Едоксакорд 60 мг таблетки №30 Київський вітамінний завод ПАТ (Україна, Київ)

Едоксакорд (Edoksakord) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина:едоксабан;

1 таблетка містить:

• едоксабану (у формі тозилату моногідрату) 15 мг або 30 мг, або 60 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421); крохмаль прежелатинізований; кросповідон; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат;

оболонка:

• таблетки по 15 мг: Opadry II Orange 32F230000: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; поліетиленгліколь (макрогол); титану діоксид (Е 171); заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172);
• таблетки по 30 мг: Opadry II Pink 32F240010: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; поліетиленгліколь (макрогол); титану діоксид (Е 171); заліза оксид червоний (Е 172);
• таблетки по 60 мг: Opadry II Yellow 32F220004: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; поліетиленгліколь (макрогол); титану діоксид (Е 171); заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки по 15 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою від світло-коричневого до коричневого кольору;
• таблетки по 30 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору;
• таблетки по 60 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до коричнювато-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби. Прямі інгібітори фактора Ха. Едоксабан. Код АТХ B01A F03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Едоксабан — високоселективний прямий оборотний інгібітор фактора Ха, серинової протеази, яка є останньою ланкою звичайного каскаду коагуляції. Едоксабан пригнічує вільний фактор Ха та активність протромбінази. Пригнічення фактору Ха в каскаді коагуляції спричиняє зниження вироблення тромбіну, подовжує час згортання крові та зменшує ризик утворення тромбу.

Фармакодинамічні ефекти

Едоксабан забезпечує швидке настання фармакодинамічного ефекту, впродовж 1–2 годин, що відповідає показнику максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) едоксабану. Фармакодинамічні ефекти, які вимірюються за допомогою аналізу на активність антифактора Ха, є передбачуваними і корелюють з дозою та концентрацією едоксабану. В результаті пригнічення фактора Ха едоксабан також подовжує час згортання при визначенні протромбінового часу (ПЧ) та активованого часткового тромбопластинового часу (аЧТЧ). Зміни, що спостерігаються у показниках згортання крові при застосуванні в терапевтичних дозах, є незначними та надзвичайно варіативними, і їх не рекомендується брати до уваги при моніторингу антикоагуляційного ефекту едоксабану.

Вплив маркерів згортання крові при переході з ривароксабану, дабігатрану або апіксабану на едоксабан

Відомо, що у клінічних фармакологічних дослідженнях здорові пацієнти отримували ривароксабан в дозі 20 мг один раз на добу, дабігатран в дозі 150 мг два рази на добу або апіксабан в дозі 5 мг два рази на добу з наступним застосуванням одноразової дози едоксабану 60 мг на 4-й день. Визначався вплив на ПЧ та інші біомаркери коагуляції (наприклад, активність антифактора Ха, аЧТЧ). Після переходу на едоксабан на 4-й день показник ПЧ був еквівалентним показнику, відміченому на 3-й день застосування ривароксабану та апіксабану. Показники аЧТЧ були вищими після застосування едоксабану з попереднім лікуванням дабігатраном, якщо порівнювати з показниками після лікування лише едоксабаном. Вважається, що це зумовлене залишковим ефектом лікування дабігатраном, однак це не призвело до подовження часу кровотечі.

На основі наведених даних, при переході з цих антикоагулянтів на едоксабан першу дозу едоксабану можна застосувати замість наступної запланованої дози попереднього антикоагулянта.

Клінічна ефективність і безпека

Профілактика інсульту та системної емболії

Клінічна програма досліджень застосування едоксабану при фібриляції передсердь була розроблена для демонстрації ефективності та безпеки двох груп доз едоксабану порівняно з варфарином для профілактики інсульту і системної емболії у пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь (НФП) та помірним або високим ризиком інсульту й системних емболічних явищ. Основною кінцевою точкою ефективності була комбінація інсульту та системних емболічних явищ. До вторинних кінцевих точок ефективності належали: комбінація інсульту, системних емболічних явищ та серцево-судинної смерті; серйозне небажане серцево-судинне явище (СНССЯ), яке є комбінацією нелетального інфаркту міокарда (ІМ), нелетального інсульту, нелетального системного емболічного явища та смерті з серцево-судинних причин або через кровотечу; комбінація інсульту, системного емболічного явища та смерті з будь-яких причин.

Мета основного аналізу ефективності полягала у тому, щоб продемонструвати, що едоксабан має не нижчу ефективність, ніж варфарин, щодо первинного інсульту або системних емболічних явищ, які виникали впродовж лікування або протягом трьох днів після отримання останньої дози у модифікованій популяції пацієнтів, які почали лікування. Едоксабан у дозуванні 60 мг показав не меншу ефективність, ніж варфарин, щодо основного показника ефективності — інсульту або системного емболічного явища.

Основною кінцевою точкою безпеки були тяжкі кровотечі.

Відмічалося значне зниження ризику тяжких кровотеч, внутрішньочерепних крововиливів та інших видів кровотеч у групі лікування едоксабаном в дозі 60 мг порівняно з групою лікування варфарином.

У групі лікування едоксабаном в дозі 60 мг також спостерігалося значне зменшення кількості летальних кровотеч, порівняно з групою лікування варфарином, що зумовлене в основному зменшенням кількості випадків летальних внутрішньочерепних крововиливів.

Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), а також профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА [ВТЕ (венозна тромбоемболія)]

Клінічна програма досліджень едоксабану при ВТЕ була розроблена з метою демонстрації ефективності і безпеки застосування едоксабану для лікування ТГВ та ТЕЛА і для профілактики рецидивів ТГВ та ТЕЛА.

У дослідженні було встановлено, що едоксабан не поступається варфарину за первинним показником ефективності — рецидивами ВТЕ.

Результати щодо ефективності у попередньо визначених основних підгрупах (із застосуванням зниженої дози, за потреби), у тому числі з урахуванням віку, маси тіла, статі та стану функції нирок, відповідали основним результатам стосовно ефективності у всій популяції випробування.

Первинною кінцевою точкою безпеки була клінічно значуща кровотеча (тяжка або нетяжка, але клінічно значуща).

У групі едоксабану спостерігалося значне зниження ризику, порівняно з варфарином, клінічно значущих кровотеч, тяжких кровотеч або клінічно значущих нетяжких кровотеч.

Профілактика інсульту та системної емболії у пацієнтів з НФП з кліренсом креатиніну (КК) > 100 мл/хв

З огляду на сукупність даних щодо пацієнтів з НФП та високим показником КК (> 100 мл/хв), які отримували едоксабан в дозуванні 60 мг, очікуваний щорічний показник ішемічного інсульту/системної емболії становить ≤ 1 %. Збільшення дози едоксабану (більше 60 мг) у пацієнтів із НФП з високим КК (> 100 мл/хв) не забезпечує більший захист від інсульту і може бути пов’язане з посиленням побічних ефектів. Таким чином, цим пацієнтам рекомендується режим прийому едоксабану у дозі 60 мг один раз на добу після ретельної оцінки індивідуального ризику тромбоемболії та кровотечі.

Пацієнти, яким виконується кардіоверсія

Під час досліджень спостерігалася низька частота тяжких і клінічно значущих нетяжких кровотеч та тромбоемболії серед пацієнтів, яким виконувалася кардіоверсія.

Діти

Європейське агентство з оцінки лікарських засобів відтермінувало обов’язкове надання результатів досліджень застосування едоксабану в одній чи більше підгрупі дітей для профілактики артеріальної тромбоемболії, лікування тромбоемболії та профілактики тромбоемболії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після абсорбції максимальна концентрація едоксабану в плазмі крові досягається впродовж 1–2 годин. Абсолютна біодоступність становить приблизно 62 %. Прийом їжі підвищує максимальну експозицію нерівномірно, проте має мінімальний вплив на загальну силу дії. Едоксабан застосовувався у дослідженнях з їжею і без. Едоксабан погано розчиняється при рівнях рН 6,0 або вище. Супутнє застосування інгібіторів протонної помпи не має суттєвого впливу на силу дії едоксабану.

Розподіл. Едоксабан має двофазний розподіл. Об’єм розподілу становить в середньому 107 л (стандартне відхилення 19,9 л).

Зв’язування з білками плазми крові в умовах in vitro складає приблизно 55 %. Немає клінічно значущих накопичень едоксабану (коефіцієнт накопичення 1,14) при дозуванні один раз на день.  Рівноважні концентрації досягаються впродовж 3 днів.

Біотрансформація. Переважно у плазмі крові виявляють едоксабан у незміненій формі. Едоксабан метаболізується шляхом гідролізу (опосередкованого карбоксилестеразою 1), кон’югації або окиснення під дією CYP3A4/5 (< 10 %). Едоксабан має три активних метаболіти, основний з яких (М-4) утворюється під час гідролізу, є активним і становить менше 10 % концентрації вихідного препарату у здорових пацієнтів. Концентрація інших метаболітів становить менше 5 %. Едоксабан є субстратом ефлюксного транспортера Р-глікопротеїну (P-gp), однак не виступає субстратом транспортерів захоплення, таких як поліпептидний транспортер органічних аніонів OATP1B1, транспортери органічних аніонів ОАТ1 або ОАТ3 чи транспортер органічних катіонів ОСТ2.  Його активний метаболіт є субстратом для OATP1B1.

Виведення. У здорових осіб розрахунковий загальний кліренс становить 22 (± 3) л/год; 50 % препарату виводиться нирками (11 л/год). Нирковий кліренс становить приблизно 35 % застосованої дози. Решту кліренсу забезпечують метаболізм та виведення із жовчовивідних шляхів/кишечника. Період напіввиведення препарату при пероральному застосуванні становить 10–14 годин.

