Ліндинет 20

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛІНДИНЕТ 20

(LINDYNETTE 20)

• Склад
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування
• Спосіб застосування та дози
• Діти
• Передозування

Склад:

діючі речовини: етинілестрадіол, гестоден;

1 таблетка містить етинілестрадіолу 0,02 мг та гестодену 0,075 мг;

допоміжні речовини: натрію кальцію едетат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, тальк, кальцію карбонат, сахароза.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: світло-жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з обох боків без напису. Діаметр – близько 5,6 мм, номінальна маса –

90,0 мг.

Фармакотерапевтична група. Гормональні контрацептиви для системного застосування. Прогестогени та естрогени, фіксовані комбінації. Код АТХ G03A A10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбіновані пероральні контрацептиви діють шляхом пригнічення гонадотропінів. Хоча основним механізмом дії є пригнічення овуляції, інші механізми, які включають зміни цервікального слизу (що підвищує складність проникнення сперматозоїдів у матку) та ендометрія (що зменшує імовірність імплантації яйцеклітини), сприяють контрацептивному ефекту препарату.

У разі правильного та безперервного прийому імовірність неефективності методу комбінованих пероральних контрацептивів становить 0,1 % на рік. У той же час у разі звичайного застосування загальна імовірність неефективності методу комбінованих пероральних контрацептивів становить 5 % на рік. Ефективність більшості контрацептивних методів залежить від того, наскільки надійно їх застосовувати. Неефективність методу комбінованих пероральних контрацептивів найбільш імовірно пояснюється пропуском таблеток.

Фармакокінетика.

Гестоден.

Всмоктування. Перорально прийнятий гестоден всмоктується швидко і практично повністю. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 1 годину після прийому однократної дози. Біологічна доступність гестодену – приблизно 99 %.

Розподіл. Гестоден зв’язується з альбумінами і глобуліном, який зв’язує статеві гормони. 1-2 % знаходиться у формі вільного стероїду, 50-70 % специфічно зв’язується з глобуліном, що зв’язує статеві гормони.

Підвищення рівня ГЗСГ, спричинене етинілестрадіолом, спричиняє та кількість гестодену, який зв’язується з білками плазми, що спричиняє збільшення ГЗГС-зв’язаної фракції та зменшення альбумін-зв’язаної фракції. При прийомі багатократних доз гестоден акумулюється у сироватці крові. Рівноважна концентрація речовини досягається у другій половині циклу, коли концентрації препарату в сироватці крові підвищуються у 3-5 разів.

Метаболізм. Гестоден повністю метаболізується шляхом редукції C3-кетогрупи та дельта-4-подвійного зв’язку та шляхом чисельних етапів гідроксилювання. Не встановлено, чи має гестоден при одночасному застосуванні з етинілестрадіолом значний вплив на кінетику останнього.

Виділення. Рівні гестодену та етинілестрадіолу в сироватці крові зменшуються в два етапи. При багатократному прийомі кінцевий період напіввиведення становить близько 20-28 годин. Метаболіти у більшій кількості виводяться з сечею, ніж з калом.

Етинілестрадіол.

Всмоктування. Перорально прийнятий етинілестрадіол всмоктується швидко і практично повністю. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через

1-2 години після прийому препарату. Біологічна доступність етинілестрадіолу через пресистемну кон’югацію і первинний метаболізм у печінці становить приблизно

40-60 %.

Розподіл. Етинілестрадіол повністю, але неспецифічно зв’язується з альбумінами (майже 98 %) та призводить до підвищення концентрації глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ) у сироватці крові. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається у другій половині циклу, коли концентрації лікарського засобу в плазмі крові підвищуються на 25-50 % порівняно з прийомом однократної дози.

Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемній кон’югації у слизовій оболонці тонкого кишківника та у печінці і проникає у печінково-кишковий кровообіг. Первинною реакцією окислення є 2-гідроксилювання ферментами цитохрому P450. Речовина утворює велику кількість різних гідроксильованих та етильованих метаболітів, присутніх у вигляді вільних метаболітів, а також кон’югатів з глюкуронідами та сульфатом.

Виділення. Концентрація етинілестрадіолу в сироватці крові зменшується в два етапи.

Кінцевий період напіввиведення етинілестрадіолу становить 16-18 годин. Метаболіти етинілестрадіолу у вигляді кон’югатів з глюкуронідами та сульфатом у більшій кількості виводяться з калом, ніж із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

Пероральна контрацепція.

