Вімві

склад:

таблетки омбітасвір/парітапревір/ритонавір

діючі речовини: 1 таблетка містить омбітасвіру 12,5 мг; парітапревіру 75 мг; ритонавіру 50 мг;

допоміжні речовини: коповідон, вітамін е поліетиленгліколь сукцинат, пропіленгліколю монолаурат, сорбітану монолаурат, колоїдний безводний діоксид кремнію (е551), стеарилфумарат натрію, спирт полівініловий, макрогол 3350, тальк, титану діоксид (е171), заліза оксид (е172).

таблетки з дасабувіром

діючі речовини: 1 таблетка містить дасабувіру 250 мг;

допоміжні речовини: целлюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, коповідон, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, спирт полівіниловий, титану діоксид (е 171), макрогол 3350, тальк, заліза оксиди (е 172).

лікарська форма.

таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

основні фізико-хімічні властивості.

таблетки омбітасвір/парітапревір/ритонавір

продовгуваті двовипуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою червоного кольору з нанесенням «2dе» на одній стороні

таблетки з дасабувіром

овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-коричневого кольору з нанесенням «аv2» на одній стороні.

фармакотерапевтична група.

противірусні засоби для системного застосування, противірусні засоби прямої дії.

код атх j05ах66.

фармакологічні властивості.

фармакодинаміка.

лікарський засіб вімві поєднує три противірусні препарати прямої дії з різними механізмами дії та профілями резистентності, які не перекриваються, мішенню яких є вгс на багатьох етапах життєвого циклу вірусу.

омбітасвір

омбітасвір є інгібітором ns5а вгс, що грає ключову роль у реплікації вірусної рнк та збірці віріону.

парітапревір

парітапревір є інгібітором протеази ns3/4а вгс, що є необхідною для протеолітичного розщеплення поліпротеїну вгс (в зрілі форми білків ns3, ns4а, ns4в, ns5а і ns5b) та грає ключову роль у вірусній реплікації.

дасабувір

дасабувір є ненуклеозидним інгібітором рнк-залежної рнк-полімерази вірусу гепатиту с, що кодується геном ns5в та грає ключову роль у реплікації вірусного геному.

ритонавір

ритонавір не має активності проти вгс. ритонавір є потужним інгібітором сyрза, що підвищує пікову та остаточну концентрацію парітапревіру та його загальну експозицію (тобто показник аuс).

вплив на електрокардіограму

вплив лікарського засобу вімві на інтервал qt було оцінено в рандомізованому, подвійному сліпому, контрольованому плацебо та активним контролем (моксифлоксацин 400 мг), 4- разово перехресному дослідженні qt серед 60 здорових осіб. у цьому дослідженні, яке продемонструвало здібність виявляти навіть незначний вплив, надтерапевтичні дози парітапревіру (350 мг), ритонавіру (150 мг), омбітасвіру (50 мг) та дасабувіру (500 мг) не продемонстрували клінічно значущого впливу на пролонгацію інтервалу qt. застосовані дози забезпечували концентрації парітапревіру, омбітасвіру та дасабувіру, що в 6, 1,8 та 2 рази (відповідно) перевищували терапевтичні концентрації даних препаратів.

фармакокінетика.

фармакокінетичні властивості комбінації засобу вільвіо з дасабувіром оцінювали на здорових дорослих та на пацієнтах з хронічним гепатитом с. в таблиці 1 наведено середні значення с_mах і аuс для омбітасвіру/парітапревіру/ритонавіру 25 мг/150 мг/100 мг один раз на добу з дасабувіром 250 мг двічі на добу після декількох доз разом з їжею у здорових добровольців.

таблиця 1. середні геометричні значення с_mах , аuс після декількох доз лікарського засобу вімбі разом з їжею у здорових добровольців

абсорбція

омбітасвір, парітапревір, ритонавір і дасабувір абсорбувалися після перорального прийому з середнім значенням т_mах приблизно 4-5 годин. в той час як експозиція омбітасвіру і дасабувіру підвищувалась пропорційно дозі, експозиція парітапревіру і ритонавіру підвищувалась більш, ніж пропорційно дозі. накопичення є мінімальним для омбітасвіру і приблизно в 1,5-2 рази вищим для ритонавіру і парітапревіру. фармакокінетичний рівноважний стан досягається приблизно через 12 днів прийому.

абсолютна біодоступність дасабувіру оцінюється приблизно в 70%. абсолютна біодоступність омбітасвіру та парітапревіру у разі призначення з ритонавіром складала 48 % та 53%, відповідно.

вплив їжі на абсорбцію при оральному застосуванні

порівняно до прийому натще, призначення омбітасвіру, парітапревіру, ритонавіру та дасабувіру разом з їжею з помірним вмістом жирів (приблизно 600 ккал, 20-30% калорій з жирів) підвищувало середню експозицію (аuс) на 82%, 211%, 49% і 30% відповідно.

порівняно до прийому натще, призначення омбітасвіру, парітапревіру, ритонавіру та дасабувіру разом з їжею з високим вмістом жирів (приблизно 900 ккал, 60% калорій з жирів) підвищувало середню експозицію (аuс) на 76%, 180%, 49% і 22% відповідно.

омбітасвір, парітапревір і ритонавір слід завжди призначати разом з їжею.

розподіл

омбітасвір, парітапревір і ритонавір в значній мірі зв'язуються з білками плазми. зв'язування з білками плазми не зазнає суттєвих змін у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки.

омбітасвір приблизно на 99,9% зв'язувався з білками плазми людини в концентраціях 0,09 - 9 мкг/мл. середнє співвідношення концентрацій у крові та плазмі складало 0,49. об'єм розподілу складав 50,1 л.

парітапревір приблизно на 97 - 98,6% зв'язувався з білками плазми людини в концентраціях 0,08 - 8 мкг/мл. середнє співвідношення концентрацій у крові та плазмі складало 0,7. об'єм розподілу складав 16,7 л.

ритонавір більше ніж на 99% зв'язувався з білками плазми людини в концентраціях 0,007 - 22 мкг/мл. середнє співвідношення концентрацій у крові та плазмі складало 0,6. об'єм розподілу складав 21,5 л.

дасабувір більше ніж на 99,5% зв'язувався з білками плазми людини в концентраціях 0,05 - 5 мкг/мл. середнє співвідношення концентрацій у крові та плазмі складало 0,7. об'єм розподілу складав 396 л.

в дослідженнях на тваринах концентрація парітапревіру в печінці значно перевищувала його концентрацію в плазмі крові (наприклад, це співвідношення у мишей складало 300:1). дані іп vitro вказують на те, що парітапревір є субстратом для печінкових транспортерів захоплення оатр1в1 та оатр1вз.

метаболізм та виведення.

омбітасвір

омбітасвір метаболізується шляхом амідного гідролізу з подальшим окислювальним метаболізмом. після прийому разової дози 25 мг ¹⁴с-омбітасвіру без інших препаратів, вихідний препарат у незміненому вигляді обумовлював 8,9% сумарної радіоактивності у плазмі людини; всього в плазмі крові було ідентифіковано 13 метаболітів омбітасвіру. вважається, що ці метаболіти не мають противірусної активності або нецільової фармакологічної активності.

після прийому разової дози 25 мг ¹⁴с-омбітасвіру приблизно 90,2% радіоактивної речовини виводилося з калом і обмежена кількість (1,9%) з сечею. омбітасвір у незміненому вигляді обумовлював 87,8% радіоактивності в калі та 0,03% в сечі. середній період напіввиведення омбітасвіру становив приблизно 21-25 годин.

парітапревір

парітапревір метаболізується головним чином за допомогою сyрза4 та у меншому обсязі сyрза5. після прийому разової пероральної дози 200/100 мг ¹⁴с-парітапревіру/ритонавіру у людей вихідний препарат був основним циркулюючим компонентом та обумовлював приблизно 90% радіоактивності у плазмі. в циркулюючій крові було виявлено щонайменше 5 другорядних метаболітів парітапревіру, які обумовлювали приблизно 10% радіоактивності у плазмі. вважається, що ці метаболіти не мають противірусної активності.

після прийому разової дози ¹⁴с-парітапревіру разом зі 100 мг ритонавіру приблизно 88% радіоактивної речовини виводилося з калом та обмежена кількість (8,8%) з сечею. парітапревір у незміненому вигляді обумовлював 1,1% радіоактивності в калі та 0,05% в сечі. незмінений препарат та м29, продукт його фекального гідролізу, відповідали за 87,8% радіоактивності в калі, вказуючи на те, що біліарна екскреція є основним шляхом елімінації парітапревіру. середній період напіввиведення парітапревіру становив приблизно 5,5 годин.

ритонавір

ритонавір метаболізується головним чином за допомогою сyрза та у меншому обсязі сyр2d6. майже вся радіоактивність у плазмі крові людини після одноразового перорального прийому розчину з 600 мг ¹⁴с-ритонавіру була обумовлена ритонавіром у незміненому вигляді.

після прийому ритонавіру разом з омбітасвіром та парітапревіром середній період напіввиведення ритонавіру становив приблизно 4 години. після одноразового прийому дози 600 мг ¹⁴с-ритонавіру у вигляді орального розчину 86,4% радіоактивної речовини виводилося з калом, і 11,3% дози екскретувалося з сечею.

дасабувір

дасабувір метаболізується головним чином за допомогою сyр2с8 та у меншому обсязі сyрза. після прийому дози 400 мг ¹⁴с-дасабувіру в людей дасабувір у незміненому вигляді був основним компонентом (приблизно 60%) радіоактивності в плазмі, пов'язаної з препаратом. в плазмі було виявлено сім метаболітів. після прийому разової дози найбільш поширеним метаболітом в плазмі був м1, який обумовлював 21% радіоактивності, пов'язаної з препаратом в циркулюючій крові (аuс). м1 продемонстрував in vitro противірусну активність проти генотипу 1, порівнювану до активності незміненого препарату.

після прийому разової дози ¹⁴с-дасабувіру приблизно 94,4% радіоактивної речовини виводилося з калом та обмежена кількість (приблизно 2%) з сечею. дасабувір у незміненому вигляді обумовлював 26,2% радіоактивності в калі та 0,03% в сечі. середній період напіввиведення дасабувіру становив приблизно 5,5 - 6 годин.

омбітасвір, парітапревір, ритонавір і дасабувір не інгібують транспортер органічних аніонів (оат1) іп vitrо, та, виходячи з даних іп vitro, очікується, що в клінічно значущих концентраціях вони також не інгібують транспортер органічних катіонів (ост2), транспортер органічних аніонів (оатз) або білки екструзії лікарських засобів та токсинів (мате1 та мате2к).

особливі групи пацієнтів.

порушення функції печінки

фармакокінетика одноразових доз омбітасвіру, парітапревіру, ритонавіру і дасабувіру оцінувались у осіб, що не були інфікованими вгс, з легким (клас а за чайлд-п'ю, 5-6 балів), помірним (клас в за чайлд-п'ю, 7-9 балів) та важким (клас с за чайлд-п'ю, 10-15 балів) порушенням функції печінки.

в осіб з легким порушенням функції печінки значення аuс для омбітасвіру, парітапревіру і ритонавіру знижувались на 8%, 29% та 34%, відповідно, а значення аuс для дасабувіру підвищувалось на 17%, у порівнянні до осіб з нормальною функцією печінки.

в осіб з помірним порушенням функції печінки значення аuс для омбітасвіру, ритонавіру та дасабувіру знижувались на 30%, 30% та 16%, відповідно, а значення аuс для парітапревіру підвищувалось на 62%, у порівнянні до осіб з нормальною функцією печінки.

в осіб з важким порушенням функції печінки значення аuс для парітапревіру, ритонавіру та дасабувіру підвищувались на 945%, 13% та 325%, відповідно, а значення аuс для омбітасвіру знижувалось на 54%, у порівнянні до осіб з нормальною функцією печінки.

порушення функції нирок

фармакокінетика одноразових доз омбітасвіру, парітапревіру, ритонавіру і дасабувіру оцінувались у осіб, що не були інфікованими вгс, з легким (кліренс креатенину 60-89 мл/хв), помірним (кліренс креатенину 30-59 мл/хв) та важким (кліренс креатенину 15-29 мл/хв) порушенням функції печінки.

в цілому, очікується, що у пацієнтів з легким, помірним чи тяжким порушенням функції нирок, які не є інфікованими вгс, зміни в експозиції омбітасвіру, парітапревіру і ритонавіру не будуть клінічно значущими. немає даних про фармакокінетику лікарського засобу вімві у неінфікованих пацієнтів з термінальною стадією хвороби нирок.

в осіб з легким порушенням функції нирок значення аuс для парітапревіру, ритонавіру і дасабувіру підвищувались на 19%, 42% та 21%, відповідно, тоді як значення аuс дня омбітасвіру залишались незмінними, у порівнянні до осіб з нормальною функцією нирок.

в осіб з помірним порушенням функції нирок значення аuс для парітапревіру, ритонавіру і дасабувіру підвищувались на 33%, 80% та 37%, відповідно, тоді як значення аuс для омбітасвіру залишались незмінними, у порівнянні до осіб з нормальною функцією нирок.

в осіб з важким порушенням функції нирок значення аuс для парітапревіру, ритонавіру і дасабувіру підвищувались на 45%, 114% та 50%, відповідно, тоді як значення аuс для омбітасвіру залишались незмінними, у порівнянні до осіб з нормальною функцією нирок.

діти

фармакокінетика лікарського засобу вімві у осіб віком менш ніж 18 років не встановлена.

стать або маса тіла

не рекомендовано корегувати дозу в залежності від статі або маси тіла.

расова або етнічна приналежність

не рекомендовано корегувати дозу в залежності від расової або етнічної приналежності.

люди похилого віку

не рекомендовано корегувати дозу для пацієнтів похилого віку.

клінічні характеристики.

показання.

лікування пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом с (хвгс) генотипу 1, включаючи пацієнтів з компенсованим цирозом печінки, в комбінації з рибавірином або без нього.

протипоказання.

• підвищена чутливість до будь-якого активного або неактивного компонента препарату.
• пацієнти з помірним та тяжким порушення функції печінки (класи в та с за чайлд- п'ю) через потенційний ризик токсичності.
• якщо лікарський засіб вімві призначається разом з рибавірином, протипоказання до призначення рибавірину відносяться й до такого комбінованого режиму. зверніться до інструкції для медичного застосування рибавірину для отримання інформації про протипоказання до його призначення.
• одночасне застосування з іншими лікарськими засобами (див. таблицю 2):

o кліренс яких значною мірою залежить від сyрза, і підвищення плазмових рівнів яких асоціюється з розвитком серйозних та небезпечних для життя небажаних явищ.

o які є помірними або потужними індукторами сyрза та потужними індукторами сyр2с8 і можуть призвести до зниження ефективності лікарського засобу вімві.

o які є потужними інгібіторами сyр2с8 і можуть призвести до підвищення концентрації дасабувіру у плазмі та ризику пролонгації інтервалу qт.

• відомі реакції гіперчутливості до ритонавіру (наприклад, токсичний епідермальний некроліз, синдром стівенса-джонсона).

таблиця 2. лікарські засоби, протипоказані до одночасного застосування разом з вімві

особливі заходи безпеки.

ризик декомпенсації функції печінки / печінкової недостатності у пацієнтів з цирозом.

післяреєстраційні дані про застосування лікарського засобу вімві з рибавірином або без нього містять повідомлення про випадки декомпенсації печінкової недостатності, включаючи необхідність трансплантації печінки або летальний кінець. для більшості пацієнтів з такими важкими наслідками були докази наявності занедбаного або некомпенсованого цирозу ще до початку лікування. вказані ускладнення зазвичай розвивалися на 1-4-му тижні від початку лікування та характеризувались гострим підйомом сироваткових рівнів прямого білірубіну без підйому алт та супроводжувались клінічними симптомами печінкової декомпенсації. оскільки рапортування таких випадків проводилось стихійно з популяції невідомого розміру, не є можливим точно оцінити частоту їх виникнення або встановити причинний зв'язок з прийомом препарату.

лікарський засіб вімві протипоказаний для пацієнтів з помірним та тяжким порушення функції печінки (класи в та с за чайлд-п'ю) [див. розділи «протипоказання», «побічні реакції», «особливості застосування» та «фармакологічні властивості»].

у пацієнтів з цирозом печінки:

• моніторуйте клінічну симптоматику у зв'язку з можливою появою ознак декомпенсації функції печінки (таких як асцит, печінкова енцефалопатія, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу);
• біохімічні показники функції печінки, включаючи прямий білірубін, повинні оцінюватись перед початком лікування, протягом перших 4-х тижнів лікування та надалі за клінічними показаннями;
• припиніть лікування в разі появи чітких ознак декомпенсації функції печінки.

підвищений ризик підйому рівня алт

в ході клінічних досліджень лікарсько го засобу вімві з рибавірином або без нього, менше ніж у 1% пацієнтів після початку лікування спостерігалось підвищення сироваткових рівнів алт до значень, що в 5 та більше разів перевищували верхню межу норми. підвищені рівні алт були зазвичай асимптоматичними, виникали протягом перших 4 тижнів лікування та знижувались протягом 2-8 тижнів після появи на фоні продовження прийому вімві з рибавірином або без нього.

такі підйоми рівнів алт спостерігались достовірно частіше в жінок, які використовували лікарські засоби, що містять етинілестрадіол, наприклад, комбіновані пероральні контрацептиви, контрацептивні пластирі або контрацептивні вагінальні кільця. використання лікарських засобів, що містять етинілестрадіол, необхідно припинити приблизно за 2 тижні до початку курсу лікування з вімві (див. розділ «протипоказання»).

протягом лікування з вімві рекомендовано використовувати альтернативні методи контрацепції (наприклад, контрацептивні засоби, що містять тільки прогестин, або негормональні методи). лікарські засоби, що містять етинілестрадіол, можуть бути знов застосовані приблизно за 2 тижні після закінчення курсу лікування з вімві.

на відміну від цього, серед жінок, які використовували інші типи естрогенів, такі як естрадіол і кон'юговані естрогени, що застосовуються в замісній гормональній терапії, частота випадків підвищення алт була подібною до такої, відзначеної у пацієнтів, що не приймали жодних естрогенів (1%). проте через обмежену кількість осіб, що приймали такі естрогени, їх одночасне призначення з вімві має бути обережним.

лабораторні показники функції печінки повинні оцінюватись протягом перших 4-х тижнів лікування та надалі за клінічними показаннями. якщо виявляється підвищення алт відносно початкового рівня, цей показник слід моніторувати за допомогою повторних досліджень, а також:

• пацієнтів слід повідомити про необхідність негайно звернутися за консультацією лікаря у випадку появи втомлюваності, слабкості, відсутності апетиту, нудоти і блювання, жовтяниці або знебарвлення фекалій;
• розгляньте можливість відміни прийому вімві, якщо рівні алт тривало перевищують верхню межу норми в 10 разів;
• відмініть прийом вімві, якщо підвищення рівнів алт супроводжується клінічною симптоматикою запалення печінки або підвищенням рівнів прямого білірубіну, лужної фосфатази або мнв.

ризики, пов'язані з супутнім призначенням рибавірину

якщо вімві призначається з рибавірином, то для такої комбінованої терапії слід враховувати також протипоказання та особливі заходи безпеки притаманні рибавірину, особливо стосовно попередження вагітності (див. інструкцію для медичного застосування рибавірину).

ризик побічних реакцій або зниження терапевтичної ефективності через взаємодії між лікарськими засобами.

одночасне призначення вімві з певними іншими лікарськими засобами може призвести до відомих або передбачених важливих лікарських взаємодій, деякі з котрих можуть викликати:

• втрату терапевтичної ефективності вімві та можливий розвиток резистентності;
• можливі клінічно значущі побічні реакції внаслідок підвищеної експозиції супутніх лікарських засобів або компонентів вімві.

дивись таблицю 2, в якій наведені заходи, необхідні для попередження або ведіння відомих та можливих взаємодій між лікарськими засобами, включаючи рекомендації щодо дозувань (див. розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами»). уважайте на потенційні взаємодії між лікарськими засобами до початку лікування з використанням вімві, стежте за можливими побічними реакціями, пов'язаними з супутніми лікарськими засобами (див. розділи «протипоказання» та «взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

застосування з флютиказоном (глюкокортикоїди, що метаболізуються сyрза)

необхідно проявляти обережність, застосовуючи лікарський засіб вімві разом з флютиказоном чи іншими глюкокортикоїдами, що метаболізуються за допомогою сyрза. супутнє застосування інгаляційних глюкокортикоїдів, що метаболізуються за допомогою сyрза, може підвищувати системну експозицію глюкокортикоїдів, а при застосуванні схем, що містили ритонавір, спостерігалися випадки синдрому кушингу та наступного пригнічення функції кори наднирників. супутнє застосування лікарського засобу вімві та глюкокортикоїдів, особливо довгострокове, слід розпочинати тільки якщо потенційна користь лікування переважає ризик системних ефектів кортикостероїдів.

застосування з кветіапіном

одночасне застосування лікарського засобу вімві з кветіапіном не рекомендоване через підвищення експозиції кветіапіну. якщо одночасне застосування необхідне, зменшіть дозу кветіапіну до 1/6 від поточної та здійснюйте моніторинг щодо небажаних явищ кветіапіну. зверніться до інструкції для медичного застосування кветіапіну для отримання рекомендацій щодо такого моніторингу.

супутнє застосування з іншими противірусними препаратами прямої дії проти вгс.

безпеку та ефективність омбітасвіру/парітапревіру/ритонавіру було встановлено в комбінації з дасабувіром та/або рибавірином. супутнє застосування лікарського засобу вімві з іншими противірусними препаратами не вивчалося, отже не може бути рекомендоване.

ризик розвитку резистентності віл-1 до інгібіторів протеаз у пацієнтів з коінфекцією вгс/віл-1.

ритонавір, що входить до складу лікарського засобу вімві, також є інгібітором протеази віл- 1 і може сприяти відбору мутацій резистентності до інгібіторів протеази. будь-які пацієнти з поєднаною інфекцією вгс/віл-1, які лікуються вімві, повинні також перебувати на супресивній антиретровірусній терапії для зниження ризику розвитку мутацій резистентності до інгібіторів протеаз віл-1.

взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

здатність лікарського засобу вімві впливати на інші препарати

омбітасвір, парітапревір і дасабувір є інгібіторами ugт1а1, а ритонавір є інгібітором сyрза4. парітапревір є інгібітором оатр1в1 та оатр1вз, а парітапревір, ритонавір і дасабувір є інгібіторами всrр. одночасне застосування вімві та лікарських засобів, що є субстратами сyрза, ugт1а1, всrр, оатр1в1 та оатр1вз, може призвести до підвищення плазмових концентрацій таких засобів.

ритонавір є потужним інгібітором сyрза. супутнє застосування лікарського засобу вімві з лікарськими засобами, що метаболізуються головним чином за допомогою сyрза, може призвести до підвищення плазмових концентрацій цих лікарських засобів. одночасне застосування з препаратами, кліренс яких значною мірою залежить від сyрза, і підвищення плазмових рівнів яких асоціюється з розвитком серйозних небажаних явищ, протипоказане (див. розділ «протипоказання»).

парітапревір є інгібітором печінкових транспортерів захоплення оатр1в1 і оатр1вз, а парітапревір і ритонавір є інгібіторами оатр2в1. ритонавір є інгібітором ост1 in vivo. супутнє застосування лікарського засобу вімві з лікарськими засобами, які є субстратами оатр1в1, оатр1вз, оатр2в1 чи ост1, можуть підвищувати плазмові концентрації цих субстратів транспортерів, що потенційно потребує коригування дози/клінічного моніторингу.

хоча дасабувір є інгібітором р-gp іп vitro, не було відзначено суттєвої зміни в експозиції субстрату р-gp дигоксину у разі його застосування одночасно з лікарським засобом вімві. однак, супутнє застосування дигоксину разом з омбітасвіром/парітапревіром/ритонавіром без дасабувіру може призвести до підвищення плазмових концентрацій дигоксину (див. таблицю 2).

парітапревір, омбітасвір і дасабувір є інгібіторами ugт1а1. мінімальне підвищення експозиції субстрату ugт1а1 ралтегравіру (?22%) спостерігалось під час сумісного призначення ралтегравіру та омбітасвіру/парітапревіру/ритонавіру. проте сумісне призначення ралтегравіру з омбітасвіром/парітапревіром/ритонавіром та дасабувіром призводило до приблизно 2-разового збільшення експозиції ралтегравіру.

не очікується інгибування ugт1а4, ugт1а6, ugт1а9 та ugт2в7 омбітасвіром/парітапревіром/ритонавіром та дасабувіром в концентраціях, що відповідають їх клінічному використанню.

супутнє застосування лікарського засобу вімві може знизити експозицію лікарських засобів, які метаболізуються сyр2с19, що може потребувати корекції дози/клінічного моніторингу.

омбітасвір/парітапревір/ритонавір, що застосовувався в комбінації з дасабувіром або самостійно, не впливав на експозицію субстрату сyр2с9, варфарину, або субстрату сyр2d6/сyр1а2, дулоксетину. корекція дози субстратів сyр2с9, або сyр2d6, або сyр1а2 під час сумісного використання з лікарським засобом вімві не потрібна.

омбітасвір, парітапревір, дасабувір і ритонавір не інгібують транспортер органічних аніонів (оат1) іп уіvо, що підтверджується відсутністю взаємодії з тенофовіром (субстратом оат1). дослідження in vitro демонструють, що омбітасвір, парітапревір і ритонавір в клінічно значущих концентраціях не є інгібіторами транспортерів органічних катіонів (ост2), транспортерів органічних аніонів (оатз) або білків екструзії лікарських засобів та токсинів (мате1 та мате2к). таким чином, очікується що омбітасвір/парітапревір/ритонавір в комбінації з дасабувіром або без нього не впливає на лікарські засоби, які екскретуються головним чином нирками за допомогою цих транспортерів.

здатність інших лікарських засобів впливати на один чи декілька компонентів вімві

парітапревір і ритонавір переважно метаболізуються ферментами сyрза. одночасне застосування лікарського засобу вімві з потужними інгібіторами сyрза може підвищити концентрації парітапревіру (до 2-х разів) та ритонавіру. очікується, що одночасне застосування вімві з помірними або потужними індукторами сyрза4 знижує плазмові концентрації компонентів вімві та зменшує їх терапевтичний ефект. дасабувір переважно метаболізується ферментами сyр2с8. одночасне застосування вімві з потужними інгібіторами сyр2с8 може підвищити плазмові концентрації дасабувіру; водночас, слабкі та помірні інгібітори сyр2с8 не мають значного впливу на експозицію дасабувіру. очікується, що одночасне застосування вімві з потужними індукторами сyр2с8 знижує плазмові концентрації дасабувіру та зменшує його терапевтичний ефект.

зміни показників експозиції (с_mах та аuс) компонентів вімві в 0,5-2,0 разів не вважаються клінічно значущими та не потребують корекції дози вімві.

у цілому, вімві може призначатись одночасно з лікарськими засобами, що є інгібіторами сyрза. лікарські засоби, що є потужними інгібіторами або індукторами сyр2с8, або помірними/потужними індукторами сyрза, не рекомендовані до одночасного застосування з вімві.

омбітасвір головним чином метаболізується шляхом амідного гідролізу, тоді як ферменти сyр грають незначну роль в його метаболізмі. омбітасвір, парітапревір, ритонавір і дасабувір є субстратами р-gр. омбітасвір, парітапревір і дасабувір є субстратами всrр. парітапревір є субстратом оатр1в1 та оатр1вз. інгібування р-gр, всrp, оатр1в1 чи оатр1вз може підвищити плазмові концентрації різних компонентів вімві, але очікується, що ці підвищення не є клінічно значущими.

встановлені та потенційні взаємодії з іншими лікарськими засобами

якщо на фоні прийому лікарського засобу вімві пацієнт вже приймає або починає приймати інший лікарський засіб (засоби), для якого очікується потенційна взаємодія препаратів, слід розглянути можливість корекції дози супутнього лікарського засобу (засобів) або відповідного клінічного моніторингу.

якщо коригування дози супутнього лікарського засобу обумовлено лікуванням із застосуванням лікарського засобу вімві, слід провести повторне коригування дози після завершення прийому вімві. корекція дози вімві не потрібна.

в табли