Лінійність. При застосуванні доз від 15 мг до 60 мг едоксабан демонструє приблизно пропорційну дозі фармакокінетику.

Особливі групи

Пацієнти літнього віку

При проведенні популяційного фармакокінетичного аналізу було встановлено, враховуючи показники функції нирок та масу тіла, що вік пацієнта не має додаткового клінічно значущого впливу на фармакокінетику едоксабану.

Порушення функції нирок

Показник AUC (площа під кривою залежності «концентрація — час») у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого (КК > 50–80 мл/хв), помірного (КК 30–50 мл/хв) і тяжкого (КК < 30 мл/хв, діаліз не застосовується) ступеня підвищувався відповідно на 32 %, 74 % і 72 %, якщо порівнювати з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок змінюється профіль метаболітів і утворюється більша кількість активних метаболітів.

Відмічена лінійна кореляція між концентрацією едоксабану в плазмі крові й активністю антифактора Ха, незалежна від функції нирок.

Пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності, які проходили процедуру перитонеального діалізу, мали на 93 % вищу загальну експозицію, якщо порівнювати зі здоровими особами.

Популяційне фармакокінетичне моделювання свідчить, що експозиція збільшується приблизно вдвоє у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Активність антифактора Ха залежно від показника КК

Лікування едоксабаном не вимагає регулярного моніторингу — вплив на антикоагулянтну дію можна оцінити за допомогою каліброваного кількісного аналізу на антифактор Ха, який є корисним у виняткових ситуаціях, коли відомості про експозицію едоксабану можуть допомогти у прийнятті клінічних рішень, наприклад у випадку передозування та невідкладних хірургічних втручань.

Після 4-годинного сеансу гемодіалізу відмічалося зменшення загальної експозиції едоксабану менш ніж 9 %.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості фармакокінетичні та фармакодинамічні показники були аналогічними до показників, які спостерігалися у контрольній групі здорових осіб. Застосування едоксабану у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не вивчалося.

Стать

При проведенні популяційного фармакокінетичного аналізу було встановлено, що стать пацієнта не має додаткового клінічно значущого впливу на фармакокінетику едоксабану.

Етнічне походження

При проведенні популяційного фармакокінетичного аналізу було встановлено, що показники максимальної і загальної експозиції у пацієнтів з Азії і пацієнтів, що не належать до країн Азії, були порівнянними.

Маса тіла

Популяційний фармакокінетиний аналіз показав, що у пацієнтів з низькою масою тіла (55 кг) показники Cmax і AUC підвищувалися відповідно на 40 % і 13 % порівняно з пацієнтами із середньою вагою (84 кг). У дослідженні (при застосуванні за показаннями НФП і ВТЕ пацієнти з масою тіла ≤ 60 кг отримували дозу едоксабану, знижену на 50 %, при цьому у них відмічалася аналогічна ефективність і менше випадків кровотеч, якщо порівнювати із застосуванням варфарину.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок

ПЧ, МНВ (міжнародне нормалізоване відношення), аЧТЧ та антифактор Ха лінійно корелювали з концентрацією едоксабану.

Клінічні характеристики.

Показання до застосування

Едоксакорд – це сучасний антитромботичний засіб, що містить діючу речовину едоксабан. Він належить до групи прямих інгібіторів фактора Ха, який відіграє ключову роль у процесі згортання крові. Блокуючи цей фактор, едоксабан допомагає запобігти утворенню небезпечних тромбів, які можуть спричинити серйозні проблеми зі здоров'ям.

Едоксакорд призначається для:

• профілактики інсульту та системної емболії у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь. Це стосується випадків, коли у пацієнта є один або кілька факторів ризику, таких як застійна серцева недостатність, підвищений артеріальний тиск, цукровий діабет, а також перенесений раніше інсульт або транзиторна ішемічна атака. Едоксакорд ефективно знижує ризик цих грізних ускладнень, забезпечуючи надійний захист;

• лікування тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) у дорослих пацієнтів. Ці стани характеризуються утворенням згустків крові у венах, що може призвести до небезпечного відриву тромбу та його міграції до легень. Едоксакорд допомагає розчинити існуючі тромби та запобігти утворенню нових;

• профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА. Після успішного лікування першого епізоду ТГВ або ТЕЛА Едоксакорд допомагає знизити ризик повторного виникнення цих станів.

Едоксабан швидко починає діяти — вже через 1-2 години після прийому. Ефект від нього є передбачуваним і залежить від дози. Препарат подовжує час згортання крові, що знижує ризик утворення тромбів.

