином внаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами.

** Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення ряду плазмідо-опосередкованих β-лактамаз.

Примітка

Багато штамів вищезгаданих мікроорганізмів, що мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини I та II покоління, аміноглікозиди, чутливі до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro та у дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного та вторинного сифілісу. За винятком клінічних штамів P. аeruginosa, стійких до цефтриаксону.

Анаероби. Bacteroides spp. (чутливі до жовчі), Clostridium spp. (крім групи C. perfringens), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococcus spp.

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення β-лактамаз.

Багато штамів Bacteroides spp., які продукують β-лактамази (зокрема B. f ragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile.
Чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторних стандартів (НККЛЗ). Для цефтриаксону НККЦЗ встановив такі критерії оцінки результатів випробувань:

Таблиця 1.

Для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтриаксоном, оскільки в дослідженнях in vitro показано, що цефтриаксон активний щодо окремих штамів, стійких до використання дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.

Замість стандартів НККЛЗ визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати інші добре стандартизовані нормативи, наприклад DIN і ICS, що дозволяють адекватно оцінити рівень чутливості.
Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, що ґрунтуються на загальних концентраціях лікарського засобу, за винятком періоду напіввиведення залежать від дози.

Всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г лікарського засобу становить 81 мг/л і досягається через 2-3 години після введення. Одноразові внутрішньовенні інфузії 1 г та 2 г лікарського засобу призводять через 30 хвилин до концентрацій 168,1±28,2 та 256,9±16,8 мг/л відповідно. Площа під кривою концентрації у плазмі крові після внутрішньовенного введення дорівнює такій після внутрішньом'язового введення. Це означає, що біодоступність Цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%.

Розподіл. Об'єм розподілу цефтриаксону становить 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г, цефтриаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом понад 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі легень, серце, жовчовивідних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій носі, кістках, а також спинномозках) плевральної та синовіальної рідинах, у секреті простати).

Після введення цефтриаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.

Зв'язування із білками. Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном, причому ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації, наприклад, знижуючись з 95% при концентрації в плазмі менше 100 мг/л до 85% при концентрації 300 мг/л. Завдяки більш низькій концентрації альбуміну в тканинній рідині частка вільного цефтриаксону в ній вища, ніж у плазмі крові.

Проникнення до окремих тканин. Цефтриаксон проникає через запалені мозкові оболонки в дітей віком, зокрема. новонароджених. Через 24 години після внутрішньовенного введення цефтриаксону в дозі 50-100 мг/кг маси тіла (новонародженим і немовлятам відповідно) концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині перевищують 1,4 мг/л. Максимальна концентрація в спинномозковій рідині досягається через 4 години після внутрішньовенного введення і становить в середньому 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону у цереброспінальній рідині становить 17% концентрації у плазмі крові, при асептичному менінгіті – 4%. У дорослих хворих на менінгіт після введення дози 50 мг/кг маси тіла через 2-24 години досягаються такі концентрації цефтриаксону в цереброспінальній рідині, які у багато разів перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для найбільш поширених збудників менінгіту.

Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр та у малих концентраціях проникає у грудне молоко.

Метаболізм. Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.
Висновок. Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс становить 5-12 мл/хв. 50-60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками та 40-50% – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Фармакокінетика у спеціальних клінічних випадках. У немовлят нирками виводиться близько 70% дози. У дітей перших 8 днів життя, а також у пацієнтів віком від 75 років період напіввиведення в середньому у 2-3 рази більший, ніж у дорослих молодого віку.

У хворих на ниркову або печінкову недостатність фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначно, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення. Якщо порушена лише функція нирок, збільшується виведення з жовчю, якщо порушена функція печінки, збільшується виведення нирками.

Клінічні властивості

Показання

Цефтриаксон-Дарниця застосовувати для лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону:

• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла та носа;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту);
• інфекції нирок та сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
• сепсис;
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом;
• менінгіт;
• дисемінований бореліоз Лайма (стадії II та III).

Періопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях в органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів та під час гінекологічних процедур, але тільки у випадках потенційної чи відомої контамінації.

При призначенні лікарського засобу необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій щодо антибіотикотерапії і, зокрема, рекомендацій щодо профілактики антибіотикорезистентності.

Протипоказання Цефтриаксону-Дарниця

Підвищена чутливість до цефтриаксону або іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

• Недоношеним новонародженим ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження). У дослідженнях in vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубіну. енцефалопатії у таких пацієнтів.

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

• з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки за таких станів зв'язування білірубіну, ймовірно, порушено.
• вимагають (чи очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення лікарських засобів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Перед введенням цефтриаксону слід обов'язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовувати як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення лікарського засобу у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону з кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального живлення, за допомогою Y-подібної системи. Однак іншим пацієнтам, крім новонароджених, цефтриаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих і новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищеним ризиком утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Аміноглікозиди. Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичної дії аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватись рекомендацій щодо моніторингу рівня аміноглікозидів (і функції нирок) у клінічній практиці.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин): підвищення кровотечі.

