Інструкція до препарату Нейпоген

Нейпоген(Neypogen) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії
• Особливості застосування

склад

діюча речовина: філграстим;

1 попередньо наповнений шприц містить філграстиму 30 млн од (300 мкг)/0,5 мл;

допоміжні речовини: натрію ацетат*, сорбіт (е 420), полісорбат 80, вода для ін’єкцій.

*натрію ацетат утворюється шляхом титрування кислоти оцтової льодяної з натрію гідроксидом.

лікарська форма

розчин для ін’єкцій.

основні фізико-хімічні характеристики: прозора рідина, практично без часток, безбарвна.

фармакотерапевтична група

імуностимулятори. колонієстимулюючі фактори. філграстим.

код атх l03a а02.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (г-ксф) – глікопротеїн, що регулює утворення функціонально активних нейтрофілів і їхній вихід у кров із кісткового мозку. нейпоген, що містить рекомбінантний г-ксф (філграстим), значно збільшує число нейтрофілів у периферичній крові вже в перші 24 години після введення, із невеликим збільшенням числа моноцитів. у деяких хворих з тяжкою хронічною нейтропенією (тхн) філграстим може спричинити незначне збільшення циркулюючих еозинофілів і базофілів вище нормального рівня; у деяких з цих пацієнтів ще до початку терапії може виявлятися еозинофілія або базофілія. збільшення числа циркулюючих нейтрофілів залежить від дози при застосуванні в рекомендованих дозах. як було показано в дослідженнях, нейтрофіли, які продукуються у відповідь на застосування філграстиму, мають нормальну або підвищену функціональну активність фагоцитозу та хемотаксису. після припинення прийому філграстиму число циркулюючих нейтрофілів збільшується на 50 % протягом 1-2 днів та досягає норми протягом 1-7 днів.

застосування філграстиму у пацієнтів, які отримують хіміотерапію цитотоксичними препаратами, супроводжується суттєвим зменшенням частоти, тяжкості і тривалості нейтропенії та фебрильної нейтропенії. лікування філграстимом суттєво зменшує тривалість фебрильної нейтропенії, застосування антибіотиків та госпіталізацію після цитотоксичної хіміотерапії в наслідок гострої мієлоцитарної лейкемії або мієлоаблятивної терапії з наступною трансплантацією кісткового мозку. частота виникнення лихоманки та задокументованих інфекцій не були знижені у жодному з режимів. тривалість лихоманки не була знижена у пацієнтів після мієлоаблятивної терапії з наступною трансплантацією кісткового мозку.

застосування філграстиму як самостійно, так і після хіміотерапії, мобілізує вихід гемопоетичних стовбурових клітин у периферичний кровообіг. трансплантацію периферичних стовбурових клітин крові (пскк) проводять після терапії великими дозами цитостатиків або замість трансплантації кісткового мозку, або як доповнення до неї. периферичні стовбурові клітини крові можуть застосовуватися як доповнення (підсилення) після мієлосупресивної токсичної терапії. інфузії пскк прискорюють відновлення кровотворення, зменшуючи ризик геморагічних ускладнень і потребу в переливанні тромбоцитарної маси.

пацієнти, що отримують алогенні пскк мобілізовані нейпогеном відчували значно швидше гематологічне відновлення, що призводило до значного зменшення кількості часу, не підтримуваного відновлення тромбоцитів у порівнянні з алогенною трансплантацією кісткового мозку.

у дітей і дорослих із тхн (тяжкою вродженою, циклічною, ідіопатичною нейтропенією) філграстим стабільно збільшує абсолютне число нейтрофілів у периферичній крові, знижує частоту інфекційних ускладнень і пов’язаних з ними проявів.

застосування філграстиму у пацієнтів з віл-інфекцією дозволяє підтримувати нормальний рівень нейтрофілів та дотримуватися рекомендованих доз антиретровірусної та/або іншої мієлосупресивної терапії. ознак збільшення реплікації віл при застосуванні філграстиму у пацієнтів з віл-інфекцією не спостерігалося.