Протипоказання та обмеження

Не рекомендується прийом при підвищеній чутливості до компонентів препарату, а також в таких випадках:

• клінічно значуща активна кровотеча. Це означає будь-яку кровотечу, яка є серйозною або становить загрозу для життя;

• захворювання печінки, що супроводжуються порушенням згортання крові та високим ризиком кровотечі;

• стани, що супроводжуються значним ризиком кровотечі, наприклад, існуюча або нещодавно перенесена виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту, злоякісні новоутворення з високим ризиком кровотечі, нещодавня травма головного або спинного мозку, або оперативне втручання на них, внутрішньочерепні крововиливи. А також при діагностованому або підозрюваному варикозному розширенні вен стравоходу, аневризмі судин або виражені внутрішньохребетні чи внутрішньочерепні судинні аномалії;

• неконтрольована важка артеріальна гіпертензія;

• одночасне застосування будь-яких інших антикоагулянтів, за винятком випадків зміни терапії або введення гепарину в дозах, необхідних для підтримки прохідності катетера.

Едоксакорд не рекомендується пацієнтам:

• зі штучними клапанами серця або протягом перших 3 місяців після імплантації біологічного клапана серця;

• з мітральним стенозом середнього або тяжкого ступеня;

• з ТEЛА та нестабільною гемодинамікою, або тим, хто потребує тромболізу чи легеневої емболектомії;

• з активним раком (в цьому випадку безпека та ефективність не встановлені);

• з антифосфоліпідним синдромом, оскільки ризик повторних тромботичних подій може підвищуватися.

Спосіб застосування та дози

Зазвичай призначається прийом 1 раз на добу, в будь-який час, без прив'язки до їжі, таблетку потрібно запивати водою. Однак треба врахувати певні особливості, залежно від стану пацієнта, а саме:

• профілактика інсульту передбачає тривалу терапію;

• лікування ТГВ та ТЕЛА, профілактика рецидивів ВТЕ потребує первинного парентерального застосування антикоагулянту протягом не менше 5 днів перед початком прийому Едоксакорду. В цьому випадку тривалість лікування визначається лікарем, враховуючи співвідношення користі та ризиків кровотеч. Короткострокова терапія, від 3 місяців, призначається при тимчасових факторах ризику, а більш тривала – при постійних факторах ризику.

При деяких станах рекомендується зменшення дозування вдвічі, тобто до 30 мг на добу. Ось ці фактори:

• ниркова недостатність помірного або тяжкого ступеня при кліренсі креатиніну (КК) 15-50 мл/хв;

• низька маса тіла — ≤ 60 кг;

• одночасне застосування певних інгібіторів P-глікопротеїну, таких як циклоспорин, дронедарон, еритроміцин або кетоконазол.

Якщо ви пропустили дозу Едоксакорду, прийміть її негайно, щойно згадаєте. Наступного дня продовжуйте прийом за звичайним графіком, тобто 1 раз на добу. Не приймайте подвійну дозу, щоб компенсувати пропущену.

Перехід з інших антикоагулянтів на Едоксакорд та навпаки:

• з антагоністів вітаміну К на Едоксакорд. Припиніть прийом АВК і почніть прийом Едоксакорду, коли значення міжнародного нормалізованого відношення буде ≤2,5;

• з інших пероральних антикоагулянтів на Едоксакорд. Припиніть прийом попереднього препарату та почніть прийом Едоксакорду в той момент, коли мала б бути прийнята наступна доза попереднього антикоагулянту;

• з парентеральних антикоагулянтів на Едоксакорд. Припиніть парентеральне введення та почніть прийом Едоксакорду в момент наступного планового введення;

• парентерального антикоагулянта. При внутрішньовенному введенні НФГ припиніть інфузію та почніть прийом Едоксакорду через 4 години;

• з Едоксакорду на АВК. Це вимагає обережності, оскільки може бути період недостатньої антикоагуляції. Рекомендується одночасний прийом Едоксакорду у зниженій дозі 30 мг або 15 мг, залежно від індивідуальних факторів з АВК, поки МНВ не досягне стабільного рівня ≥2,0. Зазвичай це займає до 14 днів;

• з Едоксакорду на інші пероральні або парентеральні антикоагулянти. Припиніть прийом Едоксакорду та почніть прийом нового антикоагулянту в момент наступної планової дози Едоксакорду.

Особливі групи пацієнтів:

• пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна, проте слід бути обережними через підвищений ризик кровотеч;

• порушення функції нирок. Оцінка функції нирок (КК) обов'язкова перед початком лікування. Виходячи з показника КК, визначається добове дозування;

• порушення функції печінки. При тяжких порушеннях прийом препарату не рекомендується, при легких або помірних — застосування з обережністю. В будь-якому разі необхідно провести дослідження функції печінки до початку лікування та періодично перевіряти її, якщо воно триває більше одного року;

• вага тіла ≤60 кг — рекомендована доза 30 мг 1 раз на добу;

• безпека та ефективність не встановлені. Не застосовувати дітям до 18 років.

