Кошик
close
Для поліпшення роботи сайту ми використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати сайт, ви погоджуєтеся з цим.
Зевоцин
Інструкція до препарату Зевоцин
Опис
Зевоцин(Zevocin) інструкція з використання, дозування
склад
діюча речовина: левофлоксацин;
1 мл розчину містить 5,0 мг левофлоксацину гемігідрат еквівалентно левофлоксацину допоміжні речовини: глюкоза безводна, вода для ін’єкцій.
лікарська форма
розчин для інфузій.
фармакотерапевтична група
антибактеріальні засоби групи хінолонів. фторхінолони. код атс j01m a12.
показання
призначають при лікуванні у дорослих бактеріальних запальних процесів, спричинених бактеріями, чутливими до левофлоксацину: запалення легенів, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри та м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.
протипоказання
підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів. епілепсія, побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.
спосіб застосування та дози
перед застосуванням препарату необхідно зробити пробу на чутливість.
зевоцин для внутрішньовенного введення слід застосовувати негайно (протягом 3-4 годин) після перфорації гумової пробки для профілактики будь-якого бактеріального забруднення. захист від світла при інфузії не потрібний.
з урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.
дозування залежить від виду і тяжкості інфекції.
для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують такі дози препарату:
| показання | добова доза | кількість введень на добу | |||
| негоспітальні пневмонії | 500 мг | 1 - 2 рази | |||
| ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включаючи пієлонефрит | 250 мг* | 1 раз | |||
| хронічний бактеріальний простатит | 500 мг** | 1 раз | |||
| інфекції шкіри і м’яких тканин | 500 мг | 1 - 2 рази | |||
| | | | | ||
* слід розглядати доцільність збільшення дози у випадках тяжкої інфекції (це посилання стосується лише розчинів для інфузій).
** відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим самим дозуванням.
у комбінації з антибіотиками, що діють на анаеробні збудники.
оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих з послабленою функцією нирок дозу потрібно зменшити.
дозування для дорослих пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв
| патоген | чутливі | резистентні |
| enterobacteriacae | ? 1 мг/л | > 2 мг/л |
| pseudomonas spp. | ? 1 мг/л | > 2 мг/л |
| acinetobacter spp. | ? 1 мг/л | > 2 мг/л |
| staphylococcus spp. | ? 1 мг/л | > 2 мг/л |
| s. pneumoniae1 | ? 2 мг/л | > 2 мг/л |
| streptococcus a, b, c, g | ? 1 мг/л | > 2 мг/л |
| h. influenzae m. catarrhalis2 | ? 1 мг/л | > 1 мг/л |
| межові значення, не пов’язані з видами3 | ? 1 мг/л | > 2 мг/л |
| 1межове значення мік між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1 до 2 з метою стримування росту диких штамів цього мікроорганізму, що демонструють варіабельність даного параметра. межові значення стосуються терапії високих доз. 2штами з величинами мік, вищими від межового значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами, є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, і якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію. 3 межові значення мік, не пов’язані з видами, були визначені переважно, на основі даних фармакокінетики/фармакодинаміки, та не залежали від розподілу мік певних видів. вони можуть використовуватись лише для видів, яким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не можуть використовуватись для видів, для яких тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (enterococcus, neisseria, грамнегативні анаероби). |
рекомендовані clsi (інститутом клінічних та лабораторних стандартів, раніше nccls) межові значення мік для левофлоксацину, що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлені у нижченаведеній таблиці для тестування мік (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).
рекомендовані clsi межові значення мік та диско-дифузного методу для левофлоксацину (м100-s17, 2007)
| патоген | чутливі | резистентні |
| enterobacteriacae | ? 2 мкг/мл ?17 мм | ? 8 мкг/мл ? 13 мм |
| не enterobacteriacae | ? 2 мкг/мл ?17 мм | ? 8 мкг/мл ? 13 мм |
| acinetobacter spp. | ? 2 мкг/мл ?17 мм | ? 8 мкг/мл ? 13 мм |
| stenotrophomonas maltophilia | ? 2 мкг/мл ?17 мм | ? 8 мкг/мл ? 13 мм |
| staphylococcus spp. | ? 1 мкг/мл ?19 мм | ? 4 мкг/мл ? 15 мм |
| enterococcus spp. | ? 2 мкг/мл ?17 мм | ? 8 мкг/мл ? 13 мм |
| h. influenzae m. catarrhalis1 | ? 2 мкг/мл ?17 мм | |
| streptococcus pneumoniae | ? 2 мкг/мл ?17 мм | ? 8 мкг/мл ? 13 мм |
| бета-гемолітичний streptococcus | ? 2 мкг/мл ?17 мм | ? 8 мкг/мл ? 13 мм |
| 1 відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, окрім «чутливі». для штамів, що дають результати, які свідчать про «нечутливу» категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість повинні бути підтверджені довідковою лабораторією з використанням еталонного методу розведень clsi. |
антибактеріальний спектр
поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, і бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. у разі необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.
| зазвичай чутливі види аеробні грампозитивні бактерії staphylococcus aureus* метицилін-чутливий, staphylococcus saprophyticus, streptococci, група с і g, streptococcus agalactiae, streptococcus pneumoniae*, streptococcus pyogenes* аеробні грамнегативні бактерії burkholderia cepacia**, eikenella corrodens, haemophilus influenzae*, haemophilus para- influenzae*, klebsiella oxytoca, klebsiella pneumoniae*, moraxella catarrhalis*, pasteurella multocida, proteus vulgaris, providencia rettgeri анаеробні бактерії peptostreptococcus інші chlamydophila pneumoniae*, chlamydophila psittaci, chlamidia trachomatis, legionella pneumophila*, mycoplasma pneumoniae*, mycoplasma hominis, ureaplasma urealyticum |
| види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною аеробні грампозитивні бактерії enterococcus faecalis*, staphylococcus aureus метицилін-резистентний, staphylococcus coagulase spp. аеробні грамнегативні бактерії acinetobacter baumannii*, citrobacter freundii*, enterobacter aerogenes, enterobacter agglomerans, enterobacter cloacae*, escherichia coli*, morganella morganii*, proteus mirabilis*, providencia stuartii, pseudomonas aeruginosa*, serratia marcescens* анаеробні бактерії bacteroides fragilis, bacteroides ovatus** , bacteroides thetaiotamicron** , bacteroides vulgatus**, clostridium difficile** |
* клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.
** природна проміжна чутливість.
інші дані
госпітальні інфекції, спричинені p. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
фармакокінетика.
абсорбція
немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення.
після внутрішньовенного введення препарат накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. у спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.
розподіл
приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. кумуляційний ефект левофлоксацину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу при багаторазовому застосуванні практично відсутній. існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після застосування доз по 500 мг двічі на добу. стабільний стан досягається протягом 3 днів.
проникнення у тканини та рідини організму
проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (бстл)
максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. ці показники досягалися протягом однієї години після прийому препарату.
проникнення у тканини легенів
максимальні концентрації левофлоксацину у тканинах легенів після застосування 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4 - 6 годин після застосування препарату. концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.
проникнення у вміст міхура
максимальні концентрації левофлоксацину 4-6,7 мкг/мл у вмісті міхура досягалися через 2-4 години після застосування препарату у дозах 500 мг 1 раз чи двічі на добу відповідно через 3 дні застосування препарату.
проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину
левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.
проникнення у тканини простати
після застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та
