Лінезолід

Линезолид(Linezolid) інструкція з використання, дозування

• Загальна характеристика
• Основні фізико-хімічні властивості
• Склад
• Форма випуску
• Фармакотерапевтична група
• Фармакологічні властивості
• Показання для застосування
• Спосіб застосування та дози
• Показання
• Побічна дія
• Протипоказання
• Передозування
• Особливості застосування
• Взаємодія з іншими лікарськими засобами
• Умови та термін зберігання
• Термін придатності
• Упаковка
• Категорія відпуску
• Виробник
• Місцезнаходження

загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: linezolid; ((s)-n-[[3-[3-фтор-4-(4-морфолініл)феніл]-2-оксо-5-оксазолідиніл]метил]-ацетамід);

основні фізико-хімічні властивості

прозорий безбарвний розчин;

склад

1 мл розчину містить 2 мг лінезоліду;

допоміжні речовини: глюкоза безводна, натрію цитрат, кислота лимонна моногідрат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева 1н, вода для ін’єкцій.

форма випуску

розчин для ін’єкцій.

фармакотерапевтична група

протимікробні препарати для системного застосування.

код атс: j01х х08.

фармакологічні властивості

фармакодинаміка. лінезолід — синтетичний протимікробний засіб групи оксазолідінонів. активний in vitro проти грампозитивних аеробних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. лінезолід селективно інгібує синтез білка в бактеріях: зв'язується з бактерійними рибосомами і перешкоджає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70s (важливого компоненту процесу трансляції).

постантибіотичний ефект лінезоліду in vitro для staphylococcus aureus становив приблизно 2 год. на експериментальних моделях у тварин постантибіотичний ефект in vivo становив 3,6 і 3,9 год для staphylococcus aureus і streptococcus pneumoniae, відповідно. чутливими до лінезоліду є наступні мікроорганізми:

грампозитивні аероби — corynebacterium jeikeium, enterococcus faecalis (в тому числі гликопептид-резистентні штами), enterococcus faecium (в тому числі глікопептид-резистентні штами), enterococcus casseliflavus, enterococcus gallinarum, listeria monocytogenes, staphylococcus aureus (в тому числі метицилін-резистентні штами), staphylococcus epidermidis, staphylococcus haemolyticus, streptococcus agalactiae, streptococcus intermedius, streptococcus pneumoniae (в тому числі штами з помірною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентні штами); streptococcus pyogenes, стрептококи групи viridans, стрептококи групи с,

грамнегативні аероби — pasteurella canis, pasteurella multocida;

грампозитивні анаероби — clostridium perfringens, peptostreptococcus anaerobius, peptostreptococcus spp;

грамнегативні анаероби — bacteroides fragilis, prevotella spp;

інші — chlamydia pneumoniae.

помірно чутливі мікроорганізми: legionella spp, moraxella catarrhalis, mycoplasma spp. mycobacterium tuberculosis

резистентні мікроорганізми: neisseria spp, pseudomonas spp.

механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії антимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, ?-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифаміцинів, стрептограмінів, тетрацикліну і хлорамфеніколу). тому перехресної резистентності між лінезолідом і цими препаратами не існує. лінезолід активний по відношенню до патогенних мікроорганізмів, як чутливих, так і резистентних до вказаних препаратів. резистентність до лінезоліду розвивається поступово шляхом багатостадійної мутації 23s рибосомальної рнк і виникає з частотою менше 1 х 10^-9–1 х 10^-11.

фармакокінетика. лінезолід містить біологічно активний (s)-лінезолід, який метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних.

середні значення фармакокінетичних параметрів (стандартне відхилення) лінезоліду у здорових добровольців після одноразового і багаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові) в/в введення представлені в таблиці:

фармакокінетичні параметри

всмоктування. при пероральному застосуванні лінезолід швидко всмоктується з шкт. максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 2 год, а абсолютна біодоступність становить близько 100 %.

розподіл. лінезолід швидко розподіляється в тканинах з хорошою перфузією. об'єм розподілу препарату після досягнення рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить в середньому 40–50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. зв’язування з білками крові досягає 31 % і не залежить від концентрації.

метаболізм. встановлено, що ізоформи цитохрому сyр450 не приймають участь в метаболізмі лінезоліду in vitro, і він не інгібує активність клінічно важливих ізоформ сyр (1а2, 2с9, 2с19, 2d6, 2э1, за4).

метаболічне окиснення морфолінового кільця приводить в першу чергу до освіти двох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. метаболіт гідроксиетілгліцин (а) є основним метаболітом у людини і утворюється унаслідок неферментативного процесу.

інший метаболіт — аміноетоксиоцтова кислота (в) утворюється в меншій кількості. описані також інші «мінорні» неактивні метаболіти.

виведення. лінезолід в основному виводиться з сечею у вигляді метаболіту а (40%), незміненого препарату с (30–35%) і метаболіту в (10%). незмінений препарат фактично не визначається в калі; з калом виводиться 6% метаболіту а і 3% метаболіту в.

фармакокінетика в окремих групах хворих.

кліренс лінезоліду вищий у дітей і знижується з віком.

фармакокінетика лінезоліду істотним чином не змінюється в групі пацієнтів віком від 65 років і старше.

відзначені деякі фармакокінетичні відмінності у жінок, які виражалися в дещо меншому об'ємі розподілу, зниженні кліренсу приблизно на 20%, іноді у вищих концентраціях в плазмі.

оскільки період напіввиведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотним чином не відрізняється, необхідності в корекції дози препарату не виникає.

у пацієнтів з помірною, середньої тяжкості або тяжкою нирковою недостатністю корекція дози не потрібна, оскільки немає залежності між кліренсом креатиніну і виведенням препарату нирками.