як і інші гемопоетичні фактори росту, г-ксф стимулює людські ендотеліальні клітини in vitro.

фармакокінетика.

після підшкірного і внутрішньовенного введення елімінація філграстиму відбувалася по правилам кінетики 1-го порядку. середній період напіввиведення становив близько 3,5 годин зі швидкістю кліренсу близько 0,6 мл/хв/кг. тривалі інфузії препарату нейпоген (до 28 днів) після аутологічної трансплантації кісткового мозку не призводять до кумуляції і зміни періоду напіввиведення препарату. при внутрішньовенному і підшкірному введенні спостерігається позитивна лінійна залежність між введеною дозою філграстиму і концентрацією в сироватці крові. після підшкірного введення у рекомендованих дозах концентрація у сироватці крові перевищувала 10 нг/мл протягом 8-16 годин. об’єм розподілу в крові становив приблизно 150 мл/кг.

пацієнти з порушенням ниркової функції

максимальна концентрація (с_max) і площа під кривою (auc) збільшувалися, об’єм розподілу і кліренс зменшувалися у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності у порівнянні із здоровими добровольцями і пацієнтами з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості.

показання

• нейпоген показаний для зменшення тривалості нейтропенії і частоти виникнення фебрильної нейтропенії у пацієнтів, які отримують інтенсивну мієлосупресивну хіміотерапію цитотоксичними препаратами з приводу злоякісних новоутворень (за винятком хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому), та для зменшення тривалості нейтропенії у хворих, які отримують високодозову хіміотерапію цитотоксичними препаратами з наступною трансплантацією кісткового мозку і які вважаються найбільшсхильними до тривалої тяжкої нейтропенії.
• нейпоген показаний для мобілізації периферичних стовбурових клітин крові (пскк).
• довготривале застосування нейпогену показане дітям і дорослим з тяжкою вродженою, циклічною або ідіопатичною нейтропенією з гострими або рецедивуючими інфекціями в анамнезі та нейтропенією з абсолютним числом нейтрофілів < 0,5?10⁹/л з метою збільшення числа нейтрофілів і зменшення частоти та тривалості подій, які пов’язані з інфекцією.
• нейпоген показаний для лікування стійкої нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів ? 1,0?10⁹/л) у пацієнтів з прогресуючою віл-інфекцією з метою зниження ризику бактеріальних інфекцій, коли інші методи лікування нейтропенії недоцільні.

протипоказання

підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату (див. «особливості застосування»).

взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

ефективність та безпека введення препарату нейпоген в той же день, що і мієлосупресивних цитотоксичних хіміопрепаратів, не встановлені. через чутливість мієлоїдних клітин, які діляться швидко, до мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії не рекомендується призначати нейпоген в інтервалі за 24 години до або 24 години після введення цих препаратів. дані, отримані у невеликої кількості пацієнтів в результаті одночасного застосування препарату нейпоген і 5-фторурацилу, свідчать, що тяжкість нейтропенії може збільшитись.

можлива взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту і цитокінами не вивчалася в клінічних дослідженнях.

враховуючи, що літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення дії препарату нейпоген при комбінованому призначенні. хоча такі дослідження не проводилися, немає даних, що така взаємодія є шкідливою.

особливості застосування

не слід перевищувати встановлену дозу нейпогену при хіміотерапії цитотоксичними препаратами.

нейпоген не слід призначати пацієнтам з тяжкою вродженою нейтропенією, у яких розвивається лейкемія або є докази розвитку лейкозу.

у пацієнтів, які отримували нейпоген, були виявлені реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції, що спостерігаються на початку застосування або при подальшому прийомі. необхідно остаточно припинити застосування нейпогену пацієнтам у разі клінічно значущої гіперчутливості. нейпоген не можна застосовувати пацієнтам з гіперчутливістю до філграстиму або пегфілграстиму в анамнезі.

у всіх терапевтичних білків існує потенціал імуногенності. покоління антитіл проти філграстиму, як правило, невеликі. зв'язування антитіл відбуваються очікувано, як для всіх біопрепаратів; однак на сьогоднішній день вони не були пов'язані з нейтралізуючою активністю.

