Ліки від вітрянки

Ліки від вітрянки

Вітрянка, яку правильно називати «вітряною віспою», — це гостре інфекційне захворювання, що викликають віруси Varicella Zoster, який в дорослому віці ще викликає оперізувальний лишай. Переважно захворювання виникає у дітей дошкільного та шкільного віку, після чого виникає довічний імунітет. Проте дорослі також можуть заразитися, якщо в дитинстві не хворіли на вітряну віспу, і перебіг у них буде вже тяжчим. Які ліки від вітрянки застосовують в лікуванні, які з них кращі та ефективніші?

Огляд захворювання 

Інкубаційний період вітрянки — до 21 днів з моменту контакту з хворою людиною. Після цього часу виникають наступні симптоми: підвищення температури, головний біль, висипка та сильний свербіж. У дітей хвороба протікає у легшій формі. Для діагностики у більшості випадків достатньо поверхневого огляду, інколи доводиться проводити лабораторний аналіз (проба шкіри та кров). 

Захворіти може будь-хто, але частіше за все вітряна віспа є наслідком послабленого імунітету та контактування з зараженим. 

Лікування вітрянки

Специфічного лікування вітряної віспи не існує, частіше за все застосовується симптоматична терапія. Лікар може призначати препарати наступних категорій: 

• противірусні (Ацикловір, Валацикловір);

• для зниження температури (Парацетамол, Ібупрофен);

• антигістамінні препарати (Цетиризин, Лоратадин);

• антисептики для зовнішнього використання (Мірамістин, Хлоргексидин). 

Лікування продовжується до повного зникнення ознак захворювання та висипки. 

Поради щодо застосування

Ключові поради пацієнтам та батькам під час лікування вітряної віспи: дотримуватись постільного режиму, регулярно приймати теплий душ, але без використання мочалки, носити м’який одяг з бавовни, а також пити достатньо рідини для нівелювання вірусної інтоксикації. І на період до 10 днів з моменту виникнення симптомів хворого слід ізолювати від тих, хто раніше вітрянкою не хворів. 

Також існує вакцина проти вітряної віспи. Її рекомендується застосовувати дорослим, які у дитячому віці не хворіли на вітрянку. 

Протипоказання та застереження

Побічні ефекти можуть виникати від прийому антигістамінних препаратів, а також Ацикловіру. Частіше за все це наступні симптоми: сонливість, сухість у роті, нудота та головний біль. При виникненні будь-яких з вказаних побічних ефектів слід обов’язково проконсультуватися з лікарем. 

Самолікування слід уникати, тому що певні препарати можуть негативно впливати на роботу імунної системи, що ускладнює для організму боротьбу з вірусом. Відповідно, це збільшує ризик виникнення ускладнень та подовжує загальний час на одужання. 

Ефективне лікування вітрянки залежить від правильної ранньої діагностики. Тому не слід відкладати візит до лікаря, а також звертатися при перших симптомах. А усі необхідні для терапії лікарські засоби ви можете замовити на нашому сайті «Аптеки доброго дня» за доступною ціною. Якщо є додаткові питання — можете звертатися до нашого менеджера в онлайн-чаті на сайті. 

Поширені запитання

Які найкращі ліки від вітрянки?

У більшості випадків використовується симптоматичне лікування. Тому кращими будуть препарати, що пришвидшують загоювання висипки та зменшують свербіж. 

Чи можна купити ліки від вітрянки без рецепта?

Так, більшість препаратів від вітрянки можна купити без рецепта. 

Як швидко діють ліки від вітрянки?

Середній період лікування — 2 тижні. Та покращення від терапії будуть помітними вже на другий день з початку лікування. 

Які побічні ефекти можуть виникнути?

Найчастіше стикаються з наступними симптомами: сухість у роті, нудота та головний біль. 

Чи можна приймати ліки від вітрянки разом з іншими препаратами?

В більшості випадків терапія від вітрянки не потребує коригування прийому інших лікарських препаратів. Тому щодо цього потрібно обов’язково порадитися з лікарем. 

Список використаної літератури

1. Державний реєстр лікарських засобів України.

2. Компендіум 2024 — довідник лікарських препаратів.

3. Наказ МОЗ України «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)».

4. Клінічна фармакологія: підручник / За ред. О. Я. Бабака, О. М. Біловола, І. С. Чекмана. — К.: Медицина, 2010.