Побічні ефекти

При застосуванні Едоксакорду можуть виникати побічні реакції. Найбільш частими з них є кровотечі різної локалізації та анемія. Кровотеча може бути серйозною та навіть загрозливою для життя.

Поширені побічні реакції (часто, ≥1/100 – <1/10):

• зниження рівня гемоглобіну;

• запаморочення, головний біль;

• носові кровотечі;

• біль у животі, кровотечі у верхніх та нижніх відділах ШКТ, кровотечі у ротовій порожнині/глотці, нудота;

• підвищення рівня білірубіну крові та гамма-глутамілтрансферази;

• синці, висипання, свербіж;

• кров у сечі, видима неозброєним оком, уретральна кровотеча;

• вагінальні кровотечі зустрічаються переважно у жінок до 50 років;

• відхилення від норми показників функціональних печінкових проб.

Нечасті побічні реакції (≥1/1000 – <1/100):

• зниження кількості тромбоцитів;

• гіперчутливість;

• внутрішньочерепний крововилив;

• очний крововилив, крововиливи у кон'юнктиву/склеру;

• кровохаркання;

• кропив'янка;

• підвищення рівня лужної фосфатази крові та трансаміназ.

Рідкісні побічні реакції (<1/1000):

• анафілактичні реакції, алергічний набряк;

• субарахноїдальний крововилив;

• крововилив у порожнину перикарда;

• перитонеальна кровотеча;

• крововиливи у м'язи, внутрішньосуглобові;

• кровотечі у місці хірургічних процедур, субдуральний крововилив.

Симптоми та ступінь тяжкості кровотечі залежать від її локалізації та вираженості. Прояви можуть включати слабкість, блідість, запаморочення, головний біль, задишку, набряки нез'ясованої етіології або шок. При будь-якому нез'ясованому зниженні рівня гемоглобіну або артеріального тиску необхідно виявити джерело кровотечі.

Негайно зверніться до лікаря, якщо у вас з'явилися ознаки кровотечі, особливо серйозної або незвичної.

Взаємодія з іншими препаратами

Дуже важливо повідомити вашого лікаря про всі ліки, які ви приймаєте, включаючи рослинні препарати та дієтичні добавки, щоб уникнути небажаних взаємодій.

Важливі взаємодії:

• інгібітори P-gp. Одночасне застосування деяких препаратів, що блокують P-gp (наприклад, циклоспорином, дронедароном, еритроміцином, кетоконазолом), може значно підвищити концентрацію едоксабану в крові. У таких випадках дозу Едоксакорду необхідно зменшити до 30 мг один раз на добу;

• індуктори P-gp (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал або звіробій звичайний). Ці препарати можуть знижувати концентрацію Едоксакорду в крові, що потенційно зменшує його ефективність. Слід бути обережними при одночасному застосуванні;

• антикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, нестероїдні протизапальні препарати та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну/інгібітори зворотного захоплення норадреналіну:

  • інші антикоагулянти. Одночасне застосування протипоказано через значне збільшення ризику кровотечі;

  • ацетилсаліцилова кислота. Одночасне застосування збільшує ризик кровотечі. Не рекомендується тривале одночасне застосування високих доз АСК. Едоксакорд можна застосовувати одночасно з низькими дозами АСК ≤100 мг/добу;

  • інгібітори агрегації тромбоцитів. Підвищують частоту клінічно значущих кровотеч;

  • НПЗП. Тривале одночасне застосування з Едоксакордом не рекомендується через збільшення ризику кровотечі;

  • СІЗЗС/ІЗН. Як і з іншими антикоагулянтами, підвищується ризик кровотечі.

Особливі вказівки

Едоксакорд збільшує ризик кровотечі, яка може бути серйозною та навіть смертельною. Завжди застосовуйте препарат з обережністю, особливо якщо у вас є стани, що підвищують ризик кровотечі. При серйозній кровотечі негайно припиніть прийом Едоксакорду. Можуть частіше зустрічатися кровотечі зі слизових оболонок, наприклад, носові, шлунково-кишкові, з сечостатевої системи та анемія, тому важливо контролювати показники гемоглобіну/гематокриту.

Антикоагулянтний ефект едоксабану не може бути надійно проконтрольований за допомогою стандартних лабораторних тестів. Специфічного антидота для едоксабану немає, але у разі передозування або неконтрольованої кровотечі лікар може використовувати певні заходи, наприклад, введення активованого вугілля, протромбінового комплексу.

Якщо вам планується операція або інша процедура, що вимагає припинення прийому антикоагулянтів, Едоксакорд слід припинити щонайменше за 24 години до втручання. Якщо відкласти процедуру неможливо, лікар оцінить співвідношення ризиків. Відновлення прийому Едоксакорду відбувається після досягнення адекватного гемостазу.

