Ципрофлоксацин Євро 500 мг таблетки №10 Unique (Індія)

Ципрофлоксацин Євро (Ciprofloxacin Euro) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: ciprofloxacin;

• 1 таблетка по 250 мг містить 297 мг ципрофлоксацину. гідрохлориду, що відповідає 250 мг ципрофлоксацину;
• 1 таблетка по 500 мг містить 594 мг ципрофлоксацину. гідрохлориду, що відповідає 500 мг ципрофлоксацину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмальгліколят натрію (тип А), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк, Опадрі білий 33G28707.

Лікарська форма

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від білого до жовтувато-білого кольору (по 250 мг); таблетки у формі капсул, покриті плівковою оболонкою, зі штрихом з одного боку, від білого до жовтувато-білого кольору (по 500 мг).

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Код ATX J01M A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази II типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які необхідні у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація та рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією у сироватці крові (C max ) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, що виникають у бактеріальних топоізомеразах та ДНК-гіразі шляхом багатоступінчастих мутацій. Одинарні мутації можуть призвести швидше до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай викликають клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідпосередньої резистентності, що кодується qnr-геном антибіотикорезистентності.

Діапазон антибактеріальної активності

Контрольні точки відокремлюють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні – від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

1 Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із застосуванням високих доз.

* Не пов'язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних та не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються лише для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, де проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність отриманої резистентності виділених видів може змінюватись в залежності від місцевості та часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звернутися за консультацією до фахівців, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі vitro такі пологи та види бактерій (стосовно виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»):

Доклінічні дані з безпеки

Згідно з доклінічними даними, не виявлено особливої небезпеки для людей на основі загальноприйнятих досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності.
Як і багато інших хінолонів, ципрофлоксацин є фототоксичним у тварин при клінічно значимих рівнях експозиції. Дані фотомутагенності / фотоканцерогенності вказують на слабкий фотомутагенний або фотоонкогенний ефект ципрофлоксацину. in vitro та у дослідах на тваринах. Цей ефект можна порівняти з ефектом інших інгібіторів гірази.

Дослідження дії на суглоби

Аналогічно іншим інгібіторам гірази ципрофлоксацин може спричинити ушкодження у великих опорних суглобах молодих тварин.

Ступінь ушкодження хряща варіює залежно від віку, виду та дози; Ступінь ушкодження можна знизити шляхом зменшення вагового навантаження на суглоби. Дослідження на дорослих тваринах (щурах, собаках) не виявили жодних ознак ушкодження хряща. У ході дослідження у молодих собак породи бігль застосування ципрофлоксацину в терапевтичних дозах призводило до змін у суглобах після двох тижнів лікування, які залишалися після п'яти місяців.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується переважно з верхнього відділу тонкого кишечника.

Максимальна концентрація в сироватці досягається через 1-2 години.
Одноразові дози 100–750 мг призводили до дозозалежних максимальних сироваткових концентрацій (C max ) між 0,56 та 3,7 мг/л. Сироваткові концентрації зростають пропорційно дозам до 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80%. Пероральна доза ципрофлоксацину 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою "концентрація/час" (AUC), еквівалентної після внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали протягом 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20-30%), він знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний обсяг розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2–3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть багаторазово перевищувати рівень препарату у сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах і в тканинах сечовивідного тракту, статевих органах (сеча, простата, ендометрій).

Метаболізм

Були зафіксовані невисокі концентрації чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоціпрофлоксацину (М3) та формалципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Висновок

Ципрофлоксацин виділяється переважно у незміненому вигляді як нирками, і через кишечник. Період напіввиведення із плазми крові осіб із нормальною нирковою функцією – близько 4–7 годин.

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс – 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні функції нирок період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється насамперед трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1% дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях знаходиться у жовчі.

