Інструкція до препарату Фентавера 75 мкг/год

Фентавера 75 мкг / ч(Fentavera 75 mkg / ch) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості

склад

діюча речовина: fentanyl;

фентавера 12 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 4,25 см² містить фентанілу 2,55 мг з вивільненням 12,5 мкг фентанілу за годину;

фентавера 25 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 8,5 см² містить фентанілу 5,1 мг з вивільненням 25 мкг фентанілу за годину;

фентавера 50 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 17 см² містить фентанілу 10,2 мг з вивільненням 50 мкг фентанілу за годину;

фентавера 75 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 25,5 см² містить фентанілу 15,3 мг з вивільненням 75 мкг фентанілу за годину;

фентавера 100 мкг/год:

1 пластир трансдермальний розміром 34 см² містить фентанілу 20,4 мг з вивільненням 100 мкг фентанілу за годину;

допоміжні речовини: полі (2-етилгексил-акрилат, вінілацетат), масляний екстракт листя алое вера (олія соєва, альфа-токоферол), ефір каніфолі гідрогенізованої, поліефірна плівка, поліетилентерефталатна (пет) плівка з написом чорнилом.

лікарська форма

пластир трансдермальний.

основні фізико-хімічні властивості:

непрозорий безбарвний прямокутний пластир з округлими кутами і відбитком на фользі основи:

«fentanyl 12 µg/h» для фентавери 12 мкг/год;

«fentanyl 25 µg/h» для фентавери 25 мкг/год;

«fentanyl 50 µg/h» для фентавери 50 мкг/год;

«fentanyl 75 µg/h» для фентавери 75 мкг/год;

«fentanyl 100 µg/h» для фентавери 100 мкг/год.

фармакотерапевтична група

аналгетики. опіоїди. похідні фенілпіперидину.

код atх n02a b03.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

фентаніл – опіоїдний аналгетик, який взаємодіє переважно з m-рецепторами. найголовніші терапевтичні ефекти – аналгезія і седація. сироваткові концентрації фентанілу, що спричиняють мінімальний аналгетичний ефект у пацієнтів, раніше не лікованих опіоїдами, коливаються у діапазоні 0,3-1,5 нг/мл; частота небажаних ефектів зростає у разі сироваткових рівнів вище 2 нг/мл.

концентрація, що спричиняє опіоїдіндуковані небажані ефекти, підвищується при тривалому застосуванні фентанілу. схильність до розвитку толерантності коливається індивідуально.

фармакокінетика.

всмоктування

фентаніл безперервно всмоктується через шкіру протягом 72 годин після нанесення пластиру фентавера. швидкість вивільнення відносно постійна, що зумовлюють полімерна матриця і дифузія фентанілу через шари шкіри. градієнт концентрації, що існує між матрицею і нижчою концентрацією в шкірі, стимулює вивільнення активної речовини. після початкового прикріплення фентавери сироваткова концентрація фентанілу збільшується поступово, досягаючи стаціонарного стану між 12 і 24 годинами після прикріплення пластиру, і залишається відносно постійною протягом усього періоду 72 годин. досягнута концентрація в сироватці пропорційна розміру трансдермального пластиру з фентанілом. після повторного застосування пластиру протягом 72 годин концентрація в сироватці досягає стаціонарного стану, який підтримується на постійному рівні до подальшого прикріплення пластиру того ж розміру.

фармакокінетична модель припускає, що сироваткові концентрації фентанілу можуть зростати на 14 % (діапазон 0-26 %), якщо новий пластир застосовують через 24 години замість рекомендованого інтервалу 72 години.

розподіл

зв’язування фентанілу з білками плазми крові становить близько 84 %.

біотрансформація

фентаніл є препаратом з високим кліренсом, він швидко і інтенсивно метаболізується, переважно cyp3a4 в печінці. головний метаболіт – норфентаніл – неактивний. у шкірі фентаніл, доставлений трансдермально, не метаболізується. це було визначено в експерименті з кератиноцитами людини, а також у клінічних дослідженнях, в яких 92 % дози, що потрапило із пластиру трансдермального, у вигляді незміненого фентанілу виявлялося в системному кровообігу.

