Інструкція до препарату Вірамун

Вирамун(Viramun) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Лікарська форма
• Фармакотерапевтична група
• Показання
• Протипоказання
• Спосіб застосування та дози

склад

діюча речовина: невірапін;

1 мл суспензії містить невірапіну напівгідрату 10,35 мг еквівалентно невірапіну 10 мг;

допоміжні речовини: карбомер, метилпарабен (е 218), пропілпарабен (е 216), сорбіту розчин (е 420), цукроза, полісорбат 80, натрію гідроксид, вода очищена.

лікарська форма

суспензія для внутрішнього застосування.

фармакотерапевтична група

противірусні засоби прямої дії. ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. невірапін. код атс j05a g01.

показання

вірамун призначають для застосування у комбінації з іншими протиретровірусними засобами для лікування віл-1-інфікованих пацієнтів.

у більшості випадків вірамун застосовують у комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (нізт). вибір подальшої терапії після застосування вірамуну має базуватися на клінічному досвіді та результатах оцінки резистентності.

протипоказання

вірамун протипоказаний пацієнтам із клінічно достовірною гіперчутливістю до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

вірамун не слід повторно призначати пацієнтам, яким раніше довелося припинити прийом цих лікарських засобів через тяжку форму висипань, а також через висипання, що супроводжувалися симптомами, що свідчать про генералізацію процесу або гіперчутливість через клінічні прояви гепатиту, що спричинив невірапін.

вірамун не слід призначати пацієнтам із тяжкою дисфункцією печінки (за класифікацією чайлда-п’ю клас c) або тим, хто пройшов попереднє лікування з метою стабілізації рівня аст або алт, більшого у 5 разів від верхньої межі норми (далі – вмн), до стабілізації базового рівня аст/алт < 5 верхньої межі норми.

вірамун не слід повторно призначати пацієнтам, у яких раніше рівні аст або алт перевищували верхню межу норми у 5 разів під час терапії невірапіном, а також тим, у кого раніше через повторне призначення невірапіну виникли відхилення у функції печінки (див. розділ «особливості застосування»).

у випадку рідкісних спадкових станів, через які можлива непереносимість допоміжної речовини препарату (див. розділ «особливості застосування»), препарат протипоказаний.

рослинні препарати, що містять звіробій (нуpericum perforatum), не слід застосовувати під час прийому вірамуну через ризик зниження концентрації у плазмі крові та зменшення клінічних ефектів невірапіну (також див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

спосіб застосування та дози

лікування вірамуном мають проводити лікарі з досвідом лікування віл-інфекції.

пацієнти віком старше 16 років. рекомендована доза вірамуну становить 20 мл (200 мг) суспензії для перорального застосування 1 раз на добу протягом перших 14 днів (цей початковий період необхідний для зменшення частоти висипань), а потім – по 20 мл (200 мг) суспензії для перорального застосування 2 рази на добу у комбінації мінімум з двома додатковими протиретровірусними лікарськими засобами.

вірамун також випускається у вигляді таблеток по 200 мг для пацієнтів віком від 16 років і старше, зокрема, для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше або з площею поверхні тіла більше 1,25 м².

вірамун можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

у разі пропуску дози пацієнтові не слід подвоювати наступну дозу, але прийняти наступну дозу необхідно якнайшвидше.

корекція дози

пацієнтам, у яких протягом 14-денного початкового періоду прийому добової дози

200 мг (для дітей – 4 мг/кг на добу або 150 мг/м² на добу) виникли висипання, не можна підвищувати дозу вірамуну, доки не зникнуть висипання. у разі ізольованих висипань слід здійснювати ретельне спостереження. тривалість застосування препарату у добовій дозі 200 мг не має перевищувати 28 днів, після чого слід розпочати інше лікування через можливий ризик недостатньої дії на вірус та розвитку резистентності.

пацієнти, які призупинили застосування вірамуну на період більше 7 днів, мають знову розпочинати лікування за рекомендованою схемою дозування, розпочинаючи з двотижневого підготовчого періоду.

ознаки токсичності, що вимагають призупинити лікування вірамуном, наводяться у розділі «особливості застосування».

особливі групи пацієнтів

порушення функцій нирок

для пацієнтів з дисфункцією нирок, при якій потрібно проводити діаліз, рекомендується застосовувати додаткову дозу вірамуну 200 мг після кожного сеансу діалізу. для пацієнтів з кліренсом креатиніну ? 20 мл/хв не слід проводити корекцію дози.

порушення функцій печінки

пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (шкала чайлда-п’ю) не слід застосовувати вірамун. пацієнти з незначною або помірною дисфункцією печінки не потребують корекції дози.

пацієнти літнього віку

дію вірамуну не вивчали у пацієнтів віком старше 65 років.

застосування у педіатрії

для будь-якого пацієнта загальна добова доза не має перевищувати 400 мг. вірамун можна призначати дітям залежно від площі поверхні тіла (ппт) або маси тіла, як вказано нижче:

залежно від ппт, розрахованої за формулою мостеллера, рекомендована доза для дітей будь-якого віку становить 150 мг/м² 1 раз на добу протягом 2-х тижнів, а потім – по 150 мг/м² 2 рази на добу.

розрахунок об’єму суспензії вірамун для перорального застосування (50 мг/5 мл), необхідного для застосування дитині дози 150 мг/м² на підставі площі поверхні тіла:

формула мостеллера: ппт (м²) =

рекомендована пероральна доза для дітей віком до 8 років у перерахуванні на масу становить 4 мг/кг 1 раз на добу протягом 2-х тижнів, а потім – по 7 мг/кг 2 рази на добу. для пацієнтів віком 8 років і старше рекомендована доза становить 4 мг/кг 1 раз на добу протягом 2-х тижнів, а потім – по 4 мг/кг 2 рази на добу.

розрахунок об’єму суспензії вірамун для перорального застосування (50 мг/5 мл), необхідного для застосування дітям після двотижневого підготовчого періоду: