Трикасайд 500 мг капсули №15

Трикасайд (Trikacide) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: метронідазол;

• 1 капсула містить 500 мг метронідазолу;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

Склад капсул: желатин, титану діоксид (Е 171), барвники: х іноліновий жовтий (Е 104), FD&C зелений №3 (Е 143), D&C червоний №28 (Е 129), діамантовий синій FCF (Е 133).

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості

Капсули №0, корпус зеленого кольору з написом "500 mg", ковпачок блакитного кольору з написом "pms", що містять порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Похідні імідазолу. Код ATX J01X D01.

Засоби для лікування амебіазу та протозойних захворювань. Антипротозойні препарати. Код АТХ Р01А В01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Метронідазол відноситься до нітро-5-імідазолів і має широкий спектр дії. Граничні концентрації препарату в сироватці крові, що дозволяють віддиференціювати чутливі штами (S) від штамів з помірною чутливістю, а штами з помірною чутливістю – від резистентних штамів (R), це: S ≤ 4 мг/л та R > 4 мг/л.

Поширеність набутої резистентності в деяких видів мікроорганізмів може відрізнятися залежно від географічного положення та часу. У цьому корисно мати інформацію про місцеву поширеність резистентності, особливо в лікуванні важких інфекцій. Ці дані є лише загальними орієнтирами, що вказують на можливість чутливості певного бактеріального штаму до метронідазолу.

До препарату чутливі: Peptostreptoccus spp., Clostridium spp., Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Porphyromonas, Bilophila, Helicobacter pylori, Prevotella spp., Veilonella. Метронідазол стримує розвиток найпростіших – Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia intestinalis (Lamblia intestinalis). До препарату чутливі: Bifidobacterium spp., Eubacterium spp. Нечутливі штами мікроорганізмів: Propionibacterium, Actinomyces, Mobiluncus.

Фармакокінетика

Абсорбція

При пероральному прийомі метронідазол швидко та майже повністю всмоктується (мінімум 80% на годину). Максимальна концентрація в сироватці крові, яка досягається після перорального прийому препарату, подібна до тієї, що досягається після введення еквівалентних доз.

Біодоступність при пероральному прийомі становить 100% і значно не знижується при одночасному прийомі їжі.

Розподіл. Приблизно через 1 годину після прийому одноразової дози 500 мг середня максимальна концентрація у плазмі становить 10 мкг/мл. Через 3 години середня концентрація в плазмі становить 13,5 мкг/мл.

Період напіввиведення – 8–10 годин, зв'язування із білками крові незначне – не більше 20%. Уявний обсяг розподілу високий (приблизно 40 л, тобто 0,65 л/кг).

Розподіл швидкий і значний, з досягненням концентрацій, близьких до рівнів препарату в плазмі крові, у легенях, нирках, печінці, шкірі, жовчі, лікворі, слині, насіннєвій рідині та вагінальному секреті.

Метронідазол проникає через плацентарний бар'єр та проникає у грудне молоко.

Біотрансформація

Метаболізм метронідазолу відбувається шляхом окислення у печінці. Утворюються два метаболіти:

• головний спиртовий метаболіт, що забезпечує приблизно 30% антибактеріальної активності метронідазолу щодо анаеробних бактерій, період напіввиведення становить приблизно 11 годин;
• кислотний метаболіт, присутній у меншій кількості, забезпечує приблизно 5% антибактеріальної активності метронідазолу.

Висновок

Значна концентрація у печінці та жовчі; мала концентрація в ободової кишці; незначна елімінація з фекаліями. Виведення препарату здійснюється на 35-65% нирками (у вигляді метронідазолу та окислених метаболітів).

Клінічні властивості

Показання

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: амебіаз; урогенітальний трихомоніаз; неспецифічні вагініти; лямбліоз; хірургічні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами; заміна внутрішньовенного лікування інфекцій, спричинених чутливими до метронідазолу анаеробними мікроорганізмами.

Протипоказання Трикасайду

Підвищена чутливість до метронідазолу або препаратів групи імідазолу, або до інших компонентів лікарського засобу; дитячий вік до 10 років (що зумовлено лікарською формою).

Період вагітності або годування груддю

Пацієнти із синдромом Коккейна (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Антабусна реакція

Є багато лікарських засобів, які запускають антабусну реакцію на алкоголь, та їх одночасне застосування з алкоголем не рекомендується.
Комбінації, що не рекомендуються.