Діти

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. Вивчення застосування ципрофлоксацину дітям не продемонструвало вікову залежність Cmax та показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення Cmax та AUC не спостерігалось. У десяти дітей з тяжким сепсисом у віці до 1 року показник Cmax становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6–8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг ч/л (діапазон 11,8–32,0 мг ч/л) та 16,5 мг ч/л (діапазон 11,0–23,8 мг ч/л) у відповідних вікових групах . Ці значення перебувають у межах норми, зафіксованої у дорослих при терапевтичній дозі. Згідно з групою пацієнтів та фармакокінетичним аналізом педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4–5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – від 50 до 80%.

Клінічні властивості

Показання до застосування

Ципрофлоксацин Євро призначений для лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього бактеріями, у дорослих, дітей та підлітків. Перед початком терапії необхідно враховувати інформацію про резистентність збудників.

Для дорослих: Ципрофлоксацин Євро ефективний у боротьбі з широким спектром бактеріальних інфекцій. Серед них:

• інфекції, що вражають нижні дихальні шляхи, особливо ті, що викликані грамнегативними бактеріями;

• хронічний гнійний середній та злоякісний зовнішній отити, а також загострення хронічного синуситу;

• інфекції сечового тракту та статевої системи;

• інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції;

• інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток і суглобів, спровоковані грамнегативними бактеріями;

• легенева форма сибірської виразки, а також лихоманка бактеріального походження у пацієнтів з нейтропенією.

Для дітей та підлітків: цей препарат може бути призначений у певних ситуаціях, таких як:

• муковісцидоз: при бронхолегеневих інфекціях, спричинених Pseudomonas aeruginosa;

• ускладнені інфекції сечового тракту та гострому пієлонефриті;

• сибірська виразка: для профілактики після можливого контакту та як частина радикального лікування легеневої форми сибірської виразки.

Крім того, Ципрофлоксацин Євро може застосовуватись для лікування інших серйозних інфекцій у дітей та підлітків. Це відбувається тоді, коли стандартні антибактеріальні засоби виявилися неефективними або коли бактерії виробили стійкість до звичного лікування.

Протипоказання та обмеження

Ципрофлоксацин Євро не слід застосовувати пацієнтам за таких умов:

• підвищена чутливість до активної речовини ципрофлоксацину, до будь-яких інших засобів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу;

• наявність в анамнезі серйозних побічних реакцій при застосуванні хінолонів або фторхінолонів;

• одночасне використання з тізанідином.

Спосіб застосування та дози

Призначення дози Ципрофлоксацину Євро завжди залежить від кількох важливих факторів: від того, яка саме інфекція виникла, наскільки вона серйозна, де розташований її осередок та від реакції бактерій на препарат. Також враховуються показники роботи нирок пацієнта, а у дітей та підлітків — їхня вага.

Для дорослих:

• інфекції нижніх дихальних шляхів: зазвичай назначають від 500 мг до 750 мг 2 рази на добу. Курс лікування триває 7-14 днів;

• інфекції верхніх дихальних шляхів:

  • при загостренні хронічного синуситу або гнійному середньому отиті: 500-750 мг два рази на добу протягом 7-14 днів;

  • при злоякісному зовнішньому отиті: 750 мг двічі на добу. Терапія може тривати від 28 днів до  3 місяців.

• інфекції сечового тракту:

  • при неускладненому гострому циститі: 250-500 мг двічі на добу впродовж 3 днів;

  • при ускладнених інфекціях сечового тракту: 500 мг двічі на добу протягом 7 днів;

  • при гострому пієлонефриті: 500-750 мг двічі на добу. Тривалість лікування — не менше 10 днів, а в особливо складних випадках може сягати 21 дня;

  • при бактеріальному простатиті: 500-750 мг двічі на добу. При гострому протіканні — 2-4 тижні, при хронічному — 4-6 тижнів.

• інфекції статевих органів:

  • при гонококовому уретриті та цервіциті: одноразова доза 500 мг;

  • при  орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза: 500-750 мг двічі на добу. Курс терапії становить не менше 14 днів.

• інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції:

  • при діареї, спричиненій бактеріями: 500 мг двічі на добу. Тривалість застосування залежить від конкретного збудника;

  • при тифоїдній лихоманці: 500 мг двічі на добу протягом 7 днів;

  • при інтраабдомінальних інфекціях, спричинених грамнегативними бактеріями: 500-750 мг двічі на добу впродовж 5-14 днів.

• інфекції шкіри та м'яких тканин: 500-750 мг двічі на добу протягом 7-14 днів;

• інфекції кісток і суглобів: 500-750 мг двічі на добу. Лікування може тривати до 3 місяців;

• лихоманка у пацієнтів з нейтропенією: 500-750 мг двічі на добу. Вживання препарату продовжується протягом всього періоду нейтропенії;

• профілактика інвазивних інфекцій (наприклад, Neisseria meningitidis): одноразова доза — 500 мг;

• профілактика після контакту та терапія легеневої форми сибірської виразки: 500 мг двічі на добу протягом 60 днів з моменту підтвердженого контакту.

Для дітей та підлітків:

• бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі, спричинені Pseudomonas aeruginosa: 20 мг/кг маси тіла двічі на добу. Курс лікування — 10-14 днів;

• ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит: від 10 мг/кг до 20 мг/кг маси тіла двічі на добу. Тривалість терапії — 10-21 день;

• профілактика після контакту та лікування легеневої форми сибірської виразки: 10-15 мг/кг маси тіла двічі на добу. Період застосування препарату триває 60 днів з дня підтвердженого контакту;

• інші тяжкі інфекції: 20 мг/кг маси тіла двічі на добу. Тривалість лікування визначається відповідно до типу інфекції.

Пацієнтам літнього віку дозування визначається залежно від тяжкості інфекції та кліренсу креатину.

Хворим з печінковою недостатністю зазвичай не потрібна зміна дози лікарського засобу. Дослідження щодо дозування препарату для дітей з порушеннями функції нирок та/або печінки не проводилися.

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від графіка харчування. Примітка: вживання натщесерце може прискорити всмоктування. 

Ципрофлоксацин Євро не слід застосовувати одночасно з молочними продуктами або фруктовими соками, збагаченими мінералами, наприклад апельсиновим соком з кальцієм, оскільки це може знизити абсорбцію ципрофлоксацину. У тяжких випадках або якщо пацієнт не може вживати таблетки перорально, рекомендується розпочинати терапію з внутрішньовенного введення препарату до моменту, коли стане можливим перехід на пероральне застосування.

Побічні ефекти

Під час використання Ципрофлоксацину Євро можуть виникати небажані ефекти. Найчастіше пацієнти відзначають нудоту та діарею. Інші побічні реакції, які спостерігалися в ході досліджень і після виходу препарату на ринок, детальніше описані нижче. Важливо пам'ятати, що повний перелік можливих побічних ефектів є досить широким, але не всі вони виникають у кожного пацієнта.

Зміни в організмі та самопочутті:

• інфекції: іноді може розвинутися грибкова інфекція. У рідкісних випадках спостерігався коліт, пов'язаний зі вживанням антибіотиків;

• кров: можливі зміни у складі крові, такі як збільшення певних видів лейкоцитів (еозинофілія), зменшення або збільшення кількості тромбоцитів, а також зниження рівня гемоглобіну (анемія) чи загальне пригнічення роботи кісткового мозку;

• імунітет: можуть виникати алергічні реакції різного ступеня, від легких висипань до серйозних анафілактичних реакцій, що потребують негайної медичної допомоги;

• обмін речовин: деякі пацієнти відзначали зниження апетиту. Рідше спостерігалися коливання рівня цукру в крові — як підвищення (гіперглікемія), так і зниження (гіпоглікемія), аж до гіпоглікемічної коми;

• гормональна система: може бути порушена функція, пов'язана з виділенням антидіуретичного гормону;

• психіка та емоції: можлива підвищена збудливість, тривожність, сплутаність свідомості, порушення сновидінь, галюцинації. У рідкісних випадках може розвинутися депресія або психотичні реакції, що вимагають негайної уваги, особливо якщо вони супроводжуються суїцидальними думками або діями;

• нервова система: поширені скарги на головний біль, слабкість, запаморочення, проблеми зі сном, зміни смакових відчуттів. Рідше — відчуття поколювання чи оніміння в тілі (парестезії, дизестезії), тремор, судоми (включаючи епілептичний статус), порушення координації рухів, проблеми з нюхом, мігрені, підвищений внутрішньочерепний тиск. Може розвинутися периферична нейропатія;

• зір і слух: можливі порушення зору, включаючи зміну сприйняття кольорів, а також шум у вухах або погіршення слуху;

• серце та судини: спостерігалася прискорений пульс (тахікардія), порушення серцевого ритму, подовження інтервалу QT на ЕКГ. Можливі зміни артеріального тиску (зниження), непритомність або запалення судин;

• дихання: іноді виникає задишка;

• шлунково-кишковий тракт: крім нудоти та діареї, можуть бути блювання, біль у животі, розлади травлення, здуття. В окремих випадках — запалення підшлункової залози (панкреатит);

• печінка: можливе підвищення показників печінкових ферментів і білірубіну в крові. Рідко — порушення функції печінки, жовтяниця, запалення печінки, аж до некрозу (відмирання) печінкових клітин;

• шкіра: можуть з'явитися висипання, свербіж, кропив'янка. Шкіра може стати чутливою до сонця (фотосенсибілізація). У дуже рідкісних, але серйозних випадках — важкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз;

• опорно-руховий апарат: можливий м'язовий та суглобовий біль, спазми, артрит. Дуже рідко — запалення або навіть розриви сухожиль (найчастіше ахіллового сухожилля), а також загострення симптомів міастенії гравіс;

• нирки та сечовидільна система: може спостерігатися порушення функції нирок, ниркова недостатність, поява крові в сечі (гематурія) або кристалів у сечі (кристалурія);

• загальні прояви: відчуття слабкості, лихоманка, набряки, підвищене потовиділення.

Зміни в лабораторних аналізах:

Можуть бути виявлені відхилення показників від норми у результатах лабораторних тестів, наприклад, підвищення рівня печінкових ферментів, коливання рівня глюкози крові, відхилення показників згортання крові (протромбіну) або збільшення рівня амілази та ліпази.

Важливо для дітей:

У дітей застосування  Ципрофлоксацину Євро частіше, ніж у дорослих, супроводжується розвитком артропатії — ураження суглобів. Це є одним з ключових аспектів, який враховує лікар при призначенні препарату дітям.

Взаємодія з іншими препаратами

Ципрофлоксацин Євро може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами, змінюючи їхній ефект або власний метаболізм. Важливо інформувати лікаря про всі препарати, що вживаються. Окремі реакції та взаємодії:

• препарати, що подовжують інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати Ципрофлоксацин Євро пацієнтам, які отримують ліки, що подовжують інтервал QT;

• засоби, що утворюють хелатні комплекси. Одночасне застосування ципрофлоксацину з полівалентними катіонами, мінеральними добавками, полімерами, що зв'язують фосфати, сукральфатами або антацидами, які містять магній, алюміній або кальцій, знижує абсорбцію ципрофлоксацину. Вживати слід за 1-2 години до або щонайменше через 4 години після застосування цих препаратів. Це обмеження не стосується антацидів класу блокаторів H2-рецепторів;

• харчові та молочні продукти. Кальцій у харчових продуктах незначно впливає на абсорбцію. Проте, слід уникати одночасного вживання ципрофлоксацину з молочними або збагаченими мінералами продуктами, оскільки абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися;

• пробенецид підвищує концентрацію ципрофлоксацину в сироватці крові через вплив на ниркову секрецію;

• метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, але не впливає на його біодоступність;

• омепразол. Може незначно знижувати максимальну концентрацію та площу під кривою «концентрація-час» (AUC) ципрофлоксацину;

• тізанідин. Протипоказано одночасне застосування з ципрофлоксацином через значне збільшення концентрації тізанідину в плазмі крові, що асоціюється з гіпотензивними та седативними побічними реакціями;