виведення

після видалення трансдермального пластиру, що містить фентаніл, сироваткові концентрації фентанілу знижуються поступово з періодом напіввиведення близько 17 годин (діапазон 13?22) для дорослих і 22-25 годин для дітей після 24-годинного прикріплення пластиру. в іншому дослідженні середній період напіввиведення дорівнював 20?27 годин після 72-годинного прикріплення пластиру. безперервне всмоктування фентанілу зі шкіри зумовлює повільніше виведення препарату із сироватки, ніж при внутрішньовенній інфузії, де видимий період напіввиведення становить приблизно 7 годин (діапазон 3-12). впродовж 72 годин внутрішньовенної інфузії фентанілу приблизно 75 % дози фентанілу виділяється з сечею, здебільшого у вигляді метаболітів, а менш ніж 10 % ? як незмінена активна речовина. близько 9 % дози виводиться з калом, переважно у вигляді метаболітів.

спеціальні групи

пацієнти літнього віку

дані досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу свідчать, що у літніх пацієнтів відбувається зменшення кліренсу, подовження періоду напіввиведення, і вони можуть бути чутливіші до препарату, ніж молодші пацієнти. у дослідженні, що проводилося з трансдермальними пластирами з фентанілом, у здорових літніх добровольців фармакокінетика фентанілу значно не відрізнялася від такої у здорових молодих добровольців, хоча пікові сироваткові концентрації мали тенденцію бути нижчими, а середній період напіввиведення подовжувався приблизно до 34 годин. за пацієнтами літнього віку слід ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу (див. розділ «особливості застосування»).

діти

безпека трансдермальних пластирів з фентанілом була оцінена у 289 дітей (<18 років), які брали участь у 3 клінічних дослідженнях лікування хронічного або безперервного болю при злоякісних та незлоякісних новоутвореннях. ці пацієнти застосовували щонайменше одну дозу фентанілу, що надало дані з безпеки. хоча критерії відбору для педіатричних досліджень обмежують вік пацієнтів мінімумом 2 роками, 2 дитини в цих дослідженнях отримали свою першу дозу фентанілу у віці 23 місяців.

фентавера не була вивчена у дітей віком до 2 років. дослідження у старших дітей з підбором дози згідно з масою тіла продемонстрували, що кліренс у педіатричних пацієнтів приблизно на 20 % вищий порівняно з дорослими. ці дані були взяті до уваги при визначенні дозування для педіатричних пацієнтів. фентаверу слід застосовувати дітям (2-16 років) тільки при наявності толерантності до опіоїдів (див. розділи «спосіб застосування та дози» і «особливості застосування»).

порушення функції печінки

у дослідженні, що проводилося за участю хворих на цироз печінки, оцінювали фармакокінетику одноразового застосування 50 мкг/год фентанілу. хоча t_{max і} t_1/2 не були змінені, середні плазмові c_max і auc у цих пацієнтів були підвищені приблизно на 35 % і 73 % відповідно. за хворими з порушенням функції печінки потрібно ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу (див. розділ «особливості застосування»).

порушення функції нирок

дані, отримані у дослідженні внутрішньовенного застосування фентанілу пацієнтам після трансплантації нирки, свідчать, що кліренс фентанілу у цій популяції пацієнтів може бути зменшеним. за хворими з порушенням функції нирки, які застосовують трансдермальний пластир з фентанілом, потрібно ретельно спостерігати щодо ознак токсичності фентанілу і у разі потреби зменшувати дозу (див. розділ «особливості застосування»).

трансдермальний пластир – це лікарська форма фентанілу для системного застосування, яка гарантує, що адекватний сироватковий рівень фентанілу підтримуватиметься впродовж 72 годин з постійним рівнем вивільнення активної речовини.

таблиця 2. рекомендована початкова доза фентавери на підставі добової дози морфіну для перорального застосування (для пацієнтів, які отримують стабільну і добре переносиму терапію опіоїдами), конверсійне співвідношення 100:1

пероральна доза морфіну (мг/добу)	фентавера (мкг/год)
< 60	12
60-89	25
90-149	50
150-209	75
210-269	100
270-329	125
330-389	150
390-449	175
450-509	200
510-569	225
570-629	250
630-689	275
690-749	300

у разі початкового коригування і при переході з іншого аналгетику максимальний аналгетичний ефект можна оцінити через 24 години у зв’язку з поступовим зростанням сироваткової концентрації фентанілу впродовж цього періоду.

попередню аналгетичну терапію слід припиняти поступово з моменту аплікації першого пластиру до досягнення аналгетичного ефекту фентавери.

комбінаціє