Пацієнтам з активним раком, штучними клапанами серця, мітральним стенозом, ТЕЛА з нестабільною гемодинамікою або антифосфоліпідним синдромом застосування Едоксакорду не рекомендується, оскільки його безпека та ефективність не встановлені або ризик може перевищувати користь.

Хоча регулярний моніторинг не потрібен, оцінка активності антифактора Ха може бути корисною в окремих випадках, наприклад, при передозуванні. Едоксабан подовжує значення стандартних тестів згортання крові (ПЧ, МНВ, АЧТЧ), але ці зміни незначні та не корисні для моніторингу антикоагулянтного ефекту.

Препарат містить лактозу. Якщо у вас непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, вам не слід приймати цей лікарський засіб.

Едоксакорд протипоказаний у період вагітності та годування груддю через потенційний ризик для дитини та значний ризик кровотеч. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування.

Едоксакорд не впливає або майже не впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вплив на репродуктивну функцію. Жінки з репродуктивним потенціалом повинні уникати вагітності в період лікування едоксабаном.

Вагітність. Ефективність та безпека застосування едоксабану вагітним жінкам не вивчалася. Результати дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Через потенційну репродуктивну токсичність, значний ризик виникнення кровотеч та проходження едоксабану через плацентарний бар'єр лікарський засіб Едоксакорд протипоказаний до застосування у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю. Ефективність та безпека застосування едоксабану жінкам у період годування груддю не вивчалася. У ході досліджень на тваринах встановлено, що едоксабан виділяється з грудним молоком. Отже, лікарський засіб Едоксакорд протипоказаний у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»). Необхідно прийняти рішення стосовно припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії.

Фертильність. Спеціальні дослідження з оцінки впливу едоксабану на фертильність людини не проводились. У ході дослідження фертильності самців і самиць щурів не було виявлено жодного впливу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб Едоксакорд не впливає або майже не впливає на швидкість реакції під час керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Едоксакорд

Профілактика інсульту та системної емболії

Рекомендована доза становить 60 мг едоксабану 1 раз на добу.

Терапія едоксабаном пацієнтів з НФП здійснюється впродовж тривалого часу.

Лікування ТГВ та ТЕЛА, а також профілактика рецидивів ТГВ і ТЕЛА (ВТЕ)

Рекомендована доза становить 60 мг едоксабану 1 раз на добу після первинного парентерального застосування антикоагулянту впродовж щонайменше 5 днів. Не слід застосовувати одночасно едоксабан і парентеральний антикоагулянт.

Тривалість лікування ТГВ і ТЕЛА (ВТЕ), а також профілактики рецидивів ВТЕ встановлюються індивідуально після ретельної оцінки користі від лікування у порівнянні з ризиком кровотеч. Короткострокову терапію (принаймні впродовж 3 місяців) проводять за наявності тимчасових факторів ризику (наприклад, нещодавнє оперативне втручання, травма, іммобілізація), тоді як більш тривалу терапію призначають при існуванні постійних факторів ризику або у випадку ідіопатичного ТГВ чи ТЕЛА.

Рекомендована доза при НФП та ВТЕ становить 30 мг едоксабану 1 раз на добу для пацієнтів з одним чи більше з нижченаведених клінічних факторів:

• ниркова недостатність помірного або тяжкого ступеня (КК 15–50 мл/хв);
• низька маса тіла: ≤ 60 кг;
• одночасне застосування наведених інгібіторів Р-глікопротеїну (P-gp): циклоспорину, дронедарону, еритроміцину або кетоконазолу.

Таблиця 1. Узагальнені дані щодо дозування при НФП та ВТЕ (ТГВ і ТЕЛА)

Пропуск прийому дози

У разі пропуску прийому дози едоксабану цю дозу необхідно прийняти негайно і наступного дня продовжувати прийом в режимі один раз на добу згідно з рекомендаціями. Не слід приймати подвійну дозу протягом однієї доби, щоб компенсувати пропущену.

Переведення на едоксабан та переведення з едоксабану

Пацієнти з НФП та ВТЕ повинні отримувати безперервну антикоагулянтну терапію. У деяких ситуаціях може виникнути потреба заміни антикоагулянтної терапії (таблиця 2).

Таблиця 2. Заміна лікування антикоагулянтами при НФП та ВТЕ (ТГВ і ТЕЛА)

Переведення на едоксабан

Переведення з едоксабану

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Перед початком лікування едоксабаном необхідно оцінити функцію нирок у всіх пацієнтів шляхом визначення показника КК, щоб не застосовувати едоксабан пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності (КК < 15 мл/хв), встановити належну дозу едоксабану для пацієнтів з КК 15–50 мл/хв (30 мг один раз на добу), для пацієнтів з КК > 50 мл/хв (60 мг один раз на добу), а також оцінити доцільність застосування едоксабану пацієнтам з підвищеними показниками КК.