Алкоголь

Пацієнтам слід рекомендувати не приймати алкоголь (у вигляді напою або допоміжної речовини лікарського засобу) під час лікування метронідазолом та протягом не менше 48 годин після прийому у зв'язку з можливістю дисульфірамоподібної реакції (ефект антабусу: припливи, еритема, блювання, тахікардія). При одночасному застосуванні метронідазолу та дисульфіраму можливі психотичні реакції. Необхідно уникати вживання алкогольних напоїв та прийому лікарських засобів, що містять спирт.

Дисульфірам

Повідомляли про випадки делірію, сплутаність свідомості у пацієнтів, які приймали одночасно метронідазол та дисульфірам. Існує ризик розвитку гострих психотичних епізодів або сплутаності свідомості, оборотних після відміни препарату.

Бусульфан

Метронідазол може підвищувати рівні бусульфану в плазмі вдвічі, що може призвести до значного токсичного впливу бусульфану.
Комбінації, що вимагають запобіжного заходу при застосуванні.
Фермент-індукуючі антиконвульсанти. Зниження концентрацій метронідазолу в плазмі через посилення його печінкового метаболізму індуктором ферментів. Показано клінічне спостереження та може знадобитися коригування дози метронідазолу на фоні лікування індуктором та після нього.

Пероральна терапія антикоагулянтами

Посилення ефектів пероральних антикоагулянтів та підвищення ризику геморагічних ускладнень через уповільнення їхнього метаболізму в печінці. Необхідно частіше контролювати міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС). Рекомендується коригувати дозу перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Рифампіцин

Зниження концентрацій метронідазолу в плазмі крові через посилення його печінкового метаболізму рифампіцином. Показано клінічне спостереження та може знадобитися коригування дози метронідазолу на фоні лікування рифампіцином та після нього.

Літій

Підвищення рівнів літію у крові, які можуть досягати токсичних, з ознаками передозування літію. Свідченням затримки літію в організмі при одночасному прийомі з метронідазол є шкідливий вплив на нирки. Дозу літію слід зменшити або припинити лікування до початку прийому метронідазолу. При одночасному прийомі метронідазолу та препаратів літію нейротоксичність останніх збільшується. Необхідно ретельно контролювати рівні літію, креатиніну. та електролітів у крові, може знадобитися коригування доз.

Комбінації, застосування яких потребує особливої уваги.

Аміодарон

При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомляли про продовження інтервалу QT та розвиток torsade de pointes. При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QT на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, які можуть вказувати на torsade de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Фторурацил (тегафур, капецитабін)

Збільшення токсичності фторурацилу через уповільнення його кліренсу.

Циклоспорин

У пацієнтів, які приймають циклоспорини, існує ризик зростання рівня циклоспорину у сироватці крові. Необхідно перевіряти концентрацію циклоспорину та креатиніну в плазмі крові за необхідності одночасного прийому з метронідазолом.

Фенітоїн та фенобарбітал

У пацієнтів, які приймають фенітоїн або фенобарбітал, метронідазол метаболізується швидше, ніж звичайно, період напіввиведення зменшується приблизно до 3 годин. Подібний ефект може виникати з іншими лікарськими засобами, що індукують печінкові ферменти.

Контрацептиви

Деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів у кишечнику та таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованих стероїдів, унаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвичайна взаємодія може відзначатися у жінок із високим рівнем виділення стероїдних кон'югатів із жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов'язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол.

МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення)

У пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію, реєструвалися численні випадки посилення активності пероральних антикоагулянтів. Чинниками ризику є тяжкість інфекції або запалення, вік пацієнта та загальний стан здоров'я. У цих обставинах складно визначити, якою мірою на порушення рівноваги МНС впливає сама інфекція або її лікування. Однак деякі групи антибіотиків більшою мірою причетні до цього ефекту, особливо фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол та деякі цефалоспорини.

Особливості застосування препарату

Гіперчутливість/розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини. Можуть виникнути алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, який може бути небезпечним для життя (див. розділ «Побічні реакції»). У такому разі необхідно скасувати лікування метронідазолом та розпочати відповідну терапію.

Повідомлялося про випадки важких бульозних шкірних реакцій, іноді летальних, таких як синдром Стівенса – Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (TEН) або гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП) при застосуванні метронідазолу (див. розділ «Побічні реакції»).

Якщо на початку лікування у пацієнта з'являється генералізована еритема та пустульозний висип, що супроводжується підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Побічні реакції); у разі розвитку такої реакції лікування препаратом слід припинити і надалі застосування метронідазолу як окремо, так і у комбінації з іншими препаратами протипоказано.

Про більшість випадків ССД повідомляли у перші 7 тижнів після початку лікування метронідазолом. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми та ретельно стежити за реакціями шкіри. Якщо є симптоми ССД, ТЕН або ГГЕП (наприклад, грипоподібні симптоми, що прогресують висипання на шкірі, часто з бульбашками або ураженнями слизової оболонки), лікування необхідно негайно припинити (див. розділ «Побічні реакції»).

З боку нирок

При нирковій недостатності період напіввиведення метронідазолу залишається незмінним, тому корекція дози не потрібна. Однак, метаболіти метронідазолу у таких пацієнтів затримуються. Клінічне значення цього невідоме.

Метронідазол та його метаболіти виводяться за допомогою гемодіалізу протягом 8 годин. Тому пацієнтам після гемодіалізу слід негайно повторно застосувати метронідазол.

Жодне коригування дози пацієнтам з нирковою недостатністю, які перебувають на фракційному перитонеальному діалізі (ФПД) або безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі (НАПД), не потрібне.

З боку нервової системи

Препарат необхідно відмінити, якщо у пацієнтів виникає атаксія, запаморочення чи сплутаність свідомості.

У пацієнтів з тяжкими, хронічними чи активними захворюваннями периферичної та ЦНС слід враховувати ризик загострення неврологічного статусу. Повідомлялося про судомні напади, міоклонус і периферичну нейропатію, що характеризуються переважно онімінням або парестезією кінцівок у пацієнтів, які отримували метронідазол. Поява аномальних неврологічних симптомів потребує негайної оцінки співвідношення «користь/ризик» для продовження терапії.

При необхідності тривалої терапії лікар повинен враховувати можливість периферичної нейропатії чи лейкопенії. Обидва ефекти зазвичай оборотні. Рекомендується регулярно проводити гематологічні тести та проводити спостереження за пацієнтами для виявлення ознак, які можуть свідчити про розвиток небажаних ефектів, таких як центральна або периферична нейропатія (парестезія, атаксія, запаморочення, судомні напади).

Використання високих доз метронідазолу пов'язували з транзиторними епілептиформними нападами. Слід з обережністю застосовувати метронідазол пацієнтам з активним розладом ЦНС, крім абсцесу мозку.

Інтенсивну або тривалу терапію метронідазолом слід проводити лише в умовах ретельного спостереження за клінічними та біологічними ефектами та під керівництвом спеціаліста.

Якщо у пацієнтів на фоні прийому метронідазолу виникає асептичний менінгіт, повторне призначення препарату не рекомендоване або рішення щодо повторного призначення препарату має прийматися з урахуванням результатів оцінки співвідношення «користь/ризик» для пацієнтів із серйозними інфекціями.
У разі появи симптомів, характерних для енцефалопатії або мозочкового синдрому, лікування пацієнта слід негайно переглянути, а застосування метронідазолу припинити.

У рамках післяреєстраційного нагляду за препаратом повідомлялося про випадки розвитку енцефалопатії з відповідними змінами на МРТ (див. розділ «Побічні реакції»). Ділянки уражень найчастіше локалізуються в мозочку (особливо в зубчастому ядрі) та у валику мозолистого тіла. У більшості випадків енцефалопатія та зміни МРТ зникали після припинення лікування препаратом. Дуже рідко були повідомлення про смерті.

Слід проводити моніторинг стану пацієнтів щодо можливих ознак енцефалопатії або загострення симптомів у пацієнтів із розладами з боку центральної нервової системи.

З боку психіки

Відразу після початку лікування цим препаратом у пацієнтів можуть виникати психотичні реакції, які можуть супроводжуватися поведінкою, яка наражає пацієнтів на небезпеку, особливо якщо у них в анамнезі є психічні розлади (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо таке трапиться, необхідно припинити застосування метронідазолу, повідомити про це лікаря та негайно розпочати терапевтичні заходи.

Шлунково-кишкові розлади

Тривале застосування метронідазолу може призвести до надмірного зростання нечутливих бактерій та найпростіших.

Тяжка стійка діарея, що виникає під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути обумовлена псевдомембранозним колітом (у більшості випадків спричинена Clostridium difficile). Це захворювання кишечника, причиною якого є лікування антибіотиками, може бути небезпечним для життя і потребує негайного відповідного лікування. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику.

