Пегінтрон

Пегинтрон(Pegintron) інструкція з використання, дозування

• Склад
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Показання
• Протипоказання
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
• Особливості застосування

склад

діюча речовина: peginterferon alfa-2b;

1 флакон препарату містить пегінтерферону альфа-2b 50 мкг/0,5 мл, 80 мкг/0,5 мл, 100 мкг/0,5 мл, 120 мкг/0,5 мл або 150 мкг/0,5 мл;

1 двокамерна шприц-ручка препарату містить пегінтерферону альфа-2b 50 мкг/0,5 мл, 80 мкг/0,5 мл, 100 мкг/0,5 мл, 120 мкг/0,5 мл або 150 мкг/0,5 мл;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат безводний; натрію дигідрофосфат дигідрат; сахароза; полісорбат 80;

розчинник – вода для ін'єкцій – 0,7 мл.

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий ліофілізований порошок без сторонніх включень; відновлений розчин – прозорий, безбарвний розчин без видимих часток.

фармакотерапевтична група

імуностимулятори. інтерферони. код атх l03a b10.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка.

пегінтрон^® – це ковалентний кон'югат рекомбінантного інтерферону альфа-2b та монометоксиполіетиленгліколю. середня молекулярна маса активованого поліетиленгліколю складає 12 кда.

рекомбінантний інтерферон альфа-2b одержують із клону e.coli, що містить генно-інженерний плазмідний гібрид, який кодує інтерферон альфа-2b людських лейкоцитів. дослідження in vitro і in vivo свідчать про те, що біологічна активність препарату пегінтрон^® зумовлена інтерфероном альфа-2b. клітинні ефекти інтерферонів зумовлені зв'язуванням зі специфічними рецепторами мембрани на поверхні клітин. дослідження інших інтерферонів продемонстрували їх видоспецифічність. зв'язуючись з клітинною оболонкою, інтерферон ініціює ланцюг внутрішньоклітинних реакцій, у тому числі й індукцію певних ферментів. вважається, що цей процес, принаймні частково, опосередковує різні клітинні ефекти інтерферонів, включаючи пригнічення реплікації вірусу в інфікованих клітинах, інгібування проліферації клітин та імуномодулюючі властивості, такі як посилення фагоцитарної активності макрофагів та специфічної цитотоксичності лімфоцитів відносно клітин-мішеней. ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. рекомбінантний інтерферон альфа-2b пригнічує також реплікацію вірусу in vitro та in vivo. хоча точний механізм противірусної дії рекомбінантного інтерферону альфа-2b невідомий, проте вважається, що препарат змінює метаболізм клітин господаря. це призводить до пригнічення реплікації вірусу; якщо вона все-таки відбувається, то віріони, що утворяться, не здатні вийти з клітини.

фармакодинаміку препарату пегінтрон^® при зростанні дози вивчали при одноразовому застосуванні здоровим добровольцям шляхом реєстрації змін температури у порожнині рота, концентрацій ефекторних білків, таких як сироватковий неоптерин і 2'5'-олігоаденілатсинтетаза, а також числа лейкоцитів та нейтрофілів. у пацієнтів, які одержували препарат пегінтрон^®, спостерігалося незначне дозозалежне підвищення температури тіла. після одноразового введення препарату пегінтрон^® у дозах від 0,25 до 2 мкг/кг/тиждень виявлено дозозалежне збільшення сироваткової концентрації неоптерину. зниження числа нейтрофілів та лейкоцитів до кінця 4-го тижня корелювало з дозою препарату пегінтрон^®.

фармакокінетика.

пегінтрон^® є добре вивченою пегільованою (тобто з'єднаною з поліетиленгліколем) похідною речовиною інтерферону альфа-2b і складається в основному з монопегільованих молекул. період напіввиведення препарату пегінтрон^® з плазми перевищує період напіввиведення непегільованого інтерферону альфа-2b. пегінтрон^® може депегілюватися з вивільненням інтерферону альфа-2b. біологічна активність пегільованих ізомерів у якісному відношенні подібна до біологічної активності вільного інтерферону альфа-2b, але слабша. після підшкірного введення сироваткова концентрація досягає піка через 15-44 години і триває протягом 48-72 годин. максимальна концентрація у плазмі крові (c_max) та площа під кривою «концентрація–час» (auc) препарату пегінтрон^® збільшуються пропорційно до дози. об'єм розподілу становить у середньому 0,99 л/кг. при повторному застосуванні відбувається кумуляція імунореактивних інтерферонів. однак збільшення біологічної активності незначне. період напіввиведення препарату пегінтрон^® становить у середньому приблизно 40 годин (13,3 години), загальний кліренс – 22 мл/год/кг. механізми кліренсу інтерферонів повністю не описані. однак відомо, що частка ниркового кліренсу становить приблизно 30 % від загального кліренсу препарату пегінтрон^®.

при одноразовому застосуванні (1 мкг/кг) хворим з порушеною функцією нирок збільшення c_max, auc і періоду напіввиведення пропорційне до ступеня порушення функції нирок. при неодноразовому застосуванні пегінтрон^® (1 мкг/кг підшкірно 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів) кліренс препарату знижувався в середньому на 17 % у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) і на 44 % у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 15-29 мл/хв) порівняно з особами з нормальною функцією нирок. кліренс залишався незміненим у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, які не перебували на діалізі, і у пацієнтів, які отримували гемодіаліз. враховуючи ці дані, необхідне зниження дози препарату пегінтрон^® при монотерапії для пацієнтів з порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня (див. розділ «особливості застосування»).

фармакокінетика пегінтрон^® у хворих з тяжкою формою порушення функції печінки не вивчалася.

фармакокінетика препарату пегінтрон^® при одноразовому підшкірному застосуванні у дозі 1,0 мкг/кг не залежала від віку пацієнта, тому зміна дози для хворих літнього віку не потрібна.

у клінічному дослідженні вивчалися фармакокінетичні властивості препарату пегінтрон^® та рибавірину при застосуванні дітям та підліткам з хронічним гепатитом с. встановлено, що у дітей та підлітків експозиція під час застосування препарату на 58 % вища, ніж у дорослих пацієнтів. нейтралізуючі антитіла до інтерферону аналізували у пробах сироватки хворих, які одержували препарат пегінтрон^® під час клінічного дослідження. ці антитіла нейтралізують противірусну активність інтерферону. частота виявлення нейтралізуючих антитіл у хворих, які одержували препарат пегінтрон^® у дозі 0,5 мкг/кг, становила 1,1 % , у дозі 1,5 мкг/кг – 2-3 %.

показання

дорослі (трикомпонентна терапія).

пегінтрон^® у комбінації з рибавірином та боцепревіром (трикомпонентна терапія) показаний для лікування хронічного гепатиту с (хгс), викликаного вірусом генотипу 1, у дорослих пацієнтів (віком від 18 років і старше) з компенсованим захворюванням печінки, які в минулому не лікувалися або для яких попередня терапія була неефективною (див. розділ «фармакодинаміка»).

слід ознайомитися з інструкціями на рибавірин та боцепревір, якщо пегінтрон^® застосовується в комбінації з цими препаратами.

дорослі (двокомпонентна терапія та монотерапія).

пегінтрон^® показаний для лікування дорослих пацієнтів (віком від 18 років і старше) з хронічним гепатитом с, у яких позитивний результат на рнк вірусу гепатиту с (рнк-вгс), у тому числі пацієнтів із компенсованим цирозом та/або коінфекцією віл з клінічно стабільним перебігом (див. розділ «особливості застосування»).

пегінтрон^® у комбінації з рибавірином (двокомпонентна терапія) призначений для лікування хронічного гепатиту с у дорослих пацієнтів, які раніше не лікувалися, включаючи пацієнтів з клінічно стабільною коінфекцією віл, та дорослих пацієнтів, попереднє лікування яких комбінацією інтерферону альфа (пегільованого або непегільованого) та рибавірину або тільки інтерфероном альфа було неефективним.

монотерапія інтерфероном, включаючи пегінтрон^®, показана, головним чином, у разі непереносимості рибавірину або за наявності протипоказання до його застосування. слід ознайомитися з інструкцією на рибавірин, якщо пегінтрон^® застосовується в комбінації з цим препаратом.

діти (двокомпонентна терапія).

пегінтрон^® призначається в комбінації з рибавірином для лікування дітей віком від 3 років і старше та підлітків з хронічним гепатитом с, які раніше не лікувалися, не мають ознак декомпенсації функції печінки та є позитивними відносно рнк-вгс.

оскільки комбінована терапія викликає затримку росту, потрібно прийняти рішення щодо можливості відкласти лікування до досягнення дорослого віку. невідомо, чи має затримка росту оборотний характер. рішення щодо лікування необхідно приймати для кожного конкретного випадку (див. розділ «особливості застосування»). слід ознайомитися з інструкцією на рибавірин, якщо пегінтрон^® застосовується в комбінації з цим препаратом.

протипоказання

• гіперчутливість до діючої речовини чи до будь-якого інтерферону або до будь-якої допоміжної речовини.
• тяжка серцева патологія в анамнезі, включаючи нестабільні та неконтрольовані захворювання серцево-судинної системи протягом останніх 6 місяців.
• тяжкі виснажливі захворювання.
• хвороби щитовидної залози, за винятком тих, які контролюються традиційною терапією.
• аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі.
• тяжка форма порушення функції печінки або цироз печінки в стадії декомпенсації.
• епілепсія та/або ослаблена функція центральної нервової системи.
• наявність у пацієнта вірусного гепатиту с (вгс)/віл з цирозом печінки ? 6 балів за шкалою чайлда-п'ю.
• комбінація препарату пегінтрон^® з телбівудином.
• тяжкі психічні розлади, особливо тяжка форма депресії, суїцидальні думки та спроба самогубства, у тому числі в анамнезі, у дітей.
• також слід ознайомитись з протипоказаннями в інструкціях на рибавірин та боцепревір, якщо пегінтрон^® застосовується в комбінації з цими препаратами.

взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

дослідження оцінки взаємодії проводили тільки для дорослих.

телбівудин

у клінічному дослідженні, в якому вивчали комбінацію телбівудину (600 мг на добу) з пегільованим інтерфероном альфа-2а (180 мкг 1 раз/тиждень при підшкірному введенні), було показано, що застосування такої комбінації супроводжується підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії. механізм таких реакцій є невідомим (див. інструкцію для застосування на телбівудин). крім того, безпека та ефективність телбівудину в комбінації з інтерферонами для лікування хронічного гепатиту в не була продемонстрована. тому комбінація препатау пегінтрон^® з телбівудином протипоказана (див. розділ «протипоказання»).

метадон

у пацієнтів з хронічним гепатитом с, які отримували стабільну підтримуючу терапію метадоном та не отримували раніше пегінтерферон альфа-2b, додаткове підшкірне введення препарату пегінтрон^® (1,5 мкг/кг/тиждень протягом 4 тижнів) призводило до підвищення величини auc для r-метадону приблизно на 15 % (95 % довірчий інтервал для auc становив 103-128 %). клінічне значення цих даних невідомо; проте за станом пацієнтів слід спостерігати для виявлення можливих ознак і симптомів посилення седативного ефекту, а також пригнічення дихання. зокрема, у пацієнтів, які отримують метадон у високих дозах, слід враховувати ризик пролонгації інтервалу qtc.

вплив пегінтерферону альфа-2b на лікарські засоби, які застосовують одночасно

потенціал взаємодії пегінтерферону альфа-2b (пегінтрон^®) з субстратами метаболічних ферментів оцінювався у трьох мультидозових клінічних фармакологічних дослідженнях. у цих дослідженнях вплив пегінтерферону альфа-2b (пегінтрон^®) при його багаторазовому введенні оцінювали у пацієнтів з гепатитом с (1,5 мкг/тиждень) або у здорових людей (1 мкг/тиждень або 3 мкг/тиждень) (таблиця 1). клінічно значущі ознаки фармакокінетичної взаємодії не спостерігалися між пегінтерфероном альфа-2b (пегінтрон^®) і толбутамідом, мідазоламом або дапсоном; тому корекція дози не потрібна при введенні пегінтерферу альфа-2b (пегінтрон^®) разом із лікарськими засобами, метаболічний розпад яких здійснюється за допомогою cyp2c9, cyp3a4 і n-ацетилтрансферази. супутнє застосування пегінтерферону альфа-2b (пегінтрон^®) з кофеїном або дезипраміном супроводжувалося помірним збільшенням системної дії кофеїну та дезипраміну. при введенні пегінтрон^® з препаратами, метаболічний розпад яких відбувається за допомогою cyp1a2 або cyp2d6, ступінь зниження активності цитохрому p 450 навряд чи матиме клінічне значення, за винятком лікарських засобів, які мають вузький діапазон терапевтичної дії (таблиця 1а).

таблиця 1. вплив пегінтерферону альфа-2b на лікарські засоби,

які застосовуються одночасно

# розраховано на підставі результатів аналізу проб сечі, взятих за 48-годинний інтервал

## розраховано на підставі результатів аналізу проб сечі, взятих за 24-годинний інтервал

таблиця 1а. застереження при одночасному введенні (пегінтрон^® слід застосовувати з обережністю при одночасному введенні з наступними лікарськими засобами)

рибавірин

не було відзначено ніяких фармакокінетичних взаємодій між препаратом пегінтрон^® і рибавірином у фармакокінетичному дослідженні різних дозувань препарату.

коінфекція, яка викликана вірусом гепатиту с і віл

аналоги нуклеозидів. застосування нуклеозидних аналогів для монотерапії або в комбінації з іншими нуклеозидами призводило до розвитку лактоацидозу. з фармакологічної точки зору рибавірин підвищує рівень фосфорильованих метаболітів пуринових нуклеозидів в умовах in vitro. така активність може підвищувати ризик розвитку лактоацидозу, індукованого пуриновими нуклеозидними аналогами (наприклад, диданозином або абакавіром). одночасно застосовувати рибавірин і диданозин не рекомендується. повідомлялося про випадки мітохондріальної токсичності, зокрема про лактоацидоз і панкреатит, деякі з яких були фатальними (див. коротку характеристику лікарського засобу для рибавірину).

при включенні зидовудину у схему лікування вірусного гепатиту с повідомлялося про випадки посилення анемії через застосування рибавірину, хоча точний механізм цього явища є невідомим. одночасно застосовувати рибавірин і зидовудин не рекомендується через підвищений ризик розвитку анемії (див. розділ «особливості застосування»). якщо у пацієнта вже є анемія, то слід розглянути питання про заміну зидовудину у схемі комбінованої антиретровірусної терапії. особливо це є важливим для пацієнтів, у яких вже виникала анемія при застосуванні зидовудину.

особливості застосування

введення. пегінтрон^® у шприц-ручках. ліофілізований порошок та розчинник містяться у двокамерному картриджі шприц-ручки. при активації картриджа порошок розчиняється розчинником, який додається, і для введення використовується до 0,5 мл отриманого розчину. повна інструкція для приготування та введення препарату наведена у додатку до інструкції.

пегінтрон^® у флаконах. до розчинення пегінтрон^®, ліофілізований порошок, має вигляд білого або майже білого тіла у формі цілої таблетки чи шматочків або порошку. порошкоподібний вміст флакона розчиняють 0,7 мл води для ін’єкцій, для введення використовують до 0,5 мл розчину.

за допомогою стерильного шприца 0,7 мл води для ін’єкцій повільно вводять у флакон з препаратом пегінтрон^®, направляючи потік рідини на скляну стінку флакона. краще не спрямовувати потік прямо на біле тіло або порошок та не вводити рідину швидко, бо це спричиняє появу значної кількості бульбашок. протягом кількох хвилин розчин може бути каламутним або пінистим. обережно перевертайте флакон вверх-вниз до повного розчинення порошку. не струшуйте, тільки легко перевертайте флакон. після цього порошок має повністю розчинитися. після закінчення розчинення та після того, як усі бульбашки піднімуться на поверхню, розчин має стати прозорим з тонким кільцем дрібних бульбашок по верхньому краю. необхідну дозу набирають стерильними шприцом та голкою.

якщо пацієнт робить ін’єкції самостійно, він повинен знати про необхідність зміни місця ін’єкції при кожному введенні препарату.

у процесі приготування розчину з порошку препарату пегінтрон^® як у шприц-ручці, так і у флаконі втрачається невелика кількість об’єму при заборі та введенні дози. однак кожна упаковка містить надлишкову кількість розчинника і порошку, щоб забезпечити введення точної дози, вказаної на упаковці. вказана на упаковці доза буде міститися в 0,5 мл готового розчину: 50 мкг в 0,5 мл, 80 мкг в 0,5 мл, 100 мкг в 0,5 мл, 120 мкг в 0,5 мл, 150 мкг в 0,5 мл.

як і будь-які інші препарати для парентерального застосування, готовий розчин необхідно оглянути перед введенням. розчин має бути прозорим, безбарвним та не містити сторонніх включень, зверху може бути невелике кільце маленьких бульбашок. у разі зміни кольору розчину використовувати його не слід. залишки розчину необхідно вилити.

пегінтрон^® не слід змішувати з іншими ін’єкційними препаратами.

порушення психіки і функції центральної нервової системи (цнс). тяжкі стани, пов’язані з цнс, зокрема депресія, суїцидальне мислення та спроба самогубства, спостерігалися у деяких пацієнтів під час терапії і навіть після припинення лікування, головним чином протягом 6-місячного періоду спостереження. при лікуванні альфа-інтерферонами спостерігалися інші порушення з боку цнс, включаючи агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших, наприклад, гоміцидальні думки), біполярні розлади, манію, сплутаність свідомості та зміни ментального стану. за станом хворих слід уважно стежити, виявляючи будь-які симптоми психічних розладів. при появі таких симптомів лікар повинен пам’ятати про потенційну серйозність цих небажаних ефектів і розглянути необхідність адекватної терапії. якщо психічні симптоми зберігаються або погіршуються чи з’являється суїцидальне або гоміцидальне мислення, рекомендується припинити лікування препаратом пегінтрон^® і стежити за станом пацієнта, а у разі потреби вдатися до психіатричного втручання.

пацієнти з симптомами або з анамнезом тяжкого психічного стану. якщо лікування пегінтерфероном альфа-2b вважається необхідним для дорослих пацієнтів з тяжкими психічними станами на даний час або в анамнезі, терапію слід розпочинати тільки після відповідної індивідуалізованої діагностики та лікування психічного захворювання.

застосування препарату пегінтрон^® дітям та підліткам з тяжкими психіатричними станами (на даний час або в анамнезі) протипоказане. під час лікування та протягом 6-місячного періоду спостереження після лікування суїцидальні думки та спроби самогубства були частішими серед дітей та підлітків, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b в комбінації з рибавірином, ніж серед дорослих пацієнтів (2,4 % порівняно з 1 %). як у дорослих, так і у дітей та підлітків спостерігалися інші побічні реакції з боку психіки (наприклад депресія, емоційна лабільність і сонливість).

пацієнти, які вживають психоактивні речовини. лікування інтерфероном може бути пов’язане із загостренням симптомів психічних розладів у пацієнтів, інфікованих вірусним гепатитом с (вгс), із супутніми психічними розладами чи розладами через вживання психоактивних речовин. якщо для таких пацієнтів лікування альфа-інтерфероном вважається необхідним, слід перед початком терапії ретельно оцінити наявність супутніх психічних захворювань і потенціал застосування інших речовин. при необхідності для оцінки, лікування та спостереження за пацієнтом необхідно застосовувати комплексний підхід, в тому числі, із залученням лікаря-психіатра або нарколога. стан пацієнтів слід ретельно контролювати під час терапії і навіть після її припинення. рекомендовано раннє втручання у разі повторного виникнення або розвитку психічних порушень і застосування психоактивних речовин.

ріст і розвиток (діти та підлітки). упродовж курсу лікування тривалістю 48 тижнів у пацієнтів віком від 3 до 17 років часто спостерігалися зниження маси тіла і уповільнення росту. дані за триваліший період лікування дітей комбінацією інтерферон/рибавірин також свідчать про істотне уповільнення росту (зниження >15 процентиля показника зросту в порівнянні з початковим показником) у 21 % дітей, навіть якщо лікування завершилося більше 5 років тому.

індивідуальна оцінка співвідношення користь/ризик у дітей. очікувану користь лікування слід ретельно зважувати з урахуванням даних з безпеки для дітей та підлітків.

• важливо враховувати, що комбінована терапія викликає затримку росту, оборотність якої не визначена.
• цей ризик повинен оцінюватися з урахуванням особливостей захворювання дитини, таких як ознаки прогресування (зокрема фіброз), супутні захворювання, що можуть негативно вплинути на розвиток хвороби (наприклад коінфекція віл), а також прогностичних факторів відповіді (генотип вгс і вірусне навантаження).

якщо це можливо, дитину необхідно лікувати після пубертатного стрибка росту, щоб зменшити ризик затримки росту. даних щодо довгострокового впливу на статеве дозрівання немає.

