Налаштування
Шрифт:
  • А
  • А
  • А
Колір:
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
  • Ц
Фото
  • ЧБ
  • Колір
  • Вимк.
Повна версія
Мелоксикам-Ратіофарм 15 мг таблетки №20
0,00 ₴
Ratiopharm (Німеччина)
Арт.
160920
У список

Мелоксикам-Ратіофарм 15 мг таблетки №20

Ratiopharm (Німеччина)
Дивитись аналоги Немає в наявності
0,00 ₴
Залишилися питання?
Ми раді допомогти
Ціни дійсні тільки при покупці онлайн, ціни в роздрібній мережі можуть відрізнятися від вказаних на сайті Задати питання фармацевту
Характеристики товара
Виробник Ratiopharm (Німеччина)
Форма товару Таблетки
Бренд Мелоксикам
Умови відпуску без рецепту
Призначення Знеболюючі
Температура зберiгання не вище 25°C
Інструкція надана держ. реєстром мед. препаратів України
Громадська Яна
Перевірено: Громадська Яна
Кортунова Юлія
Перевірено: Кортунова Юлія
Оновлено: 04.05.2024
Провірено
Інструкція

Інструкція

для медичного застосування лікарського засобу


МЕЛОКСИКАМ-ТЕВА

 (Meloxicam-TEVA)


Склад:

діюча речовина: мелоксикам;

1 таблетка містить мелоксикаму 7 5 мг або 15 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний крохмаль прежелатинізований лактози моногідрат целюлоза мікрокристалічна натрію цитрат кремнію діоксид колоїдний безводний магнію стеарат.


Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 7 5 мг та по 15 мг − світло-жовтого кольору круглі плоскі таблетки зі скошеними краями без покриття з лінією розламу посередині з одного боку і гладенькі з іншого.


Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТХ М01А С06.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мелоксикам – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) із групи речовин оксикамів із протизапальними болезаспокійливими та жарознижувальними властивостями пов’язаними із селективною інгібіцією ізоферменту ЦОГ-2. Коефіцієнт селективності ІС50 для мелоксикаму дорівнює 2.

Фармакокінетика.

Абсорбція: мелоксикам майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Абсолютна біодоступність при пероральному застосуванні становить 89 %. Після одноразового перорального прийому найвищий рівень у плазмі крові досягається через 5-6 годин (таблетки). Після повторного прийому стан рівноваги досягається через 3-5 днів від початку прийому мелоксикаму.

У разі прийому перорально 7 5 або 15 мг мелоксикаму 1 раз на день у стаціонарному режимі концентрація у плазмі сягає 0 4-1 0 мг/л (7 5 мг) або 0 8-2 0 мг/л (15 мг)
min-Cmax).

У разі довготривалого лікування концентрація у плазмі крові у стаціонарних умовах не змінюється. Шлункова резорбція не змінюється у разі одночасного прийому їжі.

Розподіл: мелоксикам має високий ступінь зв’язування з білками переважно з альбуміном (99 %). Мелоксикам потрапляє до синовіальної рідини. При цьому концентрація в ній дорівнює половині концентрації у плазмі крові.

Об’єм розподілу становить у середньому 11 л. Індивідуальні коливання − приблизно
30-40 %.

Біотрансформація: мелоксикам метаболізується ферментами печінки. У сечі ідентифікують чотири різні фармакологічно неактивні метаболіти мелоксикаму. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60 %) утворюється шляхом окиснення  проміжних метаболітів 5'-гідроксиметилмелоксикаму. Кількість незміненого виділеного 5'-гідроксиметилмелоксикаму становить 9 %. In vitro встановлено що початковий етап цього перетворення здійснюється головним чином через CYP2C9 при незначній участі CYP 3А4. Утворення двох інших метаболітів (16 % та 4 % застосованої дози) пов’язано з дією пероксидази.

Виведення: мелоксикам виводиться головним чином у формі метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. У сечі мелоксикам виявляється у незначних кількостях («сліди»). Середній період напіввиведення становить близько 20 годин. Загальний плазмовий кліренс − у середньому 8 мл/хв.