• метотрексат. Одночасне призначення не рекомендується, оскільки ципрофлоксацин може уповільнювати виведення метотрексату, збільшуючи ризик його токсичних реакцій;

• теофілін. Одночасне застосування може призвести до небезпечного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові. Якщо уникнути комбінації неможливо, слід контролювати рівень теофіліну та коригувати його дозу;

• інші похідні ксантину. Повідомлялося про підвищення концентрації кофеїну або пентоксифіліну в сироватці крові при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином;

• фенітоїн. Може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, рекомендується моніторинг;

• циклоспорин. Спостерігалося транзиторне підвищення креатиніну плазми крові, необхідний частий контроль концентрації креатиніну;

• антагоністи вітаміну К. Може посилюватися антикоагулянтна дія, що підвищує ризик кровотеч. Необхідний частий контроль міжнародного нормалізованого відношення;

• дулоксетин. Очікуються подібні ефекти до тих, що спостерігаються при застосуванні з сильними інгібіторами CYP450 1A2;

• ропінірол. Одночасне застосування з ципрофлоксацином збільшує AUC та Cmax ропініролу. Рекомендується моніторинг побічних ефектів ропініролу та коригування дози;

• лідокаїн. Знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну, можливі побічні реакції;

• клозапін. Збільшує сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну. Рекомендується клінічне спостереження та коригування дози клозапіну;

• силденафіл. Збільшує Cmax та AUC силденафілу, слід дотримуватися обережності;

• пероральні цукрознижувальні засоби. Можлива гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль рівня глюкози в крові;

• нестероїдні протизапальні засоби. Комбінація дуже високих доз хінолонів і деяких НПЗЗ може провокувати судоми;

• агомелатин. Можливе збільшення впливу агомелатину;

• золпідем. Одночасне застосування може збільшити рівень золпідему в крові, тому вживання цих препаратів разом не рекомендується.

Особливі вказівки

Існують епідеміологічні дані про підвищений ризик розвитку аневризми або розшарування аорти та регургітації/недостатності серцевих клапанів при застосуванні фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку або з відповідними факторами ризику. У разі раптового болю в животі, грудях або спині, задишки, прискореного серцебиття, набряку живота або нижніх кінцівок необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.

Ципрофлоксацин Євро не застосовується як монотерапія при тяжких інфекціях або інфекціях, викликаних грампозитивними чи анаеробними бактеріями. У цих випадках його слід комбінувати з відповідними антибактеріальними засобами.

Препарат не рекомендується для терапії стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Слід враховувати зростальну резистентність Neisseria gonorrhoeae до фторхінолонів. Застосовувати Ципрофлоксацин Євро для лікування гонококового уретриту або цервіциту лише за умови виключення резистентності. Емпірична терапія орхоепідидиміту та запальних захворювань органів малого таза повинна бути комбінованою.

В Європейському Союзі спостерігається різна резистентність Escherichia coli до фторхінолонів. Призначення терапії повинно враховувати місцеву поширеність резистентності.

Застосування ципрофлоксацину дітям має проводитися під наглядом лікаря, який має відповідний досвід лікування муковісцидозу та/або тяжких інфекцій у таких пацієнтів. За дослідженнями Ципрофлоксацин спровокував артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Хоча у дітей ризик артропатії, пов'язаної з препаратом, статистично незначний, лікування слід починати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Можливе виникнення гіперчутливості та алергічних реакцій навіть після першого застосування. У разі анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, що можуть прогресувати до шоку, необхідно негайно припинити вживання препарату та звернутися за медичною допомогою.

У загальному випадку препарат не варто застосовувати пацієнтам із хворобами сухожиль в анамнезі, пов'язаними з хінолонами. Існує ризик тендиніту або розриву сухожилля, іноді двостороннього, у перші 48 годин лікування, або навіть через кілька місяців після. Ризик підвищений у пацієнтів похилого віку, з нирковою недостатністю, після перенесеної операції з трансплантації органів або при одночасному застосуванні кортикостероїдів. Слід уникати супутнього використання кортикостероїдів. При появі ознак тендиніту вживання препарату потрібно припинити, забезпечити спокій ураженій кінцівці.

Застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс через ризик загострення симптомів

Ципрофлоксацин Євро може спричиняти реакції фоточутливості. Під час терапії необхідно  уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінювання. При погіршенні зору або будь-якому впливі на очі необхідно терміново звернутися до лікаря.

Можливі зміни рівня глюкози в крові, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, які вживають пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін. Можливі випадки гіпоглікемічної коми. Необхідний ретельний контроль рівня глюкози в крові.

Тяжка та стійка діарея під час або після терапії може свідчити про антибіотикоасоційований коліт, що потребує негайного лікування. Засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Можлива кристалурія. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, уникати надмірної лужності сечі. При порушенні функції нирок необхідна корекція дози препарату.

Рідко можуть виникати випадки некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожують життю. При появі ознак захворювання печінки лікування слід припинити.

У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази повідомлялося про гемолітичні реакції. Потрібно уникати застосування препарату, якщо потенційна користь не перевищує ризик.

Під час або після закінчення терапії можлива поява резистентних бактерій. Ризик підвищений при тривалих курсах лікування та при внутрішньолікарняних інфекціях.

Ципрофлоксацин Євро є помірним інгібітором CYP450 1A2, що може спричиняти підвищення концентрації в сироватці крові одночасно призначених речовин, які метаболізуються цим ферментом. Необхідний ретельний нагляд за пацієнтами щодо передозування та, можливо, визначення сироваткових концентрацій цих препаратів.

Зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії. При виникненні цих симптомів необхідно негайно інформувати лікаря для запобігання розвитку незворотного стану.

Препарат містить сполуки натрію. Слід бути обережними пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженим споживанням натрію.

Застосування ципрофлоксацину вагітним жінкам не рекомендується через потенційний ризик пошкодження хрящової тканини у новонароджених/плода. Ципрофлоксацин Євро проникає в грудне молоко, тому його не слід застосовувати під час годування груддю.

Фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або роботу з механізмами через реакції з боку ЦНС.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій чи фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому в період вагітності для обережності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози Ципрофлоксацин Євро

Доза визначається відповідно до показань, тяжкості та місця інфекції, чутливості збудника (збудників) до ципрофлоксацину, ниркової функції пацієнта, а у дітей та підлітків – згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого тазу, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Діти та підлітки

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку повинні отримувати дозу, вибрану відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози пацієнтам із порушеною нирковою функцією:

У пацієнтів з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.

Дослідження щодо дозування ципрофлоксацину для дітей з порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводилися.

Спосіб застосування

Таблетки слід ковтати не розжовуючи та запивати рідиною. Їх можна приймати незалежно від їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом з молочними продуктами (наприклад, молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад, з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

У тяжких випадках або якщо пацієнт не здатний приймати таблетки (у тому числі при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, доки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити тільки лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції. Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин.

Дані безпеки ципрофлоксацину для дітей свідчать про частіше виникнення артропатії, яка, ймовірно, пов'язана із застосуванням ципрофлоксацину (відмінна від клінічних симптомів, пов'язаних з ураженням суглобів). Зростання кількості випадків артропатій, пов'язаних із застосуванням ципрофлоксацину, статистично незначне. Лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків слід починати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Передозування

Повідомлялося, що передозування в результаті прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування в дозі 16 гприводила до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, наприклад, промивання шлунка з подальшим прийомом активованого вугілля, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема, визначення рН сечі та у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини.

Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину під час передозування.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторування.

Побічні реакції Ципрофлоксацину Євро

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на препарат, як нудота та діарея.

Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.

При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані, отримані при пероральному та внутрішньовенному застосуванні ципрофлоксацину.

Побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні ципрофлоксацину, наведені нижче за системами та класами органів та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), рідко (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідко (≥ 1/10000, ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000), невідомо (неможливо оцінити наявні дані).

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним кінцем) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна життя); пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне життя).