у деяких пацієнтів, як правило літніх, які отримували високі дози за онкологічними показаннями, спостерігалися оглушення і кома, включаючи випадки енцефалопатії. незважаючи на те, що ці ефекти є зазвичай оборотними, у декількох пацієнтів повне відновлення стану наступало через три тижні. дуже рідко при отриманні високих доз інтерферону альфа спостерігалися судоми.

всім пацієнтам в дослідженнях хронічного гепатиту с була проведена біопсія печінки перед включенням в дослідження, але в деяких випадках (у пацієнтів з генотипом 2 і 3) лікування проводилося без гістологічного підтвердження. слід дотримуватися чинних рекомендацій з терапії гепатиту с при вирішенні питання про необхідність проведення біопсії печінки перед початком лікування.

гіперчутливість негайного типу. у поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу (наприклад кропив'янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). з появою таких реакцій на фоні введення препарату пегінтрон^® слід припинити лікування і негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. транзиторні висипи не вимагають припинення лікування.

серцево-судинна система. як і при лікуванні інтерфероном альфа-2b, пацієнти із застійною серцевою недостатністю або інфарктом міокарда в анамнезі та/або аритмією в анамнезі або на даний час мають бути під постійним наглядом лікаря. у пацієнтів із захворюваннями серця перед початком і під час лікування рекомендується проводити електрокардіографію. аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати припинення терапії препаратом пегінтрон^®. даних щодо дітей та підлітків із захворюванням серця в анамнезі немає.

порушення функції печінки. препарат пегінтрон^® слід відмінити у разі пролонгації часу згортання крові, що може вказувати на декомпенсацію функції печінки.

печінкова недостатність. пегінтрон^® підвищує ризик декомпенсації функції печінки і смерті у пацієнтів із декомпенсованим цирозом печінки. необхідно контролювати функцію печінки, включаючи рівні альбуміну сироватки крові, алт (аланінамінотрансферази), аст (аспартатамінотрансферази), лужної фосфатази і лдг (лактатдегідрогенази) на 2-му, 8-му і 12-му тижнях після початку лікування препаратом пегінтрон^®, а потім кожні 6 місяців впродовж лікування. слід остаточно припинити застосування препарату пегінтрон^® за наявності тяжкої форми ураження печінки (ступінь 3) або печінкової недостатності (> 6 балів за шкалою чайлда-п’ю; клас в і с).

гарячка. хоча гарячка може спостерігатися у межах грипоподібного синдрому, що часто реєструють при лікуванні інтерфероном, необхідно виключити інші причини стійкої гіпертермії.

гідратація. хворим, які одержують терапію препаратом пегінтрон^®, необхідно забезпечувати адекватну гідратацію, тому що у деяких пацієнтів спостерігалася артеріальна гіпотензія, пов'язана зі зменшенням об’єму рідини в організмі. у таких випадках може бути необхідною регідратація.

зміни в легенях. інфільтрати у легенях, пневмоніт і пневмонія, іноді з летальним наслідком, рідко спостерігалися у пацієнтів, які отримували лікування інтерфероном альфа. з появою гарячки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів усім хворим варто проводити рентгенографію грудної клітки. у разі наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за хворими і при необхідності – відміна терапії. негайне припинення терапії та лікування кортикостероїдами приводять до зникнення небажаних явищ з боку легень.

аутоімунні захворювання. при лікуванні інтерфероном альфа відзначали появу аутоантитіл та аутоімунних порушень. клінічні прояви аутоімунних захворювань при лікуванні інтерфероном, очевидно, частіше виникають у хворих, схильних до розвитку аутоімунних порушень, тому рішення щодо застосування препарату таким пацієнтам слід приймати після позитивної оцінки співвідношення користь/ризик та ретельного обстеження хворих. у разі виникнення синдрому фогта-коянаги-харади у пацієнтів з хронічним гепатитом с, які приймають інтерферон, антивірусну терапію слід відмінити, рекомендовані кортикостероїди.

зміни з боку органів зору. у деяких випадках при лікуванні інтерфероном альфа розвивалися офтальмологічні порушення, у тому числі крововиливи в сітківку, ексудати сітківки та оклюзія артерії або вени сітківки (див. розділ «побічні реакції»). усім пацієнтам до початку терапії необхідно пройти офтальмологічне обстеження. усім пацієнтам, які мають офтальмологічні скарги, у тому числі зниження гостроти зору чи обмеження полів зору, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. подібні не