ріст злоякісних клітин

г-ксф може стимулювати ріст мієлоїдних клітин in vitro та аналогічні ефекти можуть спостерігатися in vitro і по відношенню до деяких немієлоїдних клітин.

безпека та ефективність застосування препарату нейпоген у хворих із мієлодиспластичним синдромом або хронічним мієлолейкозом не встановлені.

тому при цих захворюваннях препарат не показаний. особливу увагу слід звертати при проведенні диференційного діагнозу між бластною трансформацією при хронічному мієлолейкозі і гострим мієлолейкозом.

через обмежені дані із безпеки та ефективності у пацієнтів із вторинною гострою мієлоцитарною лейкемією нейпоген необхідно застосувати із обережністю.

безпека та ефективність застосування препарату нейпоген у пацієнтів із первинною гострою мієлоцитарною лейкемією віком < 55 років із гарною цитогенетикою [t(8;21), t(15;17), inv(16)] не були встановлені.

інші особливі запобіжні заходи

моніторинг щільності кісткової тканини може бути показаний пацієнтам із супутніми остеопорозними захворюваннями кісток, які проходять безперервну терапію препаратом нейпоген більш ніж протягом 6 місяців.

побічні ефекти з боку легень, зокрема інтерстиціальні захворювання легень, були зареєстровані після введення г-ксф. пацієнти із випадками інфільтрації в легенях або пневмонії в анамнезі можуть мати більш високий ризик. початок прояву легеневих ознак, таких як кашель, лихоманка і задишка у поєднанні з рентгенологічними ознаками легеневих інфільтратів і погіршенням функції легень може бути попередньою ознакою гострого респіраторного дистрессиндрому (грдс). прийом нейпогену необхідно припинити і розпочати відповідне лікування.

синдром капілярного витоку спостерігався після введення г-ксф і характеризувався гіпотонією, гіпоальбумінемією, набряком і згущенням крові. стан пацієнтів, у яких розвиваються симптоми синдрому капілярного витоку, слід ретельно контролювати і надавати їм стандартне симптоматичне лікування; також може виникнути необхідність інтенсивної терапії (див розділ "побічні реакції""1" cellspacing="0" cellpadding="0" style='border-collapse:collapse;border:none; '>

ачн = абсолютне число нейтрофілів.

спосіб застосування

нейпоген потрібно вводити протягом 30 хвилин або 24 годин внутрішньовенно інфузійно або протягом 24 годин шляхом підшкірної інфузії. нейпоген потрібно розвести у 20 мл 5 % розчину глюкози.

мобілізація пскк після мієлосупресивної або мієлоаблятивної терапії із подальшою аутологічною трансплантацією пскк

дозування

рекомендована доза нейпогену для мобілізації пскк при монотерапії становить 1,0 млн од (10 мкг)/кг/день послідовно протягом 5-7 днів. термін лейкаферезу: один або два лейкаферези на 5 та 6 день зазвичай є достатньою кількістю. в інших умовах, додаткове проведення лейкаферезу може бути необхідне. дозування нейпогену потрібно підтримувати до завершення лейкаферезу.

рекомендована доза нейпогену для мобілізації пскк після мієлосупресивної хіміотерапії становить 0,5 млн од (5 мкг)/кг/день починаючи з першого дня після завершення хіміотерапії до очікуваного надир нейтрофілів та досягнення нормального рівня нейтрофілів. лейкаферез проводять в період коли рівень абсолютної кількості нейтрофілів підвищується з < 0,5?10⁹/л до 5,0?10⁹/л. для пацієнтів, що не проходили масивну хіміотерапію достатньо однієї процедурі лейкаферезу. в інших умовах додаткове проведення лейкаферезу може бути необхідне.

спосіб застосування

нейпоген для мобілізації пскк при монотерапії:

нейпоген потрібно вводити протягом 24 годин шляхом підшкірної інфузії або підшкірної ін’єкції. для інфузії нейпоген потрібно розвести у 20 мл 5 % розчину глюкози.

нейпоген для мобілі