Лінійність: у разі перорального застосування у терапевтичних дозах (7 5 мг та 15 мг) мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику.

Особливі групи пацієнтів

Печінкова/ниркова недостатність

Ані легка ані помірна печінкова або ниркова недостатність не чинить істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній стадії ниркової недостатності збільшення об'єму розподілу може призводити до вищих концентрацій вільного мелоксикаму тому не слід перевищувати щоденну дозу 7 5 мг.

Пацієнти літнього віку

Середнє значення плазмового кліренсу у фазі плато у пацієнтів літнього віку було дещо нижчим ніж зареєстроване для молодших пацієнтів.


Клінічні характеристики.

Показання.

Короткотривале симптоматичне лікування загострення остеоартрозу.

Довготривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту.


Протипоказання.

-         Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу або до активних речовин з подібною дією таких як НПЗП аспірин. Мелоксикам не слід призначати пацієнтам у яких виникали симптоми астми носові поліпи ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗП;

-         ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-         дитячий вік до 16 років;

-         шлунково-кишкова кровотеча або перфорація пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

-         активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

-         тяжка печінкова недостатність;

-         тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;

-         шлунково-кишкова кровотеча цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;

-         тяжка серцева недостатність;

-         лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні (КШ).


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/дозу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування») включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 1 г разова доза або ≥ 3 г загальна добова доза).

Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин що застосовується в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) якщо доведена неможливість уникнення даної комбінації.

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів що пригнічують циклооксигеназу може призвести до подальшого погіршення функції нирок включаючи можливу гостру ниркову недостатність що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини а також слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і у разі застосування нижчезазначених лікарських засобів можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок особливо у пацієнтів літнього віку.

Внутрішньоматкові засоби контрацепції. НПЗП знижують ефективність внутрішньоматкових протизаплідних засобів. Раніше повідомлялося про зниження ефективності внутрішньоматкових засобів контрацепції при застосуванні НПЗП але це потребує подальшого підтвердження.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані щодо НПЗП які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію) яка може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам які приймають високу дозу метотрексату  (понад 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам які приймають низьку дозу метотрексату зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування необхідно контролювати показники крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності якщо прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом слід вважати що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див. інформацію наведену вище) (див. розділ «Побічні реакції»).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін. Прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами циметидином та дигоксином.


Особливості застосування.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікування необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту також не слід застосовувати додатково НПЗП тому що це може підвищити токсичність тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не застосовують для лікування пацієнтів що потребують полегшення гострого болю.

За відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів які лікувалися мелоксикамом та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення.

Як і при застосуванні інших НПЗП потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання») та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи) а також для пацієнтів які потребують сумісного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію наведену нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі особливо пацієнтам літнього віку слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі) головним чином на початкових етапах лікування.

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів які застосовують мелоксикам слід відмінити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт хвороба Крона) оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки.

У пацієнтів які застосовують НПЗП (включаючи мелоксикам) можливе підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Можливе підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у три та більше разів вище норми). Повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит некроз печінки та печінкову недостатність деякі з них з летальним наслідком.

Пацієнтів із симптомами та/або ознаками печінкової дисфункції або у яких спостерігалися відхилення печінкових тестів потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії мелоксикамом. Якщо клінічні ознаки та симптоми асоціюються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія висипання та інші) то застосування мелоксикаму слід припинити.

Серцево-судинні порушення.

За пацієнтами з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають змогу припустити що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищеним ризиком судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією застійною серцевою недостатністю встановленою ішемічною хворобою серця периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного аналізу. Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія гіперліпідемія цукровий діабет паління).

НПЗП можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень інфаркту міокарда та інсульту які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик.

Порушення з боку шкіри.

При застосуванні НПЗП у дуже поодиноких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції деякі з них були летальними включаючи ексфоліативний дерматит синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму.

Анафілактичні реакції.

Як і при застосуванні інших НПЗП анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Препарат не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс спостерігається у пацієнтів з астмою у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок.