Гематологічні ефекти

Тривала терапія метронідазолом може бути пов'язана з пригніченням кісткового мозку, що призводить до порушення гемопоезу. Пацієнтам, які мають в анамнезі гематологічні порушення або одержують препарат у високих дозах та/або протягом тривалого терміну, необхідний регулярний клінічний та лабораторний нагляд, особливо повний аналіз крові та визначення вмісту лейкоцитів при виникненні дисразії крові, тяжкої інфекції та тяжкої печінкової недостатності.

Якщо розвивається лейкопенія, важливо ретельно оцінити співвідношення очікуваної користі від продовження лікування та ризику.

Рішення про доцільність продовження лікування препаратом пацієнтів із лейкопенією залежить від серйозності інфекції.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки або порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію) метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь перевершує потенційну небезпеку.

Пацієнтам з порфірією не рекомендується застосовувати метронідазол.

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Тільки в особливих випадках у разі потреби період лікування можна продовжити, обов'язково здійснюючи відповідний клінічний та лабораторний моніторинг. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливу мутагенну активність метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях на тваринах.
Метронідазол та його метаболіти демонстрували мутагенність у деяких тестах із клітинами не ссавців.

Вважається, що препарат не викликає ніякого канцерогенного ризику у людини, хоча канцерогенний ефект спостерігався у деяких видів мишей. Однак цей ефект не спостерігався у щурів та хом'яків.

Педіатричні пацієнти

Застосування капсул протипоказане дітям віком до 10 років через ризик розвитку ядухи. Для дітей раннього віку є препарати метронідазолу в інших лікарських формах.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування метронідазолу та алкоголю не рекомендовано (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Одночасне застосування метронідазолу та бусульфану не рекомендовано (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування метронідазолу та дисульфіраму не рекомендовано (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів. Метронідазол може іммобілізувати трепонеми, тим самим призводячи до хибнопозитивних результатів тесту Нельсона.

Метронідазол слід з обережністю призначати пацієнтам із печінковою енцефалопатією. Оскільки метронідазол переважно перетворюється на печінки, кліренс метронідазолу може зменшитися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Слід ретельно оцінити співвідношення користі/ризику від застосування метронідазолу для лікування трихомоніазу у таких пацієнтів. Значне накопичення метронідазолу може спостерігатися у пацієнтів із печінковою енцефалопатією. Внаслідок зростання концентрації метронідазолу в плазмі можуть посилюватися симптоми енцефалопатії. При необхідності добову дозу можна зменшити до 1/3 і приймати 1 раз на добу.

Пацієнтів слід попередити про можливе потемніння сечі через присутність метаболітів метронідазолу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Безпека застосування метронідазолу під час вагітності не була продемонстрована. Деякі дослідження вказували на підвищену частоту мальформацій.

Дослідження на тваринах не продемонстрували тератогенний ефект, пов'язаний із застосуванням метронідазолу.

Проте необхідні подальші епідеміологічні дослідження на підтвердження відсутності ризику, тому лікарський засіб не можна призначати під час вагітності.

Годування груддю

Метронідазол проникає у грудне молоко, тому Трикасайд не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Особам, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід пам'ятати про можливе виникнення сонливості, сплутаності свідомості, запаморочень, галюцинацій, судом або порушень зору під час прийому лікарського засобу та утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами під час лікування.

Спосіб застосування та дози Трикасайд

Препарат приймати перорально під час їжі для зменшення подразнюючої дії на шлунково-кишковий тракт.

При амебіазі Трикасайд приймати безперервно протягом 7 днів. Дорослим: 1,5 г на добу, тобто по 500 мг 3 десь у день.

Діти віком від 10 років: 30-40 мг/кг маси тіла на добу за 3 прийоми.

У разі абсцесу печінки при амебіазі дренування або аспірації гною здійснювати одночасно з терапією метронідазолом.

Лямбліоз лікувати протягом 5 днів. Дорослим призначати 750-1000 мг препарату Трикасайд на добу. Дітям віком 10-15 років - 500 мг на добу.

При трихомоніазі жінкам (уретрит та вагініт, зумовлені трихомонадами) Трикасайд призначати на курс лікування протягом 10 днів по 500 мг метронідазолу двічі на добу. Жінкам необхідно додатково призначати метронідазол у формі вагінальних свічок.