Приймаючи рішення про призначення Ліндинет 20, необхідно враховувати поточні фактори ризику для окремої жінки, особливо фактори ризику венозної тромбоемболії (ВТЕ), і те, наскільки високим є ризик ВТЕ при застосуванні Ліндинет 20 порівняно з іншими комбінованими гормональними контрацептивами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Протипоказання. Комбіновані гормональні контрацептиви (КГК) не слід застосовувати у зазначених нижче випадках. При появі будь-якого з цих станів під час застосування препарату слід негайно припинити його застосування.

−               Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин.

−               Наявність або ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ):

-                 венозна тромбоемболія – наявна ВТЕ (застосування антикоагулянтів) або ВТЕ в анамнезі (наприклад, тромбоз глибоких вен [ТГВ] або тромбоемболія легеневої артерії [ТЕЛА]);

-                 відома спадкова або набута схильність до венозної тромбоемболії, наприклад, резистентність до активованого протеїну С (АПС, у тому числі фактор V Лейдена), недостатність антитромбіну-III, недостатність протеїну C, недостатність протеїну S;

-                  значне хірургічне втручання з тривалою іммобілізацією (див. розділ «Особливості застосування»);

-                 підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії через наявність декількох факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

−               Наявність або ризик артеріальної тромбоемболії (АТЕ):

-                 артеріальна тромбоемболія – наявна артеріальна тромбоемболія, артеріальна тромбоемболія в анамнезі (наприклад, інфаркт міокарда) або продромальний стан (наприклад, стенокардія);

-                 цереброваскулярна хвороба – наявний інсульт, інсульт в анамнезі продромальний стан (наприклад, транзиторна ішемічна атака, ТІА);

-                 відома спадкова або набута схильність до артеріальної тромбоемболії, наприклад, гіпергомоцистеїнемія та антифосфоліпідні антитіла (антикардіоліпінові антитіла, вовчаковий антикоагулянт);

-                 мігрень в анамнезі з вогнищевими неврологічними симптомами;

-                 підвищений ризик розвитку артеріальної тромбоемболії через наявність декількох факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування») або через наявність одного з серйозних факторів ризику, таких як:

-                цукровий діабет із судинними симптомами;

-                тяжка артеріальна гіпертензія;

-                тяжка дисліпопротеїнемія.

−               Наявність панкреатиту або панкреатит в анамнезі, якщо він пов’язаний з тяжкою гіпертригліцеридемією.

−               Наявність тяжких порушень функції печінки або такі порушення в анамнезі (поки функція печінки не відновиться).

−               Наявність пухлин печінки (доброякісних або злоякісних) або такі пухлини в анамнезі.

−               Відомі або підозрювані стероїдозалежні злоякісні пухлини (наприклад, статевих органів, молочних залоз).

−               Недіагностована аномальна вагінальна кровотеча.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Примітка. Слід звернутися до відповідних інструкцій для медичного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються одночасно, для виявлення потенційних взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на Ліндинет 20

Можливі взаємодії з препаратами, які індукують мікросомальні ферменти, що можуть призвести до підвищення кліренсу статевих гормонів та спричинити проривні кровотечі та/або втрату ефективності контрацептива.

Лікування

Індукція ферментів може спостерігатися вже після декількох днів лікування. Максимальна індукція ферментів зазвичай спостерігається вже протягом декількох тижнів. Після припинення лікування індукція ензимів може спостерігатися протягом приблизно 4 тижнів.

Короткочасне лікування

Жінкам, які отримують лікування індукторами ферментів, слід тимчасово використовувати бар’єрний метод або інший метод контрацепції додатково до застосування КПК. Бар’єрний метод слід використовувати протягом усього періоду лікування супутніми лікарськими засобами та протягом 28 днів після припинення такого лікування.

Якщо терапія препаратом-індуктором ферменту триває після закінчення таблеток в упаковці КПК, наступну упаковку КПК слід почати одразу після закінчення попередньої, без звичайної перерви у прийомі таблеток.

Довготривале лікування

Жінкам, які отримують тривале лікування, діючі речовини якого є індукторами ферментів, рекомендується інший надійний негормональний метод контрацепції.

У літературі повідомляли про такі випадки взаємодії.