Як і при лікуванні більшістю НПЗП описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки а також підвищення креатиніну в сироватці крові азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність.

НПЗП шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції для пацієнтів із такими факторами ризику:

-         літній вік;

-         супутнє застосування з інгібіторами АПФ антагоністами ангіотензину ІІ сартанами діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

-         гіповолемія (будь-якого генезу);

-         застійна серцева недостатність;

-         ниркова недостатність;

-         нефротичний синдром;

-         люпус нефропатія;

-         тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін < 25 г/л або ≥ 10 за класифікацією Чайлд-П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціальних нефритів гломерулонефритів ренальних медулярних некрозів або нефротичних синдромів.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю які знаходяться на діалізі не повинна перевищувати 7 5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію калію та води.

НПЗП можуть посилити затримку натрію калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У зв’язку з цим у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Гіперкаліємія.

Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівня калію.

Інші застереження та заходи безпеки.

Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку слабкі або ослаблені хворі які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку в яких більш імовірне зниження функції нирок печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій що можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам як і будь-який інший НПЗП може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам які хочуть завагітніти. Тому для жінок які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Маскування запалення та гарячки.

Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами.

Мелоксикам не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти.

Анемія може спостерігатися у пацієнтів які отримують НПЗП включаючи мелоксикам. Це може бути пов’язано з затримкою рідини шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при довготривалому лікуванні НПЗП включаючи мелоксикам слід контролювати гемоглобін або гематокрит якщо наявні симптоми та ознаки анемії.

НПЗП гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від аспірину їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів які приймають мелоксикам та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів зокрема розлади згортання крові або пацієнтів які отримують антикоагулянти.


Застосування пацієнтам з наявною астмою.

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію включаючи бронхоспазм між аспірином та іншими НПЗП мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам чутливим до аспірину та слід обережно призначати пацієнтам з наявною астмою.

Унаслідок наявності у складі препарату лактози не рекомендується застосовувати препарат хворим зі спадковою непереносимістю галактози лактазною недостатністю Лаппа та порушенням всмоктування глюкози чи галактози.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1 5 %. Вважається що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.

У ході ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

-         серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

-         порушення функції нирок що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном;

можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:

-         можливість подовження часу кровотечі антиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;

-         пригнічення скорочень матки що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.

Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає про НПЗП відомо що вони можуть проникати в грудне молоко. Тому застосування не рекомендовано жінкам які годують груддю.

Фертильність. Мелоксикам як і інші лікарські засоби що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам які хочуть завагітніти. Тому для жінок які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій що спостерігалися можна припустити що мелоксикам схильний не впливати або мати незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам у яких спостерігалися розлади функції зору включаючи нечіткість зору запаморочення сонливість вертиго або інші порушення центральної нервової системи рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.


Спосіб застосування та дози.

Застосовують перорально.

Загальну добову дозу слід застосовувати разово запиваючи склянкою води або іншої рідини під час прийому їжі.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікування необхідного для контролю симптомів див розділ Особливості застосуванняСлід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.

Загострення остеоартрозу: 7 5 мг/добу (1 таблетка 7 5 мг або половина таблетки 15 мг). Якщо необхідно дозу можна збільшити до 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки      7 5 мг).

Ревматоїдний артрит анкілозуючий спондиліт: 15 мг/добу (1 таблетка 15 мг або
2 таблетки 7 5 мг). Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7 5 мг/добу (1 таблетка 7 5 мг або половина таблетки 15 мг).

Не слід перевищувати добову дозу мелоксикаму 15 мг.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.

Рекомендована доза для довготривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту для пацієнтів літнього віку становить 7 5 мг/добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати лікування з 7 5 мг/добу.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю які знаходяться на діалізі доза не повинна перевищувати 7 5 мг/добу. Пацієнтам із легкою та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання».

Печінкова недостатність.

Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».


Діти.

Мелоксикам таблетки по 7 5 мг та 15 мг протипоказаний дітям віком до 16 років (див. розділ «Протипоказання»).