Спільне застосування лікарського засобу з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та правильно коригувати дозу антивітаміну К як під час так і після терапії цефтриаксоном (див. «Побічні реакції»).

Петлеві діуретики та нефротоксичні лікарські засоби – підвищується ризик нефротоксичності. Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрацикліни): знижують бактерицидний ефект цефтриаксону. У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації з цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значимість цих даних невідома.

Гормональні контрацептиви: знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та 1 місяць після його завершення.

Інші β-лактамні антибіотики: можливість розвитку перехресних алергічних реакцій.

Після застосування етанолу відразу після прийому цефтриаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму.

Цефтриаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка могла б призвести до непереносимості етанолу або кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид: не впливає на канальцеву секрецію цефтриаксону (на відміну інших цефалоспоринів).

Як і інші антибіотики, цефтриаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, проте такий ефект поширюється лише на ослаблений штам Ty21.

Розчин Цефтриаксону Не слід змішувати або вводити одночасно з іншими антимікробними лікарськими засобами через фармацевтичну несумісність.

Цефтриаксон несумісний і його не можна змішувати з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Особливості застосування препарату

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальним кінцем (див. розділ «Побічні реакції»). У разі тяжких реакцій гіперчутливості цефтриаксон слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, де є інші цефалоспорини або інші типи β-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам з наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших β-лактамних лікарських засобів.

Під час застосування цефтриаксону зареєстровані випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона, або синдром Лайєлла / токсичний епідермальний некроліз, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), які можуть бути летальними), проте (Див. розділ «Побічні реакції»).

Реакція Яриша – Герксгеймера.

У пацієнтів з інфекціями, спричиненими спірохетами, може виникати реакція Яриша Герксгеймера одразу після початку лікування цефтриаксоном. Реакція Яриша – Герксгеймера, як правило, є самообмежувальним станом або її можна усунути за допомогою симптоматичної терапії. У разі цієї реакції лікування цефтриаксоном можна припиняти.

Взаємодія з лікарськими засобами, які містять кальцій.

У недоношених і доношених немовлят молодше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в легенях та нирках із летальним кінцем. Щонайменше одному з цих пацієнтів вводили цефтриаксон і кальцій у різний час і через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон і кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні лікарські засоби. У дослідженнях in vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищеним ризиком утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в порівнянні з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку лікарський засіб не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введення лікарських засобів у різні інфузійні ділянки. Однак пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, при введенні лікарських засобів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій Кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксону можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти

Безпека та ефективність цефтриаксону у новонароджених, новонароджених та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і інші цефалоспорини, може витісняти білірубін через альбумін сироватки крові.

Лікарський засіб протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ "Протипоказання").

Імуноопосередкована гемолітична анемія

Випадки імунопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі зі смертю, були зареєстровані в період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо при застосуванні цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.
Тривале лікування.

При тривалому лікуванні слід проводити розгорнутий аналіз крові.
Цефтриаксон може збільшувати протромбіновий час. У зв'язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.
Коліт/надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтриаксон. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див. розділ Побічні реакції). Слід обговорити припинення терапії цефтріасконом та застосування відповідних засобів проти Clostridium. difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, не слід застосовувати.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до лікарського засобу мікроорганізмами (ентерококи та штами Candida).

Цефтриаксон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, зокрема колітом.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності лікарського засобу (див. «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні цефтриаксону тест Кумбса може давати хибно-позитивні результати. Також лікарський засіб може викликати хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).
При визначенні глюкози в сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. При застосуванні цефтриаксону рівні глюкози в сечі слід визначати ферментними методами аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Натрію

Кожен грам лікарського засобу містить 3,6 ммоль натрію. Це слід врахувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Діапазон антибактеріальної активності

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапія при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. «Спосіб застосування та дози»). У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну

Якщо як розчинник застосовувати розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити тільки внутрішньом'язово. Перед введенням лікарського засобу слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, зазначену в інструкції з медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну в жодному разі не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчокам'яна хвороба

У разі наявності на сонограмі тіней слід врахувати можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчним камінням, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону в дозі 1 г/добу і вище. Особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні лікарського засобу дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У поодиноких випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. У разі наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар повинен ухвалити рішення про припинення застосування лікарського засобу, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз

Випадки панкреатиту, можливо, викликані непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. Побічні реакції). Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного злажу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування цефтриаксону.