Речовини, що збільшують кліренс КПК (зниження ефективності КПК через індукцію ферментів)

Барбітурати, бозентан, карбамазепін, фенітоїн, примідон, рифампіцин і препарати для лікування ВІЛ – ритонавір, невірапін та ефаверенц; можлива також взаємодія з фелбаматом, гризеофульвіном, окскарбазепіном, топіраматом і препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Речовини з мінливим впливом на кліренс КПК

При одночасному застосуванні з КПК багато комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ і ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, включаючи комбінації з інгібіторами вірусу гепатиту С, можуть збільшувати або зменшувати концентрацію естрогену чи прогестинів у плазмі крові. Сумарний ефект цього впливу у деяких випадках може мати клінічне значення.

Таким чином, при одночасному застосуванні препаратів для лікування ВІЛ/вірусу гепатиту С слід звернутися до інструкції для медичного застосування таких препаратів, щоб виявити потенційні взаємодії та отримати відповідні рекомендації. У випадку сумнівів жінкам, які отримують терапію інгібіторами протеази чи ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази, рекомендується застосовувати додатковий бар’єрний метод контрацепції.

Вплив препарату Ліндинет 20 на інші лікарські засоби

Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм деяких інших діючих речовин. Відповідно, концентрації таких речовин у плазмі крові та тканинах можуть підвищуватися (наприклад, циклоспорин, теофілін) або зменшуватися (наприклад, ламотриджин, тизанідин, левотироксин).

Особливості застосування.

Попередження

У разі наявності у жінки будь-якого зі станів або факторів ризику, вказаних нижче, слід обговорити з пацієнткою доцільність застосування препарату Ліндинет 20.

У випадку погіршення стану або появи будь-яких з указаних нижче симптомів або факторів ризику жінці рекомендується порадитися зі своїм лікарем, який прийме рішення стосовно того, чи потрібно перервати прийом препарату Ліндинет 20.

Порушення кровообігу.

Ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ)

Застосування будь-якого комбінованого перорального контрацептива (КПК) підвищує ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ) порівняно з відсутністю застосування.

Препарати, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, пов’язані з нижчим ризиком ВТЕ. Інші препарати, такі як Ліндинет 20, можуть бути пов’язані з удвічі більшим рівнем такого ризику. Рішення про застосування будь-якого препарату замість лікарського засобу з більш низьким ризиком розвитку ВТЕ слід приймати тільки після обговорення з пацієнткою, щоб переконатися, що вона розуміє ризик ВТЕ при застосуванні препарату Ліндинет 20, усвідомлює вплив існуючих факторів ризику на імовірність виникнення ВТЕ, а також те, що ризик ВТЕ є найвищим протягом першого року застосування препарату. Існують також деякі свідчення того, що цей ризик збільшується при повторному призначенні КПК після перерви у застосуванні протягом 4 тижнів або довше.

Приблизно у двох із 10000 жінок, які не застосовують КОК і не є вагітними, розвивається ВТЕ протягом одного року. Тим не менше, у будь-якої окремої жінки ризик може бути набагато вищим залежно від існуючих факторів ризику (див. інформацію нижче).

За оцінками,[1] у 9-12 жінок із 10000, які застосовують КОК, що містять гестоден, розвивається ВТЕ протягом одного року; це можна порівняти з близько 6 випадками[2] у жінок, які застосовують КОК, що містять левоноргестрел.

В обох випадках частота ВТЕ на рік є нижчою, ніж частота ВТЕ, очікувана у період вагітності або у післяпологовий період.

ВТЕ може призводити до летальних наслідків у 1–2 % випадків.

Надзвичайно рідко повідомляли про тромбоз в інших кровоносних судинах, наприклад, артеріях і венах печінки, нирок, мезентеріальних судинах або судинах сітківки ока, у жінок, які застосовували КПК.

Кількість випадків ВТЕ на 10000 жінок у рік

Фактори ризику для ВТЕ

Ризик венозних тромбоемболічних ускладнень у жінок, які застосовують КПК, може значно зростати у пацієнток, які мають додаткові фактори ризику, зокрема декілька факторів (див. таблицю 1).

Ліндинет 20 протипоказаний, якщо у пацієнтки наявні декілька факторів ризику, які призводять до високого ризику венозного тромбозу (див. розділ «Протипоказання»). Якщо в жінки наявний більше ніж один фактор ризику, можливо, що підвищення ризику буде більшим, ніж сума окремих факторів – у цьому випадку слід зважити загальний ризик ВТЕ для пацієнтки. Якщо співвідношення користі та ризику вважається негативним, не слід призначати КПК (див. розділ «Протипоказання»).

Таблиця 1

Фактори ризику для ВТЕ

Немає єдиної думки щодо можливого впливу варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту на початок або прогресування венозного тромбозу.