Передозування.

Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією сонливістю нудотою блюванням та епігастральним болем які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії гострої ниркової недостатності дисфункції печінки пригнічення дихання коми судом серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП що також може спостерігатися при передозуванні.

При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому
4 пероральних доз холестираміну 3 рази на день.








Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищеним ризиком судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів що спостерігаються шлунково-кишкового походження. Можливі пептична виразка перфорація або шлунково-кишкова кровотеча іноді летальна особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота блювання діарея метеоризм запор диспепсія абдомінальний біль мелена блювання кров’ю виразковий стоматит загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів) лейкопенія тромбоцитопенія. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. Опис окремих серйозних та/або частих побічних реакцій).

З боку імунної системи: алергічні реакції включаючи анафілактичний шок анафілактоїдні реакції анафілактичні реакції.

Психічні порушення: сплутаність свідомості зміна настрою кошмарні сновидіння безсоння дезорієнтація.

З боку нервової системи: запаморочення головний біль сонливість.

З боку органів зору: розлади функції зору що включають нечіткість зору кон’юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення дзвін у вухах.

З боку серця: відчуття серцебиття серцева недостатність.

З боку судинної системи: підвищення артеріального тиску припливи.

З боку респіраторної системи: у пацієнтів з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗП в анамнезі можуть спостерігатися напади астми інфекції верхніх дихальних шляхів кашель.

З боку травного тракту: біль у животі нудота блювання диспепсія діарея прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча гастродуоденальна виразка езофагіт стоматит запор метеоризм відрижка шлунково-кишкова перфорація гастрит коліт. Пептична виразка перфорація або шлунково-кишкова кровотеча можуть бути тяжкими та потенційно летальними особливо у пацієнтів літнього віку.

Гепатобіліарні порушення: порушення показників функції печінки (наприклад підвищення рівнів трансаміназ або білірубіну) гепатит жовтяниця печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж висипання ангіоневротичний набряк синдром Стівенса-Джонсона токсичний епідермальний некроліз кропив’янка бульозний дерматит мультиформна еритема фотосенсибілізація ексфоліативний дерматит.

З боку сечовидільної системи: затримка натрію та води гіперкаліємія порушення  показників функції нирок (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини в сироватці крові) гостра ниркова недостатність зокрема у пацієнтів групи підвищеного ризику інфекції сечовивідних шляхів порушення сечовипускання включаючи гостру затримку сечі.

З боку опорно-рухової системи: артралгія біль у спині ознаки та симптоми пов’язані із суглобами.

Загальні порушення: набряки включаючи набряки нижніх кінцівок грипоподібні симптоми.

Опис окремих серйозних та/або частих побічних реакцій.

Повідомлялося про випадки агранулоцитозу у пацієнтів які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції які раніше не спостерігалися при застосуванні даного препарату але є характерними для інших препаратів цієї фармакотерапевтичної групи.

Порушення ниркової функції аж до ниркової недостатності: повідомлялося про випадки інтерстиціального нефриту гострого тубулярного некрозу нефротичного синдрому папілярного некрозу.


Термін придатності.

3 роки.


Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в недоступному для дітей місці.


Упаковка.

Таблетки 7 5 мг: по 10 таблеток у блістері по 2 блістери в картонній коробці.

Таблетки 15 мг: по 10 таблеток у блістері по 1 або 2 блістери в картонній коробці.


Категорія відпуску. За рецептом.


Виробник. Меркле ГмбХ.


Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Людвіг-Меркле-Штрассе 3 89143 Блаубойрен Німеччина.

Завантажити повну інструкцію

Відгуки користувачів

Цей продукт ще не має відгуків.
Залишити відгук
Моя оцінка
Зверніть увагу
Інформація / інструкція до препарату призначена тільки в інформаційних цілях і призначена виключно в інформаційних цілях.
Повідомлення
Зворотний дзвінок
Онлайн чат
Як вам зручніше з нами звʹязатися?
Скасувати
Кнопка зв'язку