Нирковокам'яна хвороба

Зареєстровано випадки утворення ниркового каміння, що зникало після припинення застосування цефтриаксону (див. «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід провести ультразвукове обстеження. Рішення про застосування лікарського засобу пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркового каміння або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику в кожному конкретному випадку.

Невикористаний лікарський засіб та/або відходи використаного лікарського засобу слід утилізувати відповідно до вимог нормативних документів щодо знищення лікарських засобів.

Ризик енцефалопатії

Повідомлялося про можливість виникнення енцефалопатії при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції») у літніх пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи.

Якщо підозрювана енцефалопатія пов'язана із застосуванням цефтриаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміни психічного стану, міоклонії, судоми), слід розглянути питання щодо припинення застосування цефтриаксону.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Цефтриаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Є обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриаксон можна застосовувати лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні лікарського засобу в терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят. Однак не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових. Слід враховувати можливість сенсибілізацію. Слід ухвалити рішення про припинення годування груддю або відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки

Фертильність

У дослідженнях репродуктивної функції не виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу чи жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Відповідних досліджень не проводили. У зв'язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій як запаморочення цефтриаксон може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози Цефтриаксон-Дарниця

Дорослі та діти віком від 12 років: призначати 1-2 г цефтриаксону 1 раз на добу (кожні 24 години). При важких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років.

Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування один раз на добу.
Новонароджені до 2 тижнів: 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози лікарського засобу доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Цефтриаксон протипоказаний для застосування новонародженим ≤ 28 днів при необхідності (або очікуваної необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, що містять кальцій, у тому числі постійні внутрішньовенні вливання, що містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. Протипоказання»).

Новонароджені та діти від 15 днів до 12 років: 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на день.
Дітям з масою тіла понад 50 кг призначати дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити інфузією протягом як мінімум 30 хвилин.

Пацієнти похилого віку

Для пацієнтів похилого віку коригування дози не потрібне.

Тривалість лікування

Тривалість терапії залежить від показання та перебігу захворювання.

Комбінована терапія

Дослідження показали, що щодо багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном та аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна припустити, її слід мати на увазі за наявності важких інфекцій, що загрожують життю, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів слід вводити окремо у рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

Менінгіт

При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років лікування починати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник ідентифікується, а його чутливість визначена, дозу можна зменшити відповідно. Найкращі результати досягалися за такої тривалості лікування:

Таблиця 2.

Бореліоз Лайма: дорослим та дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.

Гонорея

Для лікування гонореї (викликаної штамами, що утворюють і не утворюють пеніциліназ) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.
Профілактика інфекцій у хірургії.

Для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендовано в залежності від ступеня небезпеки зараження вводити разову дозу 2 г цефтриаксону за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій та прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення цефтриаксону та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

Порушення функцій нирок та печінки

У хворих із порушеннями функцій нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. Тільки при нирковій недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Хворим, які перебувають на діалізі, немає необхідності додаткового введення лікарського засобу після діалізу. Проте слід контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза лікарського засобу у хворих, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 2 г.

У хворих із порушеннями функцій печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози лікарського засобу за необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватись.

Приготування розчинів

Відновлені розчини слід використовувати одразу після приготування.

Внутрішньом'язова ін'єкція

Для внутрішньом'язової ін'єкції 0,5 г утворюють у 2 мл стерильної води для ін'єкцій, а 1 г розчиняють у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну; ін'єкцію робити в центр великого м'яза. Слід вводити трохи більше 1 придатного ділянки.

Якщо лідокаїн застосовувати як розчинник, отриманий розчин не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для детальної інформації рекомендується ознайомитись з інструкцією з медичного застосування лідокаїну.

Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу.

внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції слід розчинити 0,5 г цефтриаксону в 5 мл стерильної води для ін'єкцій, а 1 г цефтриаксону в 10 мл води для ін'єкцій; вводити повільно (2-4 хвилини).

Внутрішньовенне вливання

Внутрішньовенне вливання має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчинити 2 г лікарського засобу в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9% натрію хлорид, 0,45% хлорид натрію + 2,5% глюкоза, 5% глюкоза, 10% глюкоза, 6% декстран у розчині глюкози 5%, 6-10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність розчини, що містять цефтриаксон, не можна змішувати з розчинами, що містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.

Однак 2 г цефтриаксону та 1 г орнідазолу фізично та хімічно сумісні у 250 мл фізрозчину натрію хлориду або розчину глюкози.

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з ймовірністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі внутрішньовенного введення. Лікарський засіб не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, що містять кальцій, у тому числі тривалими інфузіями, що містять кальцій, наприклад парентеральне харчування. Однак, за винятком новонароджених, цефтриаксон і кальцій містять розчини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти

Лікарський засіб можна застосовувати дітям відповідно до дозування, зазначеного в розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування

Симптоми: нудота, блювання, діарея, пропасниця, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата.