Слід враховувати ризик тромбоемболії у період вагітності, зокрема протягом

6-тижневого періоду після пологів (інформація щодо застосування у період вагітності або годування груддю наведена у розділі «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Симптоми ВТЕ (тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії)

У разі появі симптомів жінці рекомендується негайно звернутися по медичну допомогу та повідомити лікарю, що вона приймає КПК.

Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ) можуть включати:

-                 однобічний набряк ноги та/або стопи чи ділянки уздовж вени на нозі;

-                 біль або підвищена чутливість у нозі, що може відчуватися тільки при стоянні або ходьбі;

-                 відчуття жару в ураженій нозі; почервоніння або зміна кольору шкіри на нозі.

Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) можуть включати:

-                 раптова задишка з нез’ясованої причини або прискорене дихання;

-                 раптовий кашель, можливо, з кровохарканням;

-                 гострий біль у грудях;

-                 тяжке запаморочення;

-                 швидке або нерегулярне серцебиття.

Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними та можуть бути неправильно інтерпретовані як більш поширені або менш тяжкі явища (наприклад, інфекції дихальних шляхів).

Інші ознаки оклюзії судин можуть включати: раптовий біль, набряк і появу синюватого кольору кінцівки.

Симптоми оклюзії судини ока можуть варіюватися від безболісної розмитості зору, яка може прогресувати до втрати зору. Іноді втрата зору може спостерігатися майже миттєво.

Ризик артеріальної тромбоемболії (АТЕ)

Епідеміологічні дослідження пов’язують застосування КПК з підвищеним ризиком артеріальної тромбоемболії (інфаркту міокарда) або порушення мозкового кровообігу (наприклад, транзиторної ішемічної атаки, інсульту). Артеріальні тромбоемболічні ускладнення можуть мати летальні наслідки.

Фактори ризику для АТЕ

Ризик артеріальних тромбоемболічних ускладнень або порушення мозкового кровообігу серед пацієнток, які приймають КПК, зростає у жінок, які мають фактори ризику (див. таблицю 2). Ліндинет 20 протипоказаний, якщо пацієнтка має один серйозний фактор ризику або декілька факторів ризику АТЕ, що призводять до високого ризику артеріальної тромбоемболії (див. розділ «Протипоказання»). Якщо в жінки наявний більше ніж один фактор ризику, можливо, що підвищення ризику буде більшим, ніж сума окремих факторів – у цьому випадку слід зважити загальний ризик АТЕ для пацієнтки. Якщо співвідношення користі та ризику вважається негативним, не слід призначати КПК (див. розділ «Протипоказання»).

Таблиця 2

Фактори ризику для АТЕ

Симптоми АТЕ

У разі появі симптомів жінці рекомендується негайно звернутися по медичну допомогу та повідомити лікарю, що вона приймає КПК.

Симптоми порушення мозкового кровообігу можуть включати:

-                 раптове оніміння або слабкість обличчя, руки або ноги, особливо односторонні;

-                 раптове порушення ходьби, запаморочення, втрата рівноваги або координації;

-                 раптова сплутаність свідомості, порушення мовлення або розуміння;

-                 раптове погіршення зору одного або обох очей;

-                 раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без визначеної причини;

-                 непритомність або зомління з судомами або без них.

Минущі симптоми вказують на транзиторну ішемічну атаку (ТІА).

Симптоми інфаркту міокарда (ІМ) можуть включати:

-                 біль, дискомфорт, відчуття стиснення, важкості, відчуття стиснення або важкості в грудях, руці або нижче грудини;

-                 відчуття дискомфорту, що віддає у спину, щелепу, горло, руку, шлунок;

-                 відчуття переповнення шлунка, порушення травлення або задуха;

-                 підвищене потовиділення, нудота, блювання або запаморочення;

-                 надзвичайна слабкість, тривожність або задишка;

-                 швидке або нерегулярне серцебиття.

Онкологічні захворювання.

Найважливішим фактором ризику раку шийки матки є персистенція  папіломавірусної інфекції (папіломавірус людини, ПВЛ). Результати деяких епідеміологічних досліджень свідчать, що тривале застосування КПК може бути пов’язане з підвищеним ризиком розвитку раку шийки матки у жінок, інфікованих папіломавірусом людини. Проте це твердження залишається суперечливим, оскільки не з’ясовано, наскільки результати цих досліджень враховують супутні фактори ризику (наприклад, скринінг стану шийки матки або статеву поведінку, включаючи використання бар’єрних методів контраце