З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування: нечасто зниження апетиту, анорексія; рідко – гіперглікемія, гіпоглікемія; частота невідома – гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ).

Психічні розлади*: нечасто – психомоторна збудливість/тривожність; рідко – сплутаність свідомості та дезорієнтація, тривожність, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства), галюцинації; дуже рідко – психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома - манія, гіпоманія.

З боку нервової системи: рідко – головний біль, слабкість, запаморочення, розлади сну, порушення смаку; рідко – парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включно з епілептичним статусом див. розділ «Особливості застосування»), вертиго; дуже рідко – мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлини мозку; частота невідома – периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору*: рідко – порушення зору (наприклад, диплопія); дуже рідко – порушення колірного сприйняття.

З боку органів слуху та лабіринту*: рідко – дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

З боку серця: рідко – тахікардія; частота невідома - шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT (див. розділ "Особливості застосування", "Передозування"), піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначали переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT).

З боку судин**: рідко – вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан; дуже рідко – васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні порушення: рідко – диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм; рідко – антибіотикоасоційована діарея, включаючи псевдомембранозний коліт (дуже рідко – з летальним кінцем); дуже рідко – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення рівнів трансаміназ плазми та білірубіну; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит; дуже рідко – некроз печінки (дуже рідко з прогресуванням до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко - петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю); частота невідома – гострий генералізований екзематозний пустульоз (ГГЕП), медикаментозна реакція у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS-синдром).

З боку опорно-рухового апарату та сполучних тканин*: нечасто – м'язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, ділянці нирок, грудній клітці), артралгії; рідко – міалгії, артрит, підвищення м'язового тонусу та судоми м'язів; дуже рідко – м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; рідко – ниркова недостатність, гематурія, кристалура (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану та реакції у місці введення*: нечасто – астенія, лихоманка; рідко – набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: рідко – підвищення рівня печінкових ферментів (активності лужної фосфатази крові, підвищення рівня трансаміназ, підвищення білірубіну); рідко – відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази та ліпази, коливання рівнів глюкози крові (гіперглікемія, гіпоглікемія); частота невідома - підвищення рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНО) (у пацієнтів, які отримують лікування антагоністами вітаміну К).

Застосування для дітей

Діти артропатія спостерігається частіше, ніж в дорослих (див. розділ «Особливості застосування»).

Також були повідомлення про такі побічні реакції на препарат як алергічний набряк, зменшення апетиту та вживаної кількості їжі, порушення поведінки, гіперстезія, пухирі, погане самопочуття, збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, тимчасове порушення. функції печінки, біль, серцебиття, тріпотіння передсердь, шлуночкові ектопії, артеріальна гіпертензія, стенокардія, інфаркт міокарда, зупинка серця, тромбоз судин головного мозку, флебіт, безсоння, маніакальна реакція, атаксія, летаргія, хвороба стопти дисфагія, перфорація кишечника, шлунково-кишкові кровотечі, лімфаденопатія, збільшення рівня ліпази, суглобові порушення, загострення подагри, нефрит, поліурія, у грудних залозах, носова кровотеча, набряк легень або гортані, гикавка, кровохаркання, бронхоспазм, лего припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон'юнктиви, рук, кандидоз шкіри, гіперпігментація зору, двоїння в очах, біль в очах, порушення смаку, ахроматопсія.

Повідомлялося також про ажитацію, ексфоліативний дерматит, еритема, гіперестезія, гіпертонія, метгемоглобінемія, збільшення МНО, у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, кандидоз (оральний, шлунково-кишковий, вагінальний), міастемію, гіпер ового часу, психоз, психоз гамма-глутамілтрансферази крові, сечової кислоти, зменшення рівня гемоглобіну, геморагічний діатез, підвищення рівня моноцитів, лейкоцитоз, циліндрурію.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи організму та органи почуттів (у тому У числі таких реакцій, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми аорти та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та випадки регургітації/недостатності будь-якого із серцевих клапанів.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці за температури понад 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.