Оцінка функції нирок також має проводитися, коли очікується зміна функції нирок в процесі лікування (наприклад у випадку гіповолемії, дегідратації та у випадку одночасного застосування деяких лікарських засобів).

Функція нирок (КК в мл/хв) визначається за допомогою нижченаведеної формули Кокрофта — Голта:

• Для отримання показників рівня креатиніну в мкмоль/л:
• Для отримання показників рівня креатиніну в мг/дл:

Цей метод рекомендується застосовувати при оцінці рівня КК у пацієнтів до початку і в процесі лікування едоксабаном.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК > 50–80 мл/хв) рекомендована доза становить 60 мг едоксабану один раз на добу.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня (КК 15–50 мл/хв) рекомендована доза становить 30 мг едоксабану один раз на добу.

Пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) або пацієнтам, які перебувають на діалізі, не рекомендується застосовувати цей лікарський засіб.

Порушення функції печінки

Едоксабан протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, які супроводжуються коагулопатією та клінічно суттєвим ризиком кровотечі (див. розділ «Протипоказання»).

Едоксабан не рекомендовано застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Едоксабан слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки; для таких пацієнтів рекомендована доза едоксабану становить 60 мг один раз на добу.

Пацієнтів з підвищеними рівнями ферментів печінки (аланінамінотрансфераза (АЛТ) або аспартаттрансаміназа (АСТ) перевищують верхню межу норми (ВМН) більш ніж у 2 рази) або загального білірубіну (перевищення ВМН в 1,5 раза і більше) не допускали до участі у дослідженнях. Тому лікарський засіб Едоксакорд слід з обережністю застосовувати для лікування цієї групи пацієнтів. Перед початком лікування едоксабаном необхідно провести дослідження функції печінки.

Маса тіла

Для пацієнтів з масою тіла ≤ 60 кг рекомендована доза становить 30 мг едоксабану один раз на добу.

Стать

Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Одночасне застосування лікарського засобу Едоксакорд та інгібіторів Р-глікопротеїну (P-gp)

Для пацієнтів, які одночасно застосовують едоксабан та такі інгібітори P-gp: циклоспорин, дронедарон, еритроміцин або кетоконазол — рекомендована доза едоксабану становить 30 мг один раз на добу. При одночасному застосуванні аміодарону, хінідину або верапамілу немає потреби у зниженні дози.

Застосування едоксабану разом з іншими інгібіторами P-gp, включаючи інгібітори протеази ВІЛ, не вивчалось.

Пацієнти, яким проводять кардіоверсію

Дозволяється розпочинати або продовжувати застосування лікарського засобу Едоксакорд пацієнтам, які можуть потребувати кардіоверсії.

При проведенні кардіоверсії під контролем черезстравохідної ехокардіографії у пацієнтів, які раніше не отримували антикоагулянти, лікування препаратом Едоксакорд починають щонайменше за 2 години до кардіоверсії для забезпечення адекватного рівня антикоагуляції. Кардіоверсію проводять не пізніше ніж через 12 годин після отримання дози едоксабану в день процедури.

Для всіх пацієнтів, які перенесли кардіоверсію: до проведення кардіоверсії потрібно отримати підтвердження того, що вони приймали едоксабан згідно з призначенням. При вирішенні питання щодо початку та тривалості лікування необхідно враховувати рекомендації щодо застосування антикоагулянтів пацієнтам, які перенесли процедуру кардіоверсії.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Едоксабан можна приймати з їжею чи без їжі.

Діти.

Безпека та ефективність застосування цього лікарського засобу для дітей і підлітків віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.

Передозування

Передозування едоксабану може призвести до виникнення кровотечі. Досвід випадків передозування дуже обмежений.

Специфічного антидоту, який нейтралізує фармакодинамічний ефект едоксабану, немає.

У разі передозування едоксабану для зменшення всмоктування можна застосувати раннє введення активованого вугілля. Ця рекомендація базується на стандартному лікуванні передозування лікарських засобів та на доступних даних щодо подібних сполук, оскільки використання активованого вугілля для зменшення всмоктування едоксабану спеціально не вивчалось.

Лікування кровотеч. При виникненні ускладнень у вигляді кровотечі слід відкласти введення наступної дози едоксабану або припинити лікування. Період напіввиведення едоксабану становить приблизно 10–14 годин. Лікування слід призначати індивідуально, залежно від інтенсивності та локалізації кровотечі. У разі потреби слід провести належне симптоматичне лікування, наприклад механічну компресію при інтенсивній кровотечі з носа, хірургічний гемостаз з процедурами контролю кровотечі, відновлення водно-електролітного балансу та гемодинамічну підтримку, переливання крові (еритроцитарної маси або свіжозамороженої плазми, залежно від стану, що виник: анемія або коагулопатія) або тромбоцитів.