оскільки 30% дози препарату виводиться при гемодіалізі протягом 3 год, пацієнтам, які одержують таке лікування, слід призначати введення лінезоліду після діалізу.

фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньої тяжкості печінковою недостатністю, у зв'язку з чим немає необхідності в корекції дози препарату. у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетика лінезоліду не вивчалася, але з огляду на те, що лінезолід метаболізується в результаті неферментативного процесу, функція печінки не повинна здійснювати істотного впливу на метаболізм препарату.

показання для застосування

лікування інфекцій, спричинених чутливими анаеробними і аеробними грампозитвиними мікроорганізмами, в тому числі інфекції, що супроводжуються бактеріємією — нозосоміальна пневмонія; позагоспітальна пневмонія; інфекції шкіри і м'яких тканин; ентерококові інфекції, в тому числі спричинені резистентними до ванкоміцину штамами enterococcus faecalis і e. faecium.

спосіб застосування та дози

внутрішньовенно призначають 2 рази на добу. розчин для ін фузій вводять протягом 30-120 хв.

пацієнтів, які почали лікування парентеральною формою препарату, за клінічними показаннями, можна перевести на будь-яку лікарську форму лінезоліду для прийому всередину. в цьому випадку підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі всередину становить майже 100 %.

рекомендовані дози для дорослих і підлітків (12 років і старше):

рекомендовані дози для дітей (від 5 до 11 років включно):

* тривалість лікування залежить від природи збудника, локалізації і тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.

внутрішньовенну інфузію здійснюють протягом 30–120 хв. не можна з’єднувати інфузійні пакети послідовно! видаляти захисну оболонку з фольги необхідно безпосередньо перед

використанням препарату. слід стискати пакет протягом приблизно 1 хв, щоб переконатися у відсутності порушення його цілісності. якщо пакет протікає — препарат нестерильний і використанню не підлягає! залишки розчину слід вилити у відходи. не використовувати частково заповнені упаковки!

побічна дія

біль, спазми в животі, метеоризм, відхилення гематологічних показників і показників функції печінки, діарея, головний біль, кандидомікоз, нудота, спотворення смаку, блювання, скороминуща анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія і панцитопенія. нейропатія (периферична, зорового нерва) зрідка спостерігалася при застосуванні лінезоліду, особливо при перевищенні максимальної рекомендованої тривалості лікування — 28 днів.

протипоказання

підвищена чутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компоненту препарату, вік до 5 років.

передозування

про випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. проводять симптоматичне лікування на фоні заходів, спрямованих на підтримку рівня клубочкової фільтрації. при гемодіалізі виводиться приблизно 30 % дози лінезоліду.

особливості застосування

псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості може розвинутися на фоні застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, в тому числі лінезоліду, що слід враховувати при виникненні діареї у пацієнта, який одержує антибіотикотерапію. у деяких пацієнтів, які одержують лінезолід, може розвинутися скороминуща мієлосупресія (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія і панцитопенія), в залежності від тривалості терапії. у зв'язку з цим необхідно контролювати показники розгорненого аналізу крові у пацієнтів, що мають підвищений ризик виникнення кровотечі, прояву мієлосупресії, приймають препарати, здатні зменшити кількість гемоглобіну, тромбоцитів в крові або порушити їх функціональні властивості, а також при тривалості лікування лінезолідом більше 2 тижнів.

адекватні і контрольовані дослідження препарату лінезолід у вагітних не проводилися. лінезолід слід застосовувати в період вагітності лише за абсолютними показаннями, тобто якщо потенційна користь терапії препаратом перевершує потенційний ризик.

невідомо, чи проникає лінезолід в грудне молоко, тому слід проявляти особливу обережність при застосуванні препарату в період годування груддю.

взаємодія з іншими лікарськими засобами

лінезолід являє собою слабкий оборотний неселективний інгібітор мао, тому у деяких пацієнтів може спричиняти помірне посилення пресорної дії псевдоефедрину гідрохлориду і фенілпропаноламіну гідрохлориду.

рекомендується зменшити початкові дози адренергічних препаратів, таких як допамін (або його агоністи), і надалі здійснювати титрування дози.

фармакокінетика лінезоліду не змінюється при одночасному призначенні азтреонаму і гентаміцину.

лінезолід розчин для інфузій сумісний з такими розчинами: 5 % розчином декстрози, 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином рингера з лактатом для ін'єкцій.

не слід вводити додаткові компоненти в розчин лінезоліду для інфузій. якщо лінезолід призначається одночасно з іншими лікарськими засобами, кожен препарат повинен вводитися окремо відповідно до режиму дозування і способу введення.

лінезолід в розчині для інфузій хімічно несумісний з наступними препаратами: амфотерицин в, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, фенітоїн натрію, еритроміцину лактобіонат, триметоприм-сульфаметоксазол. крім того, розчин хімічно несумісний з цефтриаксоном натрію.

при лікуванні туберкульозу з множинною медикаментозною резистентністю призначають в комплексі з іншими протитуберкульозними препаратами i та ii ряду.

умови та термін зберігання

в захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °с.

термін придатності

2 роки.

упаковка

по 100 мл або 300 мл в поліетиленовому флаконі. флакон разом з інструкцією для застосування у картонній коробці.

категорія відпуску

за рецептом.

виробник

алкон парентералс (i) лтд, індія. (ahlcon parenterals (i) ltd., india).

місцезнаходження

sp-918, фейз-iii, бхіваді, раджастан, індія

(sp-918, phase- iii, bhiwadi (rajasthan), india