Лікування: проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.

Побічні реакції Цефтриаксону-Дарниця

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: можливі прояви гіперчутливості з боку органів дихання, зокрема порушення дихання, набряки дихальних шляхів, бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: стоматит, глосит, неоформлений кал або діарея, нудота, блювання, панкреатит (можливо викликаний обструкцією жовчних проток). Такі побічні реакції, як правило, легкі та часто зникають протягом або після припинення лікування. Випадки псевдомембранозного коліту та діареї після застосування цефтриаксону в основному спричинені Clostridium difficile.
Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад хірургічне лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування.
При цьому не можна виключати роль преципітатів, що утворилися під дією цефтриаксону в жовчовивідних шляхах, у розвитку панкреатиту.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: збільшення кількості ферментів печінки у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза), ядерна жовтяниця, гепатит та холестатичний гепатит, що зазвичай мають оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону (див. Особливості застосування). Спостерігалася преципітація цефтриаксону кальцієвої солі в жовчному міхурі (найчастіше у пацієнтів, які отримували лікування дозами, що перевищують рекомендовану стандартну дозу), оборотний холелітіаз у дітей. Діти у проспективних дослідженнях при внутрішньовенному застосуванні лікарського засобу спостерігалася різна частота освіти преципітату, у деяких дослідженнях – понад 30%. Частота утворення преципітату менша при проведенні повільної інфузії (20–30 хвилин). Цей ефект, як правило, асимптоматичний, але в окремих випадках преципітація супроводжується такими клінічними симптомами як біль, нудота та блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Преципітація, як правило, оборотна після припинення застосування цефтриаксону.

З боку нирок та сечовидільної системи: олігурія, глюкозурія, гематурія. Преципітат у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, лікованих найвищими добовими дозами (80 мг/кг/добу та більше) або загальними дозами, що перевищують 10 г, а також з іншими факторами ризику, такими як дегідратація або іммобілізація. Утворення преципітату у нирках може протікати безсимптомно або виявлятися клінічно, оборотно після припинення застосування цефтриаксону. У зв'язку з цим повідомлялося про анурію та порушення функції нирок.

З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, судоми. Є повідомлення про випадки виникнення судом під час застосування препарату дітям раннього віку. Рідко можливе виникнення енцефалопатії.

З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (включаючи гемолітичну анемію), пролонгація протромбінового часу, порушення коагуляції, агранулоцитоз. При тривалому лікуванні слід регулярно контролювати картину крові.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакція Яриша – Герксгеймера.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні шкірні реакції, такі як гіперемія, висипання, в т. ч. макулопапульозні, кропив'янка, алергічний дерматит, свербіж, набряк. Мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєлла / токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзематозний пустульоз, рідко можлива реакція на лікарський засіб, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).

Загальні розлади та реакції у місці введення: озноб, пірексія, підвищене потовиділення; може розвиватися гіперемія, висипання, набряк, свербіж, флебіт та біль у місці ін'єкції після внутрішньовенного введення, що можна мінімізувати повільною ін'єкцією протягом принаймні 2-4 хвилин. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болісна.

Інфекції: мікоз статевих шляхів, можлива суперінфекція різної локалізації, спричинена дріжджами, грибками чи іншими резистентними мікроорганізмами.
Лабораторні показники: підвищення рівня креатиніну в крові, хибнопозитивний тест Кумбса. Як і інші антибіотики, цефтриаксон може викликати хибно-позитивний результат проби на галактоземію.

Помилковопозитивні результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози в сечі, тому під час лікування Цефтриаксон-Дарниця глюкозурія, у разі необхідності, слід визначати тільки ферментним методом.

Взаємодія з кальцієм: рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальним кінцем, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та лікарські засоби кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком малого їх об'єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення. цефтриаксона (див. розділи "Протипоказання", "Особливості застосування").

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози лікарського засобу (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання) . рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих на зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, та зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. Особливості застосування).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким лікарський засіб вводили у дозах вище за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні лікарського засобу була різною – у деяких дослідженнях понад 30%. При повільному введенні лікарського засобу протягом 20-30 хвилин частота утворення преципітатів очевидно нижче. Освіта преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але в окремих випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Цефтриаксон-Дарниця не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана. Не слід також застосовувати кальцієвмісні розчини протягом 48 годин після останнього введення препарату.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом, лабеталолом та аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

0,5 г або 1 г порошку у флаконі; по 1, 5 чи 40 флаконів в упаковці. По 1 флакону по 0,5 г порошку та 1 ампулі розчинника (Вода для ін'єкцій-Дарниця в ампулі по 5 мл) в упаковці. По 1 флакону по 1 г порошку та 1 ампулі розчинника (вода для ін'єкцій-Дарниця в ампулі по 10 мл) в упаковці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.