Оскільки небезпечну для життя кровотечу неможливо контролювати за допомогою таких заходів, як переливання чи гемостаз, встановлено, що введення 4-факторного концентрату протромбінового комплексу в дозі 50 МО/кг нейтралізує ефект едоксабану через 30 хвилин після завершення інфузії.

Також може розглядатися застосування рекомбінантного фактора VIIa (r-FVIIa). Однак клінічний досвід застосування цього препарату особам, які отримують едоксабан, обмежений.

У разі значної кровотечі може бути потрібною консультація лікаря-гематолога.

Протаміну сульфат і вітамін К не повинні впливати на антикоагулянтну активність едоксабану.

Досвід застосування антифібринолітичних засобів (транексамової кислоти, амінокапронової кислоти) у пацієнтів, які отримують едоксабан, відсутній. Немає наукового обґрунтування доцільності, а також немає досвіду застосування гемостатичних засобів системної дії (десмопресину, апротиніну) особам, які отримують едоксабан. З огляду на високе зв'язування з білками плазми крові очікується, що едоксабан не виводиться з організму шляхом діалізу.

Побічні реакції Едоксакорду

Найчастішими побічними реакціями едоксабану, про які повідомлялося, були носова кровотеча, гематурія та анемія. Кровотеча може виникнути на будь-якій ділянці і може бути важкою, навіть летальною.

Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за системами органів (відповідно до MedDRA) та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто — анемія; нечасто — тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко — анафілактичні реакції, алергічний набряк; нечасто — гіперчутливість.

З боку нервової системи: часто — запаморочення, головний біль; нечасто — внутрішньочерепний крововилив; рідко — субарахноїдальний крововилив.

З боку органів зору: нечасто — очний крововилив, крововиливи в кон'юнктиву/склеру.

З боку серця: рідко — крововилив в порожнину перикарду.

З боку судин: нечасто — інші крововиливи.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — носова кровотеча; нечасто — кровохаркання.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто — біль в животі, кровотечі в нижніх і верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, кровотечі у ротовій порожнині/глотці, нудота; рідко — перитонеальна кровотеча.

З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення рівня білірубіну крові та гамма-глютамілтрансферази; нечасто — підвищення рівня лужної фосфатази крові та трансаміназ.

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто — шкірний крововилив у м'які тканини; висип, свербіж; нечасто — кропив'янка.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: рідко — крововилив у м'язи (без синдрому компартменту), внутрішньо-суглобовий крововилив.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто — макроскопічна гематурія/уретральна кровотеча.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто — вагінальні кровотечі1.

Загальні порушення та реакції у місці введення: часто — кровотеча у місці введення препарату.

Лабораторні показники: часто — відхилення від норми показників функціональних печінкових проб.

Травми, отруєння, процедурні ускладнення: нечасто — кровотечі в місці хірургічних процедур; рідко — субдуральна кровотеча.

1Вагінальні кровотечі, як правило, відмічалися у жінок віком до 50 років і були непоширеними серед жінок віком понад 50 років (за даними досліджень).

Опис окремих побічних реакцій

Геморагічна анемія.

Застосування едоксабану підвищує ризик виникнення внутрішньої або відкритої кровотечі у будь-яких тканинах та органах, що може призводити до постгеморагічної анемії. Ознаки, симптоми та ступінь тяжкості (включаючи можливий летальний наслідок) відрізняються залежно від локалізації та вираженості кровотечі та/або анемії (див. розділ «Передозування»). З досліджень відомо, що кровотечі зі слизових оболонок (наприклад носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі, кровотечі з органів сечостатевої системи) та анемія зустрічались частіше при довготривалому лікуванні едоксабаном, ніж при лікуванні АВК. Зважаючи на це, окрім належного клінічного спостереження, у відповідних випадках рекомендується проводити лабораторну перевірку показників гемоглобіну/гематокриту з метою виявлення випадків внутрішніх кровотеч. У певних групах пацієнтів ризик виникнення кровотечі може бути вищим, наприклад у хворих з неконтрольованою тяжкою артеріальною гіпертензією і/або у пацієнтів, які одночасно приймають лікарський засіб, який впливає на згортання крові. Може посилюватись інтенсивність та/або тривалість менструальних кровотеч. Проявами геморагічних ускладнень можуть бути слабкість, блідість, запаморочення, головний біль або набряк нез'ясованої етіології, диспное, шок невідомої етіології.

Повідомлялося про ускладнення, відомі як наслідок тяжкої кровотечі, такі як компартмент-синдром і ниркова недостатність внаслідок гіпоперфузії. Тому під час оцінки стану пацієнта, якому призначають антикоагулянти, слід зважувати ризик виникнення кровотечі.

Повідомлення про небажані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дозволяють проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повинні звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.