Статевий партнер повинен лікуватись одночасно, незважаючи на наявність або відсутність у нього клінічних ознак трихомонадної інфекції, навіть якщо результат лабораторних тестів негативний.

При трихомоніазі у чоловіків (уретрит, зумовлений трихомонадами) Трикасайд призначають на курс лікування протягом 10 днів по 500 мг на добу.

У виняткових випадках може знадобитися збільшити добову дозу до 750 мг або навіть до 1 г.

При неспецифічних вагінітах призначають по 500 мг препарату Трикасайд 2 рази на добу протягом 7 днів. Статевий партнер має лікуватися одночасно.

Для лікування анаеробних інфекцій (терапія першої лінії або замісне лікування) дорослим призначати 1,0 – 1,5 г препарату Трикасайд на добу. Дітям від 10 років призначати – 20-30 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми (для досягнення призначеного дозування застосовують метронідазол у відповідному дозуванні чи інших лікарських формах).

Діти

Препарат у цій лікарській формі можна застосовувати дітям віком від 10 років, коли розрахована доза кратна 500 мг (1 капсула Трікасайд).

Передозування

Відомо про випадки прийому одноразової дози 12 г у межах суїцидальних спроб та випадкового передозування.

Симптоми включали нудоту, блювання, атаксію та легку дезорієнтацію, озноб, потемніння сечі, анорексію, головний біль, безсоння, сонливість, депресію.
Специфічного антидоту немає. При значній передозуванні рекомендується провести промивання шлунка та проводити симптоматичну терапію.

Побічні реакції Трикасайду

З боку шлунково-кишкової системи:

• незначні шлунково-кишкові розлади (біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, нездужання);
• глосит із сухістю в роті, стоматит, порушення смакових відчуттів, анорексія, мукозит слизової ротової порожнини;
• панкреатит, оборотний після відміни препарату;
• зміна забарвлення мови/обкладена (волохата) мова (наприклад, через надмірний розвиток фунгальної флори).

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

• припливи, свербіж шкіри, висипання, що в окремих випадках супроводжується підвищенням температури тіла;
• кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»);
• дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзентематозного пустульозу (див. розділ «Особливості застосування»;
• синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;
• фіксована токсикодермія.

З боку нервової системи:

• головний біль;
• периферична сенсорна нейропатія чи транзиторні епілептичні напади, парестезія;
• судоми, запаморочення, атаксія, сонливість;
• сплутаність свідомості;
• випадки енцефалопатії (наприклад, сплутаність свідомості, підвищення температури тіла, головний біль, підвищена чутливість до світла, ригідність потиличних м'язів, галюцинації, параліч, розлади зору та рухливості) та підгострий мозочковий синдром (наприклад атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, , які можуть відбуватися після припинення прийому препарату Дуже рідко повідомляли про летальні випадки (див. розділ «Особливості застосування»);
• асептичний менінгіт (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору:

• тимчасові порушення зорових функцій, такі як диплопія, міопія, нечіткість зору, зниження гостроти зору, зміна колірного зору;
• невропатія/неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та лабіринту:

• порушення слуху/втрата слуху (включаючи нейросенсорну);
• дзвін у вухах.

З боку психіки:

• галюцинації;
• психотичні реакції з параної та/або маренням, які в окремих випадках можуть супроводжуватися виникненням суїцидальних думок або спробами суїциду (див. розділ «Особливості застосування»);
• пригнічений настрій.

З боку крові та лімфатичної системи:

• нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку гепатобіліарної системи:

• підвищення активності печінкових ферментів (аспартатамінотрансфераза (АСТ), аланінамінотрансфераза (АЛТ), лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та ураження клітин печінки, іноді з жовтяницею;
• повідомляли про випадки тяжкої печінкової недостатності, що потребує трансплантації печінки, переважно при застосуванні у комбінації з іншими антибіотиками;
• випадки тяжкої незворотної гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, включаючи випадки з летальним кінцем з дуже швидким перебігом після початку системного застосування метронідазолу, повідомлялися у пацієнтів із синдромом Коккейна (див. розділ «Протипоказання»).

Загальні порушення:

• жар.

Інфекції та інвазії:

• кандидоз порожнини рота та вагінальний кандидоз.

Інші:

• червоно-коричневе забарвлення сечі, обумовлене водорозчинними пігментами, що утворюються під час метаболізму цього лікарського засобу.

У разі виникнення тяжких побічних ефектів лікування слід припинити.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Упаковка

По 15 капсул у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці, по 30 капсул у флаконі.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.